Постанова Східний апеляційний господарський суд № 917/2387/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2026 року м. Харків Справа №917/2387/25 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вх.№489П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.02.2026 року у справі №917/2387/25, за позовом заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Усика Якова, 9, м. Миргород, Полтавська область, 37601, в інтересах держави в особі:

1. Заводської міської ради, вул. Полтавська, 4/16, м. Заводське, Миргородський район, Полтавська область, 37240,

2. Державної екологічної інспекції Центрального округу, вул. Коцюбинського, 6, м.Полтава, 39039, до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601, про стягнення 272642,34 грн,- ВСТАНОВИВ: У грудні 2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему Електронний суд надійшла позовна заява заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Заводської міської ради та Державної екологічної інспекції Центрального округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення збитків, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства у розмірі 272642,34 грн. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.02.2026 року у справі №917/2387/25 (повне рішення складено 24.02.2026 року, суддя Тимощенко О.М.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, будинок 9 А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) на користь Заводської міської ради (вул. Полтавська, 4/16, м. Заводське, Миргородський район, Полтавська область, 37240, код ЄДРПОУ 21048531) шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу у розмірі 272642,34 грн. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, будинок 9 А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100 - річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000, отримувач Полтавська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02910060; назва банку Держказначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача UA118201720343130001000006160, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3271,71 грн витрат зі сплати судового збору. Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить: - скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 24.02.2026 року у справі №917/2387/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі; - стягнути з позивача на користь апелянта (IBAN НОМЕР_1 у банку АТ «Укрексімбанк», МФО 322313, код філії 155, код ЄДРПОУ філії 45483786, місцезнаходження філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України»: 36007, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Гулака Артемовського, будинок 22, тел. (0532) 60-11-65, e-mail: slobozhanskyi.lo@eforest.gov.ua) сплачений судовий збір. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що докази, подані прокурором у цій справі без письмового дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування, є недопустимими, що виключає можливість їх використання для встановлення фактичних обставин справи, зокрема щодо: неправомірної поведінки відповідача; наявності шкоди та її розміру; причинно-наслідкового зв`язку; вини відповідача. Відповідач вважає, що копія заяви про вчинення кримінального правопорушення від 20.10.2023 року №2053/28.2-2023, копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, копія протоколу допиту свідка від 20.10.2023 року, протокол огляду від 19.10.2023 року, копія висновку експерта від 05.02.2024 року №СЕ-19/117-24/642-ЕК не є допустимими доказами. Заявник апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано, що позивач не надав належних доказів, які б достовірно свідчили про порушення норм Закону та не надав суду докази протиправної бездіяльності відповідача. На думку відповідача, заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відповідач зазначає, що шкода, заподіяна державі внаслідок незаконної рубки дерев, стягнення якої є предметом розгляду у цій справі, виникла від безпосередніх дій особи, яка незаконно зрубувала дерева, а не від постійного лісокористувача, на якого покладений обов`язок охороняти ліс, невиконання чого являється якоюсь іншою обставиною. Відповідач вважає, що ним була проведена належна та повноцінна робота щодо охорони та захисту лісу, вжито всіх необхідних та можливих заходів щодо попередження незаконних порубок, проведена максимально можлива ефективна робота в рамках виявлення злочину, участі в кримінальному провадженні №12023170560000 від 20.10.2023 року, подальшому проведенні всіх можливих слідчих дій. Заявник апеляційної скарги зазначає, що виключно через не встановлення органом досудового розслідування осіб винних у незаконній рубці дерев, судом зроблено висновок, що збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем. Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що прокурор, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, повинен був довести наявність складу цивільного правопорушення. На думку відповідача, висновок експерта не містить відомостей щодо натурного обстеження експертом місяця можливого спричинення шкоди та перевірки фактичних відомостей на підстав яких було здійснено розрахунок; відсутня інформація про прилад яким вимірювався діаметр спиляної деревини, а саме про його стандартизацію і сертифікацію; відсутня інформація про ознаку зрубаних дерев та дані про вимірювальний пристрій яким проводились заміри. Відповідач зазначає, що у висновку експерта від 05.02.2024 року №СЕ19/117-24/642-ЕК зазначено «Розрахунок розміру шкоди, що наведений у Розрахунку шкоди заподіяної лісу (додаток до Заяви про вчинення кримінального правопорушення від 20.10.2023 №2053/28.3-2023 Філії «Полтавське лісове господарство» ДП «Ліси України»)», підтверджується в сумі 272642,34 грн, проте, в зазначеній експертом сумі він не підтверджується, оскільки відповідно до додатку до Заяви про вчинення кримінального правопорушення від 20.10.2023 року №2053/28.3-2023 Філії «Полтавське лісове господарство» ДП «Ліси України» сума шкоди становить 272641,11 грн. Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» зазначає, що розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні ст.73 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач зазначає, що прокурором не дотримано порядку передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для звернення до суду з даним позовом (щодо розумного строку протягом якого після отримання повідомлення компетентний орган не звернувся до суду), що судом не взято до уваги. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.02.2026 року у справі №917/2387/25. Учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст.42 цього Кодексу. Встановлено, що учасники справи мають право до 04.04.2026 року подати до апеляційного господарського суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі з відповідним мотивуванням їх подання. Попереджено сторони, що апеляційна скарга підлягає розгляду за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом). Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/2387/25. Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у підсистемі електронний суд і доставлена їм 12.03.2026 року. 23.03.2026 року матеріали справи №917/2387/25 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду. 24.03.2026 року від заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області надійшов відзив, в якому зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними, необґрунтованими та не спростовують законні та обґрунтовані висновки суду першої інстанції, а відтак рішення Господарського суду Полтавської області від 24.02.2026 року у справі №917/2387/25 підлягає залишенню без змін. 02.04.2026 року від Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшла заява, в якій відповідач просить не приймати до розгляду долучену до відзиву на апеляційну скаргу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області постанову про дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування від 10.12.2025 року та застосувати норму прямої дії ст. 131-1 Конституції України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши з урахуванням положень ч. 1 ст. 269 ГПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке. 20.10.2023 року філією «Полтавське лісове господарство» Слобожанського лісового офісу ДП «Ліси України» подано заяву про вчинення кримінального правопорушення (№2053/282-2023) до відділення поліції №2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, в якій зазначається про те, що 19.10.2023 року працівниками державної лісової охорони Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» філії «Полтавське лісове господарство» Лохвицького лісництва, в лісовому масиві поблизу с. Пісочки заводської міської територіальної громади Миргородського району Полтавської області, а саме: в 158 кварталі у 11 виділі виявлено незаконну порубку невстановленими особами дерев різної породи та різних діаметрів в кількості 39 шт., з яких 37 сироростучих та 2 сухостійні. Як вбачається зі змісту вказаної заяви, працівниками державної лісової охорони було викликано представників Національної поліції, які зафіксували факт незаконної порубки лісу, та зазначено, що в результаті скоєного кримінального правопорушення навколишньому природному середовищу в особі держави було заподіяно шкоду на суму 272641,11 грн розраховану на підставі постанови КМУ №665 від 23.07.2008 року «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». Разом з тим, філією «Полтавське лісове господарство» Слобожанський лісовий офіс ДСГП «Ліси України» повідомлено, що територія на якій було виявлено порубку деревини, а саме квартал 158, виділ 11 Лохвицького лісництва відноситься до Заводської міської територіальної громади Миргородського району. Вказана вище територія знаходиться у постійному користуванні державного спеціалізованого господарського підприємства ДП «Ліси України». До заяви про вчинення кримінального правопорушення було додано розрахунок шкоди, заподіяної лісу, та розрахунок обсягу (об`єму) завданої внаслідок незаконної порубки, відповідно до яких загальна сума шкоди - 272641,11 грн. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження: 12023170560000663) 20.10.2023 року Відділенням поліції №1 Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, із зазначенням, що 19.10.2023 року до ВП №2 Миргородського РВ ГУНП в Полтавській надійшло повідомлення через лінію « 102» від ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що в лісовому масиві поблизу с. Пісочки, Миргородського району, а саме в 158 кварталі, 11 виділі ним виявлено незаконну порубку деревини різних порід. ЖЄО №3215 від 19.10.2023 року. Згідно з проведеним оглядом 19.10.2023 року слідчим СВ ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області лейтенантом поліції О.В. Чумаком за участі ОСОБА_1 , а також в присутності понятих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , поблизу с. Пісочки, квартал 158, виділ 11 Лохвицького лісництва філії «Полтавське лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено незаконну порубку дерев у кількості 39 дерев, загальна кількість виявленої деревини, яка попиляна на дрова складає 6,5 м3. При проведенні замірів встановлено, що: пні спиляної деревини мають діаметри: 1) пень №1 діаметром 27 см - породи «Груша» сироростучий; 2) пень №2 діаметром 67 см - породи «Акація» сироростучий; 3) пень №3 діаметром 23 см - породи «Акація» сироростучий; 4) пень №4 діаметром 20 см - породи «Акація» сироростучий; 5) пень №5 діаметром 34 см - породи «Акація» сироростучий; 6) пень №6 діаметром 20 см - породи «Акація» сироростучий; 7) пень №7 діаметром 42 см - породи «Акація» сироростучий; 8) пень №8 діаметром 19 см - породи «Акація» сироростучий; 9) пень №9 діаметром 50 см - породи «Акація» сироростучий; 10) пень №10 діаметром 11 см - породи «Акація» сироростучий; 11) пень №11 діаметром 31 см - породи «Акація» сироростучий; 12) пень №12 діаметром 48 см - породи «Акація» сироростучий; 13) пень №13 діаметром 34 см - породи «Акація» сироростучий; 14) пень №14 діаметром 44 см - породи «Акація» сироростучий; 15) пень №15 діаметром14 см - породи «Акація» сироростучий; 16) пень №16 діаметром 23 см - породи «Акація» сироростучий; 17) пень №17 діаметром 8 см - породи «Акація» сироростучий; 18) пень №18 діаметром 18 см - породи «Акація» сироростучий; 19) пень №19 діаметром 19 см - породи «Акація» сухостійний; 20) пень №20 діаметром 28 см - породи «Акація» сироростучий; 21) пень №21 діаметром 31 см - породи «Акація» сироростучий; 22) пень №22 діаметром 58 см - породи «Акація» сироростучий; 23) пень №23 діаметром 10 см - породи «Акація» сухостійний; 24) пень №24 діаметром 23 см - породи «Клен» сироростучий; 25) пень діаметром 18 см - породи «Клен» сироростучий; 26) пень №26 діаметром 22 см - породи «Клен» сироростучий; 27) пень №27 діаметром 14 см - породи «Клен» сироростучий; 28) пень №28 діаметром 18 см - породи «Клен» сироростучий; 29) пень №29 діаметром 42 см - породи «Акація» сироростучий; 30) пень №30 діаметром 38 см - породи «Акація» сироростучий; 31) пень №31 діаметром 12 см - породи «Шовковиця» сироростучий; 32) пень №32 діаметром 22 см - породи «Груша» сироростучий; 33) пень №33 діаметром 38 см - породи «Акація» сироростучий; 34) пень №34 діаметром 22 см - породи «Груша» сироростучий; 35) пень №35 діаметром 39 см - породи «Акація» сироростучий; 36) пень №36 діаметром 46 см - породи «Акація» сироростучий; 37) пень №37 діаметром 19 см - породи «Глід» сироростучий; 38) пень №38 діаметром 14 см - породи «Клен» сироростучий; 39) пень №39 діаметром 26 см - породи «Клен» сироростучий. За результатами проведення судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №12023170560000663, судовим експертом Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України 05.02.2024 року складено висновок експерта №СЕ-19/117-24/642-ЕК, в якому зазначено, що розрахунок розміру шкоди, що наведений у розрахунку шкоди, заподіяної лісу (додаток до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 20.10.2023 року №2053/28.2-2023 Філії «Полтавське лісове господарство ДП «Ліси України»), підтверджується в сумі 272642,34 грн. За твердженням прокурора, оскільки в ході досудового розслідування кримінального правопорушення №12023170560000663 від 20.10.2023 року не встановлено осіб, які здійснили незаконну порубку дерев, завдані незаконною порубкою дерев збитки мають бути відшкодовані її постійним користувачем/відповідачем, що й стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», шляхом повідомлення позивачів про встановлені порушення та надання строку для вжиття заходів до поновлення порушених інтересів держави, а також повідомлення про намір звернутися до суду в інтересах позивачів з відповідним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов`язків щодо охорони та захисту лісу та об`єкту природно-заповідного фонду; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, обрахований відповідно до чинних такс, затверджених Постановою №665; безпосередній причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; а також вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності та неперешкоджанні його посадовими особами незаконному вирубуванню лісових насаджень та порушенню природно-заповідного режиму, а тому стягнення з відповідача 272642,34 грн шкоди є законною та обґрунтованою. Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке. Предметом спору в цій справі є стягнення з відповідача шкоди, завданій державі порушенням положень лісового та природоохоронного законодавства, внаслідок незаконної вирубки дерев. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Колегія суддів зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки. Отже, суд, розглядаючи спір про стягнення збитків, має встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України). Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України (далі по тексту - ЛК України). За приписами ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства. Положеннями ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень. Частиною 5 ст. 86 ЛК України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів. За приписами ст. 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж, підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30.01.2025 року у справі №907/48/24, від 18.05.2023 року у справі №914/669/22, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 року у справі №909/976/17). Так, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев. Тож, у цих правовідносинах визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування. Колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 12.09.2024 року у справі №907/181/22, де вказано, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника. Апеляційний господарський суд враховує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження встановлення винних осіб у кримінальному провадженні №12023170560000663. При цьому, наявність вироку у кримінальному провадженні щодо притягнення службових осіб, інших осіб за незаконну порубку лісу не є визначальним для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 1166 ЦК України. Колегія суддів зауважує, що повідомлення правоохоронних органів про виявлення факту здійснення незаконної порубки лісів не звільняє особу, на яку покладено обов`язок зі здійснення в тому числі охорони від незаконної порубки лісів від відповідальності за завдані збитки через не дотримання покладених обов`язків. Саме відповідач, як постійний лісокористувач має обов`язок попередити, припинити та/або зафіксувати незаконну порубку дерев на підвідомчій території, водночас належних та достатніх заходів не вжив. Доводи відповідача про те, що факт самовільної порубки дерев було виявлено безпосередньо його працівниками саме під час здійснення заходів з охорони і захисту лісів від незаконних порубок, про що самостійно повідомлено правоохоронні органи, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх посадових обов`язків, не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу. У п.88 постанови від 13.05.2020 року у справі №901/93/19 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що згідно вимог частини другої ст.19, ст.63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 року та 19.09.2018 року у справах №909/976/17, №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Крім того, згідно з пунктом 3.1. Статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 24.06.2025 року №206, підприємство створене з метою, зокрема, ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Згідно з підпунктами 3.2.2. та 3.2.3. вказаного Статуту основними напрямами діяльності підприємства є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин. Колегія суддів ураховує, що у постанові від 28.09.2023 року у справі №927/32/23, розглядаючи питання про стягнення з постійного лісокористувача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що статутом такого лісокористувача визначено цілі його діяльності та обов`язки щодо охорони лісу, а відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків. Тож, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства. У постанові Верховного Суду від 19.09.2024 року у справі №918/1356/23 у контексті застосування статті 107 ЛК України також зазначено, що протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв`язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальної шкоди, а отже, не виконав обов`язків, щодо охорони та захисту лісових насаджень, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відтак, суд першої інстанції не зобов`язаний був встановлювати перелік комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, адже саме законом передбачена імперативна вимога щодо покладених законодавством обов`язків на лісокористувача з охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території від незаконних рубок. Таким чином, наведені обставини у сукупності свідчать про належне підтвердження протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території. Відповідно до статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Одним з основних принципів господарського судочинства є змагальність сторін. Відповідно до ч. 1- 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах, зокрема, змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони. Разом з тим, відповідачем не доведено відсутності своєї вини у заподіянні шкоди у повному розмірі. Колегія суддів зазначає, що обставина незаконної порубки підтверджується наявними в справі доказами, зокрема, заявою про вчинення кримінального правопорушення (№2053/282-2023 від 20.10.2023 року) та протоколом огляду від 19.10.2023 року, проведеного слідчим СВ ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області лейтенантом поліції О.В. Чумаком, підписаного без зауважень всіма особами, які брали участь у проведенні слідчих дій та огляді. У вказаному протоколі огляду зафіксовано кількість виявлених пнів, їх діаметр та породу. Матеріали справи не містять доказів, що вказані дерева на земельних ділянках, що розташовані в адміністративних межах Заводської міської ТГ Миргородського району Полтавської області та перебувають в постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», були відведені в законному порядку в рубку. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт виявлення незаконної рубки лісу на земельній ділянці, наданій відповідачеві у постійне користування, свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого було здійснено незаконне вирубування лісу. Враховуючи те, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення. Щодо розміру шкоди, слід зазначити, що експертиза, проведена у кримінальному провадженні за постановою слідчого оцінюються у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 86 ГПК України. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Положення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року №53/5 (далі - Інструкція), визначають, що об`єктом інженерно-екологічної експертизи можуть бути матеріалізовані джерела інформації, зафіксовані у схемах, планах, фотографіях, протоколах та інших матеріалах справи. У постанові Верховного Суду від 01.07.2025 року у cправі №924/1334/23 наголошується, що чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 року у справі №477/2330/18). Дійсно, господарський суд не уповноважений встановлювати обставини (факти), що підлягають встановленню виключно у порядку кримінального судочинства (наявність у діянні складу кримінального правопорушення, винуватість особи у його вчиненні тощо), проте зобов`язаний дослідити подані йому докази та встановити на їх підставі наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників господарської справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення господарської справи. Так, сума збитків у розмірі 272642,34 грн, встановлена у висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №12023170560000663 від 05.02.2024 №СЕ-19/117-24/642-ЕК здійснена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, зокрема: незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту. Згідно п. 1.4. Інструкції під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження) належить до компетенції експерта. Враховуючи вищенаведене, судовий експерт при проведенні судової експертизи самостійно визначає методику та методи дослідження при проведенні експертизи, в тому числі наявна чи відсутня необхідність проведення такої на місці події або за місцезнаходженням об`єкта дослідження. Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №907/651/17). Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу, тощо (постанова Верховного Суду від 11.03.2021 року у справі №923/188/20). Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 року у справі №201/11458/20). Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (постанова Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №918/36/19). Особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 КК України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (постанови Верховного Суду від 11.05.2022 року у справі №450/3032/19, від 07.02.2024 року у справі №201/11458/20). Відтак, експертиза, проведена у кримінальному провадженні за постановою слідчого, є судовою і її висновки слід оцінювати у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 86 ГПК України. Колегія суддів також зауважує про те, що висновок судової екологічної експертизи не є єдиним доказом, що підтверджує розмір завданих збитків внаслідок незаконної порубки дерев. Розрахунок шкоди, заподіяної лісу, та розрахунок обсягу (об`єму) завданої внаслідок незаконної порубки було здійснено й відповідачем, та долучено до заяви про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якого загальна сума шкоди становила 272641,11 грн. Водночас, як вбачається зі змісту висновку експерта, у протоколі огляду від 19.10.2023 року та у розрахунку шкоди, заподіяної лісу містяться невідповідності щодо кількості дерев (пнів) в межах діапазонів діаметрів дерев "10,1 - 14", "14,1 - 18", "18,1-22". У наданих на експертизу матеріалах кримінального провадження не відображено інформацію щодо належності порід дерев, перелічених у розрахунку шкоди заподіяної лісу і протоколі огляду від 19.10.2023 року, до категорії «плодові». Враховуючи викладене, розрахунок розміру шкоди у висновку проведено за уточненими вихідними даними, що наведені у листі ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області від 29.01.2024 року №94/115/119/04-2024, та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». Як обґрунтовано було встановлено судом першої інстанції, наявний в матеріалах справи розрахунок шкоди, заподіяної лісу, відповідає додатку №1 «Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту» до постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 року «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» з урахуванням індексації цін. Суд апеляційної інстанції враховує, що саме відповідач фіксував кількість дерев, їхні параметри та ознаки, зафіксовані внаслідок незаконної рубки, з урахуванням того, що вказані відомості наведено у протоколі огляду. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не заперечує розмір визначеної шкоди (контррозрахунку розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки лісу відповідачем до суду не надано) та не посилається на недотримання порядку проведення розрахунку шкоди. Посилання відповідача на те, що висновок експерта не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки він проведений без натурного обстеження місця спричиненої шкоди та перевірки фактичних відомостей на підставі яких було здійснено розрахунок, згідно висновків викладених у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 року у справі №907/449/22, не береться до уваги судом, з огляду на нерелевантність (подібність) обставин до обставин встановлених судом у даній справі. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок шкоди, завданий державі внаслідок самовільної рубки дерев, здійснено правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про прийняття судового рішення на підставі недопустимих доказів, колегія суддів зазначає наступне. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посиланням) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 року зі справи №925/2301/14, від 19.06.2019 року зі справи №910/4055/18). Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі №910/13647/19. Згідно із частинами 1, 2 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 року у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 року у справі №913/502/19, від 13.08.2020 року у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 року у справі №905/1232/19. Апеляційний господарський суд звертає увагу, що відповідач лише у апеляційній скарзі ставить під сумнів належність та допустимість доказів, долучених до позовної заяви, у тому числі через, як вказує відповідач, відсутність у позивача дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування. З огляду на вказаний довід заявника апеляційної скарги, у відзиві на апеляційну скаргу, прокурор зазначає, що 10.12.2025 року прокурором Лохвицького відділу Миргородської окружної прокуратури винесено постанову про надання дозволу заступнику керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області на розголошення відомостей у кримінальному провадженні №12023170560000663 від 20.10.2023 року в обсязі необхідному для вжиття заходів представницького характеру, спрямованих на захист інтересів держави, із зазначенням, що вказана постанова долучена до матеріалів кримінального провадження №12023170560000663 від 20.10.2023 року. Враховуючи, що станом на момент подання позовної заяви, вказаний доказ (постанова про дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування від 12.12.2025 року) вже існував, а відповідач не вказував на недопустимість поданих позивачем доказів, та зважаючи на те, що вказаний доказ було долучено до матеріалів кримінального провадження №12023170560000663 від 20.10.2023 року, відкритого за заявою відповідача (що свідчить про його обізнаність з ним), колегія суддів вбачає за можливе врахувати відповідний доказ із встановленням відсутності факту незаконного розголошення відомостей досудового розслідування. Разом з цим, апеляційний господарський суд зазначає, що судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів було встановлено наявність підстав для настання цивільно-правової відповідальності відповідача та стягнення шкоди. Так, судом було досліджено розрахунок шкоди, протокол огляду, результати проведення судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №12023170560000663 від 05.02.2024 року №СЕ-19/117-24/642-ЕК, за наслідками оцінки та дослідження вказаних доказів, які є належними та допустимими в розумінні законодавства, суд встановив розмір шкоди завданої природньому середовищу та підстави настання цивільно-правової відповідальності. З наведеного вище вбачається, що місцевим господарським судом було надано оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та встановлено наявність складу правопорушення: незаконної порубки дерев на відомчій відповідачу території, що свідчить про протиправність поведінки останнього; шкоди, розмір якої доказово підтверджено; причинно-наслідкового зв`язку шкоди з протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконання ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок. Наведене правозастосування також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 30.01.2025 року у справі №907/48/24. Апеляційним господарським судом відхиляються доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, оскільки у справі, що розглядається, та в наведених скаржником справах суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах. Колегія суддів зазначає, що правозастосування у правовідносинах щодо стягнення з постійного лісокористувача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства через незаконну порубку дерев є послідовним та сталим у судовій практиці. Щодо підстав для представництва прокурором в суді в частині недотримання розумного строку, колегія суддів зазначає таке. 15.12.2025 року Миргородська окружна прокуратура Полтавської області листом №54-9854вих-25 від звернулася до Заводської міської ради в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою повідомлення уповноваженого органу про наявність порушення інтересів держави та необхідності самостійного вжиття заходів реагування задля їх поновлення звернення до суду з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 272642,34 грн. У листі також було зазначено, у разі невжиття заходів реагування самостійно, у Миргородської окружної прокуратури виникнуть підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді шляхом звернення до суду з відповідним позовом, про результати розгляду прокурор просив проінформувати у строк до 19.12.2025 року, одночасно повідомивши щодо наявності відомостей про повне або часткове відшкодування збитків завданих державі. У відповідь на вказаний лист Заводська міська рада повідомила Миргородську окружну прокуратуру листом №01.1-16/1740 від 16.12.2025 року, що на даний момент не передбачені додаткові видатки на сплату судового збору за подання до суду відповідної позовної заяви про стягнення збитків заподіяних незаконною порубкою дерев. Враховуючи зазначене, міська рада просила прокуратуру самостійно звернутися до суду в інтересах Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області. Також з відповідним запитом прокуратура звернулась до Державної екологічної інспекції Центрального округу (вих.№54-9856вих-25 від 15.12.2025 року). Відповідно до відповіді Державної екологічної інспекції Центрального округу №06-08/6749 від 22.12.2025 року на запит Миргородської окружної прокуратури Інспекція повідомила, що не зверталась до суду з позовом до ДСГП «Ліси України» про відшкодування шкоди у розмірі 272642,34 грн та просила прокуратуру вжити заходів прокурорського реагування шляхом звернення до суду з відповідним позовом. 30.12.2025 року заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Заводської міської ради та Державної екологічної інспекції Центрального округу звернувся до суду із відповідним позовом. Тож, як вбачається зі змісту отриманих листів від позивачів, прокуратурою дотримано порядок, визначений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», адже Заводська міська рада Миргородського району Полтавської області та Державної екологічної інспекції Центрального округу просила прокурора вжити заходів прокурорського реагування шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи, що прокуратурою було дотримано порядку, визначеного ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» і отримано відповідь згідно якої чітко та однозначно вбачається, що відповідні особи не будуть самостійно вчиняти дії, то подальше дотримання строків прокуратурою за своєю суттю вже буде необґрунтованим зволіканням для ініціювання захисту інтересів. Таким чином обставини щодо недотримання прокуратурою розумного строку відсутні. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 24.02.2026 року у справі №917/2387/25 без змін. З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 24.02.2026 року у справі №917/2387/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.С. Хачатрян Суддя Р.А. Гетьман Суддя О.І. Склярук