Ухвала КАС ВС № 380/2361/25

УХВАЛА 12 травня 2026 року м. Київ справа №380/2361/25 адміністративне провадження № К/990/18177/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І., перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі №380/2361/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік без врахування у їх складі індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016- 2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації грошового забезпечення та з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, відповідно, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідачем подано до суду апеляційну скаргу. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі №380/2361/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі № 380/2361/25 повернуто скаржнику. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі №380/2361/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 від 26 березня 2026 року Відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 від 26 березня 2026 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі №380/2361/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. 22 квітня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі №380/2361/25. Скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України. Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. З матеріалів касаційного оскарження встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року позов задоволено частково. На зазначене рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу. Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку. Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію зазначеної ухвали скаржник отримав 20 червня 2025 року до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд» ur_group_a3913@post.mil.gov.ua, що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа. Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, оскільки скаржник мав достатньо часу для реалізації процесуальних прав, передбачених КАС України, зокрема, щодо виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття заходів спрямованих на сплату судового збору суду апеляційної інстанції не надав, у встановлений судом строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліку апеляційної скарги. Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку. Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію зазначеної ухвали скаржник отримав 19 березня 2026 року до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд». На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником до суду подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що первинну апеляційну скаргу було подано у строки, визначені законодавством, проте ухвалою суду таку було повернуто апелянту, після усунення недоліків скаржник скористався своїм правом та звернувся до суду повторно. Поважною причиною пропуску строку на звернення до суду з апеляційною скаргою також стало несвоєчасне фінансування державного органу та недостатність коштів. Відповідно до положень частини третьої статті 298 КАС апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС). Із матеріалів справи слідує, що оскаржене рішення ухвалено 06 червня 2025 року, копію якого скаржник отримав 06 червня 2025 року через електронний кабінет. Апеляційну скаргу подано 10 березня 2026 року. Отже, пропуск строк на апеляційне оскарження є досить значний. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 КАС рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 10 цього Кодексу, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Згідно з частиною першою статті 45 КАС учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Статтею 44 КАС передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору. Наведеними положеннями КАС чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом. Отже, процесуальними обов`язками учасників справи визначено, окрім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо оформлення апеляційної скарги, зокрема, надання документу про сплату судового збору, у тому числі, на підставі ухвали суду апеляційної інстанції про залишення скарги без руху. Таким чином, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, у тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не підпадають під вище зазначений критерій, і такі підстави не можуть бути визнані поважними, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб`єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов`язані з цією діяльністю, в тому числі, і ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб`єкта владних повноважень режиму "послаблення" у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору. Ці обставини не надають права суб`єкту владних повноважень у довільно обраний час після спливу встановленого законом строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Апеляційний суд наголосив, що з моменту постановлення ухвали про повернення первинної апеляційної скарги (01 липня 2025 року) до дати повторного подання апеляційної скарги минуло понад 8 місяців. Такі обставини не можуть бути розцінені як прояв добросовісного ставлення апелянта до наявних у апелянта прав і сумлінної їх реалізації. Крім того, невмотивоване задоволення заяви апелянта про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення до судового захисту в тому числі фізичних та юридичних осіб, порушить принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві. Таким чином, апеляційну скаргу подано з порушенням встановлених строків на апеляційне оскарження, вказані причини пропуску строку апеляційного оскарження не можна вважати поважними, а подану заявою - обґрунтованою. Враховуючи те, що особою, яка подала апеляційну скаргу, у встановлений суддею-доповідачем строк подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, підстави пропуску строку на апеляційне оскарження у якій є неповажними, у відкритті апеляційного провадження відмовлено. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував надмірно формальний підхід, не надавши належної оцінки: факту повторного своєчасного подання апеляційної скарги після сплати судового збору; обставинам функціонування військового закладу в умовах правового режиму воєнного стану; специфіці бюджетного фінансування та обмежень, що мають системний характер у період воєнного стану. Водночас, колегія суддів не погоджується з такими доводами скаржника, оскільки суд апеляційної інстанції надав оцінку зазначеним посиланням. Суд звертає увагу, що посилання скаржника на неможливість сплати судового збору не є об`єктивною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Отже, скаржник у касаційній скарзі не спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку на подання повторної апеляційної скарги або наявності поважних причин для пропуску строку на апеляційне оскарження. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував норми процесуального права (статтю 299 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі №380/2361/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: В.Е. Мацедонська М.І. Смокович