Постанова 4873 № 910/14886/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" травня 2026 р. Справа№ 910/14886/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Хрипуна О.О. суддів: Скрипки І.М. Михальської Ю.Б. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/14886/25 (суддя Балац Сергій) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про стягнення 129 044, 13 грн ВСТАНОВИВ: У грудні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про стягнення 129 044, 13 грн. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що за відповідачем наявна заборгованість за фактично отримані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/14886/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» заборгованість з постачання теплової енергії/централізоване опалення в сумі 20 122, 71 грн, 3 % річних в сумі 61, 01 грн, інфляційні втрати в сумі 520, 96 грн, заборгованість з оплати послуг за гаряче водопостачання/постачання гарячої води в сумі 103 656, 42 грн, 3 % річних в сумі 503, 78 грн, інфляційні втрати в сумі 1 725, 25 грн, заборгованість з абонентського обслуговування в сумі 2 442, 16 грн, 3 % річних в сумі 0, 85 грн, інфляційні втрати в сумі 10, 99 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028, 00 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований. Також місцевий господарський суд встановив, що оскільки відповідач не виконав грошове зобов`язання у встановлений строк, заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними. Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до свого провадження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/14886/25, ухвалити нове рішення яким залишити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про стягнення 129 044, 13 грн без розгляду. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що матеріалами справи підтверджена інформація ідентифікації 8 (восьми) фізичних осіб, зареєстрованих у спірній квартирі, які на думку скаржника є належними відповідачами у даній справі. Відтак, на думку відповідача, враховуючи предмет, підстави та характер спору, який виник у правовідносинах щодо надання послуг (зокрема, комунальних), за участі фізичних осіб, він має вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Водночас, на думку скаржника місцевий господарський суд під час ухвалення оскаржуваного рішення не врахував частину 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, а розглянув спір по суті. Крім того відповідач вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення за відсутності наданого позивачем обґрунтованого розрахунку суми основного боргу з наданням копій первинних документів та вихідних даних, що стали підставою для нарахування вартості спожитих комунальних послуг за кожен місяць по квартирі № 26, з урахуванням чинних на дату нарахування нормативних актів (з посиланням на них та визначеного у них порядку розрахунку (формули)), з долученням документів. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2026 апеляційну Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/14886/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Хрипун О.О., судді: Скрипка І.М., Михальська Ю.Б. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.02.2026 вказав на необхідність усунути недоліки апеляційної скарги, а саме надати суду докази сплати судового збору. 02.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів справи платіжної інструкції № 39627 від 27.02.2026 про сплату судового збору у розмірі 3 633,00 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/14886/25, вирішено справу № 910/14886/25 за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. 13.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 20.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 23.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» надійшла заява про продовження процесуального строку. 30.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» надійшли додаткові пояснення по справі в яких останнє просило задовольнити апеляційну скаргу. 31.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» надійшли пояснення на додаткові пояснення відповідача в яких позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. 06.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» надійшли пояснення на додаткові пояснення відповідача в яких позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. 08.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» надійшли додаткові пояснення у справі. Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава

1. Апеляційне провадження). Відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Судом першої інстанції справа № 910/14886/25 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали апеляційної скарги, з урахуванням правил статей 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне. З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що на підставі ліцензії на постачання теплової енергії, виданої за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 198 від 01.06.2012 (переоформлено рішенням від 21.06.2016 № 1159), ТОВ «Євро-Реконструкція» є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, зокрема, у будинку № 6/1 по вулиці Каунаській у м. Києві (в тому числі і до квартири № 26). В матеріалах справи наявний лист № 103-6459 від 04.07.2025 Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації зі змісту якого вбачається, що розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 № 61 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 перебуває в господарському віданні відповідача. Також даним листом підтверджено, що квартира № 26 по вул. Каунаська, 6/1 у м. Києві не приватизована. (т.1, а.с. 17-19) Також в матеріалах справи наявний лист Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації зі змісту якого вбачається, що у відділі з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб розглянуто адвокатський запит 01.07.2025 № 28272 щодо надання інформації про зареєстрованих осіб за адресою місто Київ, вулиця Каунаська, 6/1, кВ. 26 та встановлено, що за інформацією, яка міститься в Реєстрі територіальної громади міста Києва, за даною адресою зареєстровано 8 (вісім) осіб. (т.1, а.с. 83) Крім того, листом № 103/34-447 від 29.12.2025 Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації вказано, що за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано 8 (вісім) осіб. До вказаного листа долучено Витяг з реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні № 142930220 за адресою АДРЕСА_2 відповідно до якого станом на 29.12.2025 у даній квартирі зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . (т.1, а.с. 124-125) Отже, як зазначає позивач, він надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії в період з жовтня 2021 по 30.09.2025 на загальну суму 20 122, 71 грн, послуги з постачання гарячої води в період з липня 2021 по 30.09.2025 на загальну суму 103 656, 42 грн та послуги абонентського обслуговування з листопада 2021 по 30.09.2025 на загальну суму 2 442, 16 грн. В якості підтвердження даних обставин позивачем долучено до позовної заяви акт постановки комерційного (будинкового) засобу обліку споживання теплової енергії (т.1, а.с. 20), акти готовності вузла комерційного обліку до роботи в опалювальні періоди (т.1, а.с. 23-25), показники відомостей комерційного (будинкового) засобу обліку споживання теплової енергії (т.1, а.с. 26-41), наряди на підключення та відключення опалення у будинку. (т.1, а.с. 42-50). Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати фактично спожитої теплової енергії. В свою чергу, заперечуючи проти позову відповідачем вказано, що він не споживав надані позивачем житлово-комунальні послуги, водночас у спірній квартирі зареєстровано вісім фізичних осіб, які на думку відповідача й здійснювали споживання відповідних послуг та є належними відповідачами у даній справі, а тому спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного. Отже, колегія суддів зазначає, що позивач, як особа, що надає комунальні послуги в приміщення, що перебуває на праві господарського відання у відповідача, не зобов`язаний підтверджувати чи мати докази користування спірним приміщенням іншими особами. Відповідно до пунктів 18, 20 Правил № 630 були внесені зміни, а саме: розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем. Після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017, індивідуальним споживачем є фізична чи юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальні послуги для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальних послуг. Згідно зі статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-1V договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання). Відповідно до частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. 23.07.2014 у газеті Хрещатик (№ 103(4503)) позивачем розміщено відповідне повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської Ради газеті «Хрещатик» 06.08.2014 року (№ 111(4511)). Інформація, надрукована в офіційному віснику Київської міської Ради - газеті «Хрещатик» є загальнодоступною, перебуває у вільному доступі та не потребує додаткового доказування. З будь-яким випуском газети можна ознайомитися, зокрема, в мережі Інтернеті за посиланням https://khreshchatyk.kyiv.ua, а з конкретно випусками за 2014 рік за посиланням https://khreshchatyk.kyiv.ua/gazeta/2014/. Оскільки, згідно з частиною 2 статті 641 Цивільного кодексу України, реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням укласти договір (оферту), якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях, то відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її приєднання (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Законом України № 2189 - VIII від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 та Правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 визначено порядок укладання індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача, так і на виконавця (пункт 1 частини 2 статті 7, пункт 2 частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Пунктом 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Як вказано позивачем типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, було опубліковано на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» 13.10.2021. Пунктом 7 частини 1 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено право виконавця комунальної послуги у разі укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги, отримувати інформацію від споживача про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача (зокрема довідка про осіб, проживаючих за вказаною адресою). Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом. Як вже було вище встановлено, на підставі розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 № 61 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 перебуває в господарському віданні відповідача. Зі змісту листа № 103-6459 від 04.07.2025 Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації вбачається, що квартира № 26 по вул. Каунаська, 6/1 у м. Києві не приватизована. Таким чином, враховуючи те, що між сторонами відсутній підписаний індивідуальний договір на постачання гарячої води та теплової енергії на опалення, відповідач, як власник квартири № 26 по вул. Каунаська, 6/1 у м. Києві зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги, необхідні для належного утримання його майна. У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відсутність договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати таких послуг. Крім цього, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Матеріали справи не містять інформації щодо іншого належного власника/користувача вказаного нерухомого майна. При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів укладання правочинів з особами, які зареєстровані у спірній квартирі. Відповідно до частини першої статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, саме відповідач має довести обставини, що споживачем комунальних послуг був не він, як особа у якої приміщення перебуває на праві господарського відання, а інша особа, якій саме відповідачем за правочином передавалось майно у користування. Проте відповідач означених доказів не подав та не спростував обставин, що саме він як особа, у якої спірна квартира перебуває у господарському віданні, користувався означеним приміщенням та споживав комунальні послуги. Враховуючи вищенаведене, оскільки квартира № 26 по вул. Каунаська, 6/1 у м. Києві не приватизована та перебуває в господарському віданні відповідача, а інформації щодо іншого співвласника нерухомого майна матеріали справи не містять, отже відповідач і є відповідальною стороною стосовно оплати вартості заявлених позивачем комунальних послуг. Щодо доводів скаржника про ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення за відсутності наданого позивачем обґрунтованого розрахунку суми основного боргу з наданням копій первинних документів та вихідних даних, що стали підставою для нарахування вартості спожитих комунальних послуг за кожен місяць по квартирі № 26, з урахуванням чинних на дату нарахування нормативних актів (з посиланням на них та визначеного у них порядку розрахунку (формули)), колегія суддів зазначає наступне. Як вже було зазначено вище, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів укладання відповідачем та позивачем договорів про надання послуг теплопостачання шляхом їх підписання, такі типові договори укладені з відповідачем у відповідності до положень статті 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» з 13.11.2024 як з індивідуальним споживачем за фактом споживання таких послуг, що вбачається із долучених до позову доказів, а саме акту постановки комерційного (будинкового) засобу обліку споживання теплової енергії (т.1, а.с. 20), актів готовності вузла комерційного обліку до роботи в опалювальні періоди (т.1, а.с. 23-25), показників відомостей комерційного (будинкового) засобу обліку споживання теплової енергії (т.1, а.с. 26-41), нарядів на підключення та відключення опалення у будинку. (т.1, а.с. 42-50). Одночасно колегія суддів звертає увагу, що факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 910/7968/19, від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17. При цьому, колегія суддів зазначає, що зауважень чи то претензій, або ж відмова від надання таких послуг відповідачем не надавалась, при тому, що об`єкт до якого здійснювалось постачання знаходиться у багатоквартирному будинку, тобто під`єднаний до загальнобудинкової системи теплопостачання, що також підтверджує факт надання комунальних послуг, виходячи із наданих позивачем нарядів на підключення/відключення. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (пункти 32 Типових договорів). Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту Послугу (пункт 34 Типових договорів). Пунктами 33 Типових договорів визначено обов`язок виконавця надавати рахунки на оплату, які наразі відсутні в матеріалах справи, однак суд не може виключати їх матеріальну відсутність при тому, що пунктом 34 строк оплати не залежить від факту отримання чи то неотримання рахунку на оплату. Відповідач, будучи відповідальним споживачем та власником майна не був позбавлений права як на особисте укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг так і на отримання розрахункових документів. Однак докази зворотного в матеріалах справи відсутні. Колегія суддів також зазначає, що ненадання рахунку не є невідкладною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунку на оплату наданих послуг не звільняє відповідача від обов`язку сплати коштів за надані послуги. Крім того, законодавчо визначений кінцевий термін розрахунку, а саме плата за послуги вноситься кожного місяця, що настає за розрахунковим. У свою чергу, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19 наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18). Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до пункту 11, частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води). Отже, розмір плати за абонентське обслуговування є диференційованим в залежності від наявності у будівлі споживача вузлів комерційного обліку теплової енергії та гарячої води, а також визначеного порядку їх обслуговування та заміни оператором зовнішніх інженерних мереж або співвласниками будинку. Пунктом 39 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 передбачено, що споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Споживач не звільняється від плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) у разі відключення (відокремлення) квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Позивач вказав, що відповідач з жовтня 2021 не вносив плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, з липня 2021 за отримані послуги з гарячого водопостачання, з листопада 2021 за абонентське обслуговування, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 30.09.2025 в розмірі 126 221, 29 грн, з яких заборгованість з постачання теплової енергії становить 20 122, 71 грн, заборгованість зі сплати послуги за гаряче водопостачання в розмірі 103 656, 42 грн, абонентське обслуговування 2 442, 16 грн. Як вже було встановлено вище, в якості підтвердження даних обставин позивачем долучено до позовної заяви акт постановки комерційного (будинкового) засобу обліку споживання теплової енергії (т.1, а.с. 20), акти готовності вузла комерційного обліку до роботи в опалювальні періоди (т.1, а.с. 23-25), показники відомостей комерційного (будинкового) засобу обліку споживання теплової енергії (т.1, а.с. 26-41), наряди на підключення та відключення опалення у будинку. (т.1, а.с. 42-50). При цьому позивачем, розрахунок теплової енергії здійснювався на підставі Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204 Україна 244-94), Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. Позивачем також вказано, що облік спожитої теплової енергії на потреби централізованого опалення будинку 6/1 по вулиці Каунаській, в місті Києві здійснювався приладом комерційного обліку СВТУ-11Т - заводський номер 4714, який забезпечує загальний облік споживання теплової енергії (централізоване опалення), мешканцями будинку (акт постановки приладу на облік, акти готовності приладу обліку до роботи в опалювальні періоди 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025). Також з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із встановленням непридатності засобу вимірювальної техніки СВТУ-11Т - заводський номер 4714 у жовтні 2020, нарахування коштів за надані послуги з постачання теплової енергії до квартири 26, по вулиці Каунаській, 6/1 в місті Києві, з жовтня 2021 по 24.11.2022 здійснювалось по навантаженню на систему централізованого опалення будинку відповідно до опалювальної площі квартири. А з 24.11.2022 по квітень 2025 нарахування коштів за надані послуги з постачання теплової енергії здійснювалось відповідно до показників комерційного (будинкового) засобу обліку теплової енергії, пропорційно до опалювальної площі квартири. При цьому позивач зазначив, що показання вузла комерційного обліку теплової енергії знімаються виконавцем послуг кожного місяця, доступ для зняття показань забезпечується управителем будинку. Водночас, з урахуванням великої кількості об`єктів, які обслуговуються теплопостачальною організацією, зняття показників будинкових засобів обліку споживання теплової енергії здійснюються протягом місяця, а не станом на перше число кожного місяця. Відтак, позивач вказав, що у звітних відомостях за спожиту теплову енергію, зазначається кількість спожитої теплової енергії за конкретний період (певна кількість днів у місяці), а нарахування проводяться за повний місяць, з урахуванням інформації про кількість спожитої теплової енергії згідно показників будинкового засобу обліку за попередній та наступний період. Інформація про показання індивідуальних вузлів розподільного обліку, отримана виконавцем від споживача або знята під час контрольного огляду, вноситься до автоматизованої системи розрахунків, яка забезпечує розподіл загальних обсягів споживання теплової енергії між співвласниками будинку (з урахуванням загального обсягу споживання, визначеного за показаннями будинкового вузла комерційного обліку), згідно вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.11.2018 № 315 (в редакції наказу від 28.12.2021 № 358), а саме: Розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії: для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень. Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку, розподіляється між усіма споживачами. При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов`язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано. Позивач зазначив, що в будинку 6/1 по вулиці Каунаській в місті Києві, відсутній прилад комерційного (будинкового) обліку споживання гарячої води, а відповідно, мешканцям будинку нараховуються кошти за надані послуги з гарячого водопостачання на підставі показників розподільних (індивідуальних) засобів обліку споживачів, які встановлені в квартирах, а в разі відсутності розподільних (індивідуальних) засобів обліку - по нормі споживання, з урахуванням кількості осіб, місце проживання яких зареєстровано у квартирі. Отже, до спірної квартири надається послуга з постачання гарячої води, а відповідач в свою чергу не надав до матеріалів справи доказів того, що в квартирі встановлені розподільчі (індивідуальні) засоби обліку споживання гарячої води. З огляду на вказане, позивач здійснював нарахування коштів за надані послуги з гарячого водопостачання по нормі споживання до квартири з розрахунку на кількість зареєстрованих у квартирі осіб, згідно наявної інформації про таку кількість у ГІОЦ (з липня 2021 по червень 2025 на 10 осіб, з липня 2025 по вересень 2025 на 11 осіб). Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (надалі-Методика № 315), в кожному розрахунковому періоді визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання. Відповідний обсяг теплової енергії визначається з урахуванням місця приготування гарячої води (у будинку або поза його межами) та наявності циркуляції та визначається як відповідна частка від обсягу теплової енергії використаної на приготування гарячої води: за умови наявності циркуляції - 20 % ; при непрацюючій циркуляції - 10 %. Відповідно, усі споживачі, в тому числі і ті, що тимчасово не користуються послугою з постачання гарячої води або встановили індивідуальні водопідігрівачі, щомісячно здійснюють оплату за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання. Нарахування плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання здійснюється за тарифом на послугу з постачання теплової енергії, з урахуванням визначеного обсягу відповідно до Методики №

315. Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Методики № 315 загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку гарячої води визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку ГВП або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Відповідно до пункту 2 Розділу V Методики № 315 обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень у будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) незалежно від обсягу спожитої гарячої води у кожному розрахунковому періоді в міжопалювальний період пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не подано інших даних з відомостями спожитих будинком послуг з теплової енергії. Розрахунок вартості спожитих відповідачем послуг міститься в матеріалах справи. (т.1, а.с. 9-16) Отже, позивачем надано до суду належні та допустимі докази на підтвердження розрахунку наявної заборгованості, які відповідачам (апелянтом) не спростовані. Враховуючи відсутність у справі доказів не споживання відповідачем наданих послуг з постачання теплової енергії до приміщення відповідача, документальне підтвердження розміру заявлених у справі вимог про нарахування заборгованості за надані послуги, відсутностість доказів надання позивачем послуг неналежної якості, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з постачання теплової енергії/централізоване опалення в період з жовтня 2021 по 30.09.2025 в сумі 20 122, 71 грн, заборгованості з оплати послуг за гаряче водопостачання/постачання гарячої води в період з липня 2021 по 30.09.2025 в сумі 103 656, 42 грн та заборгованості з абонентського обслуговування в період з листопада 2021 по 30.09.2025 в сумі 2 442, 16 грн. Крім того, позивачем також заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 565, 64 грн та втрат від інфляції у розмірі 2 257, 20 грн за період з липня 2021 по лютий 2022. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом. У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати комунальних послуг, позивач відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань інфляційні втрати, 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду. Перевіривши розрахунки позивача колегія суддів зазначає про те, що вони є арифметично вірними, а відтак позовні вимоги про стягнення 3% річних у загальному розмірі 565, 64 грн та втрати від інфляції у загальному розмірі 2 257, 20 грн підлягають задоволенню у повному обсязі. Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування чи зміни рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/14886/25, у зв`язку з чим апеляційна скарга Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Головуючий суддя Хрипун О.О. з 31.03.2026-28.04.2026 перебував на лікарняному, з 02.05.2026-10.05.2026 перебував у відрядженні, суддя Михальська Ю.Б. з 25.04.2026-01.05.2026 перебувала у відрядженні. Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/14886/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/14886/25 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14886/25. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України. Головуючий суддя О.О. Хрипун Судді І.М. Скрипка Ю.Б. Михальська