Постанова 4875 № 917/1701/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2025 року м. Харків Справа № 917/1701/23 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Тихий П.В., за участю секретаря судового засідання: Борсук В.Б. прокурор: Горгуль Н.В., службове посвідчення від 01.03.2023; від позивача: не з`явилися; від відповідача: не з`явилися; розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Горішні Плавні Полтавської області (вх. №3140 П/2), на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 (повний текст складено 29.11.2024) у справі № 917/1701/23 (суддя Кльопов І.Г.), за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, м. Кременчук Полтавської області, в інтересах держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м.Горішні Плавні Полтавської області, до ОСОБА_1 , м. Горішні Плавні Полтавської області, про визнання недійним договору оренди земельних ділянок та скасування державної реєстрації, ВСТАНОВИВ: Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд:

1. Визнати недійсним договір оренди земельних ділянок кадастрові номери: 5310200000:50:029:0173, 5310200000:50:029:0168, 5310200000:50:029:0169, 5310200000:50:029:0170, 5310200000:50:029:0171, загальною площею 139,4056 га, які розташовані на території м. Горішні Плавні Полтавської області, укладений 13.03.2017 між Горішньоплавнівською міською радою та ОСОБА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2017, номери записів про інше речове право: 19534293, 19534258,19534631, 19533356, 19533261.

2. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5310200000:50:029:0168, внесену 16.03.2017 до Державного реєстру прав на нерухоме майно під номером 19534293 з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

3. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5310200000:50:029:0170, внесену 16.03.2017 до Державного реєстру прав на нерухоме майно під номером 19534258 з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

4. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5310200000:50:029:0169, внесену 16.03.2017 до Державного реєстру прав на нерухоме майно під номером 19534631 з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

5. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5310200000:50:029:0173, внесену 16.03.2017 до Державного реєстру прав на нерухоме майно під номером 19533356 з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

6. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5310200000:50:029:0171, внесену 16.03.2017 до Державного реєстру прав на нерухоме майно під номером 19533261 з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір оренди землі укладено з порушенням статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України (далі ЗК України), статей 1, 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", а тому він підлягає визнанню недійсним із скасуванням записів про державну реєстрацію права оренди, які були зроблені на його підставі. Прокурор посилається на те, що оскільки на момент отримання ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок ним вже було створено відповідне фермерське господарство (ФГ "Відродження-Агро"), то всі земельні ділянки для фермерського господарства останній повинен був отримувати у користування як юридична особа лише на конкурентних засадах за результатами земельних торгів. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 у справі №917/1701/23, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024, закрито провадження у справі, так як спір не відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України та має розглядатись за правилами цивільного судочинства згідно зі статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки є спором у справі про право цивільне, тобто має приватноправовий характер, а також належний суб`єктний склад сторін цього спору, до якого відноситься, зокрема, фізична особа. Постановою Верховного Суду від 17.07.2024 у справі №917/1701/23 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі №917/1701/23 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 у справі №917/1701/23 позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельних ділянок кадастрові номери: 5310200000:50:029:0173, 5310200000:50:029:0168, 5310200000:50:029:0169, 5310200000:50:029:0170, 5310200000:50:029:0171, загальною площею 139,4056 га, які розташовані на території м. Горішні Плавні Полтавської області, укладений 13.03.2017 між Горішньоплавнівською міською радою та ОСОБА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2017, номери записів про інше речове право: 19534293, 19534258,19534631, 19533356, 19533261. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5310200000:50:029:0168, внесену 16.03.2017 до Державного реєстру прав на нерухоме майно під номером 19534293 з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5310200000:50:029:0170, внесену 16.03.2017 до Державного реєстру прав на нерухоме майно під номером 19534258 з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5310200000:50:029:0169, внесену 16.03.2017 до Державного реєстру прав на нерухоме майно під номером 19534631 з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5310200000:50:029:0173, внесену 16.03.2017 до Державного реєстру прав на нерухоме майно під номером 19533356 з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5310200000:50:029:0171, внесену 16.03.2017 до Державного реєстру прав на нерухоме майно під номером 19533261 з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури 16104грн судового збору. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області та укладення договору оренди ОСОБА_1 вже створив та зареєстрував ФГ "Відродження-Агро", яке мало у користуванні земельні ділянки, тоді як звернення із заявою до міської ради з метою отримання ще шести земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, без належного обґрунтування, поза межами процедури земельних торгів суперечить зазначеним правовим нормам, а отримання у березні 2017 року спірних земельних ділянок мало б відбутись за результатами проведення земельних торгів, порядок проведення яких визначено Законом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону" від 05.07.2012. Не погодившись із вищевказаним рішенням, відповідач ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 у справі №917/1701/23 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що прокурором пропущений строк позовної давності за вимогою про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок від 13.03.2017; порушення інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду відбулось у листопаді 2013 під час ухвалення рішення Комсомольської міської ради Полтавської області; строк звернення до суду за захистом інтересів держави внаслідок порушення порядку надання земельних ділянок в оренду почав свій відлік у листопаді 2013 і сплинув у листопаді 2016 року. - оскільки у даній справі позовні вимоги про зобов`язання повернути земельні ділянки не заявлені, тому обраний прокурором спосіб захисту про визнання недійсним договору не є належним способом захисту прав, що є самостійною підставою для відмови у позові. - прокурором не доведено права представництва інтересів держави за такого складу учасників справи та є непропорційним втручанням держави у право апелянта мирно володіти майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. - спір у даній справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 у справі №917/1701/23 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду: - докази сплати судового збору у сумі 24156,00грн; обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 у справі №917/1701/23. 07.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду від Кременчуцької окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор зазначає, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку, встановленого на її подання. Зокрема, за твердженням прокурора, інтереси відповідача в суді першої інстанції представляла адвокат Кириченко Г.В., яка була присутня 19.12.2024 в судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частини оскаржуваного рішення, а отже відповідач був обізнаний про ухвалення оскаржуваного рішення. Крім того, повний текст рішення у справі складено 29.11.2024 та надіслано сторонам в електронні кабінети ЄСІТС, у тому числі й адвокату Кириченко Г.В. На думку прокурора, відповідачем пропущено строк на подання апеляційної скарги без поважних причин такого пропуску. Узагальнена позиція прокурора ґрунтується на наступному: - спори щодо використання землями фермерського господарства, а також щодо правомірності надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства мають розглядатися господарськими судами; - прокурором в межах строку позовної давності вживались заходи щодо захисту в судовому порядку інтересів держави та визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди спірних земельних ділянок; - ОСОБА_1 на момент отримання в оренду земельних ділянок вже було створене відповідне фермерське господарство, а тому всі земельні ділянки для фермерського господарства останній повинен був отримувати у користування відповідно до вимог ст. ст. 124,134 ЗК України та ст. ст. 1,7 ЗУ "Про фермерське господарство" як юридична особа лише на конкурентних засадах за результатами земельних торгів; - господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, зокрема, про недійсність договору оренди землі, а тому вимога про скасування державної реєстрації права оренди є правовим наслідком визнання недійсним договору оренди землі; - прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Міскої ради, оскільки остання протягом розумного строку не вжила заходів до усунення порушень земельного законодавства. 17.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, встановлених ухвалою суду від 31.12.2024, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 у справі №917/1701/23. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2025, у зв`язку із відпусткою судді Гребенюк Н.В. для розгляду справи сформовано колегію судді у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Медуниця О.Є., суддя Здоровко Л.М. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 у справі №917/1701/23 задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 у справі №917/1701/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 у справі №917/1701/23; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №917/1701/23 на 06.03.2025 о 10:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження - 15 днів з дня вручення даної ухвали; витребувано матеріали справи №917/1701/23 із Господарського суду Полтавської області. 27.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду з господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/1701/23. 28.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду від Кременчуцької окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі, в яких прокурор зазначає, що участь у судовому засіданні забезпечуватимуть прокурори Харківської обласної прокуратури відповідно до п. 11.2 наказу Генерального прокурора від 21.08.2020. 03.02.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому останній просив зупинити дію рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 у справі №917/1701/23. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 задоволено клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення та зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 у справі №917/1701/23. 25.02.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у даній справі №917/542/23 до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою ТОВ "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України приписів абз. 1 ч. 3, абз. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та підстав представництва прокурором інтересів держави в суді. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 у справі №917/1701/23 відбудеться 12.03.2025. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025, у зв`язку із відпусткою судді Здоровко Л.М., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Медуниця О.Є., суддя Пуль О.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 у справі №917/1701/23 відбудеться 16.04.2025 о 12:30 год. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025, у зв`язку із відпусткою судді Медуниці О.Є., для розгляду справи сформовано колегію судді у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Пуль О.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 917/1701/23 до 28.05.2025 р. о 14:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №105. 27.05.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача. У вказаній заяві відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги, а також клопотання про зупинення апеляційного провадження у даній справі до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою ТОВ "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України приписів абз. 1 ч. 3, абз. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". У зв`язку із відпусткою головуючої судді Мартюхіної Н.О. та суддів - членів колегії Лакізи В.В. та Пуль О.А. станом на дату розгляду справи (28.05.2025), судове засідання з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 у справі №917/1701/23, призначене на 28.05.2025 о 14:00 год не відбулося. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025, у зв`язку з відпусткою судді Пуль О.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 у справі №917/1701/23 відбудеться 17.06.2025. о 15:30 год. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025, у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Тихий П.В. У судовому засіданні апеляційної інстанції 17.06.2025 приймав участь прокурор, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Уповноважені представники Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області та ОСОБА_1 у судове засідання 16.04.2025 та 17.06.2025 не з`явилися; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлені у встановленому законом порядку. Ухвали суду апеляційної інстанції від 21.01.2025, від 05.03.2025, від 12.03.2025, від 16.04.2025 та від 02.06.2025 було надіслано ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку та отримані останнім (№0610225913229, №0610237860210, №0610239565940, №0610248344329, №0610258569558). Також, ухвали суду апеляційної інстанції від 21.01.2025, від 05.03.2025, від 12.03.2025, від 16.04.2025 та від 02.06.2025 було надіслано Горішньоплавнівській міській раді Кременчуцького району Полтавської області до електронного кабінету в системі "Електронний суд". Відповідно до п. 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Абзацом 5 п. 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду. Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №906/184/21, від 02.11.2022 у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету). Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам". Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Ухвали суду апеляційної інстанції від 21.01.2025, від 05.03.2025, від 12.03.2025, від 16.04.2025 та від 02.06.2025 були у встановленому порядку внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039. Колегія суддів зазначає, що позивач - Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області та відповідач жодного разу своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалися, відповідач подав суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи без його участі (від 27.05.2025). Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників вказаних сторін, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про зупинення апеляційного провадження у даній справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне. Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли саме вони можуть бути усунені. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями ст.ст. 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі. Стаття 227 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У випадках, коли процесуальний закон дозволяє зупинити справу на розсуд суду (необов`язкове зупинення), визначальним для формування висновку суду про необхідність зупинення провадження колегія суддів вважає встановлення об`єктивних перешкод для винесення законного рішення по справі. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Рейнір Бізнес Груп" звернулося до Конституційного Суду України зі скаргою про перевірку на відповідність статті 131-1 Конституції України приписи абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами. Скарга розподілена судді-доповідачу; ухвалою колегії суддів Суду відкрито конституційне провадження у справі. Другий сенат 24 квітня 2024 на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп". Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Другий сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення. За змістом ст. 152 Конституцій України, яка кореспондується зі ст. 91 ЗУ Про Конституційний Суд України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі№ 4819/49/19 зазначено на те, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ. Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Разом з цим, рішення Конституційного Суду України за скаргою ТОВ "Рейнір Бізнес Груп" щодо перевірки на відповідність статті 1311 Конституції України приписи абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не ухвалено. Отже, у разі ухвалення рішення про визнання неконституційними положень абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", на спірні правовідносини будуть поширюватися положення Рішення Конституційного Суду України. Разом з цим, на даний час сама по собі пов`язаність справ не свідчить про незаконність звернення прокурора з відповідним позовом. Окрім того, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини тривають ще з 2019 року, коли прокурор звернувся до Комсомольського міського суду Полтавської області з позовом до Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації в межах строку позовної давності. Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.10.2021 провадження у справі № 534/800/19 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення у подібних правовідносинах у справі № 922/1830/19. Під час судового розгляду вказаної позовної заяви Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №536/1769/21 від 05.10.2022 відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 04.04.2023 закрито провадження у цивільній справі № 534/800/19 на підставі п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, з роз`ясненням можливості перепред`явлення позову в рамках господарського судочинства. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші). Таким чином, зупинення провадження у цій справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження призведе до безпідставного затягування розгляду справи, нездійснення розгляду справи упродовж розумного строку, що суперечитиме засадам господарського судочинства та вимогам Конвенції. У постанові Верховного Суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 зазначено на те, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі. Заява має містити обґрунтовані мотиви стосовно наявності конкретних обставин, що унеможливлюють прийняття судом відповідного рішення та перешкоджають розгляду цієї справи, а посилання на існування іншої справи, не є достатніми та належними підставами для зупинення провадженні у справі. Так, наявні у матеріалах справи докази дозволяють суду оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, і до яких належить, зокрема, порушення передбаченої Земельним кодексом України процедури отримання ОСОБА_1 у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Отже, заявником не доведено об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, оскільки закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, а тому у даній справі відсутні жодні перешкоди для винесення законного рішення. Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, при вивченні питання додержання вимог земельного законодавства на території Горішньоплавнівської міської ради та Кременчуцького району, Кременчуцькою окружною прокуратурою встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території м. Горішні Плавні Полтавської області. Так, рішенням 38 сесії 6 скликання Комсомольської міської ради Полтавської області від 19.11.2013 (зі змінами від 18.11.2014 та 20.10.2015) надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду на території м. Комсомольська Полтавської області. Рішенням 18 сесії 7 скликання Горішньоплавнівської міської ради Полтавській області (постановою Верховної ради України від 01.06.2016 №1377-VIII, місто Комсомольськ перейменовано в місто Горішні Плавні) від 22.12.2016 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та передачу їх в оренду гр. ОСОБА_1 на території міста Горишні Плавні», затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та передачі їх в оренду ОСОБА_1 на території м. Горішні Плавні: площею 27,2764 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0173), площею 11,4366 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0168), площею 9,7933 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0169), площею 54,1213 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0170), площею 36,7780 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0171), площею 7,3527 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0172). 13.03.2017 між Горішньоплавнівською міською радою Полтавській області в особі заступника міського голови Мухи Ю.М. (далі - Орендодавець) та гр. ОСОБА_1 (далі - Орендар) укладено Договір оренди землі № 6/17. Відповідно до умов укладеного Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства, з кадастровими номерами: 5310200000:50:029:0173; 5310200000:50:029:0168; 5310200000:50:029:0169; 5310200000:50:029:0170; 5310200000:50:029:0171; 5310200000:50:029:0172 (п.1.Договору). За змістом п.2 Договору, в оренду передаються земельні ділянки: загальною площею 146,7583 га, в тому числі: площею 27,2764 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0173), площею 11,4366 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0168), площею 9,7933 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0169), площею 54,1213 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0170), площею 36,7780 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0171), площею 7,3527 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0172). У п. 8 Договору сторони погодили, що його укладено на 20 років згідно з рішенням 18 сесії Горішньоплавнівської міської ради Полтавській області 7 скликання від 22.12.2016. Право оренди земельних ділянок ОСОБА_1 , відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області 16.03.2017, номери записів про речове право-19534293, 19534631, 19534258, 19533261, 19533784, 19533356. 15.10.2019 Горішньоплавнівською міською радою прийнято рішення Про припинення права оренди земельної ділянки та внесення змін до договору оренди землі з громадянином ОСОБА_1 на земельні ділянки, розташовані на території міста Горішні Плавні, відповідно до якого припинено гр. ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5310200000:50:029:0172 площею 7,3527 га, розташовану на території міста Горішні Плавні. У п. 2 вказаного рішення ухвалено внести відповідні зміни до договору оренди землі №6/17 від 13.03.2017, укладеного з гр. ОСОБА_1 , на земельні ділянки (кадастрові номери 5310200000:50:029:0173, 5310200000:50:029:0168, 5310200000:50:029:0169, 5310200000:50:029:0170, 5310200000:50:029:0171, 5310200000:50:029:0172) , загальною площею 146,7583 га, які розташовані у місті Горішні Плавні та надані для ведення фермерського господарства, шляхом викладення договору оренди в новій редакції; зобов`язано гр. ОСОБА_1 укласти додаткову угоду до Договору оренду землі. На виконання вказаного рішення, 29.10.2019 між Горішньоплавнівською міською радою та гр. ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1/19 до договору оренди землі № 6/17 від 13.03.2017, відповідно до умов якої сторони погодили припинити гр. ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5310200000:50:029:0172, площею 7,3527 га, розташовану на території м. Горішні Плавні; внести відповідні зміни до договору оренди землі № 6/17 від 13.03.2017 (дата державної реєстрації 16.03.2017 номери записів про інше речове право-19534293, 19534631, 19534258, 19533261, 19533784, 19533356) шляхом викладення договору оренди в новій редакції. У Договорі оренди землі № 6/17 від 13.03.2017, з урахуванням Додаткової угоди № 1/19 Горішньоплавнівська міська рада та гр. ОСОБА_1 дійшли згоди, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства, з кадастровими номерами: 5310200000:50:029:0173; 5310200000:50:029:0168; 5310200000:50:029:0169; 5310200000:50:029:0170; 5310200000:50:029:0171 (п.1.Договору). За змістом п.2 Договору, в оренду передаються земельні ділянки: загальною площею 146,7583 га, в тому числі: площею 27,2764 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0173), площею 11,4366 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0168), площею 9,7933 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0169), площею 54,1213 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0170), площею 36,7780 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0171), які розташовані на території міста Горішні Плавні (п. 2 Договору). Рішенням Горішньоплавнівської міської ради 16.07.2019 Про включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок комунальної власності, які виставляються на земельні торги окремими лотами та проведення земельних торгів у формі аукціону, зокрема, земельну ділянку, кадастровий номер 5310200000:50:029:0172, у місті Горішні Плавні Полтавської області, площею 7,3527 га, включено до переліку земельних ділянок комунальної власності, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Згідно протоколу №1 земельних торгів у формі аукціоні, переможцем земельних торгів на об`єкт продажу: лот №43081, право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5310200000:50:029:0172, площею 7,3527 га, розташовану на території міста Горішні Плавні стало ФГ Відродження-Агро (код ЄДРПОУ 36956007). За наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, засновником та керівником ФГ Відродження-Агро (код ЄДРПОУ 36956007) є ОСОБА_1 . 23.12.2019 між Горішньоплавнівською міською радою Полтавської області в особі секретаря міської ради Дороти С.С. (далі - Орендодавець) та ФГ Відродження-Агро в особі керівника Матюхи Ю.О. (далі - Орендар) укладено договір оренди землі №47/19, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, з кадастровим номером: 5310200000:50:029:0172, яка розташована у місті Горішні Плавні, площею 7,3527 га (п.1.Договору). Звертаючись до господарського суду першої інстанції з позовом у даній справі, прокурор зазначає, що рішення Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області від 22.12.2016 та Договір оренди землі укладено з порушенням ст. ст. 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України та ст. ст. 1, 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство". Горішньоплавнівською міською радою Полтавської області не враховано, що протягом 2013-2014 у межах Полтавської області ОСОБА_1 вже надано в оренду для ведення фермерського господарства 14 окремих земельних ділянок загальною площею 240,129 га в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради м. Горішні Плавні Полтавської області та Кременчуцького району. Прокурор вказує на те, що у відповідності до ст. ст. 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", ст. ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України громадянин може використати один раз право на отримання земельної ділянки державної або комунальної власності, додаткові земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах. На час прийняття рішення Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області від 19.11.2013, зі змінами від 18.11.2014 та від 20.10.2015 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 , як фізичній особі, останній з 2010 року був керівником та власником ФГ "Відродження-Агро". Таким чином, прокурор вважає, що звертаючись з заявою до Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, ОСОБА_1 мав на меті уникнути процедуру проведення земельних торгів при отриманні земельних ділянок, що суперечить вимогам ст. 124 ЗК України. Всупереч положень чинного законодавства, Горішньоплавнівська міська рада Полтавської області, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_1 вже надавались земельні ділянки з 2014 для ведення фермерського господарства, повторно прийняла рішення про затвердження документації з землеустрою та передачу йому в оренду землі для ведення фермерського господарства. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 на момент отримання в оренду земельних ділянок вже було створено відповідне фермерське господарство, а тому всі земельні ділянки для фермерського господарства останній повинен був отримувати у користування відповідно до вимог ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 7 Закону України Про фермерське господарство, як юридична особа (ФГ Відродження-Агро) лише на конкурентних засадах - за результатами земельних торгів. Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Полтавської області 19.11.2024 ухвалено оскаржуване рішення у справі №917/1701/23, яким позов задоволено. Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених прокурором позовних вимог з огляду на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області та укладення договору оренди ОСОБА_1 вже створив та зареєстрував ФГ Відродження-Агро, яке мало у користуванні земельні ділянки, звернення із заявою до міської ради з метою отримання ще шести земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, без належного обґрунтування, поза межами процедури земельних торгів суперечить зазначеним правовим нормам, а отримання у березні 2017 року спірних земельних ділянок мало б відбутись за результатами проведення земельних торгів, порядок проведення яких визначено Законом України Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону від 05.07.2012; на час прийняття рішення від 19.11.2013 та внесення до нього змін 18.11.2014, 20.10.2015 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 , як фізичній особі, останній був керівником та власником фермерського господарства; Горішньоплавнівська міська рада Полтавської області, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_1 починаючи з 2013 року вже надавались земельні ділянки для ведення фермерського господарства, повторно прийняла рішення про затвердження документації із землеустрою та передачу йому в оренду землі для ведення фермерського господарства, що є порушенням закону; рішення Горішньоплавнівської міської ради від 22.12.2016 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та передачу їх в оренду ОСОБА_1 прийняте з порушенням вимог Закону України Про фермерське господарство та ст. 134 Земельного кодексу України. Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, враховуючи наступне. Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в даній справі, колегія суддів зазначає таке. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Статтею 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Частиною 4 ст. 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18). Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Частина 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва (такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18). Обґрунтовуючи необхідність здійснення представництва інтересів держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області в суді, прокурор у позовній заяві зазначив, що з 27.05.2021 законодавчо визначеним розпорядником спірних земельних ділянок та органом, уповноваженим державою здійснювати функції у відповідних спірних правовідносинах є Горішньоплавнівська об`єднана територіальна громада в особі Горішньоплавнівської міської ради. Прокурор вказав, що позивач не здійснює належним чином покладені на нього повноваження з контролю за дотриманням законодавства під час розпорядження земель, що в силу ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для вжиття прокурором відповідних заходів представницького характеру. Як встановлено судом, Кременчуцька окружна прокуратура зверталася з повідомленням №52/1-6614вих-523 від 22.05.2023 до Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області про намір вжиття заходів представницького характеру, в якій пропонувала раді у строк до 18.06.2023 самостійно вжити реальні, вичерпні та дієві заходи, спрямовані на захист інтересів держави за встановленим фактом порушення вимог земельного законодавства. У відповідь на вказаний лист, Горішньоплавнівська міська рада Полтавської області листом №03-22/2045/1305 від 24.05.2023 просила направити на адресу Ради наявні докази, які свідчать про порушення Матюхою Ю.О. норм земельного законодавства, з метою вжиття заходів. Надалі, Кременчуцька окружна прокуратура листом від 14.06.2023 додатково повідомила Горішньоплавнівську міську раду Полтавської області про намір представництва інтересів держави в суді, з наданням копій матеріалів на підтвердження виявлених порушень земельного законодавства. Листом Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області від 28.06.2023 повідомлено прокуратуру про ознайомлення з текстом повідомлення про намір представництва інтересів держави в суді. Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, а Горішньоплавнівською міською радою Полтавської області не було вжито жодних заходів на повернення спірних земельних ділянок у власність держави, колегія дійшла висновку, що прокурором належним чином обґрунтовано та підтверджено підстави для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах. Щодо вимог прокурора по суті заявленого позову, суд зазначає таке. За змістом ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. За змістом ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Частинами 2, 3 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Отже, стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу. Разом із тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень Земельного кодексу України, положеннями Закону України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У спірних правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство"(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство"). Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни у заяві зазначають: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Таким чином, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (ст. 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство"). Так, у поданій до Комсомольської міської ради Полтавської області заяві про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 не вказано про кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, а також неналежно обґрунтовано бажані для отримання великі розміри земельних ділянок, до того ж окремими масивами, з урахуванням перспектив діяльності створюваного фермерського господарства. Крім того, не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників чи оренду сільськогосподарської техніки. Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Горішньоплавнівською міською радою не надано належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у заяві ОСОБА_1 , відсутності належного обґрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів, не перевірено та не враховано обставини, які спростовують дійсність волевиявлення заявника, наявність в нього бажання здійснювати фермерську діяльність та спроможність вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціальною щодо ст. 123 Земельного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19). Положеннями ст.ст. 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених ч. 1 ст. 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом із тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі №6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі №6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі №6-248цс16 та постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №924/863/17, від 14.11.2018 у справі №314/3881/15-ц. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства в порядку, визначеному законом, на конкурентних засадах (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №621/2501/18, від 15.01.2020 у справі №627/1351/18). Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Так, звернення ОСОБА_1 до Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області щодо отримання в користування спірних земельних ділянок було повторним, оскільки протягом 2013 - 2014 років у межах Полтавської області ОСОБА_1 вже передано в оренду для ведення фермерського господарства 14 окремих земельних ділянок загальною площею 240,129 га в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради м. Горішні Плавні Полтавської області та Кременчуцького району. Під час вивчення питання додержання земельного законодавства, прокурором встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з ОСОБА_1 укладено договори оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства, а саме: договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5310290300:00:019:0256, площею 31,5583 га, розташованої на території Дмитрівської сільської ради м. Горішні Плавні від 16.09.2013; аналогічні договори оренди земельних ділянок кадастровий номер 5310290300:00:010:0101 площею 9,5694 га, 5310290300:00:012:0181, площею 8,2372 га, 5310290300:00:012:0211, площею 3,9802 га, 5310290300:00:015:0054, площею 3,8079 га, 5310290300:00:018:0064, площею 75,6872 га, 5310290300:00:019:0247, площею 33,2131 га, 5310290300:00:019:0248, площею 3,7536 га, 5310290300:00:019:0249, площею 4,7076 га розташованих на території Дмитрівської сільської ради м. Горішні Плавні від 16.09.2013 та 5322481300:02:000:0321, площею 10,9911 га, 5322481300:02:000:0196, площею 32,6001 га розташованих на території Запсільської сільської ради Кременчуцького району від 09.09.2013. Окрім цього, 29.10.2014 Дмитрівською сільською радою м. Горішні Плавні з ОСОБА_1 укладено договори оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства, а саме: кадастровий номер 5310290309:09:009:0560, площею 11,9387 га, 5310290309:09:009:0561, площею 6,316 га, 5310290309:09:009:0562, площею 3,7686 га, розташованих на території Дмитрівської сільської ради м. Горішні Плавні. Як зазначено вище, ОСОБА_1 з 01.06.2010 року є засновником та керівником ФГ Відродження-Агро (код ЄДРПОУ 36956007), що підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. За змістом ст. ст. 7, 12 Закону Про фермерське господарство, ст.ст.й 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, громадянин може використати один раз право на отримання земельної ділянки державної або комунальної власності, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Таким чином, фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства. А тому, оскільки на момент прийняття рішення 18 сесії 7 скликання Горішньоплавнівської міської ради Полтавській області від 22.12.2016, фермерське господарство вже набуло статусу юридичної особи, фактично отримало право на отримання в оренду земельних ділянок в силу вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство", то отримання у подальшому додаткових земельних ділянок у великому розмірі (більше 200 га), яке відбулося без проведення земельних торгів, в силу приписів ст. 124, 134 Земельного кодексу України, є незаконним. Таким чином, додаткові земельні ділянки могли бути отримані виключно створеним ФГ Відродження-Агро, а не ОСОБА_1 як громадянином/фізичною особою, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Системний аналіз Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство" свідчить про наступне: (1) земельна ділянка для ведення фермерського господарства набувається саме фізичною особою; (2) після створення (державної реєстрації) фермерського господарства, останнє набуває земельні ділянки державної або комунальної власності у користування або власність виключно на підставі земельних торгів відповідно до положень ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.11.2014 (справа №3-157гс14) та від 24.05.2016 (справа №21551а16). Таким чином, беручи до уваги те, що на момент прийняття рішення Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області та укладення договору оренди ОСОБА_1 вже створив та зареєстрував ФГ Відродження-Агро, яке мало у користуванні земельні ділянки саме для ведення фермерського господарства та використав право на отримання земельних ділянок без проведення земельних торгів, тому звернення із заявою до міської ради з метою отримання ще шести земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, без належного обґрунтування, поза межами процедури земельних торгів є незаконним, оскільки отримання у березні 2017 року спірних земельних ділянок мало б відбутись за результатами проведення земельних торгів, порядок проведення яких визначено Законом України Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону від 05.07.2012. Горішньоплавнівська міська рада Полтавської області, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_1 починаючи з 2013 року вже надавались земельні ділянки для ведення фермерського господарства, повторно прийняла рішення про затвердження документації із землеустрою та передачу йому в оренду землі для ведення фермерського господарства, що є порушенням земельного законодавства. Прокурором в позові не заявлено вимогу про скасування рішення Горішньоплавнівської міської ради про надання дозволу на розробку землевпорядної документації, з огляду на таке. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 зазначали, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18). У судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (п. 35 постанови ВП від 27.02.2019 у справі №761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави. Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі. У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області). Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору. Разом з тим, позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18). З урахуванням вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, прокурор посилається на незаконність рішення Горішньоплавнівської міської ради про надання дозволу на розробку землевпорядної документації без пред`явлення позовної вимоги щодо скасування розпорядження, яким ділянки передані в оренду. Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Статтею 6 Закону України Про оренду землі визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Відповідно до ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Відповідно до ст. ст. 210 - 211 ЗК України визначено, що наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною. Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановлений законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. За змістом ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з`ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори. З огляду на викладене, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції встановлено факт порушення передбаченої Земельним кодексом України процедури отримання Матюхою Ю.О. у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства), а також те, що рішення Горішньоплавнівської міської ради суперечить приписам Земельного кодексу України та Закону України Про фермерське господарство, позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок кадастрові номери: 5310200000:50:029:0173, 5310200000:50:029:0168, 5310200000:50:029:0169, 5310200000:50:029:0170, 5310200000:50:029:0171, загальною площею 139,4056 га, які розташовані на території м. Горішні Плавні Полтавської області, укладеного 13.03.2017 між Горішньоплавнівською міською радою та Матюхою Юрієм Олександровичем, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2017, номери записів про інше речове право: 19534293, 19534258,19534631, 19533356, 19533261, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Посилання апелянта на те, що про порушення інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду відбулось у листопаді 2013 під час ухвалення рішення Комсомольської міської ради Полтавської області, а тому строк звернення до суду за захистом інтересів держави внаслідок порушення порядку надання земельних ділянок в оренду почав свій відлік у листопаді 2013 і сплинув у листопаді 2016, відхиляються колегією суддів, з огляду на таке. Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 57 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"). Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру"). Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовну давність визначено, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За змістом ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Водночас, згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За положеннями ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19. Прокурор зазначає на те, що про порушення інтересів держави, тобто незаконну передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення Матюсі Ю.О. стало відомо в межах строку позовної давності, при передачі у користування рішенням Горішньоплавнівської міської ради від 22.12.2016, яким затверджено проект відведення та передано в оренду Матюсі Ю.О. земельні ділянки загальною площею 146,7583 га, які розташовані на території м. Горішні Плавні Полтавської області для ведення фермерського господарства. Саме з цих підстав прокурором в межах строку позовної давності в позові заявлено вимоги про скасування рішення, яким земельні ділянки передані в оренду та відповідного правовстановлюючого документа. З метою усунення виявлених порушень земельного законодавства, прокурор 27.05.2019 звернувся до Комсомольського міського суду Полтавської області з позовом до Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації в межах строку позовної давності. Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.10.2021 провадження у справі № 534/800/19 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення у подібних правовідносинах у справі № 922/1830/19. Проте, під час судового розгляду вказаної позовної заяви Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №536/1769/21 від 05.10.2022 відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі №357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 04.04.2023 закрито провадження у цивільній справі № 534/800/19 на підставі п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, з роз`ясненням можливості перепред`явлення позову в рамках господарського судочинства. Таким чином, прокурором в межах строків позовної давності вживалися заходи щодо захисту в судовому порядку інтересів держави та визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди спірних земельних ділянок. Прийняття рішення 38 сесії 6 скликання Комсомольської міської ради Полтавської області від 19.11.2013 (зі змінами від 18.11.2014 та 20.10.2015), яким надано дозвіл Матюсі Ю.О. на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду на території м. Комсомольська Полтавської області, саме по собі не породжувало наслідків та не містило документів, що стали підставою для незаконної передачі в оренду спірних земельних ділянок та без опрацювання яких, неможливо було встановити законність їх передачі в оренду відповідачу. У разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 17.03.2021 у справі № 922/1017/20, від 30.06.2021). Завершальним етапом процедури передачі в оренду земельних ділянок передання (надання) земельної ділянки, що оформлюється рішенням уповноваженого органу про затвердження проекту землеустрою та укладання договору оренди, у справі - рішення 18 сесії 7 скликання Горішньоплавнівської міської ради Полтавській області від 22.12.2016 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та передачі їх в оренду Матюсі Юрію Олександровичу та укладення договору оренди № 6/17 від 13.03.2017 між Горішньоплавнівською міською радою Полтавській області та фізичною особою Матюхою Ю.О. Таким чином, саме від вказаної дати необхідно обраховувати початок перебігу позовної давності, оскільки саме з нею пов`язується незаконне отримання в оренду відповідачем спірних земельних ділянок та момент, коли довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Щодо позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням права оренди, суд виходить з такого. Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, що втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 по справі № 910/3009/18 (п. 63), від 19.01.2021 по справі № 916/1415/19 (п.6.13), від 16.02.2021 по справі № 910/2861/18 (п. 98). Ефективність позовної вимоги має оцінюватися виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Частиною третьою ст. 216 Цивільного кодексу України і передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину (у т.ч. повернення) застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Такі особливості встановлено, зокрема, ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за змістом якої у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. Відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором. Таким чином, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає такі способи судового захисту порушених прав як: - судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; - судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; - судове рішення про скасування державної реєстрації прав. Відповідно до ч. 2 ст. 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення. Таким чином, суд апеляційної інстанції враховує, що Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відповідно до ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору. Так, право оренди земельних ділянок Матюхою Ю.О., відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області 16.03.2017, номери записів про речове право-19534293, 19534631, 19534258, 19533261, 19533784, 19533356 на підставі договору оренди землі від 13.03.2017. Отже, згідно із ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення суду щодо недійсності документу, на підставі якого здійснено реєстрацію права оренди, є підставою для внесення запису про припинення права оренди на відповідний об`єкт. Таким чином, враховуючи, що визнання в судовому порядку правочину недійсним є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру прав про припинення права оренди на земельну ділянку, суд апеляційної інстанції зазначає, що визнання у спірних правовідносинах недійсним договору оренди земельних ділянок кадастрові номери: 5310200000:50:029:0173, 5310200000:50:029:0168, 5310200000:50:029:0169, 5310200000:50:029:0170, 5310200000:50:029:0171, загальною площею 139,4056 га, які розташовані на території м. Горішні Плавні Полтавської області, укладеного 13.03.2017 між Горішньоплавнівською міською радою та ОСОБА_1 та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди земельних ділянок, з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки, призведе до реального захисту та відновлення порушених прав Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області. З матеріалів справи чітко вбачається про недотримання ОСОБА_1 процедури отримання земельних ділянок в оренду, а саме без проведення земельних торгів, що є порушенням положень Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство", які діяли як на час виникнення спірних правовідносин та є чинними і на даний час. Також, право користування земельними ділянками без державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав не наступає, а тому скасування права оренди земельних ділянок є ефективним способом захисту та зумовлює відсутність права у відповідача на подальше користування земельними ділянками. Отже, вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди є ефективним способом захисту та призведе до відновлення порушених прав держави на спірні земельні ділянки, адже задоволення таких вимог поновить порушене право та законний інтерес позивача. Разом з тим, саме держава в особі відповідних органів визначає порядок виконання рішення про повернення міській раді земельних ділянок. Таким чином, аргументи апелянта на те, що обраний прокурором спосіб захисту про визнання недійсним договору, не є належним способом захисту прав, не приймаються, у зв`язку з їх необґрунтованістю. Також, колегією суддів відхиляються доводи апелянта про те, що спір у даній справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, з огляду на таке. 29.02.2024 Господарський суд Полтавської області постановив ухвалу, залишену без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024, про закриття провадження у справі з тієї підстави, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Судові рішення, якими було закрито провадження у справі, ґрунтуються на тому, що даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України та має розглядатися за правилами цивільного судочинства згідно зі статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), оскільки є спором у справі про право цивільне, тобто має приватноправовий характер, а також належний суб`єктний склад сторін цього спору, до якого відноситься, зокрема, фізична особа. Постановою Верховного Суду від 17.07.2024 у справі №917/1701/23 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 917/1701/23 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скасовуючи судові акти та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, Верховний Суд виходив з такого. Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За приписами ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі, суб`єктного складу правовідносин. Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються приписами ЗК України. Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначаються нормами Закону України "Про фермерське господарство". Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у ст. 3 Господарського кодексу України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, а саме: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Таким чином, беручи до уваги, що земельні ділянки надавалися в користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, тобто для використання у підприємницькій діяльності, то за своїм змістом правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, притаманні саме господарській діяльності. Сам по собі факт того, що орендарем за оспорюваним договором оренди та за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є фізична особа, не може бути єдиним та визначальним критерієм для віднесення цієї справи до юрисдикції цивільних судів. Окрім того, є необґрунтованими посилання апелянта на непропорційне втручання держави у право апелянта мирно володіти майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, з огляду на таке. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". З питань оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах. Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Як встановлено вище, апелянт не набув право користування земельними ділянками у законний спосіб, адже, як уже зазначалося, у наведеному випадку мало місце повторне отримання апелянтом ОСОБА_1 спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення в користування для ведення фермерського господарства у спрощеному порядку поза межами обов`язкової процедури земельних торгів. У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №297/616/17 зазначено: "Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування ст. 1 Першого Протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна". Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду про задоволення позову не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка. Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття рішення в даній справі не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 у справі №917/1701/23 підлягає залишенню без змін. З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника. Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 у справі №917/1701/23 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 у справі №917/1701/23 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повну постанову складено 30.06.2025. Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна Суддя В.В. Лакіза Суддя П.В. Тихий