Постанова 4805 № 288/853/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №288/853/25 Головуючий у 1-й інст. Поліщук Р. М. Категорія 70 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Талько О.Б., суддів Коломієць О.С., Григорусь Н.Й. з участю секретаря Антоневської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 288/853/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Заєць Вікторії Вікторівни, на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 серпня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 2 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Поліщука Р. М.,- в с т а н о в и в : У травні 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що з 11 листопада 2006 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який був розірваний на підставі рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 липня 2023 року. Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2024 року по справі № 381/4865/23 з відповідача стягуються аліменти на її користь на утримання дітей в розмірі 6392 грн щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2023 року, та відкрито виконавче провадження. Проте відповідач сплачує аліменти на її користь нерегулярно і не в повному обсязі, чим допустив прострочення сплати аліментів та згідно з розрахунком від 14 травня 2025 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів за період з жовтня 2023 року по січень 2025 року включно складає 92769,02 грн. Станом на 21 травня 2025 року заборгованість погашено, проте погашення заборгованості не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення їх сплати. Отже, вона має право на стягнення неустойки (пені) за час невиконання відповідачем обов`язку по сплаті аліментів, загальний розмір якої становить 140248,18 грн, що перевищує 100 відсотків сукупного розміру заборгованості відповідача, а тому з врахуванням встановлених законодавством обмежень з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 92769 грн. Таким чином, просила суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 92769,02 грн та понесені судові витрати. Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 серпня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 34311,33 грн. Стягнуто зі ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 447,97 грн, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 2 вересня 2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 Заєць В.В., про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Доповнено рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 серпня 2025 року в цивільній справі № 288/853/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, абзацом четвертим наступного змісту: «Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3500.00 гривень.» В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Заєць В.В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та додаткове рішення й ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 92 769 грн. 02 коп, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 7500 грн. в суді першої інстанції та 5000 грн. в суді апеляційної інстанції. Зокрема, зазначає, що стороною позивача проведено розрахунок неустойки (пені) (міститься в тексті позовної заяви) за прострочення сплати аліментів, нарахованих з жовтня 2023 року по січень 2025 року. При проведенні розрахунку враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (щодо порядку обчислення неустойки (пені)), та постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21(щодо врахування часткових платежів при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди), а також постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 161/511/22, де початковою датою обчислення пені взято 23.07.2024 (день набрання законної сили судовим рішення у справі № 381/4865/23, коли у відповідача почав існувати обов`язок із сплати аліментів у визначеному судом розмірі) і кінцева дата 31.01.2025 включно. Загальний розмір пені за підрахунком позивачки склав 140248 грн. 18 коп., та перевищував 100 відсотків сукупного розміру заборгованості відповідача станом на 31 січня 2025 року. Тому позивачка простила стягнути з відповідача пеню у розмірі 92 769 грн. 02 коп., що дорівнює сумі нарахованих аліментних платежів за 16 місяців (з жовтня 2023 року по січень 2025 року) і відповідає сукупному розміру заборгованості станом на січень 2025 року, вказаному по розрахунках у ВП №76145365 (в матеріалах справи наявні два розрахунки державного виконавця від 14.05.2025 та від 14.07.2025). При вирішенні спору суд виходив з того, що на даний час заборгованість за аліментами становить 34311 грн. 33 коп., що підтверджується розрахунком, здійсненим державним виконавцем. Вважає, що судом не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 січня 2022 року по справі №711/679/21 щодо застосування норм матеріального права у даних спірних правовідносинах, та на які й посилалася сторона позивача в тексті позовної заяви. Так, у постанові від 19 січня 2022 року по справі № 711/679/21 Верховним Судом вирішено питання: що розуміється під формулюванням «не більше 100 відсотків заборгованості», де зазначено наступне: при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини першої статті 196 СК України, якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період, коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується». Наголошує на тому, що 18.08.2025 року через кабінет Електронного Суду на адресу Попільнянського районного суду Житомирської області нею направлено клопотання в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України про приєднання до матеріалів справи доказів: акта про надання правничої допомоги. Інших клопотань на адресу суду першої інстанції не заявлялося. Натомість суд розцінив подане клопотання від 18.08.2025 року як підставу для ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат позивачки за надану правничу допомогу. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне. Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітніх дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 липня 2023 року в справі № 288/347/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено. Розірвано шлюб, зареєстрований 11 листопада 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис за № 157, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2024 року в справі № 381/4865/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей задоволено частково. Вирішено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3 , та сина - ОСОБА_4 , в розмірі 6392 гривень щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2023 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. 16 серпня 2024 року Васильківським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист № 381/4865/23 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки - ОСОБА_3 та сина - ОСОБА_4 в розмірі 6392 грн щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2023 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Вказаний виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні у Коростишівському ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ). Долучений до матеріалів справи розрахунок, сформований головним державним виконавцем у межах вказаного виконавчого провадження, свідчить про те, що станом на січень 2025 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів на утримання неповнолітніх дочки та сина становила 92769 грн. 02 коп. У подальшому боржником здійснювалося часткове погашення боргу, внаслідок чого станом на квітень 2025 року загальний розмір заборгованості становив 34311 грн. 33 коп. Саме вказана сума була врахована судом, який зазначив про те, що станом на час звернення до суду з даним позовом розмір заборгованості становить не 92769 грн. 02 коп., а 34311 грн. 33 коп. Колегія суддів не в повній мірі може погодитися із таким висновок суду першої інстанції, виходячи із наступного. Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це вид забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Відповідно до частин першої та другої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що положення Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Тобто, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач належним чином не сплачував кошти на виконання рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дітей, наявні правові підстави для покладення на нього обов`язку сплатити пеню за прострочення сплати аліментів. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з тим, що при вирішенні цього спору слід враховувати загальний розмір заборгованості за аліментами, який існував станом на час звернення ОСОБА_1 з даним позовом, а саме 34311 грн. 33 коп. Так, у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №711/679/21, на яку міститься посилання в апеляційній скарзі, зазначено про те, що при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості», яке викладене в абзаці 1 частини першої статті 196 СК України, якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період, коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. У цій постанові колегія суддів Верховного Суду, з урахуванням принципу розумності, дійшла висновку про те, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 , з дотриманням вимог диспозитивності, скористалася наданим їй правом та звернулася до суду з позовом про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з жовтня 2023 року по січень 2025 року, виходячи із загальної заборгованості за аліментами, яка існувала станом на січень 2025 року, й складала 92769 грн. 02 коп. Судом першої інстанції не враховано, що при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць. Також суд не врахував, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується. При обчисленні пені слід враховувати, що прострочення розпочинається з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені аліменти. Таким чином, наявність заборгованості за аліментами у розмірі 92769 грн. 02 коп., яка існувала станом на січень 2025 року, надає позивачці право ставити питання про стягнення із боржника пені за несвоєчасну сплату аліментів за цей період, загальний розмір якої не повинен перевищувати 92769 грн.

02. Та обставина, що у подальшому боржник частково сплачував кошти й загальний розмір заборгованості зменшувався та станом на квітень 2025 року складав 34311 грн. 33 коп., не свідчить про відсутність підстав для стягнення пені саме за період, який вказаний у позовній заяві. Однак, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру пені слід застосувати положення частини другої статті 196 СК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Основна мета цієї норми забезпечити справедливий баланс між захистом інтересів дитини та майновою спроможністю платника, не допускаючи ситуації, коли сума надмірної пені може призвести до повної неможливості платника сплачувати аліменти надалі. Наявний в матеріалах розрахунок заборгованості за аліментами свідчить про те, що середній заробіток відповідача становить 12802 грн. З лютого по квітень 2025 року боржник здійснював часткову сплату боргу, отже намагався зменшити борг. Таким чином, вказані обставини свідчать про можливість зменшення розміру пені до 45000 грн. На переконання колегії суддів, такий розмір пені відповідає критерію розумності та справедливості й спонукатиме відповідача до недопущення у подальшому накопичення боргу. При цьому, суд зважає на те, що стягнення пені у розмірі 92769 грн. 02 коп. може призвести до неможливості відповідача сплачувати аліменти надалі. Враховуючи вищезазначене, рішення слід змінити, збільшивши розмір пені з 34311 грн. 33 коп. до 45000 грн. Щодо оскарження додаткового рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 2 вересня 2025 року, варто зазначити наступне. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 користувалася професійною правничою допомогою, яка надавалася адвокатом Заєць В.В. Пунктом 2.1 договору про надання правничої допомоги №117/25 передбачено, що гонорар за надання правничої допомоги становить 7500 грн. Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення ( пункт 6 частини першої статті 1 цього Закону). Відповідно до статті 19 даного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( статті 30 вказаного Закону). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша, друга статті 141 ЦПК України). Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо. Представник відповідача під час розгляду справи скористався своїм правом заявити клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та вказав, що її розмір є необґрунтованим та завищеним. Таким чином, враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на рівень складності справи, ціни позову, фактичний обсяг наданої правничої допомоги, заперечення відповідача, а також те що судом було частково задоволено заявлені позивачем позовні вимоги, з урахуванням засад розумності та справедливості, суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 3500 грн. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, представник позивачки просила стягнути також витрати на професійну правничу допомогу, яка надавалася в суді апеляційної інстанції, у розмірі 5000 грн. На обгрунтування цієї заяви до матеріалів справи долучено додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги, якою передбачено сплату адвокату гонорару за надання професійної правничої допомоги на стадії апеляційного розгляду даної справи. Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги ( на 48,50 %), на користь позивачки підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2425 грн. ( 5000 грн. х 48,50 %). Керуючись ст.367, 368, 374, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заєць Вікторії Вікторівни, задовольнити частково. Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 серпня 2025 року змінити, збільшивши розмір пені за прострочення сплати аліментів з 34311,33 грн до 45000 грн. Додаткове рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 2 вересня 2025 року залишити без змін. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2425 грн витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуюча Судді: