Постанова 4817 № 599/1456/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 599/1456/25Головуючий у 1-й інстанції Снігурського В. В Провадження № 22-ц/817/558/26 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Гірський Б. О., Костів О. З., розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, цивільну справу № 599/1456/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Заводовська Марія Любомирівна, на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 16 лютого 2026 року, ухваленого суддею Снігурським В.В., повний текст якого складено 18 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - В С Т А Н О В И В: у вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В обґрунтування вимог посилалась на те, що під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір`ю. Відповідач є молодою особою працездатного віку, інших дітей на утриманні немає, отримує стабільний дохід та проходить військову службу. Вважає, що ОСОБА_2 має реальну змогу сплачувати аліменти на утримання сина, оскільки жодних коштів на його утримання не надає. Просить стягнути з ОСОБА_2 в її користь аліменти на сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 04 вересня 2025 року. Заочним рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2025 року позов задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 04 вересня 2025 року. Ухвалою Зборівського районного суду від 22 грудня 2025 року задоволено заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення, заочне рішення Зборівського районного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №599/1456/25 скасовано та призначено справу до нового судового розгляду. Рішенням Зборівського районного суду від 16 лютого 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 04 вересня 2025 року. Стягнуто з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , в користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн. Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Заводовська М.Л., просить скасувати рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 16 березня 2026 року. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказує на те, що у відповідача немає на утриманні інших осіб, таких як діти, дружина, батьки, а судом помилково розцінено важливим, що відповідач надає матеріальну допомогу брату інваліду, який поранений під час проходження служби, оскільки усі військовослужбовці, які отримали травми під час виконання бойових завдань, повністю є забезпечені державою та мають пільги, що стосується також і відповідача. Зазначає, що стан здоров`я платника аліментів впливає у тому випадку, коли позивач заявляє вимоги про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, а вимога про стягнення 1/4 частини заробітків, це частина від доходу, яка встановлена державою для забезпечення нормального функціонування та життя боржника. Окрім того, витрати на дитину, яка не досягла 6 років є значними та потребується допомога двох батьків, а мати дитини не має можливості йти на роботу із повним робочим днем, що суттєво впливає на забезпечення дитини усім необхідним. Відповідач станом на сьогоднішній день проходить військову службу, має стабільний дохід, однак не оплачував аліменти жодного разу. Відзив у визначений судом термін не надійшов. Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження можуть бути розглянуті справи про стягнення аліментів. З огляду на викладене, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється згідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення аліментів в сумі 1/6 частини усіх видів заробітку, суд першої інстанції виходив з того, що платник аліментів перебуває на службі у складі Збройних сил України в зоні бойових дій, а розмір його доходу суттєво різниться щомісячно та залежить від виконання бойових завдань. Також суд врахував надані представником відповідача докази щодо стану його здоров`я від отриманих поранень та наявність рідного брата, який є особою з інвалідністю внаслідок поранень під час виконання військового обов`язку, який потребує матеріальної допомоги. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на таке. Судом установлено, що 09 травня 2019 року між позивачкою та відповідачем укладено шлюб, який було зареєстровано виконкомом Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, актовий запис №1. В шлюбі в сторін народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . Відповідно до довідки Пенсійного фонду України, дохід відповідача у 2025 році становив 530649 грн, в середньому 48240,81 грн щомісячно. Згідно з копією довідки військової частини НОМЕР_3 № 479 від 11.08.2025 молодший сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 (а.с.38). З виписок із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 та довідки військової частини НОМЕР_4 № 1497/18/7195 від 12.07.2025 вбачається, що ОСОБА_2 отримав мінно-вибухову травму, акубаротравму, внаслідок чого має струс головного мозку з цефалгічним, астенічним, вестибло-атакичним синдоромами (а.с.72-82). Частиною другою статті 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до вимог частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Положеннями статті 141 Сімейного Кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Статтями 180, 181 СК України, передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до діючих норм законодавства батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів. Статтею 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до положень статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Згідно з частиною першої статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років 2563 гривні. Вказаний розмір є мінімальною межею. Максимальна межа не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, що становить 25630 грн, тому розмір утримання залежить від доходів та матеріального становища батьків. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Матеріалами справи підтверджено, що дитина сторін проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні. Відповідач працездатного віку, має дохід, оскільки перебуває на службі у складі ЗС, проте дохід його є нерегулярним, мінливим та залежить від кількості днів проведених у зоні бойових дій. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання сина. Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції врахував вимоги статті 182 СК України, зокрема, вік дитини, рівність обов`язку батьків щодо утримання неповнолітньої дитини, стан здоров`я батька, який отримав мінно-вибухову травму, акубаротравму під час військової служби та потребує лікування, і дійшов правильного висновку про необхідність стягнення із відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 04 вересня 2025 року. Викладені в апеляційній скарзі твердження позивачки про те, що відповідач є працездатним, отримує дохід, у нього відсутні на утриманні непрацездатні особи, тому у суду не було підстав для зменшення розміру аліментів до 1/6 частини всіх видів його заробітку, колегія суддів відхиляє, оскільки судом при визначенні розміру аліментів враховано вказані обставини, а також те, що при визначенні розміру аліментів суд не мав можливості встановити реальні потреби дитини та дохід позивачки, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо її матеріального стану. Доводи апеляційної скарги щодо суми, яку буде платити відповідач відповідно до 1/6 частини доходу, а саме, 3876,83 грн є припущенням та не заслуговують на увагу суду, оскільки 1/6 частина від середньомісячного доходу відповідача становить 8040 грн 135 коп. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судом першої інстанції фактичних обставин, яким суд першої інстанції дав належну оцінку, визначаючи розмір аліментів. Визначений судом розмір аліментів відповідає встановленому законом рекомендованому мінімальному розміру аліментів на одну дитину і більше. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4500 грн колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити з огляду на таке. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, рішення суду першої інстанції залишено без змін, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом апеляційної скарги немає. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги віднести на рахунок держави, оскільки відповідно до п.п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381-384, 389 ЦПК України апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Заводовська Марія Любомирівна, залишити без задоволення. Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 16 лютого 2026 року залишити без змін. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги віднести на рахунок держави. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуюча Н.М. Храпак Судді: Б.О. Гірський О.З. Костів