Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 295/5381/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 295/5381/25 Головуючий у 1-й інстанції: Біднина О.В. Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М. 13 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог. 1.1 Позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить скасувати постанову серії ЕНА №3939377 від 26.01.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 4 ст. 122 КУпАП, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді 1700 грн штрафу. 1.2 В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що про винесення даної постанови йому стало відомо після відкриття виконавчого провадження. Позивач з указаною постановою не погоджується та вважає її незаконною і безпідставною, такою, що винесена з порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для її скасування. Зазначає, що не керував транспортним засобом.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. 2.1 Як вбачається зі змісту постанови серії ЕНА №3939377, 26 січня 2025 року о 13 год 55 хв в с. Рудня-Пошта по автомобільній дорозі Н-03 водій, керуючи транспортним засобом Toyota BZ4X, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 111 км/год в зоні дії знаку 5.49 (населений пункт с. Рудня-Пошта), чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/год, швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001090), відеофіксація: 475816;475586, чим порушив п.12.4 ПДР - ч. 4 ст. 122 КУпАП. 2.2 Не погодившись з постановою поліції, позивач оскаржив її до суду.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. 3.1 Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02 березня 2026 року позов задоволено. Постанову скасовано, справу закрито та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн. 3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення від 26.01.2025 та не надав доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу. 4.1 Відповідач просить скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 березня 2026 року та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. 4.2 Підставою для апеляційного оскарження рішення суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, оскільки надати відеозаписи з нагрудних камер поліцейського не є можливим у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання. Зазначає, що поліцейський 1 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Житомирській області сержант поліції Сербін В.О. на місці події встановив особу водія транспортного засобу. 4.3 Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає на правильність висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 4.4 Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. 4.5 Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. 4.6 На підставі ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. ІІ.

Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду Апеляційний суд перевірив правильність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків. 1.1 Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. 1.2 Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. 1.3 Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. 1.4 Частина четверта статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину. 1.5 На підтвердження факту порушення, відповідачем надано до суду копію оскаржуваної постанови, диск з відеозаписом лазерного вимірювача швидкості TruCam №ТС001090, фото з цього приладу, яке є додатком до постанови, документи щодо повірки технічного пристрою вимірювання швидкості, експертні висновки та сертифікат щодо приладу. 1.6 З копії оскаржуваної постанови видно, що ОСОБА_1 на місці від підпису і отримання її копії відмовився. При цьому відповідно до наданих відповідачем копій: списку поштових відправлень, Журналу реєстрації вихідних документів та документів, створюваних установою УПП в Житомирській області ДПП, а також відомостями щодо перевірки статусу відправлення №0601105640700 (а.с. 48-53), позивачу 27.01.2025 направлено копію постанови за його зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 . Колегія суддів вважає, що відповідач своєчасно та у належний спосіб направив копію оскаржуваної постанови особі, яка притягається до відповідальності. Неотримання її позивачем у поштовому відділенні не може ставитись у провину суб`єкта владних повноважень, оскільки не залежить від його подальших дій/бездіяльності. 1.7 Позивачем не оспорюються показники приладу вимірювання швидкості та факти його відповідної повірки і сертифікації, а тому ці відомості суд вважає доведеними і встановленими на підставі доданих відповідачем копій документів. 1.8 З наданого відповідачем відеозапису, зафіксованого приладом вимірювання швидкості, вбачається, що 26 січня 2025 року о 13 год 58 хв по автодорозі за координатами 50°12`15.25 N 28°17`37.59E рухався транспортний засіб Toyota BZ4X, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі швидкістю 111 км/год. Встановлено, що зазначені координати відповідають координатам ділянки автодороги Н-03 в межах населеного пункту с. Рудня-Пошта Житомирської області. 1.9 Як встановлено з оскаржуваної постанови і не спростовано позивачем, транспортний засіб Toyota BZ4X, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 на праві власності. 1.10 В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що він не керував 26.01.2025 у встановлений час належним йому транспортним засобом. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Однак позивач не надав суду будь-яких відомостей про керування належним йому транспортним засобом у визначений час у визначеному місці іншою особою. 1.11 В апеляційній скарзі представник відповідача зазначає, що відеозаписи з нагрудного відеореєстратора працівника поліції Motorola VB400 №475816 та №475586 на момент відкриття провадження у справі надати немає можливості у зв`язку із закінченням строку їх зберігання у 30 діб відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018. 1.12 Колегія суддів погоджується із доводом апелянта, що неможливість надання вказаних доказів зумовлена закінченням терміну зберігання відеозаписів, які визначені п. 3 (1) Розділу VIII Інструкції. 1.13 Законодавцем визначено скорочені терміни оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому звернення в цій справі позивача до суду через майже три місяці, хоча формально і є підставою для поновлення строку позовної давності з метою забезпечення права на правосуддя, однак повинно також враховуватись судом при дослідженні доказів і можливості їх надання сторонами після спливу тривалого часу. 1.14 Відсутність прямої відеофіксації водія за кермом транспортного засобу в момент його руху або зупинки не може бути самостійною підставою для скасування акта суб`єкта владних повноважень, якщо об`єктивні обставини справи у своїй сукупності підтверджують склад адміністративного правопорушення. Інший підхід призвів би до неможливості притягнення до відповідальності водіїв, які порушують правила дорожнього руху у випадках, коли технічні особливості засобів відеофіксації (кут огляду, нічний час, раптова непрацездатність тощо) не дозволяють зафіксувати подію всередині салону автомобіля. 1.15 Колегія суддів наголошує, що поліцейський, виконуючи свої службові обов`язки, здійснює безпосереднє візуальне спостереження за дорожньою обстановкою. Факт ідентифікації водія інспектором безпосередньо в момент зупинки є первинним джерелом інформації. Тобто, поліцейський, здійснюючи зупинку транспортного засобу, є очевидцем події і встановлює особу водія. Підстав не довіряти вказаним поліцейським обставинам в оскаржуваній постанові судом не встановлено. 1.16 З висловленої позиції позивача випливає, що працівники поліції сфальсифікували постанову про адміністративне правопорушення щодо нього та відповідні докази (відеозапис та фотознімок приладу вимірювання швидкості), про що зазначено представником позивача у відповіді на відзив (а.с.94). Однак стороною позивача не надано будь-яких відомостей про звернення за даним фактом до правоохоронних органів та результату розгляду такого звернення. Фактів, які б вказували на фальсифікацію цих доказів, апеляційним судом не встановлено, а тому вони є належними і допустимими. 1.17 Суд апеляційної інстанції розцінює заперечення позивачем факту керування належного йому транспортного засобу, як обрану стратегію захисту з метою уникнення відповідальності. 1.18 Під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено порушень з боку посадової особи відповідача, оскаржувана постанова відповідає формі і змісту, визначеним у законодавстві. Судом встановлено факт руху належного позивачу транспортного засобу в межах населеного пункту зі швидкістю 111 км/год, що більше ніж на 50 км/год перевищує дозволену швидкість і є підставою для настання відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП. Позивачем не надано доказів на підтвердження його доводів, що належним йому транспортним засобом керувала інша особа, а об`єктивна неможливість надання одного з доказів відповідачем не може бути єдиною підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. 1.19 Зважаючи на достатній та взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, які поза розумним сумнівом вказують на наявність у діях позивача події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги та наявність підстав для її задоволення.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги. 2.1 Суд першої інстанції, неправильно застосувавши норми матеріального і процесуального права, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. 2.2 Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції задовольнити повністю. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 березня 2026 року скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.