Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/2506/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 р. Справа № 440/2506/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Р.І. Молодецький) від 12.03.2026 по справі № 440/2506/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягали у направленні позивача на ВЛК та здійсненні призову (мобілізації) позивача без належного дотримання визначеної законом процедури та без належного документального оформлення; - визнати протиправним та скасувати висновок (постанову) ВЛК, яким позивача визнано придатним до військової служби (дата/номер невідомі позивачу, просимо витребувати), як такий, що прийнятий з порушенням наказу МОУ № 402 та без належної оцінки стану здоров`я; - визнати протиправним та скасувати рішення/дії щодо призову (мобілізації) позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлення для проходження військової служби; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини (як наслідок скасування протиправного призову та висновку ВЛК) та вчинити необхідні кадрові/облікові дії. 11.03.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника позивача (вхідний № 17348/26) у справі № 440/2506/26 про забезпечення позову, в якій просив заборонити військовій частині НОМЕР_1 (а також її структурним підрозділам/командирам, або іншій військовій частині, якщо в процесі розгляду справи буде переведено до іншої частини) залучати позивача ОСОБА_1 до виконання бойових (штурмових) завдань, участі у бойових діях та направляти його у райони безпосереднього ведення бойових дій до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову від 11.03.2026 (вхідний № 17348/26) у справі № 440/2506/26, - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою частково задовольнити заяву про забезпечення позову, а саме: заборонити військовій частині НОМЕР_1 , її посадовим особам, структурним підрозділам, командирам, а також іншим військовим частинам чи підрозділам у разі переміщення (переведення) позивача до набрання рішенням у справі № 440/2506/26 законної сили - залучати ОСОБА_1 до виконання бойових (штурмових) завдань та до безпосередньої участі у бойових діях; направляти ОСОБА_1 до районів безпосереднього ведення бойових дій; вчиняти дії щодо умов проходження служби ОСОБА_1 , які унеможливлюють його участь у судовому процесі та проходження необхідного додаткового (повторного) медичного обстеження у межах розгляду справи. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що позивач перебуває у штурмовому підрозділі, а отже ризик його залучення до бойових (штурмових) завдань є не гіпотетичним, а безпосереднім. Вказує, що на стадії забезпечення позову суд має перевірити, чи існує достатньо обґрунтований ризик того, що без вжиття тимчасового заходу майбутній судовий захист буде істотно ускладнений, стане неефективним або декларативним. Зазначив, що суд неправильно ототожнив заявлений захід із зазначеним забороненим способом забезпечення позову, адже заявник не просив зупинити конкретний наказ або розпорядження. Апелянт наголошує, що заявлений захід забезпечення позову є тимчасовим, для недопущення найбільш небезпечних та потенційно незворотніх наслідків. Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечувала та просила відмовити. Вказує, що суд першої інстанції правильно вказав, що оцінка законності висновку ВЛК та процедури мобілізації має бути надана під час розгляду справи по суті. На стадії забезпечення позову неможливо стверджувати про «очевидну протиправність». Заявлений захід забезпечення (заборона залучати до бойових дій) фактично є тотожним кінцевій меті позову уникненню військової служби за призовом. Верховний Суд неодноразово наголошував, що заходи забезпечення не повинні бути тотожними задоволенню позовних вимог. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не навів переконливих підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд зробив висновок, що заявником не обґрунтовано, як і не подано до суду доказів, які б однозначно свідчили б про неможливість виконання позивачем військового обов`язку, які і про те, яким чином виконання такого здатне істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав, котрі, на думку останнього, порушені відповідачами. Крім того, суд в ухвалі послався на норму п. 10 ч. 1 ст. 151 КАС України відповідно до якої не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Частинами 1 та 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Як передбачено частинами 1 та 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України. Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 Кодексу. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Предметом спору у даній справі є оскарження дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягали у направленні позивача на ВЛК; та скасування висновку (постанови) ВЛК, яким позивача визнано придатним до військової служби. Колегія суддів зазначає, що сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Як вбачається зі змісту поданої заяви заявник, зокрема просить забезпечити позов шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 (а також її структурним підрозділам/командирам, або іншій військовій частині, якщо в процесі розгляду справи буде переведено до іншої частини) залучати позивача ОСОБА_1 до виконання бойових (штурмових) завдань, участі у бойових діях та направляти його у райони безпосереднього ведення бойових дій до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов`язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Інститут забезпечення адміністративного позову дає можливість суду до прийняття рішення у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, якщо існує небезпека неспівмірного заподіяння шкоди інтересам позивача, або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим, в тому числі унеможливить у зв`язку з цим виконання рішення суду. Існування такої небезпеки повинно бути реальним і доведене належними доказами. Рішення суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях. Водночас, заявником не обґрунтовано, як і не подано до суду доказів, які б однозначно свідчили б про неможливість виконання позивачем військового обов`язку, які і про те, яким чином виконання такого здатне істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав, котрі, на думку останнього, порушені відповідачами. Що ж до посилання апелянта на те, що його може бути направлено на проходження військової служби у зону бойових дій, то вони базуються на припущеннях, які наразі не підтверджено жодним доказом. Існування порушення прав позивача або неможливість їх відновлення без вжиття заходів забезпечення позову має бути реальним, вбачатися з матеріалів справи, що у даному випадку не має місця. Варто зазначити, що з матеріалів адміністративної справи не вбачаються очевидні ознаки протиправності дій відповідача. Зазначена бездіяльність не є очевидною, а є оскаржуваною, про що подано відповідний позов в даній адміністративній справі. Обставини та підстави для застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову. Також, при вирішенні спірного питання колегія суддів враховує положення пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України, згідно якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Колегія суддів зазначає, що направлення військовослужбовця для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або до іншого навчального центру здійснюється за наказом або розпорядженням командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Враховуючи вимоги п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України та предмет спору у даній справі у суду відсутні повноваження та підстави забороняти військовій частині НОМЕР_1 та іншим компетентним особам вчиняти дії у спосіб, який визначений позивачем у заяві про забезпечення позову. Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову та відмовив в її задоволенні. Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду першої інстанції від 17.06.2024р. колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 по справі № 440/2506/26 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко