Постанова 4803 № 205/7395/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2770/26 Справа № 205/7395/22 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В., за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О., Учасники справи: позивач/відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , відповідач/позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , відповідачі/треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Варм Харбор», ОСОБА_3 , розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з сімейних правовідносин, в якій подані апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Остапенко Н.Г. В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2022року ОСОБА_1 подав в суд позов проти ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Варм Харбор», ОСОБА_3 , з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог від 25 квітня 2023року, з вимогами про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна особистою приватною власністю, визнання права спільної сумісної власності, поділ майна подружжя, визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння. Існування таких вимог позивач пов`язував з тим, що з літа 2004року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 почали проживати разом як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу в орендованій квартирі. 22 серпня 2006року вони придбали в спільну сумісну власність двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 . З цього часу почали проживати в цій квартирі. Також 28 січня 2008року мати позивача - ОСОБА_4 продала належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , а грошові кошти від продажу квартири в сумі 308 050грн подарувала позивачу. За ці кошти позивач придбав квартиру в новобудові на підставі договору № А926 про участь у Фонді фінансування будівництва від 15 травня 2008року. У березні 2012року після отримання свідоцтва про право власності позивачем оформлено право власності на квартиру в новобудові за адресою: АДРЕСА_3 . З грудня 2011року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали проживати у вказаній квартирі, а з літа 2012року з ними проживала донька ОСОБА_2 ОСОБА_5 . Зазначав, що мати позивача подарувала йому 30 000 доларів США для купівлі земельних ділянок. 07 грудня 2013року позивач придбав земельну ділянку площею 0,15га, кадастровий номер 1210100000:08:681:0019, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 . На ім`я ОСОБА_2 також було придбано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 1210100000:08:681:0021, площею 0,15га. Обидві земельні ділянки мають цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Земельні ділянки офіційно придбано за 57 405грн кожна, а фактично за 15 000 доларів США кожна. З 07 грудня 2013року позивач почав будівництво та облаштування будинку на вищевказаних земельних ділянках, для чого укладав угоди з суб`єктами підприємницької діяльності. Записи про роботи та витрачені кошти робив у щоденник. ОСОБА_2 участі в плануванні та будівництві будинку не брала. Станом на 08 вересня 2015року будинок було фактично побудовано, а 02 березня 2016року оформлено декларацію про готовність будинку до експлуатації. Вказував, що 29 червня 2016року позивач продав свою квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , а виручені від продажу квартири грошові кошти в сумі 65 000 доларів США витратив на погашення боргів, які утворилися під час будівництва, та подальше будівництво і облаштування будинку та земельних ділянок по АДРЕСА_5 . Залишок коштів від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 , було витрачено на придбання автомобіля Mitsubishi Outlander 2.4 2017року, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , білого кольору, який оформлено на ОСОБА_2 , однак, кошти сплачено позивачем. 22 жовтня 2018року позивач за власні кошти у сумі 8 695 євро уклав договір підряду № 2210-1 на поставку та монтаж сонячних панелей на даху будинку та навісу для автомобілів по АДРЕСА_6 , де були розміщені сонячні панелі та фактично побудовано сонячну електростанцію. У подальшому між ОСОБА_2 як власницею будинку, на даху якого знаходяться сонячні панелі, та АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом № 4748-ДнОЭ від 28 листопада 2018року, присвоєно особовий рахунок НОМЕР_3 . З початку дії договору до 30 вересня 2022року сонячною електростанцією згенеровано та передано в загальну мережу 70 520 кВт загальною вартістю 390 864,15грн. Вказана сума була сплачена на особовий банківський рахунок ОСОБА_2 , з якого позивач не отримав коштів. 06 вересня 2019року сторонами було продано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за 468 000грн, а 13 вересня 2019року придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , за 484 380грн, але фактична вартість придбаної квартири 38 000 доларів США. Зазначав, що влітку 2021року позивач відкрив депозитний рахунок на ім`я ОСОБА_2 та поклав на рахунок 20 000 євро. Позивач працює на посаді завідуючого відділення анестезіології з 12 ліжками інтенсивної терапії КНП «Міська клінічна лікарня № 4» Дніпровської міської ради. Також позивач як приватний підприємець заробив 3 397 000грн. За договором на проведення клінічного дослідження від 30 травня 2018року, укладеним між закордонними компаніями та позивачем, останній отримав 22 706,42 євро. 01 вересня 2021року сторони припинили стосунки, відповідач виїхала з будинку. Протягом року позивач намагався в позасудовому порядку поділити майно з ОСОБА_2 , але вона ігнорувала позасудовий процес врегулювання спору. Проте, у жовтні 2022року позивач дізнався, що ОСОБА_2 вчинила дії, спрямовані на приховування спільного набутого майна, створила ТОВ «Варм Харбор» та внесла до статутного фонду товариства все майно подружжя, набуте за час спільного проживання однією сім`єю, навіть те, до якого відповідачка не має відношення, а саме: земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , автомобіль марки Mitsubishi Outlander 2.4 2017року, номер кузова НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , а також квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , оцінивши майно як вклад до статутного капіталу на загальну суму 1 400 000грн. Продовжуючи реалізацію свого наміру, спрямованого на приховування спільного майна, ОСОБА_2 уклала фіктивний договір позики зі своїм батьком ОСОБА_3 , а в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, майновим поручителем виступило ТОВ «Варм Харбор», передавши в іпотеку на підставі договору від 27 вересня 2022року нерухоме майно, внесене до статутного капіталу ТОВ «Варм Харбор», одноособовим власником і директором якого є ОСОБА_2 . Вважав такі дії відповідачки недобросовісними та у зв`язку з вищевикладеним просив здійснити поділ всього майна подружжя визначеним ним чином. Короткий зміст зустрічних позовних вимог У грудні 2022року ОСОБА_2 подала в суд зустрічний позов проти ОСОБА_1 та в уточненій зустрічній позовній заяві від 27 березня 2023року вимагала також здійснити поділ майна подружжя. Існування таких вимог позивачка пов`язувала із тим, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 почали проживати разом тільки після розірвання останнім шлюбу зі своєю дружиною ОСОБА_6 та остаточного припинення з нею сімейних стосунків. До 25 грудня 2006року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мали лише дружні стосунки та взаємну симпатію. ОСОБА_2 винаймала квартири разом із своєю подругою. Відповідач зареєстрував ОСОБА_2 у квартирі своєї матері для уникнення проблем з працевлаштуванням позивачки. Але у квартирі матері відповідача вона ніколи не мешкала, основні речі і меблі знаходилися у квартирі батьків позивачки, а дрібні речі у квартирі, яку вона орендувала. До 25 грудня 2006року між сторонами не могло бути ні спільного бюджету, ні ведення спільного господарства. Наголошувала, що 22 серпня 2006року ОСОБА_2 за особисті кошти, які отримала від поділу майна з колишнім чоловіком ОСОБА_7 , придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу квартири містить пункт, у якому зазначено, що покупець повідомляє продавцеві про те, що в фактичних сімейних відносинах та в зареєстрованому шлюбі не перебуває, майно належатиме йому на праві особистої приватної власності. З 25 грудня 2006року по 31 серпня 2021року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом однією сім`єю, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. ОСОБА_1 був відповідальним за ведення сімейного бюджету, вирішував на які карткові рахунки вносити спільні кошти, основні рахунки відкривав на своє ім`я. Сторони працювали в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради, тому мали приблизно однаковий офіційний розмір заробітної плати. Вказувала, що ОСОБА_1 особисто не можуть належати грошові кошти в сумі 22 706,42 євро за договором про проведення клінічного дослідження на наших громадянах імпортних препаратів, оскільки ці кошти розподілялися між членами трудового колективу, які брали участь у дослідженнях. Окрім того, такий дохід також входить до спільного сумісного майна подружжя. У травні 2008року сторони накопичили кошти з заробітної плати та від імені ОСОБА_1 уклали договір № А926 про участь у Фонді фінансування будівництва від 15 травня 2008року. На той час сторони інших доходів, окрім заробітної плати не мали, тому фінансово їм допомагали батьки позивачки. Таким чином була придбана у власність квартира за адресою: АДРЕСА_3 . За кошти заробітної плати, а також отримані від попередніх шлюбів і батьків 07 грудня 2013року сторони придбали в особисту власність та за особисті кошти в розмірі по 57 405,00грн дві суміжні земельні ділянки, де кожний хотів збудувати собі по окремому будинку. У договорах зазначено, що покупець сповіщає, що придбає нерухоме майно не у шлюбі на власні кошти в особисту приватну власність. Позивач за власні кошти збудувала будинок на власній земельній ділянці, грошові кошти на будівництво спірного будинку їй надавав постійно батько. ОСОБА_1 на своїй земельній ділянці збудував бетонний басейн. Зазначала, що 29 червня 2016року сторони продали квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , за 65 000 доларів США, які в подальшому витратили на купівлю двох нових автомобілів: Mitsubishi Outlander 2.4 2017року, номер кузова НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , та Mitsubishi Pajero Sport, 2018року, державний номерний знак НОМЕР_6 , та поліпшення будинку, в якому постійно проживали разом. Різниця між вартістю автомобілів сторін при поділі в натурі становить 20 000 доларів США, тому ОСОБА_1 повинен в натурі компенсувати ОСОБА_2 половину різниці вартості автомобілів 10 000 доларів США. Проте, ОСОБА_1 має право на половину депозиту позивача в розмірі 20 000 євро, тому ОСОБА_2 вважає, що її вимога сплатити 10 000 доларів США як половину різниці між вартістю автомобілів погашається вимогою відповідача щодо половини депозиту. У 2015році ОСОБА_2 пройшла курси косметолога та вирішила відкрити перукарню, у якій би у вільний від роботи час надавала б послуги перукаря та косметолога, але приватним підприємцем оформили ОСОБА_1 , який такі послуги не надавав. За період підприємницької діяльності ОСОБА_2 заробила додатково для сім`ї 3 397 000грн, які були задекларовані ОСОБА_1 , оскільки бізнес був зареєстрований на нього. 06 вересня 2019року ОСОБА_2 продала за 468 000грн належну їй на праві особистої приватної власності квартиру та за отримані кошти 13 вересня 2019року придбала за 484 380грн квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , для своєї доньки. ОСОБА_1 не має жодного відношення до цієї квартири. ОСОБА_2 стверджує, що сторони постійно давали грошові кошти у великих розмірах в борг під проценти. Так, 15 вересня 2020року вони передали в позику ОСОБА_8 100 000 доларів США, з них половину ОСОБА_2 у безкоштовне користування дав рідний брат ОСОБА_9 для передачі ОСОБА_1 . На даний час ОСОБА_1 грошові кошти так і не повернув ні їй, ні брату. Після припинення відносин, сторони вирішили в позасудовому порядку поділити майно наступним чином: обов`язок повернути кошти брату в розмірі 50 000 доларів США та усе майно, яке зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 (будинок, який ОСОБА_1 оцінив у 300 000 доларів США, земельна ділянка, автомобіль) залишилися за позивачкою, а усе майно, що зареєстровано за відповідачем, а також усі грошові кошти на банківських рахунках та в банку Іспанії, а також кошти, що надавалися в позику під проценти іншим особам, залишаються відповідачу. Після цього поділу позивач вирішила зайнятися бізнесом та створити ТОВ «Варм Харбор». Для закриття боргу перед братом ОСОБА_2 позичила грошові кошти в батька під іпотеку належного їй майна, яке вона вже внесла до статутного капіталу ТОВ «Варм Харбор». Проте ОСОБА_1 зняв грошові кошти з банківських рахунків та передав їх під проценти іншим особами., 08 лютого 2022року ОСОБА_1 передав за договором позики ОСОБА_10 3 659 084грн у борг під проценти, а позичальник передав свій житловий будинок йому в іпотеку. 09 лютого 2022року відповідач передав в борг ОСОБА_11 843000грн, а останній передав ОСОБА_1 в іпотеку власну квартиру. Вважала такі дії ОСОБА_1 недобросовісними та у зв`язку з вищевикладеним просила здійснити поділ всього майна подружжя визначеним нею чином. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу з 07 листопада 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 таке майно: - земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0021, - земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0019, - житловий будинок із спорудами за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 158,4кв.м., житловою площею 94,9кв.м., який складається з А-1 - житлового будинку, а-1 - тераси, А1-1 - тераси, а - ганку, а? - ганку, Б - вбиральні, В душу, № 1-3 споруд, - автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, 2018року випуску, VIN НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_6 , - 10 000 євро, які перебували на рахунку НОМЕР_8 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_2 станом на 31.08.2021року, - 10 000 євро, які перебували на рахунку НОМЕР_9 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_2 станом на 31.08.2021року, - 220 156,78грн, які перебували на рахунку НОМЕР_10 і додаткових рахунках договору SAMDNWFC00054243766 від 11.09.2019року, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 станом на 31.08.2021року, - 400 000грн, отримані ОСОБА_1 за відступлення прав вимоги до ОСОБА_8 , з якого стягнуто заборгованість за рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 червня 2022року в справі № 205/7279/21 за позовом ОСОБА_1 про стягнення суми боргу. Визнано недійсним правочин, вчинений ОСОБА_2 , який оформлено у вигляді рішення № 1 єдиного засновника про створення ТОВ «Варм Харбор» від 23 серпня 2022року та нотаріально посвідченого акту приймання-передачі вкладу до статутного капіталу ТОВ «Варм Харбор» від 29 серпня 2022року в частині передачі до статутного капіталу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0021, житлового будинку зі спорудами за адресою: АДРЕСА_4 . В порядку поділу спільного сумісного нерухомого та рухомого майна ОСОБА_1 і ОСОБА_2 : Визнано за ОСОБА_2 право власності на 4/10 частин земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0021. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 6/10 частин земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0021. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 4/10 частин житлового будинку зі спорудами за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 158,4кв.м., житловою площею 94,9кв.м., який складається з А-1 - житлового будинку, а-1 - тераси, А1-1 - тераси, а - ганку, а? - ганку, Б - вбиральні, В душу, № 1-3 споруд. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 6/10 частин житлового будинку зі спорудами за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 158,4кв.м., житловою площею 94,9кв.м., який складається з А-1 - житлового будинку, а-1 - тераси, А1-1 - тераси, а - ганку, а? - ганку, Б - вбиральні, В душу, № 1-3 споруд. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0019. Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, 2018року випуску, VIN НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_6 . Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на таке майно: - земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0021, - земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0019, - житловий будинок із спорудами за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 158,4 кв.м., житловою площею 94,9 кв.м., який складається з А-1 - житлового будинку, а-1 - тераси, А1-1 - тераси, а - ганку, а? - ганку, Б - вбиральні, В душу, № 1-3 споруд, - автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, 2018року випуску, VIN НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_6 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю грошових компенсацій за частину спільного сумісного майна та відчуженого ОСОБА_2 в розмірі 113 691,85грн. В задоволенні решти вимог позовів відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Висновки суду першої інстанції ґрунтувались на тому, що вищевказане майно є частково об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між ними в указаний судом спосіб. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог обох позовів, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги 05 грудня 2025року ОСОБА_2 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025року. В апеляційній скарзі заявниця не погодилась з висновками суду в частині відмови у задоволенні її позову та в частині задоволення первісного позову, і висловила вимогу про скасування рішення суду в цій частині з ухваленням нового про задоволення її позову повністю та відмову у задоволенні первісного позову. Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявниці полягає у тому, що суд помилково відступив від рівності часток у майні подружжя, позивачем не було надано належних доказів, що вона намагалась приховати спільне майно. Вважала, що діяла добросовісно та в межах наданих її прав по закону, оскільки поділ майна було здійснено у добровільному порядку за домовленістю з ОСОБА_1 , яким вона і розпорядилась на власний розсуд. Доводи апеляційної скарги зводились до того, що ОСОБА_2 не надавала згоди на отримання грошової компенсації за належне їй нерухоме майно, а тому рішення суду в цій частині є незаконним. Наголошувала, що суд першої інстанції безпідставно спочатку визнав обидві земельні ділянки об`єктами спільної сумісної власності, а потім одну земельну ділянку поділив, а іншу передав у власність лише ОСОБА_1 . Вважала, що суд помилково не розділив між подружжям присуджені ОСОБА_1 за рішенням суду кошти у розмірі 105 479,59 доларів США, а вирішив здійснити поділ лише коштів у розмірі 400 000грн, за які ОСОБА_1 нібито відступив право своєї вимоги іншій особі. Також 15 грудня 2025року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025року. В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду в частині відмови у задоволенні його позову та в частині задоволення зустрічного позову, і висловив вимогу про скасування рішення суду в цій частині з ухваленням нового про задоволення його позову повністю та відмову у задоволенні зустрічного позову. Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що 30 травня 2018року між «Октафарма Фармацойтика Продукціонсгес.м.б.Х» (Відень, Австрія) та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (Великобританія), з одного боку та ОСОБА_1 , як фізичною особою, з іншого боку, було укладено Договір на проведення клінічного дослідження. За період з часу дії договору по 23 липня 2021року позивач отримав в якості винагороди 22706,42євро, які є його особистою приватною власністю, згідно вимог закону. А також сума отриманого доходу від його підприємницької діяльності становить 3 397 000грн, яка є його особистою приватною власністю, як майно приватного підприємства чи фізичної особи підприємця, яке не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Доводи апеляційної скарги зводились до того, що судом не враховано, що ОСОБА_2 за період з 31 грудня 2018року по 31 грудня 2022року отримала від Постачальника електроенергії загальну суму до виплати з урахуванням утриманого Постачальником, як податковим агентом, ПДФО - 18% та військового збору 1,5% - 275032,18грн, водночас жодної копійки отриманої від ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» за «зеленим тарифом» ОСОБА_1 ніколи не отримував, всі кошти надходили на поточний рахунок ОСОБА_2 в банку, до якого ОСОБА_1 не мав доступу. Наголошував, що письмові докази у справі не свідчать про те, за чиї саме кошти придбано квартиру АДРЕСА_8 , вказував, що висновок суду про покупку цієї квартири майже повністю з особистих коштів ОСОБА_2 отриманих з продажу іншої квартири АДРЕСА_9 є безпідставним, оскільки квартира АДРЕСА_9 купувалась сторонами під час знаходження у цивільному шлюбі, незважаючи на той факт, що ОСОБА_1 при цьому перебував в законному шлюбі з іншою особою. ОСОБА_1 не може погодитись з розміром часток визначених судом та відповідною сумою компенсацій. Вважає, що судом не прийнято до уваги загальну кількість кроків та дій вчинених ОСОБА_2 з метою приховування спільного майна подружжя. Наполягав на явній недобросовісності відповідачки та вважав, що справедливим буде відступлення від ідеальних часток у пропорції 9/10 ОСОБА_1 та 1/10 ОСОБА_2 . Вказував, що суд помилково відмовив ОСОБА_1 у задоволенні вимоги про витребування майна та скасування записів про іпотеку та заборону на відчуження. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечив проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , просив залишити її апеляційну скаргу без задоволення через те, що обставини якими апелянт обґрунтовувала свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду. Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційні скарги не подавали. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2025року апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без руху до надходження до Дніпровського апеляційного суду даної цивільної справи. 16 грудня 2025року цивільна справа надійшла до Дніпровського апеляційного суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У зв`язку з прийнятим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 березня 2026року №412/0/15-26 про звільнення у зв`язку з поданням заяви про відставку судді ОСОБА_12 , на підставі розпорядження керівника апарату суду від 19 березня 2026року та у відповідності до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 19 березня 2026року у справі здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями. Згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач ОСОБА_13 , судді: Гапонов А.В., Красвітна Т.П. 30 березня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 12 травня 2026року. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа. Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу ОСОБА_2 20 жовтня 2001року розірвала шлюб з ОСОБА_7 /том ІІ а.с.19/. ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14 з 11 липня 1997року. Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 жовтня 2006року в справі № 2-2185/06р шлюб розірвано. Згідно з вказаним рішенням шлюбно-сімейні відносини між ОСОБА_1 і ОСОБА_14 припинено з лютого 2006року. Рішення суду набрало законної сили 07 листопада 2006року / том ІІа.с.216/. На підставі договору купівлі-продажу квартири від 22 серпня 2006року, посвідченого приватним нотаріусом Кошляк Н.Е., зареєстрованого в реєстрі за №3269, ОСОБА_2 набула в приватну власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за 148 550грн. У тексті договору зазначено, що покупець повідомляє продавцеві про те, що у фактичних сімейних відносинах та в зареєстрованому шлюбі не перебуває, а майно належатиме йому на праві особистої приватної власності / том ІІа.с.20/. 15 травня 2008року ОСОБА_1 уклав з АКБ «Аркада» договір № А926 про участь у Фонді фінансування будівництва, за умовами якого ОСОБА_1 передає кошти банку в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування, а банк зараховує кошти на рахунок Фонду фінансування будівництва з подальшим їх використанням в порядку, визначному правилами фонду та договором. Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1564 від 23 листопада 2011року вирішено оформити права приватної власності з видачею свідоцтва фізичним особам на об`єкти нерухомого майна у житловому будинку літ. А-15 за адресою: АДРЕСА_10 на підставі договорів про участь на паях у будівництві згідно з додатком. Згідно з додатком до вказаного рішення - списку фізичних осіб, яким оформлюються права приватної власності на об`єкти нерухомого майна у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_10 , ОСОБА_1 виділено квартиру АДРЕСА_11 / том Іа.с.196-203/. 01 березня 2012року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності зареєстровано 05 березня 2012року / том Іа.с.204-205/. Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 грудня 2013року, посвідченого приватним нотаріусом Кретовою Н.Б., зареєстрованого в реєстрі за № 1950, ОСОБА_2 придбала земельну ділянку загальною площею 0,15га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0021, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 грудня 2013року / том Іа.с.33-34/. Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07 грудня 2013року, посвідченого приватним нотаріусом Кретовою Н.Б., зареєстрованого в реєстрі за № 1953, ОСОБА_1 придбав земельну ділянку загальною площею 0,15га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0019, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 грудня 2013року / том Іа.с.35-36/. Відповідно до висновку експертів № 2387-23 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи за матеріалами справи № 205/7395/22 від 23 грудня 2024року вартість земельної ділянки по АДРЕСА_4 загальною площею 0,15га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0019 без врахування вартості розміщених на ній капітального критого басейну з підігрівом води та ландшафтних рослин і споруд (вимощення і т.д.) становить 613 080грн, у резервній валюті 14 640 доларів США за курсом долара на дату оцінки / том ІІІа.с.103-178/. 06 травня 2014року ОСОБА_2 видано будівельний паспорт про будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_4 / том Іа.с.68-72/. 02 березня 2016року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 / том Іа.с.126-129/. Право власності на житловий будинок загальною площею 158,4кв.м., житловою площею 94,9кв.м., який складається з А-1 - житлового будинку, а-1 - тераси, А1-1 - тераси, а - ганку, а? - ганку, Б - вбиральні, В душу, № 1-3 споруд, за адресою: АДРЕСА_4 , на земельній ділянці з кадастровим № 1210100000:08:681:0021, зареєстровано 11 березня 2016року за ОСОБА_2 / том Іа.с.132-133/. У період з 10 березня 2014року по 31 березня 2016року ОСОБА_1 укладав договори: купівлі-продажу паркану / том Іа.с.67/, про будівництво фундаменту за адресою: АДРЕСА_4 / том Іа.с.75-78/, купівлі-продажу клеєних брусу і балок / том Іа.с.79-83/, про будівництво вигрібної ями / том Іа.с.84-84/, про будівництво будинку з клеєного бруса за адресою: АДРЕСА_4 / том Іа.с.88-92/, на роботи з прокладення кабельної продукції по вулиці з введенням в будинок для відеоспостереження, домофона та Інтернету за адресою: АДРЕСА_4 /том Іа.с.96-97/, на монтаж димоходу та поставку камінної топки / том Іа.с.99-101/, послуг на монтаж водопостачального обладнання / том Іа.с.110-112/, купівлі-продажу обладнання для водопостачання / том Іа.с.114-118/, про сервісне обслуговування систем очищення води / том Іа.с.119-124/, купівлі-продажу обладнання для водопостачання /том Іа.с.134-137/. Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №1380-11 від 30 січня 2023року станом на 23 січня 2023року ринкова вартість житлового будинку зі спорудами за адресою: АДРЕСА_4 , становить 2 868 466грн, земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0021 за цією адресою становить 296 310грн, земельної ділянки площею 0,15га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0019 за адресою: АДРЕСА_4 , становить 331 860грн /том ІІа.с.117-184/. Відповідно до спільної заяви представника ОСОБА_1 адвоката Донця С.О. і представника ОСОБА_2 адвоката Бардаченка В.В. сторони просили при визначенні вартості земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , визначити в розмірі встановленому у висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №1380-11 від 30 січня 2023року станом на 23 січня 2023 року, тобто в розмірі 331 860грн / том ІVа.с.37/. 29 червня 2016року ОСОБА_1 продав квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , за 149 311грн / том Іа.с.210-211/. 02 грудня 2017року ОСОБА_2 уклала з ТОВ «Ніко Дніпро» договір № 1712-02002 купівлі-продажу автомобіля Mitsubishi Outlander 2.4, 2017року випуску, вартість якого складала 892 000грн. Згідно з актом приймання-передачі до вказаного договору 08 грудня 2017року ОСОБА_2 отримала вказаний автомобіль, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 / том Іа.с.170-176/. Автомобілем користується ОСОБА_2 . Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 право власності на автомобіль Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_5 , зареєстровано за ОСОБА_2 . Відповідно до висновку № 09/04/23 експертного товарознавчого дослідження про оцінку колісного транспортного засобу від 14 квітня 2023року ринкова вартість автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_5 , складає 570 115грн /том ІІа.с.79-91/. У 2019 році сторони придбали автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, 2018року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 , яким користується ОСОБА_1 . На підтвердження придбання вказаного автомобіля ОСОБА_1 надано копії квитанцій /том ІІІа.с.70/, одна з яких є частково читабельною та з якою вбачається, що 06 лютого 2019року ОСОБА_1 сплатив 299 000грн як передплату за автомобіль / том ІІІа.с.70/. Також надано дві копії квитанцій про оплату за автомобіль від 06 лютого 2019року в розмірі 200 000грн та 276 000грн/ том ІІІа.с.72/. Згідно з видатковою накладною ОСОБА_1 отримав автомобіль Pajero Sport 2,4 TD AT Ultimat VIN НОМЕР_7 вартістю 908 000грн / том ІІІа.с.71/. Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12 право власності на автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, 2018року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 , 16 лютого 2019року зареєстровано за ОСОБА_1 . Відповідно до висновку № 10/04/23 експертного товарознавчого дослідження про оцінку колісного транспортного засобу від 14 квітня 2023року ринкова вартість автомобіля Mitsubishi Pajero Sport, державний номерний знак НОМЕР_6 , складає 1125640грн /том ІІІа.с.66-73/. 22 жовтня 2018року ОСОБА_1 уклав договір підряду № 2210-1 про поставку та монтажні, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи сонячних панелей /том Іа.с.145-147/. 28 листопада 2018року між ОСОБА_2 та АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» укладено договір № 4748- ДнОЭ про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, за умовами якого ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , зобов`язується продавати АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного господарства, а останнє бере на себе зобов`язання купувати у неї електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством / том Іа.с.149-155/. 21 січня 2019року між ОСОБА_2 та АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» укладено угоду №1, відповідно до якої у договорі № 4748- ДнОЭ від 28 листопада 2018року змінено сторону договору - АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» / том ІІа.с.217/. У період з 31 грудня 2018року по 31 грудня 2022року сторонами договору № 4748- ДнОЭ від 28 листопада 2018року складено акти приймання-передавання товару (електричної енергії), у яких зазначена вартість електричної енергії, що підлягає перерахуванню на рахунок ОСОБА_2 / том ІІа.с.219-227, 229-250, том ІІа.с.1-14/. 06 вересня 2019року ОСОБА_2 уклала з покупцем договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира була продана за 468 000грн / том Іа.с.187-189/. 13 вересня 2019року ОСОБА_2 придбала на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Лобачовою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 428, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , за 484 380грн / том Іа.с.189-190/. Відповідно до висновку експертів № 2387-23 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи за матеріалами справи № 205/7395/22 від 23 грудня 2024року ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_7 , становить 1 236 152грн, у резервній валюті 29 519 доларів США за курсом долара на дату оцінки / том ІІІа.с.103-178/. Згідно інформації АТ КБ «ПриватБанк» щодо депозитних рахунків ОСОБА_2 , станом на 31 серпня 2021року на рахунку НОМЕР_8 перебувало 10 000 євро, на рахунку НОМЕР_9 10 000 євро, на інших рахунках коштів не було / том ІІа.с.74-76/. Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» / том ІІа.с.196-211/ станом на 31 серпня 2021року на рахунку НОМЕР_10 і додаткових рахунках договору SAMDNWFC00054243766 від 11 вересня 2019року перебувало 220 156,78грн. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 10 жовтня 2017року, вид економічної діяльності надання послуг перукарнями та салонами краси. За даними податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця дохід ОСОБА_1 від підприємницької діяльності становив у 2017році 394 000 грн, у 2018році 618 000 грн, у 2019році 894 500 грн, у 2020році 530 000 грн, у 2021році 960 000 грн / том Іа.с.157-169/. 30 травня 2018року ОСОБА_1 , КЗ «Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради як дослідник уклав з «ОКТАФАРМА Фармацойтика Продукціонсгес.м.б.Х» та «інВентів Хелз Клінікал ЮК Лімітед» договір на проведення клінічного дослідження. У позові стверджує, що за цим договором отримав 27 594 євро, з них 22 706,48 євро у період з 25 лютого 2019року по 23 липня 2021року, на підтвердження чого надав інформацію про проведені операції в АТ КБ «ПриватБанк» за грошовими переказами / том Іа.с.177-180, том ІІа.с.212-215/. Відповідно до довідки КНП «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради суми оподаткованих доходів ОСОБА_1 за період з січня 2012року по грудень 2021року становили 1 814 203,98 грн / том Іа.с.181/, з них 639 515,22 грн є щомісячними і святковими преміями, доплатами за напруженість, надбавками / том ІІа.с.105/. Згідно з довідкою КНП «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради суми оподаткованих доходів ОСОБА_2 за період з січня 2012року по грудень 2021року становили 1 247 768,92грн / том ІІа.с.21/. 08 лютого 2022року між ОСОБА_1 і ОСОБА_10 укладено договір іпотеки, який забезпечує вимоги ОСОБА_1 за договором позики грошових коштів від 07 лютого 2022року, що укладено між сторонами договору іпотеки та відповідно до якого ОСОБА_10 зобов`язаний до 31 грудня 2022року повернути ОСОБА_1 позику в розмірі 3 659 084грн, що є еквівалентом 130 000 доларів США /т.3 а.с.54-56/. 09 лютого 2022року ОСОБА_1 і ОСОБА_11 укладено договір іпотеки, яким забезпечено вимоги ОСОБА_1 як іпотекодержателя, які випливають з договору позики грошових коштів від 09 лютого 2022року, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_11 , за умовами якого іпотекодавець зобов`язаний до 31 грудня 2022року повернути іпотекодержателю позику в розмірі 843 000грн, що еквівалентно 30 000 доларів США / том ІІІа.с.51-53/. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2022року по справі № 205/7279/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , ОСОБА_15 про стягнення суми боргу задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 100 000 доларів США, проценти за користування коштами у розмірі 4 178,08 доларів США, 3 % річних за користування грошовими коштами у розмірі 1 301,51 доларів США, всього 105 479,59 доларів США. Під час розгляду вказаної справи судом було встановлено, що 15 вересня 2020року ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_1 у борг 100 000 доларів США та зобов`язався повернути борг до 20 серпня 2021року зі сплатою 12 відсотків річних. Рішення суду набрало законної сили 29 липня 2022року / том ІІІа.с.230-236/. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2024року замінено стягувача ОСОБА_1 правонаступником - ОСОБА_16 у зведеному виконавчому провадженні № 69562500, до якого входять виконавче провадження № 69558867 з виконання виконавчого листа № 205/7279/21, виданого 02 серпня 2022року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 загалом 105 479,59 доларів 59 центів США, а також виконавче провадження № 69559559 з виконання виконавчого листа № 205/7279/21, виданого 02.08.2022 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 судових витрат: сплаченого судового збору в розмірі 11 350грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 доларів США / том ІІІа.с.249-251/. 11 березня 2024року між ОСОБА_1 та ОСОБА_16 укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_16 права вимоги за розпискою від 15 вересня 2020року щодо отримання ОСОБА_8 від ОСОБА_1 у борг 100 000 доларів США. Відповідно до договору заборгованість боржника підтверджується рішенням суду по справі № 205/7279/21, згідно з яким загальна сума заборгованості за розпискою становить 105 4789,59 доларів США. Окрім того, з боржника на користь ОСОБА_1 стягнуто судові витрати: судовий збір у розмірі 11350грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 доларів США. Згідно з п. 2.1. вказаного договору права вимоги вважаються переданими з моменту сплати ОСОБА_16 ОСОБА_1 суми, зазначеної в п. 2.2. цього договору. Пунктом 2.2. Договору визначено вартість права вимоги в розмірі 400 000грн / том ІІІа.с.255-257/. 11 березня 2024року сторонами договору підписано акт приймання-передачі прав вимоги / том ІІІа.с.258/. У вищевказаній ухвалі суду встановлено, що згідно з розпискою від 11 березня 2024року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_16 400 000грн відповідно до договору відступлення права вимоги. 23 серпня 2022року Рішенням № 1 єдиного засновника про створення ТОВ «Варм Харбор» ОСОБА_2 вирішила створити ТОВ «Варм Харбор» та сформувати статутний капітал товариства в розмірі 1 400 000грн шляхом передання нею до статутного капіталу майна: - земельної ділянки загальною площею 0,15га з кадастровим № 1210100000:08:681:0021 за адресою: АДРЕСА_4 ; - квартири за адресою: АДРЕСА_7 ; - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 ; - транспортного засобу Mitsubishi Outlander, 2017року, державний номерний знак НОМЕР_5 / том Іа.с.215-216/. 23 серпня 2022року ТОВ «Варм Харбор» зареєстровано /т. 1 а.с. 214/. 29 серпня 2022року складено акт приймання-передачі вкладу до статутного капіталу ТОВ «Варм Харбор» / том Іа.с.215-216/. Відповідно до свідоцтва про народження / том ІІа.с.39/ ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 . 27 вересня 2022року ОСОБА_3 як іпотекодержатель та ТОВ «Варм Харбор» як іпотекодавець в особі ОСОБА_2 , яке виступило майновим поручителем ОСОБА_2 за договором позики від 27 вересня 2022року, уклали договір іпотеки, яким ТОВ «Варм Харбор» передало в іпотеку земельну ділянку загальною площею 0,15 га з кадастровим № 1210100000:08:681:0021 за адресою: АДРЕСА_4 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_7 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 / том Іа.с.217-219/. 11 жовтня 2022року ОСОБА_1 було знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 , за заявою власника / том ІІа.с.106/. 24 жовтня 2022року представник ТОВ «Варм Харбор» Ізотов Р. направив ОСОБА_1 повідомлення про виселення з будинку за адресою: АДРЕСА_4 /том Іа.с.220-224/.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційних скарг та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. У своїх висновках про часткове задоволення позовів, суд першої інстанції обираючи спосіб поділу майна подружжя, вирішального значення надав встановленим обставинам справи. Суд виснував, що ведення спільного господарства ОСОБА_1 з ОСОБА_2 до розірвання шлюбу з іншою особою не може бути встановлено як факт проживання їх як чоловіка і дружини, оскільки встановлення такого факту не породить юридичних наслідків, що випливає з ч. 1 ст. 74 СК України, а тому дійшов висновку про доведення факту спільного проживання ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з дати набрання рішенням про розірвання шлюбу останнім з ОСОБА_14 законної сили 07 листопада 2006року. Вказував, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_7 була придбана за 468 000грн з 484 380грн вартості квартири за особисті кошти ОСОБА_2 , отримані від продажу нерухомого майна, яке перебувало в її особистій власності, а доказів, що інша частина коштів, за які придбана квартира за адресою: АДРЕСА_7 , була особистою власністю ОСОБА_2 суду не надано. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час спільного проживання набуто у власність дві земельні ділянки, житловий будинок та два автомобілі, наявні грошові кошти на рахунках ОСОБА_2 в загальній сумі 20 000 євро та на рахунках ОСОБА_1 у сумі 220 156,78грн, та проаналізувавши доводи сторін, визначив вказане майно спільною сумісною власністю. Водночас, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання Рішення № 1 єдиного засновника про створення ТОВ «Варм Харбор» в частині передання до статутного капіталу товариства земельної ділянки загальною площею 0,15га з кадастровим № 1210100000:08:681:0021 за адресою: АДРЕСА_4 , та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , недійсним. Суд виснував, що ОСОБА_2 після припинення спільного проживання з ОСОБА_1 , здійснила правочин, спрямований на відчуження нерухомого та рухомого майна, що перебувало в спільній сумісній власності сторін, без згоди останнього, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для відступлення від рівності часток сторін у спільному майні та визнання за ОСОБА_1 права на 6/10 частин в спільному майні та за ОСОБА_2 4/10 частини в такому майні. Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Визначальним для правильного вирішення даного спору є з`ясування питання про те, яке майно є спільним сумісним майном подружжя та яким саме чином слід поділити майно подружжя з урахуванням встановлених у справі обставин. Згідно з частиною третьою статті 368 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними /стаття 63 Сімейного кодексу України - СК України/. Статтею 60 СК України унормовано, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Конструкція норми статті 60 СК України вказує на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя та заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019року у справі № 554/8023/15-ц, від 23 січня 2024року у справі № 523/14489/15-ц). Встановлюючи право спільної сумісної власності подружжя на майно слід установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто, статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями, як час набуття майна і кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом /речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України/. Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21). Суть поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. Під час здійснення поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, в зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням переліку об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а у разі недосягнення згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Обсяг майна, яке подружжя просить поділити, повинен охоплювати все спільно набуте ними у шлюбі майно з метою найбільш ефективного вирішення спору про його поділ у межах одного провадження (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022року у справі № 209/3085/20, від 23 січня 2024року у справі № 523/14489/15-ц). Ухвалюючи рішення у справі про поділ майна подружжя, суд першої інстанції повністю дотримався вищевказаних вимог закону. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 обґрунтовувала свої вимоги тим, що суд помилково відступив від рівності часток у майні подружжя, позивачем не було надано належних доказів, що вона намагалась приховати спільне майно. Вважала, що діяла добросовісно та в межах наданих її прав по закону, оскільки поділ майна було здійснено у добровільному порядку за домовленістю з ОСОБА_1 , яким вона і розпорядилась на власний розсуд. Водночас, ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі не погодився з розміром часток визначених судом та відповідною сумою компенсацій. Вважав, що судом не прийнято до уваги загальну кількість кроків та дій вчинених ОСОБА_2 з метою приховування спільного майна подружжя. Наполягав на явній недобросовісності відповідачки та вважав, що справедливим буде відступлення від ідеальних часток у пропорції 9/10 ОСОБА_1 та 1/10 ОСОБА_2 . Такі доводи апеляційних скарг обох сторін є безпідставними. Дійсно, відповідно до частини другої статті 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Суд слушно зауважив, що про недобросовісність одного із подружжя може свідчити, зокрема, приховання певних речей, передання їх на зберігання родичам, продаж спільного майна без згоди другого з подружжя та врахував, що ОСОБА_2 після припинення спільного проживання з ОСОБА_1 , здійснила правочин, спрямований на відчуження нерухомого та рухомого майна, що перебувало в спільній сумісній власності сторін, без згоди останнього, а тому не безпідставно дійшов висновку про необхідність відступити від рівності часток подружжя у пропорції 6/10 до 4/10, які вважав справедливими. Водночас, ОСОБА_1 не надано будь-яких беззаперечних доказів того, що дії ОСОБА_2 є настільки недобросовісними, щоб відступити від ідеальних часток у пропорції 9/10 ОСОБА_1 та 1/10 ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що вона не надавала згоди на отримання грошової компенсації за належне їй нерухоме майно, а тому рішення суду в цій частині є незаконним, є безпідставними, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) зазначено, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України, з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні. Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду. Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає. Сторони у справі не заявляли вимог про припинення права власності на частку у майні подружжя. Компенсація різниці вартості майна, що підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у порядку поділу майна, яке неможливо поділити за кожним із подружжя по частині, не замість його частки у спільному майні, а за перевищення вартості виділеного одному з подружжя (зокрема позивача) спільного майна (реальної частки), яка перевищує вартість належної йому за законом частки (ідеальної частки), відтак на цей випадок не поширюється вимога про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду і перевірки платоспроможності того з подружжя, з кого стягується грошова компенсація. Твердження апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції безпідставно спочатку визнав обидві земельні ділянки об`єктами спільної сумісної власності, а потім одну земельну ділянку поділив, а іншу передав у власність лише ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки приймаючи таке рішення суд врахував, що для ефективного поділу майна та зменшення мінімізації компенсації за нерухоме майно слід поділити таким чином, щоб виділити у власність ОСОБА_1 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , в цілому, з компенсацією 4/10 частки ОСОБА_2 в розмірі 132 744грн (4/10 від 331 860 грн вартості земельної ділянки, визначеної спільною заявою представників сторін), оскільки виділення цієї окремої земельної ділянки не вплине на користування житловим будинком, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_4 . Посилання апеляційної скарги ОСОБА_2 на те, що суд помилково не розділив між подружжям присуджені ОСОБА_1 за рішенням суду кошти у розмірі 105 479,59 доларів США, а вирішив здійснити поділ лише коштів у розмірі 400 000грн, за які ОСОБА_1 нібито відступив право своєї вимоги іншій особі, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки як встановлено судом, боржник ОСОБА_8 грошові кошти ОСОБА_1 , стягнуті за рішенням суду, не повернув, і останній відступив право вимоги до ОСОБА_8 іншій особі, за 400 000грн, тож ОСОБА_1 отримав у натурі за вищевказаним рішенням суду 400 000грн, то саме грошові кошти в такому розмірі є спільною сумісною власністю сторін, які підлягають поділу між ними. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що позивач отримав в якості винагороди 22706,42євро, які є його особистою приватною власністю, згідно вимог закону, а також сума отриманого доходу від його підприємницької діяльності становить 3 397 000грн, яка є його особистою приватною власністю, як майно приватного підприємства чи фізичної особи підприємця, яке не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, проте такі посилання є безпідставними, оскільки грошові кошти, отримані за вищевказаним договором на проведення клінічного дослідження, а також кошти, отримані від підприємницької діяльності, є доходом, то вони в силу частини другої статті 61 СК України не можуть бути визнані особистою приватною власністю ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом не враховано, що ОСОБА_2 за період з 31 грудня 2018року по 31 грудня 2022року отримала від Постачальника електроенергії загальну суму до виплати з урахуванням утриманого Постачальником, як податковим агентом, ПДФО - 18% та військового збору 1,5% - 275032,18грн, водночас жодної копійки отриманої від ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» за «зеленим тарифом» ОСОБА_1 ніколи не отримував, є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції слушно зазначено, що позивачем не доведено, яка сума, отримана на виконання договору № 4748- ДнОЭ, та яка сума фактично була на рахунку відповідачки станом на 31 серпня 2021року, що і стало підставою для відмови в задоволенні цієї вимоги. Твердження апеляційної скарги про те, що квартира АДРЕСА_9 купувалась сторонами під час знаходження у цивільному шлюбі, а письмові докази у справі не свідчать про те, за чиї саме кошти придбано нову квартиру АДРЕСА_8 , є безпідставними, оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була придбана ОСОБА_2 22 серпня 2006року, тобто під час перебування ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, тож на це майно не поширювався статус спільної сумісної власності, набутої за час спільного проживання, доказів придбання цієї квартири в результаті спільної праці ОСОБА_1 не надано. Посилання апеляційної скарги ОСОБА_1 на те, що суд помилково відмовив йому у задоволенні вимоги про витребування майна та скасування записів про іпотеку та заборону на відчуження, необґрунтовані, оскільки ОСОБА_1 присуджено компенсацію за частину майна, правових підстав для задоволення такої вимоги та витребування вказаного майна на користь сторін немає. Судом також встановлено, що житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 , не вибули з володіння ОСОБА_1 , він продовжує мешкати за цією адресою. Заразом суд правильно дійшов висновку, що відсутні підстави для застосування позивачем способу судового захисту про скасування записів про іпотеку та заборону на відчуження, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав. Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи /стаття 79 ЦПК України/. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування /частина перша статті 80 ЦПК України/. Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд першої інстанції надав належну та вичерпну оцінку усім доводам і доказам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на які вони посилались, правильно оцінивши їх в сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про визначений ним поділ майна подружжя. Доводи апеляційних скарг та наявні в матеріалах справи докази не спростовують встановлених судом обставин. Фактично доводи апеляційних скарг зводяться до незгоди апелянтів із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування, а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду. Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Водночас, заявниками апеляційних скарг не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які вони не змогли повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб заявники надали пояснення та докази щодо обставин, на які вони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Щодо розподілу судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Залишити без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 травня 2026року. Судді: