Постанова Східний апеляційний господарський суд № 917/418/26

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 року м. Харків Справа № 917/418/26 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. секретар судового засідання Гаркуша О.Л. за участю представників: позивача не з`явився відповідача не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№609П/3) на ухвалу Господарського суду Полтавської області про відмову у відкритті провадження у справі від 23.03.2026 у справі №917/418/26 (суддя Кльопов О.Г.) за позовом ОСОБА_1 , м.Заводське, Миргородський район, Полтавська область до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, м.Лохвиця, Миргородський район, Полтавська область про визнання протиправним та скасування рішення, визнати укладеною додаткову угоду ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним та скасувати Рішення Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області №51 від 25.09.2025, яке прийнято на вісімдесят другій сесії восьмого скликання та визнання укладеною додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі від 06.11.2018, у доданій редакції. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.03.2026 у справі №917/418/26 відмовлено у відкритті провадження у справі. Позивач, ОСОБА_1 , не погодився з зазначеною ухвалою, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 23.03.2026 у справі №917/418/26, передати справу на розгляд Господарського суду Полтавської області. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі, дійшовши помилкового висновку про її непідвідомчість господарським судам. Апелянт зазначає, що судом не враховано актуальну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, відповідно до якої спори щодо користування землями фермерського господарства підлягають розгляду господарськими судами незалежно від того, чи створене фермерське господарство. На думку апелянта, суд першої інстанції помилково врахував лише суб`єктний склад сторін та не надав належної оцінки характеру спірних правовідносин, які пов`язані з користуванням земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала не відповідає вимогам законності та обґрунтованості і підлягає скасуванню з передачею справи для вирішення питання про відкриття провадження. Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 витребувано матеріали справи №917/418/26 з Господарського суду Полтавської області. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області про відмову у відкритті провадження у справі від 23.03.2026 у справі №917/418/26 до надходження матеріалів справи. 13.04.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/418/26. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі №917/418/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ; встановлено строк до 29.04.2026 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 29.04.2026 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 07.05.2026. На момент розгляду апеляційної скарги відповідач не скористався наданим ст.263 ГПК України процесуальним правом, відзиву на апеляційну скаргу не надав. 01.05.2026 Лохвицька міська рада направила на адресу Східного апеляційного господарського суду заяву (вх.№4949) про розгляд справи без участі уповноваженого представника Лохвицької міської ради та просить прийняти рішення за наявними матеріалами в справі. 05.05.2026 через підсистему «Електронний суд» до Східного апеляційного господарського суду від апелянта ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (вх.№5092). З огляду на положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності сторін у справі в даному судовому засіданні. Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про таке. Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Господарського суду Полтавської області, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області №51 від 25.09.2025, а також визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 06.11.2018 у запропонованій ним редакції. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 06.11.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем укладено договір оренди землі, за умовами якого останньому передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,5600 га (рілля) з кадастровим номером 5322686200:00:003:0105 для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області. Договір укладено строком на 7 років із можливістю його поновлення, при цьому орендна плата визначена у грошовій формі в розмірі 9.303,08 грн на рік. Позивач вказує, що належно виконував умови договору та мав переважне право на його поновлення, однак рішенням Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області №51 від 25.09.2025, прийнятим на 82 сесії 8-го скликання, йому відмовлено у поновленні зазначеного договору оренди землі щодо вказаної земельної ділянки. Господарський суд, відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив з того, що позов поданий ОСОБА_1 як фізичною особою, при цьому фермерське господарство ним не створено та не зареєстровано, а отже відсутні підстави для розгляду спору за правилами господарського судочинства. Обґрунтовуючи такий висновок, суд першої інстанції, пославшись на положення ст. 4, 20, 45 ГПК України, а також на правові позиції Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 03.08.2023 у справі №910/13049/22, постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18, від 03.07.2019 у справі №916/1261/18, від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, а також у постанові від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, зазначив, що визначальним для юрисдикції є статус сторони як суб`єкта господарювання та факт здійснення господарської діяльності. Врахувавши, що на момент звернення до суду фермерське господарство не зареєстровано, суд дійшов висновку, що стороною спору є громадянин, якому надано земельну ділянку для ведення фермерського господарства, а тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України відмовив у відкритті провадження у справі. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про відмову у відкритті провадження у справі. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, значною мірою залежить від належного правового механізму, складовою якого є чітке визначення юрисдикції суду та дотримання правил підвідомчості спорів, оскільки саме від правильного віднесення справи до відповідного виду судочинства залежить можливість ефективного розгляду та вирішення спору по суті. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду. Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а також інші справи у випадках, визначених законом. За змістом статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів мають, зокрема, юридичні особи, фізичні особи підприємці, а також у визначених законом випадках фізичні особи, які не є підприємцями. Таким чином, реалізація права на судовий захист безпосередньо пов`язана з належним визначенням юрисдикції суду, оскільки віднесення спору до відповідного виду судочинства здійснюється з урахуванням характеру спірних правовідносин та вимог процесуального закону. У даному випадку до господарського суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. В свою чергу, господарський суд встановив, що позов подано фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, при цьому фермерське господарство позивачем не створено та не зареєстровано. Обґрунтовуючи висновок про непідвідомчість спору господарським судам, послався на правові позиції Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 03.08.2023 у справі №910/13049/22, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18, від 03.07.2019 у справі №916/1261/18, від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, та у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за відсутності створеного та зареєстрованого фермерського господарства стороною спірних правовідносин є фізична особа, а відтак спір не є господарським і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України відмовив у відкритті провадження у справі. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення. У зв`язку з цим, вирішуючи питання про правомірність відмови у відкритті провадження у справі, колегія суддів перевіряє правильність висновку суду першої інстанції щодо віднесення даного спору до відповідної юрисдикції. Як вже зазначалося, відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а також інші справи у визначених законом випадках. Водночас при вирішенні питання про віднесення спору до відповідної юрисдикції визначальним є не лише суб`єктний склад сторін, а й характер спірних правовідносин, предмет заявлених вимог та їх зв`язок із здійсненням господарської діяльності. Частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із цивільних, земельних та інших правовідносин, крім тих, для яких законом визначено інший порядок судового розгляду. Отже, визначення юрисдикції спору здійснюється з урахуванням сукупності зазначених критеріїв, які підлягають оцінці у їх взаємозв`язку. Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,5600 га (рілля) з кадастровим номером 5322686200:00:003:0105, розташованої за межами населених пунктів на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, яка надана для ведення фермерського господарства. Звертаючись до суду, позивач оскаржує рішення Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області №51 від 25.09.2025, прийняте на вісімдесят другій сесії восьмого скликання, яким йому відмовлено у поновленні зазначеного договору оренди, а також просить визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 06.11.2018 у запропонованій редакції. Таким чином, спір у даній справі виник у зв`язку з реалізацією позивачем права користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства, та стосується поновлення договору оренди і правомірності рішення органу місцевого самоврядування щодо відмови у такому поновленні, тобто безпосередньо пов`язаний із використанням земельної ділянки для здійснення господарської діяльності. Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду відступила від раніше сформованих висновків щодо віднесення до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, зокрема від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №619/1680/17-ц, від 03.04.2019 у справі №621/2501/18, від 15.01.2020 у справі №698/119/18 та від 12.05.2020 у справі №357/1180/17. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах означає відступлення і від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду у пункті 6.67 постанови від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 сформулювала висновок про те, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з органами, які реалізують повноваження у сфері земельних відносин, та з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і чи створила вона таке фермерське господарство. Зазначений підхід полягає у тому, що для визначення юрисдикції у спорах щодо земель фермерського господарства визначальним є не формальна обставина реєстрації або нереєстрації фермерського господарства, а характер спірних правовідносин, їх зв`язок із користуванням земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства. Саме такий підхід виключає залежність юрисдикції від обставин, які можуть встановлюватися вже після відкриття провадження, під час розгляду справи по суті, оскільки це ускладнює вибір належної юрисдикції та негативно впливає на доступ до правосуддя. Такий висновок також відображений у матеріалах Верховного Суду щодо юрисдикційних питань у спорах про користування землями фермерського господарства. Отже, посилання суду першої інстанції на правові позиції, за якими відсутність створеного та зареєстрованого фермерського господарства зумовлює розгляд спору за правилами цивільного судочинства, не може бути покладене в основу висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки такий підхід не відповідає актуальному висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому у постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19. У даній справі спір стосується поновлення договору оренди земельної ділянки, наданої позивачу саме для ведення фермерського господарства, та оскарження рішення Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області про відмову у такому поновленні. За своїм змістом та предметом цей спір є спором щодо користування землею фермерського господарства, а тому підлягає розгляду за правилами господарського судочинства незалежно від того, чи зареєстровано позивачем фермерське господарство. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, застосував правові позиції Верховного Суду, сформульовані у 2018 2019 роках, та не врахував актуальний висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19. При цьому висновок про непідвідомчість спору господарським судам зроблено судом першої інстанції виключно з огляду на суб`єктний склад сторін, без належної оцінки характеру спірних правовідносин та предмета заявлених вимог. За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є передчасним та помилковим. Враховуючи, що спір виник з приводу користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства, та стосується поновлення договору оренди і правомірності рішення органу місцевого самоврядування щодо відмови у такому поновленні, він підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для зміни або скасування судового рішення є неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, дійшов помилкового висновку щодо юрисдикції спору та безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі, тому ухвала Господарського суду Полтавської області від 23.03.2026 у справі №917/418/26 підлягає скасуванню, як така, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Відповідно до частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування ухвали суду про відмову у відкритті провадження у справі справа передається на розгляд суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Оскільки суд апеляційної інстанції не вирішує спір по суті, а лише перевіряє законність ухвали суду першої інстанції та передає справу для вирішення питання про відкриття провадження, питання розподілу судових витрат, у тому числі судового збору за подання апеляційної скарги, підлягає вирішенню судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 269, п.4 ч.1 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 23.03.2026 у справі №917/418/26 скасувати. Справу №917/418/26 передати до Господарського суду Полтавської області для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 12.05.2026. Головуючий суддя О.А. Істоміна Суддя Н.В. Гребенюк Суддя М.М. Слободін