Ухвала КАС ВС № 140/6460/25

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 12 травня 2026 року м. Київ справа №140/6460/25 адміністративне провадження № К/990/19266/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Єзерова А.А., Рибачука А.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення №1229405223-2025-1 від 02.04.2025у про відмову у призначенні субсидії на оплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 ; - зобов`язати призначити житлову субсидію на оплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 за заявою від 06.03.2025. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2025, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026, в задоволенні клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору відмовлено, позовну заяву повернуто позивачу. Підставою для повернення позовної заяви є те, що адвокат позивача до клопотання про звільнення від сплати судового збору, зокрема додав копію довідки Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Волинській області про доходи №5071120684001028 від 18.04.2025 за період з 01.10.2024 по 31.03.2025 та копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 30.04.2025 №0318-25-08131 за період з жовтня 2024 року по березень 2025 року, тобто зазначені довідки стосувались періодів: три місяці 2024 року та три місяці 2025 року. Відтак, позивачем та її адвокатом не виконано імперативну вимогу пункту 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» про необхідність підтвердження факту, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру саме річного доходу за попередній календарний рік, у зв`язку з чим, суд першої інстанції був позбавлений можливості встановити факт перевищення розміру судового збору 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Крім того, судом апеляційної інстанції вказано, що на виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху адвокатом позивача надано суду копію довідки Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Волинській області про доходи №4196401490419127 від 19.12.2024, згідно з даними якої, доходи позивача за період з січня 2024 року по грудень 2024 року склали 45635 грн 28 коп. Відтак, 5% розміру річного доходу позивача становив 2281 грн 76 коп., при необхідності сплатити судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 968 грн 96 коп., а отже розмір судового збору не перевищував зазначених 5%. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою. Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить із такого. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Наведені норми свідчать про те, що оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Відповідно до частини третьої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики. Оскаржуючи судові рішення про повернення позовної заяви, скаржник не обґрунтовує фундаментальність значення даної касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики. Аналіз ухвалених у даній справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Водночас, відповідно частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя А.А. Єзеров Суддя А.І. Рибачук