Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/4518/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 р. Справа № 480/4518/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2025, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/4518/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Охтирської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціальної та ветеранської політики Охтирської міської ради (далі - УСВП Охтирської МР, відповідач), в якому просила суд: - визнати протиправними дії УСВП Охтирської МР щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видачі посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України"; - зобов`язати УСВП Охтирської МР встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видати посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України". Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 480/4518/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі № 480/4518/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягала на наявності у неї права на отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, оскільки родинні зв`язки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як особи, з якою загиблий проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу, підтверджено рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області у справі №583/6287/24. Стверджує, що вказаним судовим рішенням засвідчено факт спільного проживання позивачки із загиблим ОСОБА_2 , наявність взаємних прав та обов`язків з померлим, тобто факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були подружжям, що, на переконання апелянта, дає їй право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 1 ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ. На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 06.04.2022 у справі № 826/9171/16 та від 17.04.2019 у справі №456/1258/17. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03.03.2025 у справі 583/6287/24 встановлено факт, проживання однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу в період з 20.07.2021 по 15.10.2024 ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.13-17) Позивач 19.05.2025 звернулась до відповідача із заявою про встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України. (а.с.27) Листом від 21.05.2025 №3259 ОСОБА_1 повідомлено, що комісією з питань встановлення статусу громадянам пільгового статусу при управлінні соціальної та ветеранської політики Охтирської міської ради прийнято рішення про відмову у встановленні статусу члена сім`ї загиблого Захисника України та видачі посвідчення "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника України", яке оформлене витягом з протоколу від 20.05.2025 № 8. (а.с.20-22). У наданні позивачу статусу члена сім`ї померлого (загиблого) Захисника чи Захисниці України Управлінням відмовлено через відсутність правових підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України оскільки на момент смерті ОСОБА_2 вона не перебувала з ним у шлюбі, а визнання судом факту родинних відносин та її проживання однією сім`єю з ветераном за відсутності реєстрації шлюбу не є підставою визнання одним із подружжя відповідно до статей 21, 27 та 36 Сімейного кодексу України та Закону № 3551-ХІІ. Вважаючи вказану відмову такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернулась до суду з відповідним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, врахувавши правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.07.2022 у справі № 809/1346/17, виходив з правомірності відмови відповідача у встановленні позивачу статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видачі посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України», оскільки ОСОБА_1 , хоч і проживала спільно із загиблим військовослужбовцем, однак у зареєстрованому шлюбі з ним на час його загибелі не перебувала, а відтак статусу члена його сім`ї не мала. При цьому, суд відхилив посилання позивача на рішення у справі № 583/6287/24, оскільки встановлення цим рішенням факту спільного проживання позивачки та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов`язків, однак не створює підстав для набуття позивачкою статусу члена його сім`ї для одержання гарантій, передбачених Законом № 3551-ХІІ. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На виконання приписів частини 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України № 2011-XII від 20.12.1991 "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII). За приписами статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти. Частиною 6 статті 18 Закону № 2011-XII визначено, що вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом. Закон № 3551-XІІ визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. За нормами статті 2 зазначеного Закону законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Відповідно статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно з частиною 1 статті 10 Закону № 3551-XII до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать, зокрема, сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів. До членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні. В силу приписів пунктів 5, 6 частини 1 статті 10-1 Закону № 3551-XII до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать: - сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; - сім`ї осіб, які загинули, померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у бойових діях при проведенні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Відповідно до частини четвертої статті 10-1 Закону № 3551-ХІІ до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія. За приписами частини 5 статті 10-1 Закону № 3551-ХІІ члени сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої цієї статті (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Служби безпеки України та осіб, які входять до складу розвідувальних органів України), або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, у тому числі засобами Реєстру та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до органу, уповноваженого встановлювати статус сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» (далі - Постанова № 379) визначено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і

2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Наказом Міністерства оборони України № 937 від 31.12.2014 затверджено «Інструкцію з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України» (далі - Інструкція № 937), згідно з пунктом 4.16 якої членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (у тому числі членам сімей військовослужбовців строкової служби), видається посвідчення члена сім`ї (батька, матері, дружини, чоловіка або дитини) військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби". Процедуру надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначає Порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 23.09.2015 (далі - Порядок № 740). Відповідно до пункту 7 Порядку № 740 посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення № 302). Пунктом 2 Положення № 302 передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації. Згідно з пунктом 4 Положення № 302 членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого", а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України". З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що до членів сім`ї, які мають право користування пільгами членів сім`ї військовослужбовців, які загинули під час виконання військового обов`язку, та на отримання посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України» належать батько, матір, дружина, чоловік або дитина, разом з цим, ОСОБА_1 , не зважаючи на факт спільного проживання з загиблим ОСОБА_2 , не набула статусу дружини останнього. Відповідно до частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. За приписами частин 1, 2 статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Верховний Суд України у постанові від 10.03.2015 №21-615а14, дійшов наступних висновків: «У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї. Але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки. Ззовні такі відносини подібні до шлюбних. Однак попри цю схожість, вони не уподібнюються (не ототожнюються) з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттям "чоловік" та "дружина", позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб`єкта правовідносин між собою.» У постанові від 19.03.2021 у справі № 1840/2940/18 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність відмови у встановленні статусу "Член сім`ї загиблого (померлого)" та видачі "Посвідчення члена сім`ї загиблого", оскільки позивач, хоч і проживала спільно із загиблим військовослужбовцем, однак у зареєстрованому шлюбі з ним на час його загибелі не перебувала, а тому статусу члена його сім`ї не мала. Також, Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі № 205/5929/17 (2-а/205/214/17) висловив позицію, відповідно до якої Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не містить відсилки на застосування до правовідносин, пов`язаних із наданням групі осіб відповідних пільг і компенсацій у разі загибелі військовослужбовця, положень Сімейного кодексу України. Отже, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 06.07.2022 по справі № 809/1346/17, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягають врахуванню при вирішенні спірних правовідносин. Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 06.04.2022 у справі № 826/9171/16 та від 17.04.2019 у справі № 456/1258/17 колегія суддів відхиляє, оскільки вони ухвалені за інших фактичних обставин та стосуються інших правовідносин, а саме призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця за Законом № 2011-ХІІ, тоді як у цій справі спір виник щодо надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видачі відповідного посвідчення за Законом № 3551-ХІІ, норми якого не прирівнюють факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу до статусу одного з подружжя. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах, відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видачі посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України", діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції. З огляду на результат апеляційного перегляду справи, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року по справі № 480/4518/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк