Постанова 4801 № 127/4964/23

Справа № 127/4964/23 Провадження № 22-ц/801/1526/2023 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2023 рокуСправа № 127/4964/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, у при-міщенні апеляційного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , його представника ад-воката ОСОБА_3 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2023 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Вінниці за головування судді Іщук Т. П., повний текст якого складений 24 травня 2023 року, У С Т А Н О В И В: 22 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Позовні вимоги умотивовані наступними обставинами. Сторони у справі є батьками неповнолітньої донь-ки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриман-ня якої рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 серпня 2010 року у цивільній справі № 2-2945/10 стягуються з нього на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку ( доходу ), але не менше 30% від прожитого мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно з 12 липня 2010 року до досягнення дитиною повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача в іншому шлюбі народився син ОСОБА_5 . Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 31 серпня 2016 року у справі № 140/1757/16-ц за позовом ОСОБА_6 про стягнення аліментів, з нього стягнуто на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 25% щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до до-сягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30% від прожиткового міні-муму для дитини відповідного віку. За вказаними двома рішеннями судів ОСОБА_1 сплачує аліменти на утримання своїх дітей у розмірі 50% заробітку. Позивач зазначає, що на даний час склалися обставини, що не дозволяють йому сплачувати аліменти у вище-вказаному розмірі, так як він 01 вересня 2020 року уклав шлюб із ОСОБА_9 та разом з останньою утримує і виховує падчерку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того матеріальної підтримки потре-бують його непрацездатні батьки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , остання у 2022 році була прооперована у зв`язку із онкологічним захворюванням, на да-ний час проходить чергове лікування, що у свою чергу потребує витрат та до-помоги з боку позивача як сина. ОСОБА_1 вказує, що викладені обста-вини свідчать про те, що з моменту ухвалення рішення Замостянським район-ним судом м. Вінниці від 12 серпня 2010 року відбулися зміни як у його сімей-ному, так і в матеріальному стані, що є підставою для зменшення розміру стяг-нутих з позивача аліментів. З огляду на викладене ОСОБА_1 просив зменшити розмір аліментів, стягнутих рішенням Замостянського районного су-ду м. Вінниці від 12 серпня 2010 року, та стягувати з нього на користь ОСОБА_13 аліменти на утримання доньки ОСОБА_14 у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку ( доходу ) щомісячно, але не менше 50% прожиткового міні-муму для дитини відповідного віку. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , його представник адвокат Живун В. І. оскаржують його в апеляційному порядку, просять дане судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скаржники вважають оскаржуване рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач та його представник зазначають про надання суду доказів наявності у скарж-ника батьків, їх непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі. Сама природа обов`язку по відношенню до батьків відповідно до статті 202 СК Укра-їни передбачає надання матеріальної допомоги. Однак суд першої інстанції за-лишив поза увагою таку обставину, не звернув увагу, що необхідність надання такої допомоги у належному обсязі є підставою для задоволення позову. Саме для виконання у тому числі і цього свого обов`язку ОСОБА_1 просив суд змінити розмір аліментів на одного з трьох своїх дітей з 1/4 до 1/6 частини заро-бітку, як це передбачено законом та судовою практикою. Скаржники вважають, що судом першої інстанції не обґрунтовано чому його діти мають право на до-статній рівень життя та отримувати по 25% доходу позивача, а всі інші діти та утриманці позивача разом із ним самим мають разом утримуватися на решту 50% його доходу. Усі громадяни України є рівними перед законом, усі діти на території України мають рівні права і свободи. Передбачений законом розмір аліментів на утримання двох дітей складає одну третину від доходу платника аліментів, інший розмір має бути доведений стягувачем аліментів у відповід-ному позовному провадженні. Стягнення аліментів із заробітної плати борж-ника у розмірі 50% є максимальним розміром стягнення та стягується на утри-мання трьох і більше дітей. Обмежуючи максимальний розмір стягнення алі-ментів у 50% від доходу платника, законодавець таким чином захищає його права та інших його утриманців на відповідний рівень життя. Тобто стягнення аліментів на двох перших дітей відповідно до судових рішень у розмірі 50% є не тільки несправедливим, але й таким, що не відповідає вимогам закону. Ухва-люючи рішення про відмову у задоволенні позову, як вважають скаржники, суд першої інстанції порушив закон та фактично дискримінував платника алімен-тів, його третю дитину ОСОБА_10 та його непрацездатних батьків. Наданим цивільним процесуальним законом правом, забезпеченим ухва-лою апеляційного суду від 06 липня 2023 року, на подання відзиву на апеляцій-ну скаргу відповідачка ОСОБА_2 не скористалася. Колегія суддів апеляційного суду, переглянувши у відповідності до части-ни першої статті 369 ЦПК України дану цивільну справу за наявними у ній ма-теріалами та доказами, проаналізувавши у сукупності наявні у ній позиції та доводи сторін, ретельно перевіривши законність, обґрунтованість оскаржувано-го заочного рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеля-ційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підля-гає. Згідно із нормами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрун-туватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Закон-ним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з до-триманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції повною мірою відпо-відає вказаним вимогам. Судом першої інстанції установлено та не оспорюється учасниками спра-ви, що позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження від 02 серпня 2006 року серії НОМЕР_1 та від 28 лютого 2012 року серії НОМЕР_2 відповідно. Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 серпня 2010 року у справі № 2-2945/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 народжен-ня, у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожитко-вого мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 липня 2010 року і до досягнення нею повноліття. Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 31 серпня 2016 року у справі № 140/1757/16-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 25% щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30% від прожитого мінімуму для дитини відповідного віку, а також стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 551,20 гривні. 01 вересня 2020 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_9 ( копія свідоцтва про шлюб від 01 вересня 2020 року серії НОМЕР_3 . Те-перішня дружина ОСОБА_9 від попереднього шлюбу має доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 17 листопада 2009 року серії НОМЕР_4 . Із довідки Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінниць-кої області від 19 грудня 2022 року № 3990102-06 убачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; склад його сім`ї є наступним: дружина - ОСОБА_15 та донька останньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач проходить службу у Військові частині НОМЕР_5 , за даними довідки про заробітну плату для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним со-ціальним страхуванням Військової частини НОМЕР_5 від 30 січня 2023 року № 177 його дохід за 2022 рік становив 294542,27 гривні, з яких утримано на сплату аліментів 136329,37 гривень. У матеріалах справи також наявні копії пенсійних посвідчень ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , копії виписки із медичної кар-ти стаціонарної хворої ОСОБА_12 від 12 серпня 2022 року та від 20 жовт-ня 2022 року, копія довідки медико-соціальної експертної комісії № 014776 про визначення матері ОСОБА_1 - ОСОБА_12 другої групи інвалідності ( термін дії якої закінчився у червні 2023 року ). Відмовляючи у задоволенні позову, керуючись нормами Конвенції ООН «Про права дитини», статті 51 Конституції України, Закону України «Про охо-рону дитинства», статей 180-182, 192 СК України, суд першої інстанції виходив із того, що наведені позивачем обставини не є підставою для зменшення роз-міру стягуваних із ОСОБА_1 аліментів. Доказів погіршення матері-ального стану позивача, чи то зміни ним місця роботи, чи то зменшення його заробітної плати матеріали справи не містять. При цьому суд обгрунтовано зазначив, що зміна сімейного стану позивача, народження другої дитини в ін-шому шлюбі, а також утримання за своєю доброю волею падчерки не є без-умовною підставою для зменшення розміру аліментів на утримання найстаршої доньки ОСОБА_14 . Також суд урахував, що за відкритими даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2023 року у цивільній справі № 930/622/23 відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про змен-шення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_16 та, наразі, розмір алі-ментів на утримання сина становить 1/4 частку заробітку позивача. Відтак суд вважав, що не вправі, визначаючи розмір аліментів на кожну із двох дітей, від-давати перевагу комусь одному з дітей. Щодо аргументів позивача про утри-мання непрацездатних батьків, то суд зазначив, що належних та допустимих до-казів придбання ліків, понесення позивачем витрат, пов`язаних із проведенням оперативного втручання матері, проходження курсів хіміотерапії та інших профілактичних процедур суду не надано. Відтак суд дійшов висновку, що позивачем не доведені обставини, визначені статтею 192 СК України, які є під-ставою для зменшення розміру аліментів на утримання дітей; жодних належ-них, допустимих та достовірних доказів щодо цього позивачем суду не надано. З висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному заоч-ному рішенні від 23 травня 2023 року, колегія суддів апеляційного суду пов-ністю погоджується, оскільки вони є правильними, зробленими з урахуванням усіх фактичних обставин справи; суд не помилився у застосуванні до спірних правовідносин норм матеріального права, які їх регулюють, не порушив вимог процесуального законодавства. Між сторонами у справі виник спір з приводу зміни розміру стягуваних із ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка у липні 2024 року досягне повноліт-тя. Відповідно до положень статей 1 - 3, частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються пи-таннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодав-чими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування ( стаття 18 Конвенції ). Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення у межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. У принципі шостому Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння; вона по-винна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченос-ті. Частиною другою статті 51 Конституції України, статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» установлено, що кож-на дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуаль-ного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов-язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Положеннями статті 181 СК України визначені способи виконання бать-ками обов`язку з утримання дитину, які визначаються за домовленістю між ни-ми. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні у грошовій і ( або ) натуральній фор-мі. За рішенням суду кошти на утримання дитини ( аліменти ) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає ди-тина. Частина третя цієї статті СК України визначає, що за рішенням суду кош-ти на утримання дитини ( аліменти ) присуджуються у частці від доходу її мате-рі, батька і ( або ) у твердій грошовій сумі. Відповідно до статті 192 СК України визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками розмір аліментів може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здо-ров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Отже за змістом цієї норми Закону розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вва-жається незмінним. Разом із тим стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів лише за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, по-гіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів та в ін-ших передбачених цим Кодексом випадках. Як роз`яснено у пункті двадцять третьому постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, мате-ринства та стягнення аліментів», визначений судовим рішенням або за домовле-ністю між батьками розмір аліментів суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення роз-міру аліментів на дитину у тих випадках, коли змінився сімейний стан та погір-шилося його матеріальне становище чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. Із аналізу даних правових норм убачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне стано-вище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов пра-вильного висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру аліментів. У свою чергу доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спро-стовують. Позивачем не доведено належними засобами доказування обставин, які б вказували на неможливість здійснення ним виплати аліментів на непов-нолітню доньку у раніше визначеному судом розмірі. Крім того доказів про те, що матеріальний стан позивача на момент звернення до суду із даним позовом є відмінним від його матеріального стану, який існував на час ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів на користь відповідачки на утримання дитини, не надано. Посилання скаржника про перебування на його утриманні падчерки, коле-гія суддів оцінює критично, оскільки доказів на підтвердження зазначених вит-рат та наявність у ОСОБА_1 безпосереднього обов`язку з її утримання відсутні, а добровільне надання матеріальної допомоги ОСОБА_10 не може бути підставою для зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на тримання його власної доньки ОСОБА_14 . Колегія суддів апеляційного суду також не вважає спроможними доводи апеляційної скарги про перебування на утриманні позивача непрацездатних батьків, оскільки, як правильно встановив суд першої інстанції, належних та до-пустимих доказів понесення позивачем такого виду витрат не надано. Відсутні, крім іншого, й докази про те, що батьки позивача узагалі потребують утри-мання саме останнім. При цьому належить зауважити, що необхідність надання допомоги непрацездатним батькам не виключає обов`язку позивача здійсню-вати утримання своїх дітей. Таким чином оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану та здоров`я, а наявність зазна-чених в позовній заяві та в апеляційній скарзі обставин не є безумовною під-ставою для зменшення розміру аліментів, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних та законних підстав для зменшення розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, скарга як безпідставна не може бути задо-волена, тому оскаржуване заочне рішення Вінницького міського суду Вінниць-кої області від 23 травня 2023 року слід залишити без змін як таке, що ухвалене із дотриманням норм матеріального, процесуального права, на підставі повно та всебічно установлених обставин справи. Статтею 375 ЦПК України установлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись нормами статей 367 - 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , його представника адвоката Живуна Вадима Івановича залишити без задоволення. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утри-мання неповнолітньої дитини залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбаче-них пунктом другої частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді Л. О. Голота В. П. Рибчинський