Постанова Київський апеляційний суд № 755/10100/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/9668/2024 Справа № 755/10100/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 02 липня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Коваленко І.В. в м. Київ 20 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : В липні 2023 року позивач ТОВ «Євро-Реконструкція» звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води у розмірі 82409,02 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 12308,05 грн. та 3 % річних у розмірі 3101,12 грн., а також судовий збір 2481 грн. та 35 грн. за отриману інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Позов мотивував тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 , в тому числі і в кв. АДРЕСА_2 , здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція», відповідачі є користувачами послуг та мешканцями квартири АДРЕСА_3 , а тому є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у вказаній квартирі. 01 липня 2014 року ТОВ «Євро-Реконструкція» та ОСОБА_1 укладено договір № 4600080283 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до п.п. 1 п. 2 якого, суб`єктами користування послугами зазначені власник (наймач, орендар) житлового приміщення (квартири) та члени його сім`ї. Відповідачі своєчасно з листопада 2015 року не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення, а з січня 2018 року - за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01 травня 2023 року в розмірі 82409,02 грн., з яких заборгованість з централізованого опалення/постачання теплової енергії становить 23921,69 грн. та заборгованість зі сплати послуг за гаряче водопостачання - 58487,33 грн. Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано інфляційну складову боргу у розмірі 12308,05 та 3% річних у розмірі 3101,12 грн. Заборгованість з відповідачів позивач, у відповідності до вимог ст. 543 ЦК України, просив стягнути солідарно. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кожного на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення в сумі 9889,08 грн., інфляційну складову боргу в сумі 506,16 грн., 3 % річних 64,86 грн., а всього 10460,10 грн., та судові витрати в розмірі 114,76 грн. Позивач ТОВ «Євро-Реконструкція», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що наведений в рішенні суду розрахунок заборгованості відповідачів відповідно до їх частки в праві власності на квартиру, а також сум, які присуджені судом до стягнення з відповідачів, а також сум, в задоволенні яких судом відмовлено, є невірним. З мотивувальної частини рішення є незрозумілим, хто має сплатити залишок заборгованості в розмірі 62630,86 грн., та чому судом відмовлено у присудженні цієї суми до стягнення. Наводив зміст ст. 1, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 541, 543 ЦК України, вказував, що діюче законодавство надає кредитору право у разі солідарного обов`язку боржників заявляти вимогу про виконання обов`язку як до усіх боржників разом, так і до когось з них конкретно за вибором кредитора. Посилався на правові висновки, викладені в постановах Київського апеляційного суду в інших справах за позовами ТОВ «Євро-Реконструкція» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Євро-Реконструкція» підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону в повній мірі не відповідає. Судом встановлено, що ТОВ «Євро-Реконструкція» забезпечує надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: будинок АДРЕСА_1 та зокрема в кв. АДРЕСА_2 за вказаною адресою. 01 липня 2014 року ТОВ «Євро-Реконструкція» та ОСОБА_1 укладено договір № 460080283 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за умовами п. 1 якого, виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Згідно п. 2 договору, суб`єктами користування послугами є власник (наймач, орендар) житлового приміщення (квартири) та члени його сім`ї - п`ять осіб (а. с. 26 - 27). Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_3 (а. с. 28 - 29). Відповідно до відомостей електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» від 17 липня 2023 року відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_3 : ОСОБА_1 - з 03 жовтня 1978 року по теперішній час, ОСОБА_2 - з 18 травня 1993 року по теперішній час (а. с. 43, 45). ТОВ «Євро-Реконструкція» складено довідку щодо підключення та відключення житлових будинків в зв`язку з початком та закінченням опалювальних сезонів за 2014-2023 роки (а. с. 25). ТОВ «Євро-Реконструкція» надано розрахунок суми боргу за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2018 року по квітень 2023 року, згідно якого заборгованість складає 23921,69 грн., 3 % річних - 873,19 грн., інфляційна складова 3252,13 грн. (а. с. 21 - 22). Крім того, згідно розрахунку заборгованості за послугу з постачання гарячої води за період з січня 2018 року по квітень 2023 року, заборгованість складає 58487,33 грн., 3 % річних - 2227,93 грн., інфляційна складова 9055,92 грн. (а. с. 23 - 24). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено, що відповідачі, як споживачі послуг, з листопада 2018 року несвоєчасно здійснюють оплату з надання послуг з централізованого опалення та з січня 2018 року за постачання гарячої води, і станом на 01 травня 2023 року утворилась заборгованість в сумі 23921,69 грн. за послуги з централізованого опалення та 58487,33 грн. за послуги з постачання гарячої води. Доказів звернень з приводу ненадання або неналежного надання послуг від відповідачів протягом спірного періоду не надано. Апеляційний суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, і що відповідачами судове рішення, в тому числі з приводу встановлених судом обставин користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлово-комунальними послугами та розміру заборгованості, яка утворилась за адресою АДРЕСА_4 , не оскаржувалось, тому правильність висновків суду першої інстанції в даній частині не перевіряється апеляційним судом. Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13, від 10 грудня 2018 року у справі за № 638/11034/15) Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки. Відповідно до п. 37, 38, 39 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором. Споживач здійснює оплату спожитих послуг щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Євро-Реконструкція» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_3 перебуває у спільній частковій власності п`яти осіб, однак вимоги пред`явлено лише до двох із них, тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 10460,10 грн. з кожного пропорційно до розміру часток відповідачів у праві власності на вказану квартиру по 1/5. Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Правила користування приміщеннями житлових будинків, затвердженні Постановою КМУ України від 08 жовтня 1992 року № 572, п.18 зобов`язують наймача, власника й орендаря житлового приміщення оплачувати житлово-комунальні послуги, тому враховуючи положення ст. 541 ЦК України зобов`язання з оплати комунальних послуг мають солідарний характер, відтак, особи, що є співвласниками квартири, несуть солідарні зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг. Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Дані норми закону регулюють відносини, що виникають при пасивній солідарності (множинності осіб на стороні боржника). Згідно частини 4 вищевказаної статті, виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором. Отже, після виконання солідарного зобов`язання незалежно від того, виконане воно всіма боржниками або одним із них, воно повністю припиняється. Натомість виникає нове зобов`язання між боржником, який виконав зобов`язання, й іншими боржниками, яке визначено положеннями ст. 544 ЦК України. Аналіз наведених положень закону вказує на те, що позивач має право вимагати виконання обов`язку щодо сплати житлово-комунальних послуг як від власника квартири, так і від будь-якої іншої особи, яка зареєстрована або проживає у житлі власника, адже така особа на рівні з власником користується усіма житлово-комунальними послугами. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен мас право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень i протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду. Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим та підтвердженим. За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та погоджується з доводами апеляційної скарги, що діюче законодавство надає кредитору право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо стягнення заборгованості з відповідачів пропорційно до їх частки не відповідають фактичним обставинам справи, є передчасними та помилковими. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, відтак судове рішення не може вважатись законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню. Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «Євро-Реконструкція» по суті, апеляційний суд виходить із того, що у відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявний солідарний обов`язок зі сплати заборгованості, яка виникла у зв`язку із споживанням послуг, наданих ТОВ «Євро-Реконструкція», в розмірі 82409,02 грн., яка підлягає солідарному стягненню з них на користь позивача. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги. Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, відтак ТОВ «Євро-Реконструкція» має право на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на розмір заборгованості 82409,02 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення судового рішення) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі. Із долученого до позовної заяви розрахунку 3 % річних в розмірі 3101,12 грн. вбачається, що позивачем неправомірно нараховані 3 % річних з 24 лютого по 28 лютого 2022 року в період дії воєнного стану, відтак, нарахований позивачем розмір 3 % річних підлягає відповідному зменшенню: за послуги з постачання теплової енергії - до 866,82 грн., за послуги з постачання гарячої води - до 2209,16 грн. З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування, із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, стягнувши солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 82409,02 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 12308,05 грн. та 3 % річних у розмірі 3075,98 грн., всього 97793,05 грн. Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову з кожного в розмірі 1328,58 грн., витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 17,33 грн., апеляційної скарги в розмірі 1992,87 грн. пропорційно до їх задоволення на 99 %, разом 3338,78 грн. Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року скасувати та прийняти нову постанову. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (м. Київ вул. Гната Хоткевича 20 код ЄДРПОУ 37739041) заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в розмірі 82409,02 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 12308,05 грн. та 3 % річних у розмірі 3075,98 грн. В решті позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із кожного на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» судові витрати в розмірі 3338,78 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді : Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.