Ухвала ККС ВС № 295/14042/25

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2026 року м. Київ справа № 295/14042/25 провадження № 51-1546 ск 26 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2025 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року щодо останнього, встановив: Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2025 року, залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Початок строку відбування покарання вирішено обчислювати з дня взяття ОСОБА_5 під варту після звернення вироку до виконання. Вирішено питання щодо речових доказів, заходів забезпечення та процесуальних витрат у провадженні. За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 18 липня 2025 року, близько 13 год 56 хв., перебуваючи у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу зі стелажу торгового залу таємно викрав штани «Olive M Camotec Lizard Light Nylon 8847», що належали ФОП « ОСОБА_6 », після чого, утримуючи викрадене майно при собі, залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив ФОП « ОСОБА_6 » майнову шкоду на суму 3 344 грн без ПДВ. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування зазначає, що суди дійшли передчасного висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки обвинувальний вирок ґрунтується на суперечливих та недопустимих доказах, а апеляційний суд не перевірив належним чином доводи сторони захисту та формально залишив вирок без змін. Вказує, що відеозаписи з камер спостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », які покладені в основу обвинувачення, містять численні розбіжності у часових проміжках, ознаки монтажу, у зв`язку з чим не можуть підтверджувати момент викрадення штанів, а самі відеозаписи були вилучені з порушенням вимог КПК України. Також сторона захисту наполягає на незаконності проведеного обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , оскільки ухвала слідчого судді не містила відомостей про особу, якій фактично належить житло, не відповідала вимогам п. 6 ч. 3 ст. 234 КПК України, а сам обшук проводився з істотними порушеннями вимог статей 104, 107 та 236 цього Кодексу, зокрема, без належної та безперервної відеофіксації, фактично оперативними працівниками, при цьому одночасно троє осіб перебували у різних місцях кімнати поза межами відеозапису, що, на думку захисника, створювало можливість підкидання вилучених бірок, у зв`язку з чим вилучені під час обшуку речі є недопустимими доказами. Апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив доводи апеляційних скарг сторони захисту, що постановою слідчого надано дозвіл на зняття інформації з технічних приладів лише за 18.07.2025, тоді як відеозаписи з камер за 17.07.2025 є недопустимими доказами, оскільки відсутнє процесуальне рішення щодо їх отримання. Крім того показання потерпілої ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не підтверджують безпосередньо факту викрадення майна, є суперечливими, ґрунтуються на припущеннях, тоді як потерпіла, маючи доступ до всіх відеозаписів з камер відеоспостереження, не надала повного відео з усіх камер магазину, яке б беззаперечно підтверджувало факт викрадення товару саме ОСОБА_5 . Також звертає увагу на суперечності між кількістю вилучених бірок та пред`явленим обвинуваченням щодо викрадення одних штанів, безпідставну відмову апеляційного суду у задоволенні клопотання про повторний допит свідка ОСОБА_9 . Окрім того, зазначає про порушення вимог ст. 290 КПК України, оскільки інвентаризаційна відомість № 11 від 21.07.2025 та витяг з ЄРДР № 42025062020000211 від 20.11.2025 не були відкриті стороні захисту під час досудового розслідування, однак використані судами як докази винуватості ОСОБА_5 . Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України з огляду на таке. Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Відповідно до положень ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставами для перегляду судового рішення в касаційному порядку. При розгляді скарги Суд виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, при цьому переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. Таким чином, Верховний Суд не перевіряє доводи касаційної скарги, які стосуються невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України). Щодо доводів касаційної скарги про відсутність достатніх доказів для доведення вини засудженого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими з огляду на таке. Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Європейський Суд у рішенні від 21 квітня 2011 року «Нечипорук і Йонкало проти України» та рішенні від 6 грудня 1998 року «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. При цьому, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вказаних вимог судом першої інстанції дотримано у повному обсязі. Висновок місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК України на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу. Так, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення на підставі сукупності доказів, детальний зміст яких наведено у вироку, зокрема: - показань потерпілої ОСОБА_6 (ФОП « ОСОБА_6 »), яка повідомила суду, що після проведення 21.07.2025 інвентаризації у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було виявлено недостачу, зокрема, штанів «Olive M Camotec Lizard Light Nylon 8847», які нещодавно надійшли до магазину та знаходилися на стелажі у торгівельному залі. Під час перегляду записів камер відеоспостереження працівники магазину помітили відвідувача ОСОБА_5 , який взявши на примірку штани та інші речі, пересуваючись до роздягальні, заховав їх під одяг; - показань свідка ОСОБА_8 , продавця магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який вказав, що у липні 2025 року обвинувачений разом із жінкою близько години перебував у торгівельному залі, приміряв значну кількість речей та заходив до роздягальні, однак жодної покупки не здійснив. Після його відвідування було виявлено відсутність штанів «Olive M Camotec Lizard Light Nylon 8847», які до цього знаходилися на стелажі у залі. Зазначив, що одразу намагався розшукати обвинуваченого у ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », однак це не вдалося, після чого про зникнення товару повідомили керівництво та викликали поліцію. Пояснив, що до кожної речі прикріплена бірка зі спеціальним пластиковим фіксатором, яку неможливо зняти без сторонніх предметів; - показань свідка ОСОБА_7 , продавця магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яка повідомила, що 17.07.2025 обвинувачений разом із жінкою тривалий час перебував у магазині, приміряючи різні речі, однак нічого не придбав, а наступного дня знову відвідав відділ і користувався примірювальною кімнатою. Після цього, продавці виявили відсутність штанів «Olive M Camotec Lizard Light Nylon 8847», що нещодавно надійшли до магазину, у зв`язку з чим було проведено інвентаризацію та викликано поліцію. Також зазначила, що під час перегляду записів камер відеоспостереження видно, як обвинувачений, взявши штани, приховав їх під інші речі та одяг; - протоколу огляду місця події від 26.08.2025 з фототаблицями до нього, відповідно до якого у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованому у ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 показав, яким чином 18.07.2025 невстановлений чоловік вчинив крадіжку штанів, продемонстрував маршрут його пересування магазином, вказав на ряди зі стелажами, звідки було взято штани, примірювальну кімнату, а також шлях до виходу з відділу; - видаткової накладної № 11 від 04.07.2025, відповідно до якої одержувач ФОП « ОСОБА_6 » отримала від постачальника ФОП « ОСОБА_10 » 3 пари штанів «Olive M Camotec Lizard Light Nylon 8847» у розмірах S, M, L за ціною 3 200 грн за одиницю; - протоколу обшуку приміщення від 15.09.2025 із доданим відеозаписом, який проведено за адресою: АДРЕСА_2 , з якого вбачається, що на відстані близько 1 м від входу, а саме у кімнаті під номером № 1, виявлено дві бірки з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », які вилучено та упаковано до спецпакету; - протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.08.2025, з яких слідує, що свідок ОСОБА_8 впізнав на фотознімку № 4, а свідок ОСОБА_7 - на фотознімку № 3 особу, яка 18.07.2025 викрала штани у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_3 », при цьому вказаною особою є ОСОБА_5 ; - протоколу огляду предметів від 29.08.2025 із фототаблицями до нього та відтвореним відеозаписом, з яких вбачається, що чоловік віком 40-45 років, середньої тілобудови, який одягнутий у білі шорти, білу футболку та має чорну сумку через плече, а також жінка віком 35-40 років, худорлявої тілобудови, що одягнута у чорні штани, білі кросівки, білу футболку та має чорний рюкзак на спині, заходять до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: АДРЕСА_1 . Із відеозапису у хронологічному порядку вбачається хаотичне пересування обвинуваченого та свідка ОСОБА_9 по магазину між торгівельними стелажами, під час якого обвинувачений, переглядаючи товари різних категорій, самостійно обирає речі, заносить їх до примірювальної кімнати, після чого повертає назад. На відеофайлі № 5 зафіксовано фрагмент, на якому обвинувачений, загорнувши під військовий кітель речі, серед яких і штани, ймовірно приховуючи їх, рухається з ними по магазину. При цьому його поведінка виглядає підозрілою, оскільки ОСОБА_5 , пересуваючись торгівельним залом, періодично спрямовує погляд у бік камер відеоспостереження; - висновку судової товарознавчої експертизи № 799/25-25 від 23.09.2025, відповідно до якої ринкова вартість тактичних брюк торгівельної марки «Camotec» моделі «Lizard», кольору олива, розміру М, при умові, що на дату оцінки виріб був у новому бездефектному стані, станом на 18.07.2025 складала 3 334 грн; - інвентаризаційної відомості № 11 від 21.07.2025, відповідно до якої виявлено відсутність штанів «Olive M Camotec Lizard Light Nylon 8847». Оцінивши надані стороною обвинувачення докази, місцевий суд дійшов висновку, що вказані докази у їх сукупності є достатніми та взаємопов`язаними для доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану. Так, суд першої інстанції критично оцінив показання свідка ОСОБА_9 , оскільки дійшов висновку, що вони є суперечливими, непослідовними та спрямованими на створення штучного алібі для обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема, з урахуванням, що вона викрала чоловічі штани, які їй не підходять за розміром, при цьому помилково вказала їх колір, що не відповідає встановленим обставинам. Додатково суд врахував, що під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 була вилучена бірка від викрадених штанів, що підтверджує його причетність до крадіжки. Версія обвинуваченого та свідка про те, що цю бірку нібито залишила ОСОБА_9 , була визнана нелогічною, оскільки обидва стверджували про відсутність між ними будь-яких відносин. Непереконливими суд визнав і пояснення свідка, що вона нібито викинула штани по дорозі до м. Києва, але при цьому залишила бірку у помешканні обвинуваченого. Суд також звернув увагу на поведінку ОСОБА_5 під час допиту свідка, коли він невербально намагався підказувати їй відповіді, зокрема, тоді, коли вона плуталася у своїх поясненнях. З урахуванням показань потерпілої, свідків та письмових доказів суд визнав показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_9 непослідовними і такими, що спрямовані на спотворення фактичних обставин справи. Також суд розцінив невизнання вини ОСОБА_5 , як обрану лінію захисту з метою уникнення відповідальності, при цьому зазначив, що стороною захисту не було надано доказів на підтвердження висунутої версії подій, зокрема, щодо наявності у обвинуваченого сина військовослужбовця, для якого він нібито підбирав одяг. Не погодившись із вироком суду обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 подали апеляційні скарги. За приписами статей 370, 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Переглядаючи вирок суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури, в межах доводів апеляційних скарг сторони захисту, які є аналогічними доводам касаційної скарги, апеляційний суд дійшов належного висновку, щовсі зібрані докази, які суд сприймав безпосередньо під час судового засідання і оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185 КК України. Доводи щодо недопустимості відеозаписів з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який дійшов висновку про їх безпідставність. Так, суд зазначив, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 56 КПК України потерпілий має право подавати докази слідчому, прокурору та суду. З матеріалів провадження встановлено, що у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_3 » здійснювалося відеоспостереження, а відеозапис подій за 18.07.2025 було отримано органом досудового розслідування відповідно до вимог ст. 245-1 КПК України на підставі постанови старшого слідчого СВ Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області від 26.08.2025 та за згодою потерпілої сторони. Таким чином, вказані відеозаписи були отримані у передбаченому законом порядку, тому підстав для визнання їх недопустимим доказом судом не встановлено. Крім цього, згідно вироку місцевого суду інкриміноване кримінальне правопорушення ОСОБА_5 вчинив 18.07.2025, тому відеозаписи за 17.07.2025 не впливають на законність та обгрунтованість оскаржуваних судових рішень. Щодо доводів про те, що органом досудового розслідування не були витребувані всі записи з камер відеоспостереження, суд зазначив, що вилучено саме ті відеофайли, які мають значення для кримінального провадження. Інші камери фіксували касову зону та частину торгівельного залу і не містили інформації, яка могла б мати доказове значення, тоді як у примірочних відеофіксація взагалі не здійснюється. Під час розгляду справи потерпіла також повідомила, що строк зберігання відео в системі відеоспостереження сплив, у зв`язку з чим надати записи з усіх камер було неможливо. При цьому сторона захисту не заявляла клопотань про тимчасовий доступ до таких записів. Оцінюючи належність і достовірність відеозаписів, апеляційний суд також врахував, що обвинувачений не заперечував факту подій, зафіксованих на них. До того ж за висновком судово-портретної експертизи № СЕ-19/106-25/17758-ФП від 25.09.2025 встановлено, що на досліджуваних відеозображеннях і на порівняльному фотозображенні зображена одна й та сама особа - ОСОБА_5 . За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що вказані відеозаписи є належними та допустимими доказами. Стосовно тверджень захисника ОСОБА_4 щодо незаконності проведеного обшуку апеляційний суд вказав, що вони є безпідставними, оскільки обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 27.08.2025 за адресою фактичного проживання ОСОБА_5 , а саме АДРЕСА_2 , де під час слідчої дії виявлено та вилучено дві бірки з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Суд зазначив, що положення ст. ст. 234, 235 КПК України не пов`язують можливість проведення обшуку з наявністю реєстрації особи у житлі, а тому посилання обвинуваченого на те, що він лише проживав у будинку, не свідчить про незаконність слідчої дії. Апеляційний суд також врахував, що ОСОБА_5 не заперечував факту проживання за вказаною адресою та був присутній під час обшуку. Відхиляючи доводи сторони захисту про те, що фактичне відшукання речей здійснювали оперативні працівники, апеляційний суд послався на практику Верховного Суду, відповідно до якої залучення оперативних співробітників під час проведення обшуку є допустимою формою взаємодії зі слідчим за умови, що слідча дія проводиться уповноваженим слідчим. Суд установив, що обшук проводився слідчим ОСОБА_11 у присутності понятих, обвинуваченого та оперативних працівників, а протокол обшуку не містив жодних зауважень чи заперечень. З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протоколу обшуку від 15.09.2025 недопустимим доказом. Щодо доводів про недослідження відеозапису обшуку судом першої інстанції апеляційний суд зазначив, що сторона захисту не наполягала на його перегляді під час судового розгляду, а сам обвинувачений заперечував необхідність такого дослідження. Разом із тим, з огляду на заявлені в апеляції доводи, суд апеляційної інстанції безпосередньо дослідив відеозапис обшуку, яким підтверджено обставини виявлення та вилучення бірки від товарів, зокрема, бірки від штанів «Olive M Camotec Lizard Light Nylon 8847». Щодо посилань сторони захисту на показання свідка ОСОБА_9 як на доказ невинуватості ОСОБА_5 суд зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано розцінив їх критично, оскільки такі показання є суперечливими, непослідовними та не узгоджуються з іншими доказами у справі. Свідок стверджувала, що саме вона викрала штани з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », однак її версія була визнана непереконливою, зокрема, через те, що вона описувала чоловічі штани чорного кольору, тоді як ОСОБА_5 обвинувачувався у викраденні штанів оливкового кольору. Крім того, нелогічними суд визнав пояснення свідка про те, що вона знайшла у примірочній бірки від одягу, зберігала їх у рюкзаку, а згодом випадково залишила у будинку обвинуваченого, попри те, що самі викрадені штани, за її словами, були викинуті дорогою до м. Києва. Апеляційний суд також врахував результати перегляду відеозапису обшуку, з якого встановлено, що бірки з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » були виявлені не у відкритому місці, а прихованими у відрі під речами та будівельними матеріалами в нежитловій частині будинку, що, на переконання суду, спростовує версію про їх випадкове залишення ОСОБА_9 . Оцінюючи ці показання у сукупності з іншими доказами, суд апеляційної інстанції врахував і показання працівників магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », які підтвердили, що бірки міцно кріпляться до товару пластиковими фіксаторами та не можуть випадково опинитися у примірочній без пошкодження або стороннього втручання. Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 також вказали, що після примірки речі не залишаються у кабінах, а продавці одразу їх прибирають. Суд зазначив, що ці показання узгоджуються між собою та іншими доказами у провадженні. Крім того, апеляційний суд звернув увагу, що за фактом можливого надання неправдивих показань ОСОБА_9 зареєстровано кримінальне провадження за ч. 1 ст. 384 КК України. Водночас, посилаючись на положення ст. 337 КПК України, суд зазначив, що не уповноважений надавати оцінку діям свідка з точки зору наявності складу злочину, а може оцінювати лише достовірність її показань у межах даного провадження. З урахуванням усієї сукупності доказів суд погодився з висновком місцевого суду про недостовірність показань ОСОБА_9 та відхилив доводи обвинуваченого про непричетність до вчинення крадіжки. Стосовно доводів ОСОБА_4 про невідкриття стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України інвентаризаційної відомості №11 від 21.07.2025 та витягу з ЄРДР № 42025062020000211 від 20.11.2025 суд зазначив, що такі доводи не свідчать про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Суд звернув увагу, що обов`язок щодо відкриття матеріалів досудового розслідування покладається на сторони кримінального провадження, а потерпілий набуває статусу сторони обвинувачення лише у випадках, прямо передбачених КПК України. Посилаючись на практику Верховного Суду, апеляційний суд зазначив, що потерпіла ОСОБА_6 у даному провадженні не є стороною обвинувачення у розумінні ст. 290 КПК України, а тому надана нею під час судового розгляду інвентаризаційна відомість не може визнаватися недопустимим доказом лише з підстав її невідкриття на стадії досудового розслідування. Щодо витягу з ЄРДР про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, суд вказав, що даний документ не є доказом у розумінні ст. 84 КПК України. При цьому слід зазначити, що висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ґрунтувалися не лише на інвентаризаційній відомості, а насамперед на сукупності інших належних і допустимих доказів, зокрема, відеозаписах, показаннях потерпілої та свідків, результатах впізнання, висновку судово-портретної експертизи, а також виявленні бірки від викраденого товару під час обшуку. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду сам по собі факт внесення відомостей до ЄРДР не може свідчити про винуватість особи чи автоматично підтверджувати неправдивість показань свідка за відсутності обвинувального вироку суду. Водночас, показання ОСОБА_9 були визнані судами непереконливими з огляду на їх внутрішню суперечливість, невідповідність іншим зібраним доказам та встановленим фактичним обставинам кримінального провадження. Що стосується доводів касаційної скарги про безпідставну відмову у повторному допиті свідка ОСОБА_9 , то, на переконання Суду, вони є неспроможними. Колегія суддів апеляційного суду відмовила у задоволенні зазначеного клопотання, пославшись на положення ч. 3 ст. 404 КПК України. Відповідно до положень ч. 3 ст. 404 КПК України для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, установлених під час кримінального провадження, необхідною є наявність як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і передбачених законом підстав, зокрема неповноти дослідження обставин судом першої інстанції або допущення порушень під час їх дослідження. При цьому сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою конкретних доказів не може бути підставою для їх обов`язкового повторного дослідження судом апеляційної інстанції. Повторне дослідження обставин є правом, а не обов`язком суду апеляційної інстанції, а відмова у задоволенні відповідного клопотання свідчить не про порушення вимог кримінального процесуального закону чи неповноту дослідження доказів, а про відсутність передбачених законом підстав для такого дослідження. Таким чином, апеляційний суд діяв у межах наданих йому повноважень та не допустив порушень вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, на які посилається захисник у касаційній скарзі. Вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК України. Переконливих аргументів, які б свідчили про наявність підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не наведено та Судом не встановлено. З урахуванням викладеного, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2025 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року щодо останнього. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3