Ухвала КАС ВС № 380/25746/24

УХВАЛА 12 травня 2026 року м. Київ справа №380/25746/24 адміністративне провадження № К/990/18244/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І., перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у справі №380/25746/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно при проходженні військової служби з 24 лютого 2022 року по 26 листопада 2024 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належить до видачі та нарахувати та виплатити на її підставі грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна за період проходження військової служби з 24 лютого 2022 року по 26 листопада 2024 року. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , щодо застосування з 25 лютого 2022 року по 20 травня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також додаткових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, за які такі нараховувалися та виплачувалися. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року із застосуванням при розрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2022 року - Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01 січня 2023 року - Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 та з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 у період з 24 лютого 2022 року по 26 листопада 2024 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року по 26 листопада 2024 року із врахуванням вже виплачених сум. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідачем подано до суду апеляційну скаргу. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі №380/25746/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій - залишено без руху. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі № 380/25746/24 повернуто скаржнику. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі №380/25746/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій - залишено без руху. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 від 26 березня 2026 року Відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 від 26 березня 2026 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі №380/25746/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій. 22 квітня 2026 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у справі №380/25746/24. Скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України. Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. З матеріалів касаційного оскарження встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року позов задоволено у повному обсязі. На зазначене рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу. Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку. Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію зазначеної ухвали скаржник отримав 19 серпня 2025 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа. Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на те, що у встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги. Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених частиною першою статті 295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку. Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію зазначеної ухвали скаржник отримав 20 березня 2026 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа. 27 березня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що вона не є розпорядником коштів та для сплати судового збору проходить процедуру замовлення коштів у командуванні вище. У зв`язку з малим фінансуванням, кошти для сплати судового збору надходять із затримкою, проте це не повинно бути підставою для позбавлення військової частини НОМЕР_1 права на захист своїх прав. Оскільки скаржника не позбавлено права на повторне звернення з апеляційною скаргою на рішення суду у даній справі, тому з метою захисту своїх прав та запобіганню затягуванню процесу військова частина НОМЕР_1 знову в найкоротший термін (після надходження коштів від вищого командування для сплати судового збору) подала повторну апеляційну скаргу. Вирішуючи подане клопотання апеляційний суд виходить з такого. Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору. Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом. Такими процесуальними обов`язками учасників справи визначено, окрім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо оформлення апеляційної скарги, зокрема, надання документу про сплату судового збору, у тому числі, на підставі ухвали суду апеляційної інстанції про залишення скарги без руху. Таким чином, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, у тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Це стосується і скаржника, який, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень, є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється з Державного бюджету України, у тому числі щодо видатків на сплату судового збору. Відтак, відсутність у державного органу коштів, призначених для цієї мети і невиконання через це вимог процесуального закону і суду не може слугувати поважною підставою пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період. До того ж, суд апеляційної інстанції відзначив, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги. Невиконання державним органом своїх зобов`язань з третіми особами не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо оформлення апеляційної скарги та дотримання строку апеляційного оскарження, що, у свою чергу, не може ставитись в залежність від правовідносин, у які державний орган вступає в інших сферах його діяльності, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними. Обставини зазначені апелянтом як поважні, самі по собі, не можуть свідчить про вжиттям апелянтом всіх дій для виконання останнім вимог Кодексу адміністративного судочинства України. Обставини звернення апелянта з первинною апеляційною скаргою у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. Окрім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що ухвалою апеляційного суду від 22 вересня 2025 року апеляційну скаргу було повернуто відповідачу. Повторно скаржник звернувся 10 березня 2026 року. Додатково апеляційний суд зауважив, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього. Відповідно до положень частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України). У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував надмірно формальний підхід, не надавши належної оцінки: факту повторного своєчасного подання апеляційної скарги після сплати судового збору; обставинам функціонування військового закладу в умовах правового режиму воєнного стану; специфіці бюджетного фінансування та обмежень, що мають системний характер у період воєнного стану. Водночас, колегія суддів не погоджується з такими доводами скаржника, оскільки суд апеляційної інстанції надав оцінку зазначеним посиланням. Суд звертає увагу, що посилання скаржника на неможливість сплати судового збору не є об`єктивною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Отже, скаржник у касаційній скарзі не спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку на подання повторної апеляційної скарги або наявності поважних причин для пропуску строку на апеляційне оскарження. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував норми процесуального права (статтю 299 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у справі №380/25746/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій. Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: В.Е. Мацедонська М.І. Смокович