Постанова 4811 № 445/494/19

Справа № 445/494/19 Головуючий у 1 інстанції: Пилип"як П.В. Провадження № 22-ц/811/811/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія: 44 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів: Крайник Н.П., Шеремети Н.О. без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 22 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: В березні 2019 року Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 7052 грн. та 30000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування позову вказує, що вона є власником будинку та господарських будівель на АДРЕСА_1 . Згідно рішення Золочівської міської ради №224 від 31.10.2014 року їй надано дозвіл на реконструкцію господарських споруд, однак здійснити такої вона не може, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоджають їй у проведенні будівельних робіт. В серпні 2018 року відповідачі зруйнували їй стіни гаражу, сараю та літньої кухні та пошкодили бордюр вздовж металевої огорожі, чим заподіяли їй матеріальні збитки в розмірі 7052 грн. Окрім того, через постійні скандали із відповідачами, які кричать та погрожують їй, а також у зв`язку із знищенням майна, їй заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює у 30000 грн. Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 22 січня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовлено. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Вважає, що суд безпідставно не вз`яв до уваги висновок оцінювача про розмір заподіяних збитків. Звертає увагу, що відповідачами не заперечується факт розбирання побудованої позивачем стіни гаражу. Також звертає увагу, що предметом розгляду даної справи не була перевірка законності будівництва спірної стіни. Вважає, що розмір завданої шкоди є доведений належними та допустимими доказами. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Золочівського районного суду Львівської області від 22 січня 2020 року та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. 22 липня 2020 року від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу. Вважають рішення суду законним, а обставини викладені в апеляційній скарзі такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 23 липня 2020 року, є дата складення повного судового рішення - 31 липня 2020 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення із наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції частково таким вимогам не відповідає. Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, суд виходив з тих обставин, що позивачем не доведено, а судом не здобуто доказів на підтвердження факту знищення відповідачами стіни гаражу, сараю та літньої кухні і бордюру вздовж металевого паркану, а також не доведено розміру заподіяної шкоди. З таким висновком колегія суддів не погоджується та погоджується з висновком суду щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди з підстав її недоведеності, з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами на АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 21.08.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Швець О.В. Згідно акту обстеження будинковолодіння АДРЕСА_1 від 28.07.2015 року, проведеного комісією працівників Золочівської міської ради, будівлі гаражу, сараю та літньої кухні перебувають у незадовільному технічному стані та потребують реконструкції. Рішенням виконавчого комітету Золочівської міської ради від 31.10.2014 року №224 надано згоду ОСОБА_1 на реконструкцію гаража, сараю та літньої кухні відповідно до ескізних пропозицій ОП «ЛОПВАПБ», та зобов`язано позивачку отримати дозвіл на виконання будівельних робіт відповідно до чинного законодавства. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.12.2008 року, будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 . З матеріалів перевірки Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області по заяві ОСОБА_1 судом встановлено, що 19.09.2018 року позивачка зверталася із заявою до Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області про вжиття заходів реагування до відповідачів, відповідно до якої відповідачі перешкоджають їй у будівництві гаражу, виражаються нецензурними словами і валять стіну, товчуть по паркані, погнули бляху і побили цеглу. 20.09.2018 року позивачка повторно звернулася до Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області із заявою, у якій вказала, що 19.09.2018 року на належній їй ділянці її батько і шваґер мурували гараж, в цей час сусіди ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вилізли на свій гараж і завалили усю вимурувану за день стіну, виражались нецензурними словами, ображали її та її батьків, а сусід, будучи в стані алкогольного сп`яніння, провокував бійку, погнув бляху на паркані, разом з дружиною скидав цеглу з гаража, яку всю побив. Крім того, в матеріалах перевірки Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області містяться пояснення ОСОБА_1 від 20.09.2018 року, аналогічні за змістом. Із пояснень ОСОБА_2 від 02.10.2018 року вбачається, що сусіди вели будівництво гаражу на даху належного їй гаражу, у зв`язку з чим вона зруйнувала дане спорудження зі свого даху. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , який доводиться батьком позивачки, повідомив, що разом із зятем ОСОБА_6 мурували стіну гаражу у позивачки. Близько 15:00 год. приїхав ОСОБА_3 і почав все валити, при цьому обзиватися. В присутності працівників поліції ОСОБА_2 вилізла на гараж і скидала цеглу на землю. Скинула зі стіни близько 9-ти рядів цегли в висоту, шириною в 1,5 цегли, довжиною 9 - 10 метрів. ОСОБА_7 скидав цеглу з кута гаража. Половина цегли побилася. Також зазначив, що на стіні гаража ОСОБА_4 вони нічого не робили. Свідок ОСОБА_8 , яка доводиться матір`ю позивачки, надала показання, що восени 2018 року її чоловік із зятем цілий день мурували стіну гаражу у дочки. Близько обіду приїхав ОСОБА_3 і почав сваритися, поставив драбину на гараж, виліз на драбину і хотів валити стіну, але побоявся. Палкою скинув близько 20-30 цегол. Приїхала поліція, тоді ОСОБА_2 вилізла на гараж і почала валити стіну. Скинула близько 9-ти рядів цегли зі стіни довжиною 5 метрів. В цей час ОСОБА_3 палкою бив по бордюрі і ногою по паркані. Потім ОСОБА_2 знімала цеглу і складала її на риштовку. ОСОБА_9 , будучи допитаною в якості свідка, повідомила, що є рідною сестрою позивачки і у вересні 2018 року в обід, перебуваючи на подвір`ї господарства належного ОСОБА_1 , бачила відповідача, який стояв на драбині та скидав руками цеглу. Скинув близько 5-10 штук. Після приїзду працівників поліції вийшла ОСОБА_2 , вилізла на гараж і почала руками скидати (зсувати) цеглу. Поліцейський зробив їй зауваження і тоді ОСОБА_2 почала складати цеглу на риштовку. Таким чином, вона пошкодила стіну висотою в 1 метр і довжиною в 5 метрів. В цей час сусід, сточи на драбині, копнув ногою паркан, а потім зліз і почав невідомим предметом стукати по бордюрі. Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він є працівником поліції і здійснював виїзд на вул. Бродівську у м. Золочеві за повідомленням про вчинення злочину. Не пригадуючи точної дати та часу зазначив, між позивачкою та відповідачами була сварка за межу. В його присутності відповідачка вилізла на драбину і скидала цеглу з гаражу. Скинула близько 5-ти штук цегли. Допитана в якості свідка ОСОБА_11 вказала, що приїхала на АДРЕСА_1 домовлятися про ремонт автомобіля. В цей час там відбувалася сварка між позивачкою і відповідачем. Вона бачила, як відповідач стукав по паркані, гнув його, а його жінка скинула (зсунула) цеглу зі стіни. ОСОБА_12 , будучи допитаним як свідок, повідомив, що працював підсобником із ОСОБА_13 і ОСОБА_5 подавав їм розчин і цеглу, а вони мурували стіну. Бачив, як після обіду, коли почався конфлікт, жінка вилізла на гараж і почала знімати цеглу. Зазначив, що цегла була старою і складалася в основному із кусків. Свідок ОСОБА_14 повідомив, що у 2018 році разом з тестем приїхали будувати гараж у позивачки. До обіду мурували стіну по межі земельної ділянки із відповідачем. Для будівництва використовували стару цеглу із розібраного гаражу. Близько 1,2 м в довжину стіна була шириною в 1,5 цегли, інша частини стіни була шириною в одну цеглу. В обід приїхав відповідач і почав скидати цеглу зі стіни. Скинув 8-10 штук цегли. Після цього відповідачка залізла на належний їй гараж і скинула близько 100 цегол на землю, половина із яких побилася, ще близько 100 цегол зняла зі стіни і склала на риштовку. Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). За приписами ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Отже, цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір. У справах про відшкодування шкоди потерпілі подають докази, що підтверджують факт завдання їм шкоди за участю відповідача, розмір такої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду, при цьому обов`язок доведення відсутності вини несе відповідач. Відповідно до ст.ст. 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Судом беззаперечно встановлено, що між сторонами існує конфлікт щодо намагання позивачем здійснити реконструкцію господарських споруд по межі земельної ділянки із відповідачами. Жодним з сторін даний факт не заперечується. Окрім цього з письмових пояснень сторін встановлено, що 19.08.2018 року відповідачами здійснено демонтаж стіни господарських споруд позивача. Згідно звіту про оцінку збитку нанесеного власнику будівлі гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , від 13.02.2019 року, вбачається, що вартість відбудови зруйнованої цегляної кладки, частини стіни з реконструкції та розширення гаражу, сараю та літньої кухні під гараж, та штукатурення пошкодженого бордюру вздовж металевої огорожі становить 7052 грн., з яких: вартість цегли - 3391 грн., вартість цементного розчину для кладення цегли - 690 грн., вартість цементного розчину для штукатурення бордюру - 520 грн., вартість роботи з кладення цегли - 2016 грн., вартість роботи з штукатурення бордюру - 435 грн. Відповідачі свого розрахунку вартості понесених позивачем витрат не подали. Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Колегія суддів вважає, висновок спеціаліста від 13.02.2019 року щодо розміру заподіяння збитку належним доказом щодо встановлення вартості заподіяних позивачу збитків, оскільки такий висновок містить інформацію щодо предмета доказування. Проаналізувавши встановлені судом обставини справи, покази свідків, вважає доведеним факт понесення позивачем матеріальної шкоди завданої відповідачами по справі, в результаті руйнування відповідачами цегляної кладки, частини стіни з реконструкції та розширення гаражу, сараю та літньої кухні під гараж на загальну суму 3045,1 грн., з яки: 10% від вартості цегли згідно висновку - 339,1 грн., вартість цементного розчину для кладення цегли - 690 грн., вартість роботи з кладення цегли - 2016 грн. Колегія суддів визначаючи вартість завданої шкоди щодо цегли, врахувала, що будівельні роботи велися частково з цегли, яка була отримана позивачем з попередньо розібраної споруди, а також, що під час руйнування (демонтажу) стіни відповідачами така не могла буди повністю знищена, так само як і не могла бути повністю збережена, в зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивача 10 % вартості будівельних матеріалів - цегли, згідно висновку, яка була використана при будівництві стіни. Окрім цього, при здійсненні кладки стіни використовувався цементний розчин для кладки цегли, який після знищення стіни не може бути повторно використаний та втрачає свої властивості. При будівництві зруйнованої (демонтованої) відповідачами стіни були затрачені людські ресурси щодо здійснення кладки цегли, вартість яких згідно висновку про оцінку збитку нанесеного власнику майна, становить 2016 грн. Що ж до вартості цементного розчину та штукатурення бордюру, колегія суддів вважає, що в задоволенні позову в цій частині щодо відшкодування матеріальної шкоди на суму 955 грн. слід відмовити, оскільки позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та руйнування бордюру. Положеннями ст.ст. 23, 1167 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні. Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Позивачка у позовній заяві вказує про те, постійні скандали із відповідачами нанесли їй моральну шкоду, оскільки вона перебуває у постійному стресі через дії відповідачів, які кричать та погрожують їй, а також знищили її майно. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку відмовивши у стягненні з відповідачів моральної шкоди, оскільки позивачкою не доведено факту понесення нею моральних страждань на належним чином не обгрунтувала їх вартість. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При звернення до суду із позовом позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 768,4 грн. та 1152,6 грн. за подану апеляційну скаргу, а також понесено витрати в розмірі 1500 грн., у зв`язку з проведення експертної оцінки. Розмір задоволених позовних вимог становить 3045,1 грн. від заявленої загальної суми позову в 37052 грн. Враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі по 143 грн. з кожного з них. Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 22 січня 2020 року скасувати в части відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення матеріально шкоди. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 3045,1 грн. В решті вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 4009,9 грн - відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 судові витрати, в розмірі по 143 грн. В решті рішення Золочівського районного суду Львівської області від 22 січня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 31 липня 2020 року. Головуючий: О.Я.Мельничук Судді: Н.П. Крайник Н.О. Шеремета