Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/6804/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/6804/25 пров. № А/857/38690/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі : головуючий суддя : Обрізко І.М., судді : Іщук Л.П., Пліш М.А. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року, прийняте суддею Дмитрук В.В., в м.Луцьку, в порядку спрощеного позовного провадження, у справі № 140/6804/25 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс Авто» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в : товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс Авто» (далі - ТОВ, товариство, позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (надалі - ГУ ДПС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (ППР) за №0045440702 та №0045420702 від 05.02.2025. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано ППР ГУ ДПС у Волинській області від 05 лютого 2025 за №0045440702 та №0045420702. Стягнуто на користь ТОВ за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області витрати по сплаті судового збору в розмірі 24 224 грн. Суд виходив з того, що фактичною підставою для проведення позивачу донарахувань згідно із оскаржуваними ППР стало не надання на дату початку перевірки (23.12.2024) і до завершення перевірки (27.12.2024) будь-яких первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які відносяться до предмету перевірки, про що складено відповідні акти про ненадання документів (від 23.12.2024 №5407/07-02/44966334, від 24.12.2024 №5419/07-02/44966334, від 25.12.2024 №5431/07-02/44966334, від 26.12.2024 №5442/07-02/44966334, від 27.12.2024 №5463/07-02/44966334). При цьому, суд встановив, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків. Відтак, суд дійшов висновку, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови вручення платнику податків оформлених відповідно до вимог ПК України копії наказу на проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава). Суд зауважив, що в порушення пункту 78.4. статті 78, 79.1. статті 78 ПК України товариство не було повідомлене про проведення документарної планової невиїзної перевірки, про що безпосередньо свідчить інформація, що міститься у вступній частині акту перевірки. Суд також наголосив на тому, що за змістом правового підходу, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.11.2021 у справі №320/1375/19, суди в обов`язковому порядку повинні встановлювати причини невручення документів платнику податків та наявності/ відсутності підстав вважати направлену кореспонденцію врученою відповідно до вимог ст. 42 ПК України, а відтак, і наявністю підстав вважати платника податків обізнаним про призначення перевірки до її початку. Суд акцентував увагу на тому, що у даному випадку на день проведення документальної позапланової перевірки у відповідача були відсутні докази належного повідомлення платника податків про її початок, а також докази на підтвердження того, що пошта не може вручити платнику податків документ (повідомлення про вручення із зазначенням причини та дати невручення). У зв`язку з чим, суд не повинен надавати оцінку правомірності спірного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки (Позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі №825/1747/17).. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Просить таке скасувати та відмовити в задоволенні позову. Вимоги обґрунтовані тим, що перевіркою встановлено, що від`ємне значення з податку на додану вартість, задеклароване в жовтні 2024, виникло з вересня 2023. Апелянт вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивач не був повідомлений ні про дату початку, ні тривалість перевірки, ні період діяльності, який буде перевірятися, оскільки ГУ ДПС було надіслано на податкову адресу ТОВ копію наказу, повідомлення про початок перевірки та лист про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку. Апелянт вважає, що товариство належним чином було повідомлено про проведення щодо нього податкової перевірки, однак з причин власної недбалості не вжило жодних заходів щодо участі в процесі проведення перевірки та не проявило жодної зацікавленості щодо ходу перевірки протягом тривалого періоду часу. У даному випадку, рекомендований лист з копією наказу про проведення перевірки, направлений 22.11.2024, зберігався у поштовому відділенні понад місяць - до 02.01.2025, що значно перевищує встановлений законодавством строк зберігання Також звертає увагу суду на те, що позивач не скористався своїм правом передбаченим п. 44.7 статті 44 ПК України та не подав контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені ним у фінансовій (податковій) звітності, тому в контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально. Враховуючи вищезазначене, апелянт вважає, що ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Поліс Авто» є юридичною особою приватного права, яке зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.05.2023 та здійснює наступні види діяльності КВЕД: 45.11 - торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний); 45.19 - торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.14 - діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування: 74.90 - інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.: 96.09 - надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.. ТОВ «Поліс Авто» зареєстроване та фактично здійснює господарську діяльність за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Об`їзна, будинок

3. ГУ ДПС у Волинській області на підставі повідомлення №1184 від 21.11.2024 та наказу за №3981-п від 21.11.2024, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.8, п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79, п. 200.11 ст. 200 та з врахуванням п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України від 02 грудня 2010 №2755-VI (далі ПК України із змінами та доповненнями) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Поліс Авто» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2024 у податковій декларації з податку на додану вартість №9351687975 від 20.11.2024. Копію наказу №3981-п від 21.11.2024, повідомлення про початок перевірки (дата початку перевірки 23.12.2024) та листа про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, направлено 22.11.2024 поштовим зв`язком на юридичну адресу ТОВ «Поліс Авто» - 45603, Волинська обл., с. Струмівка, вул. Об`їзна, буд.

3. З матеріалів справи вбачається, що даний конверт з повідомленням про початок проведення перевірки, наказом та листом про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, було повернуто на адресу ГУ ДПС у Волинській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Судом також встановлено, що перевірка проводилась з 23.12.2024 по 27.12.2024. Під час проведення перевірки ГУ ДПС було позивачу направлено засобами поштового зв`язку запит про надання документів до перевірки №4419/12/03-20-07-02-12 від 21.11.2024. На дату початку перевірки (23.12.2024) і до завершення перевірки (27.12.2024) позивачем не надано будь-яких первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які відносяться до предмету перевірки, про що складено відповідні акти про ненадання документів (від 23.12.2024 №5407/07-02/44966334, від 24.12.2024 №5419/07-02/44966334, від 25.12.2024 №5431/07-02/44966334, від 26.12.2024 №5442/07-02/44966334, від 27.12.2024 №5463/07-02/44966334). Вищезазначені акти направлені платнику податків за юридичною адресою засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. За результатами перевірки складено акт від 30.12.2024 за №35746/07-02/44966334 та направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу підприємства, однак останній було повернуто на адресу ГУ ДПС у Волинській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання». За висновками акта перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2024 у декларації від`ємного значення з ПДВ, встановлено порушення платником податків пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.2 та 198.3. статті 198 ПК України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за жовтень 2024 на загальну суму 18 008 747 грн., що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за жовтень 2024 на суму 17 248 914 грн, та до заниження рядка 18 декларації за жовтень 2024 «Позитивне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до Державного бюджету на суму 759 833 грн. На підставі висновків вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: - від 05.02.2025 №0045440702, згідно із якими встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 17 248 914,00 грн; - від 05.02.2025 №0045420702, згідно із яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 835 816,30 грн, а саме: за податковими та/або іншими зобов`язаннями 759 833,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 75 983,30 грн. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України. Згідно п.п. 21.1.1 та 21.1.4 пункту 21.1 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Стаття 79 ПК України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки. Так, згідно абзаців 1 та 3 пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (пункт 79.3 статті 79 ПК України). Згідно пункту 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Таким чином, податковим законодавством передбачено два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків (без використання електронного кабінету): надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Ключовим питанням у межах спірних правовідносин, є встановлення та перевірка додержання контролюючим органом процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, яка пов`язана з дотриманням ГУ ДПС вимог ПК України щодо вручення платникові податку копії наказу та повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ ДПС розпочавши 23.12.2024 проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ не перевірило дотримання однієї з обов`язкових умов для початку проведення такої перевірки (визначеною п.79.2 ст.79 ПК України), якою є вручення платнику податків письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. З приводу наведеного, апеляційний суд зазначає, що копія наказу №3981-п від 21.11.2024, повідомлення про початок перевірки (дата початку перевірки 23.12.2024) та листа про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, направлено 22.11.2024 поштовим зв`язком на юридичну адресу ТОВ «Поліс Авто» - 45603, Волинська обл., с. Струмівка, вул. Об`їзна, буд.

3. Як зазначено вище, даний конверт з повідомленням про початок проведення перевірки, наказом та листом про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, було повернуто на адресу ГУ ДПС у Волинській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Перевірка проводилась з 23.12.2024 по 27.12.2024 Під час проведення перевірки ГУ ДПС направлено засобами поштового зв`язку запит про надання документів до перевірки №4419/12/03-20-07-02-12 від 21.11.2024. Проте, як встановлено з матеріалів справи, позивачем не забезпечено виконання вимог п.п. 16.1.5, 16.1.15 п. 16.1 ст. 16 ПК України в частині обов`язкового подання на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів. Відповідно до п.79.2 статті 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу. Суд апеляційної інстанції зазначає, що податковий орган просив надати наступні документи: - документи, що підтверджують формування сум податкових зобов`язань та податкового кредиту по рядках декларації з податку на додану вартість за період з вересня 2023 по жовтень 2024; - загальні оборотно-сальдові відомості в розрізі субрахунків порічно за період з вересня 2023 по жовтень 2024; - обороти субрахунків 101, 102, 103, 104, 105, 106, 109, 112, 113, 115, 117, 12, 13, 151, 152, 153, 154, 201, 203, 204, 205, 207, 209, 22, 30, 31, 361, 362, 371, 377, 631, 632, 685, 702, 71, 74, 79, 902, 92, 93, 94 в розрізі номенклатури, періоду та кореспондуючих субрахунків, статей доходів та витрат за період з вересня 2023 по жовтень 2024; - первинні документи на реалізацію ТМЦ (видаткові накладні, ТТН, накладні на переміщення товару зі складу), договори на реалізацію товару, документи, що підтверджують походження товару (сертифікати якості, відповідності) за період з вересня 2023 по жовтень 2024; - договори купівлі-продажу транспортних засобів, ТТН, ВМД, СМR, свідоцтва про реєстрацію, тощо; - первинні документи на придбання ТМЦ та послуг (видаткові накладні,, акти виконаних робіт, наданих послуг, ТТН, договори за період з вересня 2023 по жовтень 2024); - первинні документи, що підтверджують оприбуткування придбаних ТМЦ на склад, наявність залишків ТМЦ на складах, використання ТМЦ в господарській діяльності підприємства, списання ТМЦ зі складського обліку за період з вересня 2023 по жовтень 2024; - документи, що підтверджують розрахунки між підприємствами - платіжні документи (банківські виписки, платіжні доручення); - документи, що підтверджують транспортні перевезення вантажів (договори перевезення, транспортне експедирування та документи про їх виконання, CMR, заявки-замовлення, акти наданих послуг); - документи, що підтверджують виконані роботи/надані послуги (акти прийому передачі, акти виконаних робіт, тощо); - шляхові листи за період з вересня 2023 по жовтень 2024; - первинні документи придбання та використання в господарській діяльності придбаної електроенергії, показники лічильників, звіти енергетика, тощо; - наказ про списання паливо-мастильних матеріалів; - первинні документи придбання (накладні, фіскальні чеки, заправочні відомості, товаро-транспортні документи, ТТН) палива для заправки транспортних засобів/ навантажувачів, та документи щодо заправки транспортних засобів (використання в господарській діяльності придбаного дизпалива/бензину); - документи, що підтверджують списання ПММ (лімітно-забірні картки, товарну книгу кількісного руху нафтопродуктів (нафти) (Форма №31-НП), акти списання ПММ); - документи дозвільного характеру та ліцензії без яких суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності; - відомості щодо рухомого та нерухомого майна, перелік об`єктів, що використовувались в господарській діяльності, місце розташування та документальне підтвердження (у власності та користуванні, у тому числі на умовах оренди і наявність відповідного документа), а саме складських виробничих та офісних приміщень тощо; - відомості про наявність трудових ресурсів (працівників відповідної кваліфікації із зазначенням посад), за допомогою яких виконувалися роботи/надавалися послуги; - інші документи для підтвердження даних податкової декларації з ПДВ. Апеляційний суд також зауважує, що відповідно до пункту 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Проте, товариством на дату початку перевірки (23.12.2024) і до завершення перевірки (27.12.2024) не надано будь-яких первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які відносяться до предмету перевірки, про що складено відповідні акти про ненадання документів (від 23.12.2024 №5407/07-02/44966334, від 24.12.2024 №5419/07-02/44966334, від 25.12.2024 №5431/07-02/44966334, від 26.12.2024 №5442/07-02/44966334,від 27.12.2024 №5463/07-02/44966334). Колегія суддів враховує, що вищезазначені акти направлені платнику податків за юридичною адресою засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. Також позивач акцентує увагу на тому, що у нього була відсутня можливість надати будь-які первинні документи, оскільки запит про надання таких документів не був належним чином вручений для позивача». Однак вказане повністю спростовується наявними у матеріалах справи доказами направлення на податкову адресу ТОВ матеріалів перевірки, оскільки всі листи направлені на юридичну адресу товариства повернулися на адресу контролюючого органу «за закінченням терміну зберігання». Водночас товариством не було забезпечено дотримання зобов`язань щодо отримання поштової кореспонденції та надання відповіді на листи податкового органу. Суд апеляційної інстанції вважає слушними доводи апелянта з приводу того, що неналежна організація процесу отримання поштової кореспонденції з боку відповідальних осіб ТОВ є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є відповідальністю за неналежне виконання своїх обов`язків. Позивач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх обов`язків, у тому числі щодо отримання поштової кореспонденції та надання відповідей на запити контролюючого органу. Слід також погодитись з доводами апелянта, що добросовісний платник податків, зобов`язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов`язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних наслідків. У контексті правомірності дій контролюючого органу щодо організації та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі пункту 200.11 статті 200 ПК України, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами апелянта про те, що перевірка була ініційована з огляду на заявлене платником податків від`ємне значення ПДВ у сумі, що перевищує 100 000 гривень, що відповідає критеріям, передбаченим підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПКУ. У зв`язку з цим, контролюючий орган мав законний обов`язок ініціювати та провести перевірку у чітко визначений строк 40 календарних днів з моменту граничного строку подання декларації або її фактичного подання, як це прямо передбачено у пункті 200.11 статті 200 ПКУ. Як було зазначено вище, наказ №3981-п від 21.11.2024, повідомлення про початок перевірки (дата початку перевірки 23.12.2024) та лист про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, направлено 22.11.2024 поштовим зв`язком на юридичну адресу ТОВ - 45603, Волинська обл., с. Струмівка, вул. Об`їзна, буд.

3. Таким чином, контролюючий орган виконав свій обов`язок щодо своєчасного направлення документа, дотримався принципу розумного строку та забезпечив платнику можливість належного інформування про початок перевірки. Колегія суддів також зауважує, що рекомендований лист з копією наказу про проведення перевірки, направлений 22.11.2024, зберігався у поштовому відділенні понад місяць, тобто до 02.01.2025, що значно перевищує встановлений законодавством строк зберігання, позаяк відповідно до пункту 101 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 270 від 05.03.2009 (зі змінами), рекомендовані листи зберігаються у поштовому відділенні протягом 14 календарних днів, після чого у разі невручення, підлягають поверненню відправнику. Незважаючи на вказане платник податків не вжив заходів для отримання поштової кореспонденції, що у свою чергу свідчить про зловживанням правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень. Більше того, жоден з документів, які надсилались у ході проведення перевірки, не був вручений платнику податків, і усі листи повертались на адресу контролюючого органу «після закінчення строку їх зберігання». Такий факт свідчить не лише про об`єктивну неможливість вручення документів з боку контролюючого органу, а й про відсутність належної процесуальної поведінки з боку самого платника, який, діючи сумлінно, мав би очікувати перевірку, зважаючи на обсяг задекларованого від`ємного значення ПДВ. Суд апеляційної інстанції додатково зазначає, що відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Отже, підставою для надіслання платнику податків документів через електронний кабінет є виключно подання платником заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет. У будь-якому іншому випадку посадові особи контролюючого органу керуються пунктом 42.5 статті 42 ПК України та надсилають документи за поштовою адресою. Форма заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет визначена в додатку 3 до Порядку функціонування електронного кабінету, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 за №637. Проте, як встановлено з матеріалів справи, позивачем така заява до податкового органу не подавалась. Враховуючи встановлені вище обставини справи, апеляційний суд висновує, що відповідачем дотримана процедура проведення перевірки та повідомлення платника податку про проведення такої, зокрема відповідачем було дотримано пункти 79.2 статті 79, 42.2, 42.5 статті 42 ПК України, оскільки копія наказу про проведення перевірки та повідомлення надіслані позивачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а конверт із вказаними документами із відміткою поштової служби повернувся на адресу контролюючого органу до початку проведення перевірки із зазначенням причин невручення. Крім того, абзацом другим пункту 79.2 статті 79 ПК України передбачено, що у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу. У спірних правовідносинах, як було вже зазначено вище, перевірка позивача проводилась з питань достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість. Тобто податковий орган провів перевірку за пунктом 200.11 статті 200 ПК України, отже, в даному випадку вимоги пункту 79.2 статті 79 вказаного Кодексу щодо початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу не підлягають застосуванню. При цьому, зазначений вище виняток щодо недотримання тридцятиденного строку між датою надсилання наказу про призначення перевірки та її початком, який діє для перевірок, пов`язаних із достовірністю нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість, не звільняє податковий орган від загального обов`язку, передбаченого абзацом першим пункту 79.2 статті 79 ПК України. Тобто, контролюючий орган все одно зобов`язаний вручити платнику податків копію наказу про призначення перевірки перед її початком, але без необхідності очікування 30 днів між надсиланням та початком перевірки. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 23 жовтня 2023 у справі № 380/11112/23 та від 20 лютого 2025 у справі № 380/23017/23 та від 24 жовтня 2025 у справі № 140/1534/25. Таким чином, відповідачем було ознайомлено платника податків з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місцем проведення у встановлений законом спосіб до її початку проведення і така перевірка проведена за пунктом 200.11 статті 200 ПК України (що виключає застосування вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України щодо початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу), що свідчить про дотримання процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача. Крім цього, акт перевірки від 30.12.2024 за №35746/07-02/44966334 про результати документальної позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ також був надісланий відповідачем на адресу позивача, однак повернувся «за закінченням терміну зберігання». Отже, твердження позивача про недотримання контролюючим органом вимог законодавства щодо вручення платнику запиту про надання документів та повідомлення про початок податкової перевірки є такими, що не підтверджені об`єктивними доказами та нормами законодавства, оскільки ГУ ДПС вся кореспонденція (у тому числі наказ про проведення перевірки, повідомлення, запит та Акт перевірки) була направлена на податкову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що чітко регламентує стаття 42 ПК України. Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього. Так, у постанові від 9 жовтня 2018 у справі № 820/1864/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. При цьому, такий висновок у справі № 820/1864/17 Верховний Суд висловлював також при встановленому судами попередніх інстанцій факті виконання контролюючим органом вимог чинного податкового законодавства щодо направлення копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків. Верховний Суд також неодноразово зауважував, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, визначено у статті 44 ПК України. Відповідно до пункту 44.1 вказаної норми для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Цьому обов`язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 ПК України). Верховний Суд також неодноразово зазначав, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення ( постанова від 03.10.2023 у справі № 420/534/20). У даній справі, ГУ ДПС було дотримано вимог законодавства та складено акти ненадання документів за кожен день податкової перевірки. Вищезазначені акти направлені платнику податків за податковою адресою рекомендованими листами з повідомленням про вручення та повернуті з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Отже, у разі ненадання платником податків документів для проведення податкової перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та визнати ці суми непідтвердженими документально. Слід зауважити, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Крім цього, у встановлений законодавством строк (тобто, з моменту початку перевірки до моменту завершення перебігу строку на подання заперечення на акт податкової перевірки) товариство первинні документи до контролюючого органу не надало, а тому відповідно відсутні підстави для врахування таких первинних документів судом в ході розгляду справи. З установлених у цій справі обставин випливає, що документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування по ПДВ позивач під час перевірки не надав, а причини їх ненадання обґрунтовує тими обставинами, що не отримав направлення та наказ на проведення перевірки, що відповідно спростовано апеляційним судом вище. Така поведінка платника податків не може бути визнана добросовісною і свідчить про перешкоджання податковому органу у належному здійсненні контрольного заходу. Оскільки на виконання завдань адміністративного судочинства при перевірці правомірності рішення суб`єкта владних повноважень суд має враховувати лише ті обставини та документи, на підставі яких таке рішення було прийнято, а при прийнятті ППР №0045440702 та №0045420702 від 05.02.2025 документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, відповідачем не досліджувались, і це стало наслідком недобросовісної поведінки самого позивача, то підстав для дослідження та врахування таких первинних документів під час судового розгляду цієї справи не має. Наведені висновки не суперечать позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №380/5557/22. За таких обставин апеляційний суд вважає правильними висновки контролюючого органу, якими встановлено порушення платником податків п. п.44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.2 та 198.3. статті 198 ПК України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за жовтень 2024 на загальну суму 18 008 747 грн., що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за жовтень 2024 на суму 17 248 914 грн, та до заниження рядка 18 декларації за жовтень 2024 «Позитивне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до Державного бюджету на суму 759 833 грн. Апеляційний суд також зауважує, що скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Волинській області лише з процедурних підстав (в частині порушення організації та проведення позапланової перевірки), всупереч п.78.1.8 ст.78 ПК України може призвести до фактичної легалізації права на бюджетне відшкодування без проведення перевірки, оскільки саме з причин неможливості перевірити правомірність від`ємного значення контролюючим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення про відмову в бюджетному відшкодуванні. У цій справі, судом надається оцінка оскаржуваному рішенню відповідача, яке прийняте останнім саме з тих мотивів, що були предметом перевірки на підставі досліджених у справі доказів та з урахуванням доводів та заперечень сторін саме щодо цих доказів та обставин. Крім наведеного, звертається увага і на те, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. При цьому, судом першої інстанції не враховано, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст.12 ч.4 п.4 КАС України). Отже, нормами КАС України, визначено розгляд даної категорії справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, що відповідно унеможливлює її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновок суду в цілому першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог. Суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України. Керуючись ст. ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити. Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі №140/6804/25 та прийняти постанову, якою в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс Авто» відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук М.А. Пліш