Постанова 4803 № 205/6070/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1915/26 Справа № 205/6070/24 Суддя у 1-й інстанції - Федотова В.М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Никифоряка Л.П. суддів Гапонова А.В., за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О. Учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» відповідач ОСОБА_1 розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 31 січня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Федотова В.М. В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст заявлених вимог У травні 2024року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі АТ «Сенс Банк», Банк) подало в суд позов проти ОСОБА_1 з вимогою про стягнення з позичальника заборгованості, що утворилася станом на 18 вересня 2023року в розмірі 265538,83грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 172 382,17грн та заборгованості по процентам за користування кредитом 93 156,66грн. Існування такої заборгованості Банк пов`язував із неналежним виконанням з боку відповідачки зобов`язань взятих на підставі Кредитного договору № 501384058 від 02 листопада 2021року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 31 січня 2025року позов задоволено повністю. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, оскільки відповідачкою було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі, яку суд вважав обґрунтованою, яка підлягає стягненню на користь Банку. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 01 листопада 2025року ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на заочне рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 31 січня 2025року. В апеляційній скарзі заявниця не погодилася з висновками суду та висловила вимоги про скасування рішення та відмову у задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами кредитного договору та перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 , а також існування заборгованості за кредитним договором. Суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги докази, які були подані позивачем. Крім того, вважала, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який би підтверджував отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційних скарг, відзиву на апеляційні скарги не подали. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 04 листопада 2025року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Новокодацького районного суду міста Дніпра цивільну справу; та 21 листопада 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду. Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 31 січня 2025року та призначено справу до розгляду на 09?? год 10 лютого 2026року. У зв`язку з прийнятим рішенням Вищої ради правосуддя про звільнення у зв`язку з поданням заяви про відставку судді ОСОБА_2 , на підставі розпорядження керівника апарату суду від 22 січня 2026року № 406 та у відповідності до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 23 січня 2026року у справі здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2026року прийнято справу до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_3 , суддів: Агєєва О.В., ОСОБА_4 . У зв`язку з прийнятим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 березня 2026року № 412/0/15-26 про звільнення у зв`язку з поданням заяви про відставку судді ОСОБА_3 , на підставі розпорядження керівника апарату суду від 20 березня 2026року № 1972 та у відповідності до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 23 березня 2026року у справі здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2026року прийнято до свого провадження справу та призначено її до розгляду на 15?? год 12 травня 2026року. Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді. Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами 02 листопада 2021року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 була підписана оферта на укладення угоди про надання кредиту № 501384058 /а.с.24-26/, анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» /а.с.27/, та паспорт споживчого кредиту /а.с.6/, які в сукупності становлять Кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 202 000,00грн, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 35,00 % річних, строком на 60 місяців. 12 серпня 2022року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022року. Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором від 02 листопада 2021рокуБанк виконав, надавши відповідачці кредит в розмірі 202 000,00грн, що підтверджуєтьсямеморіальним ордером № 671985040 від 02 листопада 2021року/а.с.21/. З виписки по рахунку за період з 02 листопада 2021року по 18 вересня 2023рокувбачається, що 02 листопада 2021рокуБанк надав відповідачці кредит в розмірі 202000,00грн.Відповідачка користувалась кредитними коштами, частково погашала заборгованість /а.с.15-20/. Крім того, сторони своїми підписами узгодили в письмовій формі графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту і реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що становить додаток № 1 до укладеного між сторонами договору № 501384058 від 02 листопада 2021року /а.с.4-5/. Також з наданого позивачем Паспорта споживчого кредиту вбачається, що сторонами за вказаним Кредитним договором узгоджено суму кредиту 202 000,00грн, строк кредитування 60 місяців, процентну ставку 35,00 % річних, а також штраф в розмірі 100,00грн за кожне прострочення платежу від 1 до 4 днів та 300,00грн за кожне прострочення платежу, яке триває 5 і більше днів /а.с.24/. У порушення умов Кредитного договору відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконує, допустила прострочення повернення кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості. Внаслідок порушення відповідачкою зобов`язань зі своєчасного погашення заборгованості за кредитом, станом на 18 вересня 2023рокуза нею утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 265 538,83грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 172 382,17грн та заборгованості по процентам за користування кредитом 93 156,66грн/а.с.22/. 07 липня 2023року Банком направлено відповідачці письмову вимогу про наявність заборгованості та необхідність її сплати, та ОСОБА_1 попереджена про наслідки невиконання цієї вимоги /а.с.46-48/.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вирішального значення надав тій обставині щодо яких істотних умов дійшли сторони згоди та які документи та дії сторін охоплюються поняттям кредитного договору, а також надважливого значення надав тій обставині, в якому розмірі фактично були надані кошти в користування позичальниці. Та суд виходив з того, що позивачем підтверджені обставини щодо існування домовленості про розмір процентів за користування кредитними коштами. Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Для вирішення спору в даній справі обов`язковим є з`ясування обставин щодо виникнення зобов`язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору. Позовні вимоги щодо стягнення процентів Банк обґрунтовував наявністю домовленостей про процентну ставку, що малася в Кредитному договорі від 02 листопада 2021року та з огляду на зміст Паспорту споживчого кредиту, в яких умова щодо процентної ставки погоджена з позичальником під його розпис. Розроблені Банком умови договору приєднання повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що інша сторона договору лише приєднується до тих умов, з якими вона ознайомлена. Однак рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в апеляційній скарзі без встановлення відповідних фактів. За недоведеності заявлених в позовній заяві фактів щодо ознайомлення позичальника ОСОБА_1 з Умовами та Правилами надання банківських послуг вірні висновки суду з приводу того, що такі Умови та Правила не були частиною договору. Зазначення в заяві позичальника про ознайомлення позичальника з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідачки, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідачки саме з тією редакцією умов, на якій наполягає Банк. Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідачки. Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідачка, підписуючи заяву позичальника. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Отже, підтверджені обставини та дії позичальниці щодо погодження останньою з Банком умов про проценту ставку в певному розмірі та на умовах зазначених в письмових документах. У Кредитному договорі від 02 листопада 2021року зазначено базовий розмір процентів 35,00 % річних. Отже, умови кредитування щодо сплати процентів передбачені безпосередньо в Кредитному договорі від 02 листопада 2021року та Паспорті споживчого кредиту, що особисто підписані відповідачкою. Підписанням Кредитного договору від 02 листопада 2021року та Паспорту споживчого кредиту без будь-яких застережень відповідачка підтвердила, що вона обізнана та погодилася з усіма умовами такого договору. Та обставина, що відповідачка тривалий час вносила плату відповідно до умов зазначеної вище угоди, вказує на вільне волевиявлення позичальника в момент укладення правочину, повну обізнаність та погодження з умовами кредитування. Зміст зобов`язання в наведеному Кредитному договорі від 02 листопада 2021року та Паспорті споживчого кредиту викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз кредитного договору, наданого Банком розрахунку, банківської виписки та довідок дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами. Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру процентів за кредитним договором; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодилася з умовами з приводу процентної ставки за кредитом; та Банком доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин був укладений Кредитний договір від 02 листопада 2021року та Паспорт споживчого кредиту, та хто ознайомлений з викладеними в ньому умовами. Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором. Задовольняючи позов АТ «Сенс Банк», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про надання позивачем належних та допустимих доказів укладення з відповідачкою Кредитного договору, враховуючи вищезазначені обставини справи та вимоги закону. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів надання ОСОБА_1 кредитних коштів та доказів існування заборгованості у заявленому розмірі, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги як безпідставні, оскільки факт отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується частковим виконанням нею своїх зобов`язань за Кредитним договором, що вбачається із розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, з якого видно, що ОСОБА_1 періодично здійснювала платежі в рахунок погашення заборгованості, останній платіж 22 лютого 2022року на суму 6 500,00грн. Заперечуючи проти укладення Кредитного договору, відповідачка не надала ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів на спростування цих обставин, не заявляла відповідних клопотань. Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020року у справі № 127/23910/14-ц вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилалася на те, що судом першої інстанції не було встановлено на підставі належних та допустимих доказів наявність беззаперечної заборгованості за спірним кредитом. Однак такі доводи є необґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України). Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду. Звертаючись до суду з цим позовом позивач на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Водночас, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій). Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020року у справі № 760/7792/14-ц. Судом встановлено, що виникнення заборгованості по боргових зобов`язаннях та їх розмір станом на 18 вересня 2023року підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по особовому рахунку, що свідчить про те, що судом досліджувались первинні документи. Крім того, судом було встановлено, що матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем. Вказане свідчить про те, що судом першої інстанції було належним чином перевірено розрахунок заборгованості та оцінено його в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами. Тож за наведених умов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписка по особовому рахунку є належними та допустимими доказами в розумінні статей 77, 78 ЦПК України. Встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору між сторонами. Відповідачка ОСОБА_1 не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ «Сенс Банк», не довела відсутність заборгованості. Також ОСОБА_1 клопотання про призначення судової економічної експертизи, яка могла б підтвердити або спростувати обставини наявності кредитної заборгованості, ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Натомість наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт видачі та отримання відповідачкою ОСОБА_1 кредитних коштів, про що свідчать підпис у Кредитному договорі, в якому погоджено між сторонами всі істотні умови, порядок отримання та погашення заборгованості, наслідки невиконання зобов`язань за договором, а розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку підтверджується факт користування кредитними коштами та вчинення відповідачкою дій щодо часткового погашення заборгованості. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не обґрунтований належними та допустимими доказами, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки розрахунок заборгованості за кредитним договором був перевірений судом, який визнає його належним та допустимим доказом у справі. Відповідачка в свою чергу, у відповідності до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України не надала суду належних доказів у спростування вимог позивача та наданих позивачем доказів, не заявляла відповідні клопотання. А тому доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Водночас, заявницею апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які вона не змогла повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідачка надала пояснення та докази щодо обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх заперечень. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Заочне рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 31 січня 2025року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 травня 2026року. Судді: