Постанова Київський апеляційний суд № 754/12181/25

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2026 року місто Київ справа № 754/12181/25 апеляційне провадження № 22-ц/824/4129/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Саліхова В.В., суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» - Македона Олександра Андрійовича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Грегуль О.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : В липні 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив суд стягнути із відповідача заборгованість у розмірі 39 138,52 грн за тілом кредиту. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що банком запущено новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank, особливістю якого є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці платіжного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. 13.12.2019 року відповідач звернувся до позивача із анкетою-заявою до договору про надання банківських послуг про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у мобільному додатку. Клієнт своїм підписом повністю та безумовно прийняв пропозицію Банку та погодився з тис, що Анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, зареєструвавши та відкривши поточний рахунок, що зазначено у розділі І Умов і правил та встановивши ліміт використання кредиту у розмірі 20 000,00 грн. У зв'язку із порушенням умов договору відповідачем, виникла заборгованість у розмірі 39 138,52 грн., яка складається із: загального залишку заборгованості за тілом кредиту - 39 138,52 грн. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» за анкетою-заявою до договору про надання банківських послуг Monobank від 13.12.2019 року 20 000 грн. - тіла кредиту, 1 547,33 грн. - судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, представник АТ «Універсал Банк» - Македон О.А. просить скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; в іншій частині рішення суду залишити без змін. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Представник позивача зазначає, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд не дослідив механізм отримання банківських послуг в рамках проекту monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Відповідач завантажив мобільний додаток «monobank», пройшов ідентифікацію, а також користувався кредитною карткою. Зауважує, що відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, не сплатив щомісячні мінімальні платежі, а тому у останнього виникла заборгованість у розмірі 39 138,52 грн. (тілом кредиту). Складений банком розрахунок є належним доказом заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, період нарахування заборгованості. Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла наступних висновків. Задовольняючи частково позовні вимоги у розмірі 20 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для стягнення тіла кредиту у розмірі 39 138,52 грн., оскільки в позові самим же позивачем зазначається, що сума наданого тіла кредиту становить 20 000 грн. Будь-яких конкретних правових, беззаперечних і допустимих доказів про повне або часткове спростування позовних вимог у частині стягнення 20 000 грн. - тіла кредиту суду не надано. За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до частини другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Так у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові та ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20. З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого підтверджує. Підписанням цього договору підтверджує, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі і зобов`язується їх виконувати. Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису. Довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту підтверджено, що 13.12.2019 року ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні шляхом підписання Анкети-заяви до договору. Розмір встановленого кредитного ліміту по поточному рахунку № НОМЕР_1 становить 20 000 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 13.12.2019 року станом на 03.04.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 39 138,52 грн. Вбачається із розрахунку заборгованості, що ОСОБА_1 користувався отриманою кредитною карткою та частково погашав заборгованість, що у свою чергу, свідчить про отримання останнім кредитної картки з кредитним лімітом з подальшим його збільшенням. Відповідно до п. 5.22 Розділу ІІ Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому Банк надає кредит згідно з Договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами. Відповідно до п. 5.20 Розділу ІІ Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» термін повернення овердрафту в повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту. Відповідач лише частково, на власний розсуд, здійснював операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був меншим за поточні витрати по картковому рахунку, у зв`язку з чим і виникла вказана позивачем заборгованість. Часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцією - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Аналогічну позицію сформував Верховний Суд у постанові по справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості, боржником не надано. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої позивачем суми заборгованості за тілом кредиту, не врахувавши, що матеріалами справи підтверджено, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором АТ «Універсал Банк» виконало своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси в повному обсязі. ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору. Відповідачем не спростовано розрахунку заборгованості та її відсутності. Отже суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав лише для часткового стягнення з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором. Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року в частині незадоволених позовних вимог необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19 138,52 грн. (39 138,52 грн. - 20 000 грн.) Рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржувалося, тому не було предметом перегляду апеляційним судом. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 022,67 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити. Рішення Деснянського районного суду мста Києва від 29 вересня 2025 року в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 13 грудня 2019 року у розмірі 19 138,52 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 022,67 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: