Постанова 4873 № 910/895/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" квітня 2026 р. Справа№ 910/895/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Крижного О.М. Ткаченка Б.О. секретар судового засідання Ніконенко Є.С. за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання від позивача: Левковська К.Ю.; від відповідача: Олійник Н.А.; за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі №910/895/25 (суддя Усатенко І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 397 578,50 грн,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 3% річних та втрат від інфляції у розмірі 397 578,50 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 у справі № 910/895/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» втрати від інфляції у розмірі 327 759 грн 25 коп., 3% річних у розмірі 69 644 грн 48 коп. та судовий збір у розмірі 4 768 грн 84 коп. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 174,77 грн - відмовлено. Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить стягнути з відповідача 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно до суми задоволених вимог. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 992 грн 97 коп. В іншій частині заяви відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі №910/895/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» про розподіл судових витрат. Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами. Скаржник зазначає про те, що з матеріалів справи вбачається, що позовну заяву було подано 24.01.2025, тобто на час звернення зазначені докази були наявні в позивача і повинні були додаватися з позовною заявою. Разом із тим, у заяві про ухвалення додаткового рішення позивачем не наведено поважних причин неподання вказаних доказів до закінчення судових дебатів у справі у порядку, встановленому ч. 1 ст. 221 ГПК України, як і не порушено перед судом першої інстанції питання щодо поновлення строку на подання доказів, тому, на думку скаржника, у суду першої інстанції були відсутні підстави для прийняття цих доказів. Скаржник вказує на те, що у справі № 910/4514/25, як і у справі № 910/895/25 стягувались 3% річних та інфляційні втрати за електричну енергію за «зеленим» тарифом за липень-серпень 2022р., представником у якій здійснювалось теж Левковською К.Ю., документи не відрізняються ні за нормативним обґрунтуванням, ні за наповненням. Також, представник Левковська К.Ю. супроводжує ряд інших аналогічних справах про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. З наведених підстав, скаржник вважає, що вказаний представник мав би бути обізнаний про чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини та судову практику, крім того, знання законодавства та судової практики є професійним обов`язком адвоката. Скаржник зазначає, що заява не містить інформації про витрати часу адвоката на надання правничої допомоги, до заяви не доданий опис виконаних робіт, обґрунтування складності справи, що є додатковим доказом необґрунтованості витрат на правничу допомогу. Позовна заява у даній справі виконана на базі шаблону позовної заяви, яка подавалась у справі № 910/4614/24, тому стягнення суми правничої допомоги виглядає нелогічним, оскільки ні правового аналізу наданих документів, ні пошуку судової практики Верховного Суду, ні підготовки заяв по суті представник не здійснював. Позивач зазначає про повний супровід справи, але справа розглядалась за правилами спрощеного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), також позивач не подавав другу заяву по суті, але зі складених документів була подана заява про збільшення позовних вимог, яка судом залишена без розгляду. Також скаржник зазначає, що Верховний Суд в постанові від 26.02.2020 у справі № 910/5744/18 вказав на те, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обстави такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що справа №910/895/25 була розгляну та Господарським судом м. Києва в порядку спрощеного (письмового) провадження без виклику сторін, що у відповідності до процесуальних норм, виключає стадію судових дебатів. Тому, посилання апелянта на те, що позивачем мали були подані докази до стадії судових дебатів - є недоречними щодо порядку розгляду даної справи. Окрім цього, позивачем, під час подання позовної заяви, було здійснено заяву з орієнтовним розрахунком судових витрат, які він очікує понести в суді першої інстанції, натомість, до закінчення фактичного розгляду даної справи в суді першої інстанції неможливо встановити точний розрахунок витрат, які понесе позивач, оскільки в процесі надання правничої допомоги сума може бути збільшена у зв`язку з додатковими діями/послугами адвоката. Лише після фактичного надання послуг за Договором про надання правничої допомоги, що підтверджується відповідним Актом прийому передачі наданих послуг, як то передбачено п. 1.3 Договору, можливо встановити остаточний розмір судових витрат, які поніс позивач. Тому, враховуючи те, що дана справа розглядалась в порядку письмового провадження, що факт надання правничої допомоги та остаточний розмір витрат на правничу допомогу засвідчений саме в Акті прийому-передачі наданих послуг, який був складений 17 квітня 2025 року, тобто одразу після прийняття Господарським судом м. Києва рішення в даній справі, вбачається, що позивачем надано докази понесених судових витрат у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Позивач зазначає про те, що він не може бути позбавлений права на відшкодування судових витрат, враховуючи фактичність їх понесення, а вимушеність звернення до суду з даним позовом обумовлена саме неналежним виконанням своїх зобов`язань самим відповідачем за Договором купівлі продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Оскільки договором визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб - 16 000,00 грн, позивач не зобов`язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів. Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 924/447/18. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Коротун О.М., Майданевич А.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/895/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/895/25. Повідомити учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 02.07.2025 Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» - Левковської Катерини Юріївни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 зупинено апеляційне провадження у справі № 910/895/25 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 до набрання законної сили судового рішення у справі № 910/895/25. 03.02.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №910/895/25. 09.02.2026 головуючим суддею Сулімом В.В. заявлено про самовідвід від розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» по справі № 910/895/25 з метою виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість судді при розгляді апеляційної скарги, недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості складу суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 задоволено заяву про самовідвід головуючого судді Суліма В.В. від розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 у справі № 910/895/25. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026, у зв`язку із тим, що заяву про самовідвід судді Суліма В.В. від розгляду справи № 910/895/25 задоволено, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Протоколом протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.02.2026, справу № 910/895/25 передано колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Крижний О.М., Ткаченко Б.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 прийнято справу № 910/895/25 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Крижний О.М., Ткаченко Б.О. Поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/895/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/895/25. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 10.03.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» про участь у всіх судових засіданнях в режимі відео конференції з використанням власних технічних засобів. На підставі ст. 202, 216 ГПК України, у судовому засіданні оголошено перерву до 07.04.2026 о 10:15 в режимі відеоконференції. Враховуючи викладене, воєнний стан та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/895/25 розглядалась протягом розумного строку. Явка учасників справи та позиція учасників справи Представник відповідача у судовому засіданні 07.04.2026 просив скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі №910/895/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви. Представник позивача у судовому засіданні 07.04.2026 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 у справі № 910/895/25 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 3% річних та втрат від інфляції у розмірі 397578,50 грн. У позовній заяві позивач вказав, що попередній орієнтовний розрахунок витрати на професійну правничу допомогу складає 16 000,00 грн, а докази в їх підтвердження будуть подані протягом 5 днів з дати ухвалення рішення у справі. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 у справі № 910/895/25 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вулиця Коротка, будинок 46; ідентифікаційний код 42226449) втрати від інфляції у розмірі 327759 (триста двадцять сім тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 25 коп., 3% річних у розмірі 69644 (шістдесят дев`ять тисяч шістсот сорок чотири) грн 48 коп. та судовий збір у розмірі 4768 (чотири тисячі сімсот шістдесят вісім) грн 84 коп. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 174,77 грн - відмовлено. Заява про ухвалення додаткового рішення з долученими до неї доказами була подана 17.04.2025 в межах встановленого ст. 129 ГПК України строку. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 16000,00 грн. Як вбачається із матеріалів справи, 20.01.2025 між Адвокатським об`єднанням «КД-ГРУП» (далі - Адвокатське об`єднання) та позивачем (далі - Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 22/01 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого на умовах даного Договору, Адвокатське об`єднання зобов`язався відповідно до умов даного Договору надати Клієнту правову допомогу, зокрема, адвокатське об`єднання прийняв на себе зобов`язання: - розробити правову позицію захисту прав та інтересів Клієнта, пов`язану із стягненням заборгованості та нарахованих 3% річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання за договором №1521/01 від 26 грудня 2019 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» та Державним підприємством «Гарантований покупець»; - підготувати (скласти) та подати до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання за договором №1521/01 від 26 грудня 2019 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» та Державним підприємством «Гарантований покупець»; - забезпечити повний супровід, складення процесуальних документів та ведення справи у Господарському суді міста Києва справи за позовною заявою Клієнта про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання за договором №1521/01 від 26 грудня 2019 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» та Державним підприємством «Гарантований покупець». Відповідно до п. 1.2 Договору на підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням Клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається Акт прийому-передачі наданих послуг. Відповідно до п. 4.1, 4.2 Договору вартість послуг, передбачених пунктом 1.1 цього Договору складає 16 000,00 грн без ПДВ. За послуги, передбачені пунктом 1.1 Договору, Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню грошові кошти в розмірі 100% вартості послуг, визначеної п. 4.1 цього Договору протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту підписання Сторонами даного Договору. В підтвердження обставин надання правової допомоги до матеріалів справи надано акт № 1 прийому-передачі наданих послуг від 17.04.2025 на суму 16 000,00 грн, якими сторони підтвердили надання належним чином послуг, передбачених п. 1.1 договору № 20/01 від 20.01.2025. Вказані послуги були оплачені згідно платіжної інструкції № 1307 від 20.01.2025 на суму 16 000,00 грн. Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено надання позивачу правової допомоги на суму 16 000,00 грн. Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо відсутності підстав для скасування чи зміни додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у даній справі, з огляду на наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18. Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Як вже зазначалось, позивачем підтверджено належними доказами заявлений розмір судових витрат. Оскільки договором визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб - 16000,00 грн, позивач не зобов`язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів. Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 924/447/18. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду враховуючи підтвердження позивачем доказами, наявними у матеріалах справи, заявлений розмір судових витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, з урахуванням середнього розміру заробітної плати, ціни позову та часткового задоволення позовних вимог, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 910/895/25 підлягає частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15 992,97 грн судових витрат. Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції. Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується і доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне. Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень. Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що справа № 910/895/25 розглядалась в порядку письмового провадження, факт надання правничої допомоги та остаточний розмір витрат на правничу допомогу наведений у Акті прийому-передачі наданих послуг від 17.04.2025, тому позивачем надано докази понесених судових витрат відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у зв`язку із чим, доводи скаржника про ненадання доказів та у встановлений строк та ненадання клопотання про поновлення такого строку, є необґрунтованими. Доводи скаржника про те, що у справі № 910/4514/25, як і у справі № 910/895/25 стягувались 3% річних та інфляційні втрати за електричну енергію за «зеленим» тарифом за липень-серпень 2022р., представником у якій здійснювалось теж Левковською К.Ю., документи не відрізняються ні за нормативним обґрунтуванням, ні за наповненням, представник Левковська К.Ю. супроводжує ряд інших аналогічних справах про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, тому вказаний представник мав би бути обізнаний про чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини та судову практику, оцінюється колегією суддів критично, оскільки наявність справ із аналогічними правовідносинами, інтереси в яких представляв адвокат Левковська К.Ю. не спростовує необхідність надання адвокатом відповідних послуг у даній справі та витрачений адвокатом час. Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у разі погодження сторонами договору фіксованого розміру гонорару, детальний опис робіт та витрачений час не є обов`язковими, оскільки фактична кількість часу не впливає на обсяг грошового зобов`язання клієнта. Таким чином, відсутність погодинного звіту про роботу адвоката не є підставою для зменшення чи відмови у відшкодуванні таких витрат. З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що скаржником не доведено необґрунтованості та неспівмірності витрат, не надано таких доказів до матеріалів справи, водночас сама лише незгода скаржника з наданою господарським судом першої інстанції оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у додатковому рішенні Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/895/25, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/895/25, відсутні. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України). Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення суду прийнято відповідно до вимог процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/895/25 задоволенню не підлягає. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/895/25 слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/895/25 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/895/25 залишити без змін.

3. Справу № 910/895/25 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Текст постанови складено та підписано 13.05.2024. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді О.М. Крижний Б.О. Ткаченко