Постанова 4813 № 494/1820/24

Номер провадження: 22-ц/813/2626/26 Справа № 494/1820/24 Головуючий у першій інстанції Римар І. А. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач), судді Назарова М.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В., учасники справи: позивач Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» відповідач Доброславська окружна прокуратура розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» на рішення Березівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Римара І.А., у приміщенні того ж суду, у цивільний справі за позовом Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» до Доброславської окружної прокуратури про відшкодування шкоди завданої органом державної влади,- установив: Короткий зміст обставин справи До Березівського районного суду Одеської області звернулась Громадська організація «Товариство «ВОСТОК» з позовною заявою до Доброславської окружної прокуратури про відшкодування шкоди завданої органом державної влади. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що представник позивача звертався до Одеської обласної прокуратури та Доброславської окружної прокуратури із заявами про внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які були проігноровані. За скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури, Комінтернівським районним судом Одеської області винесено ухвалу та зобов`язано посадових осіб Доброславської окружної прокуратури внести відомості про вчинення кримінального правопорушення за його заявою, розпочати досудове розслідування та надати витяг з ЄРДР. Заяви та скарги до органів прокуратури щодо надання витягу з ЄРДР також проігноровані. Представник позивача вважає, що Доброславська окружна прокуратура спотворила право, діяла не добросовісно, порушила законодавство щодо розгляду його заяв та скарг, тим самим завдавши шкоди у розмірі 1500000.00 грн. У зв`язку з вищевказаним представник позивача просить стягнути з Держави Україна на користь Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» грошові кошти в якості компенсації шкоди у розмірі 1500000.00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2025 року позовну заяву Громадської організації «Товариство ВОСТОК» до Доброславської окружної прокуратури про відшкодування шкоди завданої органом державної влади залишено без задоволення. В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження нанесення шкоди органами прокуратури, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками, а також не обґрунтовано розмір заявленої грошової шкоди, не зазначено, з чого саме позивач виходив при визначення суми шкоди. Крім того в даній категорій справ саме на позивача покладено обов`язок щодо доказування факту заподіяння йому шкоди. Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивач посилається на те, що внаслідок, на його думку, протиправної бездіяльності уповноважених осіб Доброславьскої окружної прокуратури, позивачу завдано шкоди. Однак, доводи представника позивача, щодо завдання позивачу шкоди ґрунтуються на припущеннях, зважаючи на недоведеність у ході розгляду справи складових елементів цивільного правопорушення, що відповідно до статей 12, 80 ЦПК України є процесуальним обов`язком. Позивачем не доведено наявності шкоди, завданої органом державної влади. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. Не погодившись із вказаним рішенням, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Березівського районного суду Одеської області від 20.11.2025 повністю та ухвалити нове , стягнути на користь ГО «Т «ВОСТОК» з Держави Україна кошти в сумі 1500000 (один мільйон п`ятсот тисяч ) гривень, в якості компенсації шкоди В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів завдання шкоди та причинного зв`язку між бездіяльністю органів прокуратури і негативними наслідками, оскільки суд не врахував, що ухвалою суду у справі №504/836/24 від 05.03.2024 було зобов`язано посадових осіб Доброславської окружної прокуратури внести відомості до ЄРДР за його заявою про кримінальне правопорушення, розпочати досудове розслідування та надати витяг з ЄРДР, однак вказана ухвала виконана не була. Скаржник вважає, що невнесення відомостей до ЄРДР та невиконання судового рішення є протиправною бездіяльністю прокуратури, якою йому завдано шкоду. Крім того, вказує, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам належного мотивування, оскільки суд лише формально навів норми закону, не надав оцінки його доводам щодо невиконання ухвали суду та не навів конкретних мотивів відхилення його аргументів. На підтвердження цього заявник посилається на практику ЄСПЛ та висновки Великої Палати Верховного Суду щодо обов`язку суду надавати належне обґрунтування судових рішень. Щодо явки сторін. Сторони належним чином повідомлені про час, місце та дату судового засідання, однак до судового засідання не з`явились, заяв про відкладення не подавали, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи відповідно до ст. 372 ЦПК України. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що керівник ГО «Товариство «ВОСТОК»» - Абрамович Олексій Володимирович звернувся із позовом про відшкодування шкоди завданої органом державної влади. В підтвердження своїх вимог позивачем надано заяву про вчинення кримінального правопорушення депутатом ВР Ткаченко Олександром Михайловичем та Южненським міським головою Одеської області Новацьким Володимиром Миколайовичем від 30 листопада 2023 року. В матеріалах справи містяться листи Офісу Генерального прокурора №31/5-38175-23 від 05.02.2024, Одеської обласної прокуратури № 09/1/1 від 16.02.2024 та Доброславської окружної прокуратури за підписом прокурора Чернишова О.. Також позивачем надано витяг з ЄРДР №42024162330000016 від05.07.2024, в якому зазначено, що 04.07.2024 надійшов рапорт прокурора Доброславської окружної прокуратури Пати А.С., про те, що до окружної прокуратури надійшла ухвала Одеського апеляційного суду про зобовязання внесення відомостей до ЄРДР за заявою ГО «Товариства «ВОСТОК№»» Абрамовича О.В. щодо зловживання своїм службовим становищем посадовими особами Южненської міської ради під час передачі в оренду земельних ділянок. З ухвали Комінтернівського районного суду від 05.03.2024, вбачається, що скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Доброславської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 30.11.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.191, 364 КК України, та зобов`язання внести відомості до ЄРДР - задоволено. Зобов`язано уповноважену особу Доброславської окружної прокуратури внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 30.11.2023 року. Також позивачем надано розрахунок шкоди, відповідно до якого шкоду він оцінює у 1500000 грн.. Суд першої інстанції відмовивши у задоволенні позовних вимог зазначив, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження нанесення шкоди органами прокуратури, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками, а також не обґрунтовано розмір заявленої грошової шкоди, не зазначено, з чого саме позивач виходив при визначення суми шкоди. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком виходячи з наступного. Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно зі статтею 5 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК України), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частиною першою статті 1173 ЦК України передбачено, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Вказані підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17(провадження №12-199гс18). Звертаючись до суду із даним позовом, представник позивач вказує на завдання позивачу шкоди, у зв`язку невнесення Доброславською окружною прокуратурою відомостей про вчинення кримінальних правопорушень за його заявою від 30.11.2023 року. Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 1166,1167 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними. Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду. Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір. Тобто для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167, 1174 ЦК України. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2021 року у справі №638/3758/20. Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягають такі обставини: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Відтак, позивач повинен обґрунтувати та надати належні докази на підтвердження факту заподіяння йому шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі заявник оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Також він повинен надати суду обґрунтований та у відповідності до вимог закону розрахунок суми, яку він просить стягнути. Представник позивача в позовній заяві вказує, що в результаті незаконних дій посадових Доброславської окружної прокуратури спричинено шкоду. У постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі 686/34047/19 зроблено висновок, що для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні ст. ст. 1167, 1174 ЦК України. При цьому, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження нанесення шкоди органами прокуратури, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками, а також не обґрунтовано розмір заявленої грошової шкоди, не зазначено, з чого саме позивач виходив при визначення суми шкоди. Виходячи з приписів законодавства про відшкодування шкоди, розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш, ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави. Так, у відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок розгляду заяв про злочини і прийняття у них рішення, визначено положеннями ст. 214 Кримінально-процесуального кодексу України. Відповідно до положень ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно дост. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відтісніть обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Крім того в даній категорій справ саме на позивача покладено обов`язок щодо доказування факту заподіяння йому шкоди. Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивач посилається на те, що внаслідок, на його думку, протиправної бездіяльності уповноважених осіб Доброславьскої окружної прокуратури, позивачу завдано шкоди. Однак, доводи представника позивача, щодо завдання позивачу шкоди ґрунтуються на припущеннях, зважаючи на недоведеність у ході розгляду справи складових елементів цивільного правопорушення, що відповідно до статей 12, 80 ЦПК України є процесуальним обов`язком. Позивачем не доведено наявності шкоди, завданої органом державної влади. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов вірного висновку, що представником позивачем не доведено факту завдання позивачу шкоди, внаслідок незаконних дій посадовими особами Доброславської окружної прокуратури, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне. Колегія суддів враховує, що позивач обґрунтовував позов передусім невиконанням або неналежним виконанням прокуратурою обов`язку щодо внесення відомостей до ЄРДР та надання витягу з ЄРДР, однак такі обставини можуть бути предметом судового контролю у кримінальному провадженні, зокрема шляхом подання скарги слідчому судді. Саме по собі задоволення такої скарги не означає автоматичного виникнення у позивача права на грошову компенсацію. Матеріали справи не містять належних доказів того, що саме Громадській організації «Товариство «ВОСТОК» було завдано майнової шкоди у заявленому розмірі 1 500 000 грн. Позивач не надав розрахунку збитків, доказів понесених витрат, втрати майна, упущеної вигоди чи інших майнових втрат, які перебували б у прямому причинному зв`язку з діями або бездіяльністю Доброславської окружної прокуратури. Також позивачем не доведено наявності моральної шкоди юридичній особі. Моральна шкода юридичної особи може полягати, зокрема, у приниженні її ділової репутації, порушенні нормальної діяльності, втраті довіри до неї, однак у цій справі позивач не надав доказів погіршення ділової репутації організації, перешкоджання її статутній діяльності, втрати партнерів, членів організації, фінансування чи інших негативних наслідків. Посилання апелянта на ухвалу слідчого судді про зобов`язання внести відомості до ЄРДР не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки така ухвала підтверджує лише факт реалізації заявником процесуального права на судовий контроль у кримінальному провадженні, але не підтверджує факту завдання шкоди у цивільно-правовому розумінні. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди позивача з процесуальною поведінкою органу прокуратури та з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції. Водночас скаржником не наведено обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи. Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю є обґрунтуванням позовних вимог, і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, яким надано належну правову оцінку. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування відсутні. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- ухвалив: Апеляційну скаргу представника Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» залишити без задоволення. Рішення Березівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова Ю.П. Лозко