Постанова 4805 № 278/1636/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/1636/25 Головуючий у 1-й інст. Буткевич М. І. Категорія 62 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М., за участю секретаря Антоневської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 278/1636/25 за позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Буткевича М.І., ВСТАНОВИВ: У жовтні 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що її мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Будинок, в якому все життя прожила її мати, був наданий їй у користування колгоспом. На час її смерті з нею ніхто не проживав. Вказала, що після смерті матері її син забрав деякі речи матері , будинок був переданий сільській раді. Ніякого майна після смерті матері (для отримання у спадок ) на час її смерті не було. Тому жодні законні підстави для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини були відсутні. Влітку 2024 року вона стала розбирати речі матері та знайшла паперовий пакет із старими маминими фотографіями, у тому числі й майновий сертифікат. В липні 2024 року вона з сином пішла до приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округа для оформлення своїх спадкових прав для подачі заяви, але 22.07.2024 року отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку із пропуском строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері. Вважає , що право на звернення до нотаріуса для подачі заяви у неї виникло з моменту, коли їй стало відомо про наявність у матері майна (сертифіката). Цей строк почався саме з липня 2024 року. Таким чином, просила суд визначити їй додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини почався саме з липня 2024 року. Ухвалюючи рішення, суд дійшов помилкового висновку про відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного прийняття спадщини. Наполягає на тому, що початок шестимісячного строку для прийняття спадщини розпочався з дня, коли їй стало відомо про існування майнового сертифіката члена колгоспу. Отже, 3 липня 2024 року у неї виникло право на подання заяви про прийняття спадщини. Суд не врахував того, що вона є єдиною донькою - спадкоємицею, має інвалідність 1 групи, тому продовження строку для прийняття нею спадщини не суперечить закону та не порушує будь - чиїх інтересів. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_3 . За життя на її ім`я , 7 квітня 2003 року, Оліївською сільською радою видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат). Наявна в матеріалах справи довідка архівного відділу Житомирської районної військової адміністрації від 9 липня 2024 року за №Т-497 свідчить про те, що у погосподарській книзі №7 Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області на 2001-2005 роки, за адресою: АДРЕСА_1 . Головою домогосподарства зазначено ОСОБА_3 . На день її смерті та протягом шести місяців разом з нею інші зареєстровані члени сім`ї не зазначені. 19 липня 2024 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Андруса А.В. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті своєї матері. Постановою від 22 липня 2024 року приватний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майновий пай з тих підстав, що позивачкою пропущений строк для прийняття спадщини. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачці своєчасно прийняти спадщину після смерті батька. Колегія суддів погоджується з таким висновком. Так, відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Таким чином, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, насамперед, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53 - 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)). Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18). У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 607/13549/21 (провадження № 61-562св23) зазначено, що «суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, провадження № 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19. Правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною. Суд першої інстанції вірно виходив з того, що ОСОБА_4 мала об`єктивну можливість своєчасно подати заяву про прийняття спадщини після смерті своєї матері. Таким чином, відсутні підстави для скасування рішення суду, яке ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду. Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,- УХВАЛИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2025 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: