Постанова Київський апеляційний суд № 373/699/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/8210/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2026року місто Київ справа № 373/699/25 Київський апеляційний судв складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А. за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Свояка Д.В., повний текст рішення складено 26 січня 2026року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку, - В С Т А Н О В И В: В березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила: поділити в натурі між сторонами належний їм на праві спільної часткової власності житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до належних їм часток по 1/2 та припинити їх право спільної часткової власності. В обґрунтування вимог посилалася на те, що з 02 листопада 2002 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який було розірвано рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2023 року. Вказувала, що під час перебування у шлюбі сторонами за спільні кошти придбано житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за тією ж адресою. Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2024 року затверджено мирову угоду, укладену між сторонами, відповідно до якої їх визнано співвласниками зазначеного житлового будинку, розмір часток 1/2. Зазначала, що здійснити поділ в натурі даного будинку в позасудову порядку неможливо, оскільки сторони між собою не спілкуються та не можуть дійти згоди про поділ. Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Виділено ОСОБА_1 на праві приватної власності в натурі частку із житлового будинку та господарських споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 , а саме: тамбур «1-1» площею 5,30 кв.м, коридор «1-2» площею 12,30 кв.м, житлову кімнату «1-3» площею 14,10 кв.м, кухню «1-8» площею 7,40 кв.м, санвузол суміщений «1-9» площею 3,80 кв.м, літню кухню «Б», погріб «б», 1/2 огорожі №1, 1/2 огорожі №2, 1/2 колонки «К». Виділено ОСОБА_3 на праві приватної власності в натурі частку із житлового будинку та господарських споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 , а саме: коридор «1-10» площею 10,00 кв.м, кухню «1-4» площею 24,20 кв.м, убиральню «1-5» площею 1,30 кв.м, ванну «1-6» площею 6,70 кв.м, житлову кімнату «1-7» площею 10,00 кв.м, гараж «В», вбиральню «Г», 1/2 огорожі №1, 1/2 огорожі №2, ґанок «а1», 1/2 колонки «К». Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 94093 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2032,91 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення в частині визначення способу поділу житлового будинку та ухвалити нове рішення, яким здійснити поділ житлового будинку АДРЕСА_2 відповідно до варіанту №2, запропонованого у висновку експерта №2-25 від 18 липня 2025 року На обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалася на те, що суд першої інстанції, обравши варіант №3 поділу будинку, обмежився формальним посиланням на те, що цей варіант має найменше відхилення від ідеальних часток (9%) та що відповідач фактично проживає у спірному будинку. Вказувала, що суд першої інстанції не здійснив належного порівняльного аналізу варіантів №2 та №3, зокрема з точки зору: функціональної ізольованості виділених частин; рівноцінності житлових приміщень за площею та призначенням; забезпечення автономного користування кожним співвласником; справедливого та збалансованого розподілу господарських споруд. Зазначала, що різниця між варіантами №2 та №3 становить лише 1%, що саме по собі не може визнаватися визначальним та вирішальним критерієм при виборі способу поділу. Вважає, що сам по собі факт проживання відповідача у будинку не створює переважного права співвласника, не є критерієм, визначеним законом як вирішальний при поділі майна, та не може підміняти собою оцінку відповідності виділеної частини розміру та вартості частки. Вказувала, що позивач наполягає на застосуванні варіанту №2 не формально, а з об`єктивних причин, оскільки згідно з висновком експерта, саме варіант №2 передбачає конфігурацію приміщень із наявними інженерними комунікаціями, що забезпечує можливість самостійного та повноцінного використання виділеної частини без необхідності істотного переобладнання та додаткових витрат. Зазначала, що натомість застосування варіанту №3 потребуватиме здійснення додаткових будівельних робіт та адаптації приміщень для самостійного проживання позивача. Посилалася на те, що саме відповідач фактично проживає у спірному будинку, користується всіма приміщеннями та має фактичний доступ до об`єкта нерухомості. За таких умов саме відповідач має значно ширші можливості для здійснення необхідного переобладнання чи адаптації приміщень. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України. Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2024 року затверджено мирову угоду у справі №373/1898/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визнано за сторонами право власності по 1/2 частині житлового будинку по АДРЕСА_1 та по 1/2 частині земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:092:0359, площею 0,084 га, що розташована по АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №403941987 від 15 листопада 2024 року за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 частку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3211000000:01:092:0359, площею 0,084 га, що розташована по АДРЕСА_1 . Згідно витягу з Державного реєстру речових прав №403944394 від 15 листопада 2024 року позивачу належить на праві спільної часткової власності 1/2 частина житлового будинку загальною площею 95,1 кв.м по АДРЕСА_1 . З копії технічного паспорту на садибний одноквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 вбачається, що до складу будинковолодіння входять: житловий будинок загальною площею 95,1 кв.м (літери А1, у т.ч тамбур «а1», ґанок «а1»), літня кухня (Б), гараж (В), убиральня (Г), погріб (б), огорожа (№1), огорожа (№2), колонка (К). Згідно з актом депутата №173 від 08 вересня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Однак за вказаною адресою фактично проживає лише ОСОБА_3 . З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх позовних вимог у суді першої інстанції представником позивача було заявлено клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи. Ухвалою Переяславського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2025 року призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено експерту Бойку М.В. На вирішення експертизи поставлені наступні питання: Чи можливо поділити в натурі житловий будинок АДРЕСА_1 , відповідно до ідеальних часток та/або з можливим відхиленням від ідеальних часток з зазначенням вартості відхилень? Надати можливі варіанти поділу житлового будинку, господарських будівель та споруд відповідно до ідеальних часток та/або з можливим відхиленням від ідеальних часток із зазначенням вартості відхилень? 18 липня 2025 року судовим експертом Бойко М.В. було складено висновок експерта №2-25 за результатами проведення оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи, відповідно до якого можливість поділити в натурі житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до ідеальних часток відсутня, з відхиленням від ідеальних часток - можлива. У висновку запропоновано 5 технічно можливих варіантів поділу будинку в натурі приміщень житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , які мають відхилення від ідеальних часток співвласників: 1 - 14 %, 2 - 10 %, 3 - 9 %, 4 - 15 %, 5 - 14%. Ринкова вартість будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 на час проведення експертизи без урахування вартості земельних компонентів становить 1041060 грн. У вказаному висновку зазначено, що при проведенні експертом натурного обстеження спірного домоволодіння, позивач та відповідач не погодили один взаємоприйнятний варіант розподілу приміщень житлового будинку, обидві сторони хочуть мати у володінні приміщення на тильному фасаді житлового будинку. Зі схеми розміщення земельних поліпшень на земельній ділянці вбачається, що всі комунікації /підводи електроенергії, газу та води/ розташовані в задній частині житлового будинку /приміщення 1-4 кухня, площею 24,2 кв.м. - підвід газу та електроенергії, приміщення 1-5 вбиральня, площею 1,3 кв.м - підвід води зі свердловини/. Враховуючи розташування господарських споруд на земельній ділянці, одній із сторін необхідно виділити літню кухню, літ. Б та погріб, літ. б під літньою кухнею, другій стороні необхідно виділити гараж, літ. В та убиральню, літ. Г. Горище є складовою житлового будинку домоволодіння по АДРЕСА_1 . Згідно до наявних методик, приміщення горища підлягає розподілу по лінії поділу приміщень житлового будинку відповідно до запропонованих експертом варіантів поділу його приміщень. Згідно з частиною 1 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Відповідно до положень статей 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до частини першої статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. Згідно із ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За змістом ч.1 ст.356, ч.ч.1, 2 ст.358 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. У частині 3 статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. За змістом частин 1, 3 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Виділ частки із спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст.364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна у розумінні ст.181 ЦК України. Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 листопада 2023 року в справі №761/28358/15-ц (провадження №61-6663св23), від 10 травня 2023 року в справі №154/3029/14-ц (провадження №61-5044св21), від 09 серпня 2024 року в справі №442/8542/19 (провадження №61-6570св24). Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №361/4047/17 зазначив, що системний аналіз положень ст.ст.183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася. Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Поділ (виділ) частки житлового будинку передбачає перебудову існуючого, зазвичай, одноквартирного будинку з метою обладнання двох і більше ізольованих квартир. Варіанти поділу (виділу частки) житлового будинку повинні максимально забезпечувати однакові умови для співвласників із урахуванням їхніх часток. Поділ (виділ) частки житлового будинку вважається можливим якщо за результатами поділу у частинах будинку, що виділяються співвласникам, є можливість влаштувати ізольовані та забезпечені окремими виходами на прилеглу земельну ділянку, як мінімум однокімнатні, житлові квартири, які за своїми показниками (об`ємно-планувальним рішенням, складом приміщень, площею, забезпеченістю інженерним обладнанням тощо) відповідають чинним вимогам нормативних документів. Поділ житлового будинку (з технічної точки зору) - технічна можливість поділу в натурі житлового будинку у відповідності до часток співвласників (або близьких до цих часток) з облаштуванням у частинах будинку, що виділяються співвласникам, окремих ізольованих як мінімум однокімнатних квартир, у відповідності до вимог нормативних документів. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України). В судовому засіданні суду першої інстанції позивач наполягала на поділі в натурі житлового будинку відповідно до другого варіанту запропонованого експертом, відповідач вважав доцільним застосувати третій варіант поділу. Враховуючи те, що взаємної згоди щодо поділу спірного майна між сторонами не досягнуто, суд першої інстанції, оцінивши докази, подані сторонами, беручи до уваги висновок експерта щодо технічної можливості поділу майна в натурі, з огляду на максимальну наближеність до ідеальних часток співласників, зважаючи на те, що у спірному будинку фактично проживає лише відповідач та користується окремими приміщеннями, що відображені у варіанті №3 висновку експерта для другого співвласника, дійшов вірного висновку про доцільність застосування третього варіанту поділу майна із запропонованих експертом, який має найменше відхилення від ідеальних часток співвласників. Поділ спірного будинку на підставі висновку судового експерта Бойка М.В. від 18 липня 2025 року №2-25, зокрема, застосування третього варіанту поділу будинку, є правильним, оскільки такий варіант виділення будинку в натурі відповідає положенням статті 364 ЦК України.Зазначений варіант поділу є найбільш прийнятний з точки зору доцільності та найбільш оптимальний для обох сторін. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що застосування варіанту №3 потребуватиме здійснення додаткових будівельних робіт та адаптації приміщень для самостійного проживання позивача колегія суддів зазначає, що як варіант №2, так і варіант №3 поділу будинку потребує проведення ремонтно-будівельних робіт. При цьому, обсяг проведення ремонтно-будівельних робіт за варіантом №3 не є більшим, ніж за варіантом №2. Посилання в апеляційній скарзі на те, що саме відповідач фактично проживає у спірному будинку, користується всіма приміщеннями та має фактичний доступ до об`єкта нерухомості, а тому він має значно ширші можливості для здійснення необхідного переобладнання чи адаптації приміщень колегія суддів відхиляє, оскільки зазначене не впливає на проведення ремонтно-будівельних робіт, так як кожен із співвласників має здійснити роботи по забезпеченню ізольованого користування приміщеннями житлового будинку. Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову ОСОБА_1 та поділ будинку згідно варіанту поділу №3 висновку судового експерта Бойка М.В. від 18 липня 2025 року №2-25 є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону. Апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)). На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2026 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення. Головуючий: Судді: