Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/13927/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13927/21 Суддя (судді) першої інстанції: Богатинський Богдан Вікторович ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріст Сервіс" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В: 20.05.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріст Сервіс» (надалі - ТОВ «Кріст Сервіс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у м. Києві №3632-п від 30.04.2021 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки TOB «Кріст Сервіс» код (40449756)». Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний наказ прийнято з порушенням норм чинного законодавства, всупереч положень п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, оскільки прийнятий під час дії карантину на території України. Крім того, позивач зазначив, що Порядок формування та затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Проте, у 2020 році позивач не здійснював ризикову діяльність, а отже, і не міг належати до підприємств зі ступенем ризику, що є необхідною підставою для його включення до плану- графіку на 2021 рік. Також, позивач посилаючись на положення п. 102.1 ПК України, наголошує, що спірний наказ порушує вказану норму закону, оскільки період який може бути перевірено це 1095 днів, тобто з 27.05.2018, а не 01.01.2017. Внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду м.Києва справа надійшла 10.04.2025 року на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2025 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у м. Києві №3632-п від 30.04.2021 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки TOB «Кріст Сервіс» код (40449756)». Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України є нормою вищої юридичної сили ніж тих, що містяться у постанові Кабінету Міністрів України № 89 від 03.02.2021 і суперечить останній, тому саме норми ПК України підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, що в свою чергу дає підстави дійти висновку, що за наявності чинної норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України, прийняття відповідачем оскаржуваного наказу №3632-п від 30.04.2021 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки TOB «Кріст Сервіс» код (40449756) у період дії карантину суперечить вимогам податкового законодавства, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Крім того, суд першої інстанції вказав, що відповідачем не надана інформаційно-аналітична довідка за результатом аналізу діяльності TOB «Кріст Сервіс» за 9 місяців 2020 року, як цього вимагає п.3 Розділу І, п.2 Розділу II Порядку №

524. Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, у якій просить його скасувати через порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимоги відмовити у повному обсязі. Апелянт вважає, що діяв в межах повноважень відповідно до вимог чинного законодавства. Апелянт наголосив, що що внесення до плану-графіку позивача відбулось з урахуванням Закону України № 909 та постанови Кабінету Міністрів України № 89 від 03.02.2021, зокрема, останньою скорочено строк дії мораторію на проведення перевірок. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано. Справу розглянуто у письмовому провадженні. Строк слухання справи з поважних причин продовжувася. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Обставини встановлені судом. 30.04.2021 відповідач прийняв наказ № 3632-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Кріст Сервіс" (код 40449756) (а.с.28). Вказаний наказ прийнято на підставі ст. ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, п.2 ч.1 ст.13 розділу ІУ ст.25 розділу УІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовьязкове державне соціальне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок». Згідно спірного наказу ГУ ДПС у м. Києві від 30.04.2021 № 3632-п призначено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Кріст Сервіс" (код 40449756) з 27.05.2021, питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 26.04.2016 по 31.03.2021 та іншого законодавства за відповідний період. Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами. Нормативно-правове обґрунтування. Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно вимог ч.1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Питання оскарження наказів про проведення перевірки вже було предметом розгляду, зокрема у справі № 816/228/17. У постанові від 08.09.2021 Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. У той же час, колегія суддів керувалась пунктом 5 рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008, у якому вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію. У даному випадку, службових осіб контролюючого органу не було допущено до проведення перевірки, натомість, оскаржуваний наказ, як акт індивідуальної дії, не було реалізовано, натомість, його дія не вичерпана. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. За висновком суду, оскаржуваний наказ, у даному випадку, може та має бути підданим судовому контролю, з огляду на що, дана справа розглядається по суті. Пунктом 1.1 ст. 1 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на дати винесення оскаржуваних наказів) визначено, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України. Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. За приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. За змістом п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Згідно з п. 77.1 ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (із наступними змінами та в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. Дію карантину введено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовжено дію карантину з 19.12.2020 до 28.02.2021. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 104 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.04.2021. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 № 405 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.06.2021. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 611 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» карантинні заходи продовжено до 31.08.2021 року. Постановою Кабінету Міністрів України № 855 від 11.08.2021 карантинні заходи продовжені до 01.10.2021. Постановою Кабінету Міністрів України № 981 від 22.09.2021 карантинні заходи продовжені до 31.12.2021. Отже, Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таким чином, на дату прийняття спірного наказу на території України був встановлений карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відповідно діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків. Пунктом 4 розділу II Закону України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»» (Закон № 909-ІХ ) на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи. При цьому, Законом № 909-ІХ строк дії мораторію та порядок проведення документальних планових перевірок платників податків, встановлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, не змінювався. Законом № 909-ІХ зміни до п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не вносилися. Відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 № 909-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову №89 від 03.02.2021 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. №568-ІХ); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу. Проте, норма п.52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України в частині обмежень на проведення планових перевірок є чинною та наразі не скасована. Жодних змін до неї законодавцем не вносилось. Карантин також діє. Відповідно до п. 2.1 ст. 2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Крім того, відповідно до п. 5.2 ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. У відповідності до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Висновки суду. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що під дію мораторію підпадають планові та позапланові документальні перевірки; мораторій встановлений на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України є відсильними до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких встановлюється дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України є нормою вищої юридичної сили ніж тих, що містяться у постанові Кабінету Міністрів України № 89 від 03.02.2021 і суперечить останній, тому колегія суддів вважає, що саме норми ПК України підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Отже, за наявності чинної норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України, прийняття відповідачем оскаржуваного наказу №3632-п від 30.04.2021 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки TOB «Кріст Сервіс» код (40449756) у період дії карантину суперечить вимогам податкового законодавства, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. При цьому, дії, щодо внесення платника податків до плану-графіку документальних виїзних перевірок також слід визнати протиправними, оскільки, за змістом пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України Тобто, до завершення дії карантину, внесення платників до плану-графіку, окрім визначених виключень, здійснювалось всупереч податкового законодавства. Отже, доводи апелянта з цього питання не заслуговуюать уваги, оскільки не спростовують правильного висновку суду першої інстанції. Також, не заслуговують уваги інши доводи апелянта щодо висновків суду з приводу здійснення позивачем ризикованої діяльністі і дотримання положень п. 102.1 ПК України, оскільки висновки суду з цих доводів є правильними, і не основними, на відмінну від вищевикладеного основного висновку суду. Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача. С урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність спірного наказу і недоведеність відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, правомірності спірного наказу відповідними, належними доказами. Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Отже, всі доводи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 р. у справ, - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріст Сервіс" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель В.В. Файдюк