Постанова 4808 № 345/470/26

Справа № 345/470/26 Провадження № 22-ц/4808/782/26 Головуючий у 1 інстанції Кулаєць Б. О. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О., суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 на заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 04 березня 2026 року, ухвалене в складі судді Кулаєць Б.О. в м. Калуші, у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У січні 2026 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги з урахуванням уточнення позову від 03.02.2026 мотивовані тим, що постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом. За результатами електронного аукціону від 07.11.2024 переможцем став ФОП ОСОБА_1 , з яким 14.11.2024 укладено акт про придбання майна боржника. Згідно з Додатком № 1 до цього Акту зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради. Придбавши майно КП «Екосервіс» Калуської міської ради позивач отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Екосервіс» Калуської міської ради, що надає статус правонаступника, тобто є новим кредитором відповідача. Відповідно до Акту звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з грудня 2019 до квітня 2021 заборгованість з надання послуг з управління побутовими відходами відповідача становить 713,22 грн. Оскільки відповідачі не погасили дану заборгованість перед позивачем, як правонаступником КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач має право вимагати відшкодування інфляційних втрат, розмір яких склав 82,38 грн, та нарахування 3% річних на суму заборгованості, яка склала 25,55 грн. Просив стягнути на його користь з відповідачів заборгованість у розмірі 821,15 грн, яка складається із: 713,22 грн заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з липня 2019 року до червня 2021 року, інфляційні втрати у розмірі 82,38 грн, 3% річних у розмірі 25,55 грн, а також судові витрати у розмірі 8 064,96 грн (1 064,96 грн - судовий збір, 7 000,00 грн. на професійну правничу допомогу). Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 05 лютого 2026 року залучено до участі у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як співвідповідачів. Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 04 березня 2026 року позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 821 грн 15 коп., яка складається з: 713,22 грн боргу за житлово-комунальні послуги за період з грудня 2019 року по квітень 2021 року, інфляційних втрат у розмірі 82,38 грн та 3% річних у розмірі 25,55 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по 354 грн 99 коп. сплаченого судового збору з кожного та по 300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу з кожного. Не погодившись із вказаним рішенням суду в частині стягнення витрат за надання правничої допомоги, представник ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Вважає рішення в оскаржуваній частині незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 664,23 грн, на підтвердження яких надано належні й допустимі докази. Згідно з Договором про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025, який був укладений між Адвокатським бюро «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 , адвокатським бюро була надана правова допомога, яка відображена в Акті № 358 від 02.03.2026 здачі-приймання до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025. Виходячи з умов договору про надання професійної правничої допомоги, надані адвокатські послуги спрямовані виключно на забезпечення ефективного вирішення спору ФОП ОСОБА_1 та відповідачів. Жодна з наданих послуг не виходила за межі предмета судового розгляду, а всі дії адвоката мали безпосередню мету захист прав та законних інтересів позивача в межах розгляду цієї справи. Враховуючи реальність адвокатських витрат, розумність їх розміру, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, виходячи з конкретних обставин справи, розмір заявлений ФОП ОСОБА_1 є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами. Зазначає, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Однак матеріали справи не містять клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Таким чином, суд першої інстанції зменшив судові витрати з власної ініціативи, що суперечить вимогам закону. Просить змінити заочне рішення суду, позовні вимоги в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю, стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 3 664,23 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Представник ОСОБА_3 адвокат Коваленко Ольга Василівна подала відзив на апеляційну скаргу. Зазначила, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальне надання правничих послуг у заявленому обсязі, фактичну оплату таких послуг, обсяг виконаної роботи (деталізований опис послуг, час, витрачений адвокатом). Сам по собі договір або акт без деталізації не є достатнім доказом понесених витрат. Також вважає, що заявлена сума витрат на правничу допомогу (3 664,23 грн) є явно завищеною та непропорційною предмету спору, тому суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір витрат до розумного рівня. Вважає, що апеляційна скарга фактично зводиться до незгоди з оцінкою судом розміру витрат, однак не містить нових доказів чи обґрунтувань. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 04.03.2026 - без змін. Представник ФОП ОСОБА_1 Заболотна І.Є. подала відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Зазначила, що у матеріалах справи наявні всі належні та допустимі докази, які підтверджують надання адвокатом Біжко Ю.О. правничої допомоги ФОП ОСОБА_1 у межах розгляду цієї справи. А витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18). Вказує, що адвокатом Біжко Ю.О. було надано правничу допомогу, передбачену договором, що підтверджено Актом № 358 від 02.03.2026 здачі-приймання до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025. Тому витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню відповідачами. Враховуючи реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), розумність їх розміру, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, виходячи з конкретних обставин справи, розмір, заявлений позивачем, є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами. А зменшення судом таких витрати з власної ініціативи вважає таким, що суперечить нормам ЦПК України та практиці Верховного Суду. Просить позовні вимоги в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю. Також 11.05.2026 відповідачем ОСОБА_3 подано до суду письмові пояснення, до яких долучено копію свідоцтва про смерть співвідповідача по справі ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ціна позову в цій справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, справа є малозначною в силу прямої вказівки закону. Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а провадження у справі до закриття в частині, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом апеляційної скарги рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. В частині стягнення заборгованості рішення суду не оскаржується, тому апеляційний суд не надає оцінки в цій частині. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Згідно вимог ч.ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23), від 12 серпня 2025 року у справі № 639/419/24 (провадження № 61-4135св25), від 20 серпня 2025 року у справі № 758/2247/24 та інших вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Також Європейський суд з прав людини у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55). Відповідно до висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 664,23 грн представник позивача надала суду копії: Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025; Додатку № 1 від 14.07.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025; Додатку № 2 від 14.07.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025; Акту № 358 від 02.03.2026 здачі-приймання до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025, в якому деталізовано кожен вид виконаних робіт та наданих послуг, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Радою адвокатів Дніпропетровської області 23.11.2018 за № 3976, довіреності від 06.10.2025 на представлення інтересів ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_6 . В розділі 8 Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025 визначено вартість та порядок розрахунків та зазначено, що сума гонорару за послуги та порядок проведення розрахунків між сторонами визначається Додатком № 2 до Договору. Пунктом 8.4 Договору передбачено, що факт надання послуг підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг, який підписується сторонами та разом з наданим адвокатським бюро розрахунком є підставою для перерахування суми гонорару (винагороди). Згідно з Додатком № 2 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025 година праці адвоката складатиме 2000 грн. Згідно з Актом № 358 від 02.03.2026 здачі-приймання до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025 адвокатським бюро надано, а замовник прийняв професійну правничу допомогу у вигляді: аналіз наданих замовником документів щодо правовідносин замовника з ОСОБА_3 задля стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуг (тривалістю 0,25 год, вартістю 500 грн), підготовка та складання позовної заяви (тривалістю 1,25 год, вартістю 2 500 грн); винагорода у формі гонорару успіху, яка визначається у розмірі 20% від ціни позову відповідно до Додатку № 2 до Договору (164,23 грн), підготовка та складання клопотання про витребування доказів, що подається одночасно з позовною заявою, та клопотання про залучення співвідповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (тривалістю 0,25 год, вартістю 500 грн). Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що позивач надав належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. А твердження представника відповідача про те, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальне надання правничих послуг, обсяг виконаної роботи спростовуються вищенаведеним та є безпідставними. Щодо посилань представника відповідача на те, що матеріали справи не містять доказів фактичної оплати послуг адвоката, то суд не бере такі до уваги, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18). Однак, колегія суддів вважає, що, керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України (обґрунтованість і пропорційність розміру витрат до предмета спору), суд правомірно виснував про наявність підстав для зменшення заявленого розміру таких витрат. Зокрема, суд обґрунтовано зменшив суму витрат до 900 грн, з огляду на те, що заявлені витрати у розмірі 3 664,23 грн є завищеними і неспівмірними із предметом даного позову (стягнення заборгованості в розмірі 821,15 грн). Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в Акті № 358 від 02.03.2026 окремо вказано аналіз документів щодо правовідносин сторін тривалістю 0,25 год. вартістю 500 грн та підготовку позовної заяви тривалістю 1,25 год. вартістю 2 500 грн. Хоча підготовка позову за своєю суттю охоплює аналіз поданих документів. Як і охоплює підготовку та складання клопотання про витребування доказів, що подається одночасно з позовною заявою. А оплата «гонорару успіху» адвоката не є обов`язковою для суду для стягнення таких витрат. Також суд зазначає, що адвокат Біжко Ю.О. здійснює представництво інтересів ФОП ОСОБА_1 у значній кількості однотипних справ щодо стягнення заборгованості. І з урахуванням обсягу доказів, наявності однотипних справ, по яких надавалася позивачу правова допомога та сталої судової практики, підготовка та складання позовної заяви не потребувало від професійних адвокатів значних зусиль та витрат часу. Таким чином, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу у цій справі є завищеною, а отже стягненню підлягають витрати на правову професійну допомогу у розмірі 900,00 грн. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Що ж стосується доводів апелянта про відсутність у суду першої інстанції підстав для зменшення витрат на правничу допомогу, з огляду на неподання відповідачами відповідної заяви, то такі є безпідставними. Наявність у матеріалах справи доказів не є безумовною підставою для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, оскільки такі мають бути доведені, документально підтверджені та відповідати критеріям розумності й реальності з урахуванням обставин справи, що дає право суду оцінити їх та за необхідності зменшити. У постанові Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі № 522/7662/23 (провадження № 61-406св26) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони. Тобто, при відсутності клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу суд на підставі ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначає розмір витрат з урахуванням вказаних в цій статті критеріїв. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру стягнення з відповідачів на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу. Разом з тим, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 20.01.2025 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовну заяву ФОП ОСОБА_1 подав до суду 28.01.2026, клопотання про залучення ОСОБА_5 як співвідповідача по справі 03.02.2026. Ухвалу про залучення ОСОБА_5 як співвідповідача судом постановлено 05.02.2026. Тобто, зазначений співвідповідач помер до відкриття провадження та залучення його до участі у справі. Згідно із ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні. Таким чином процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку ст. 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства. За таких обставин, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ст. 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною у справі, провадження у справі в частині позовних вимог, пред`явлених до цієї особи підлягало закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20), у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14 (провадження № 61-5330св18), від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18), від 05 квітня 2021 року у справі № 200/21020/15-ц (провадження № 61-9921св19) від 09 жовтня 2023 року у справі № 688/181/23 (провадження № 61-8186св23), від 30 жовтня 2023 року у справі № 755/14779/21 (провадження № 61-12420св23), від 10 квітня 2024 року у справі № 760/14336/22 (провадження № 61-241св24), від 04 березня 2026 року у справі № 757/8602/22-ц (провадження № 61-17369св24). Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі». Однак, в цій справі суд першої інстанції в повній мірі не з`ясував питання процесуальної дієздатності відповідача ОСОБА_5 та вирішив питання про стягнення судових витрат з трьох відповідачів. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_5 підлягають скасуванню, а провадження у справі в зазначеній частині слід закрити на підставі частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Оскільки заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 04 березня 2026 року було стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по 354 грн 99 коп. сплаченого судового збору з кожного та по 300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу з кожного, рішення суду в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 слід змінити, стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по 532 грн 48 коп. сплаченого судового збору з кожного та по 450,00 грн витрат на професійну правничу допомогу з кожного. Частиною 4 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Рішення суду в частині позовних вимог до ОСОБА_5 та стягнення судових витрат скасувати, а провадження у справі в зазначеній частині закрити. Рішення суду в частині стягнення судових витрат з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 змінити, стягнувши з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по 532 грн 48 коп. сплаченого судового збору з кожного та по 450,00 грн витрат на професійну правничу допомогу з кожного. Згідно вимог пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374, 376, 377, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 04 березня 2026 року в частині позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та стягнення судових витрат скасувати. Провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості закрити. Заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 04 березня 2026 року в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 змінити. Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по 532 грн 48 коп. сплаченого судового збору з кожного та по 450,00 грн витрат на професійну правничу допомогу з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуюча: О.О. Томин Судді: Є.Є. Мальцева В.М. Луганська Повний текст постанови складено 11 травня 2026 року