LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Херсонський апеляційний суд650/1756/25

від 11.05.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" залишити без задоволення, рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2026 року - без змін.

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 650/1756/25 Головуючий у 1-й інстанції: Сікора О.О. Номер провадження: 22-ц/819/849/26 Доповідач: Воронцова Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2026 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П., суддів: Майданіка В.В., Склярської І.В., секретар: Андреєва В.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ПЛЮС", розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2026 року, ухвалене суддею Сікорою О.О., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Іщук Надія Ростиславівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ПЛЮС" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Іщук Н.Р., звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" (далі - ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ"), про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6520984800:07:002:0005, площею 6,25 га, яка розташована на території Борозенської територіальної громади Бериславського району Херсонської області. 24 лютого 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ" укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Великоолександрівському районному відділі Херсонської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 червня 2010 року за № 4АА002358-041071600026. 20 січня 2015 року між ОСОБА_1 , ТОВ "ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ" та ПП "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС" укладено договір про заміну сторони у договорі оренди, за яким право оренди вказаної земельної ділянки перейшло до ПП "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС". 28 грудня 2017 року між ОСОБА_1 , ПП "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС" та ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" укладено додаткову угоду № 1800021 до договору оренди землі № 4АА002358-041071600026 від 30 червня 2010 року, за якою право оренди земельної ділянки перейшло до ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", викладено договір оренди викладено в новій редакції, строк дії договору продовжено до 30 листопада 2025 року, визначено нормативну грошову оцінку визначено у розмірі 216 257 грн 80 коп., орендну плату, що складає 5,43 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік оренди, строк внесення орендної плати з 01 серпня до 31 грудня кожного року. 21 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" укладено додаткову угоду б/н до договору оренди землі, якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2032 року, визначено орендну плату у розмірі 10,06 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 21 755 грн 53 коп. за повний рік оренди, яка вноситься орендарем до 31 грудня кожного року. Однак, відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань за договором оренди земельної ділянки, внаслідок чого позивачу не сплачено орендну плату за 2022-2024 роки на загальну суму 65 266 грн 59 коп. Вважає, що систематична несплата орендної плати, невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням та відсутність будь-яких дій з боку відповідача щодо виконання договору свідчить про істотне порушення умов оренди, що є підставою для розірвання договору та стягнення заборгованості з орендної плати. У зв`язку із зазначеним, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд: - розірвати договір оренди земельної ділянки від 24 лютого 2010 року зареєстрований 30 червня 2010 року за №4АА002358-041071600026, зі змінами, в редакції згідно додаткової угоди б/н від 21 лютого 2022 року, номер запису про інше речове право 11496335, укладений між ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 6,25 га з кадастровим номером 6520984800:07:002:0005, що розташована на території Чарівненської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області (Борозенська ОТГ Бериславського району Херсонської області), з урахуванням переходу права оренди до ТОВ "ПЕРЕМОГА ПЛЮС". - стягнути з ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" на користь ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 6,25 га з кадастровим номером 6520984800:07:002:0005, що розташована на території Чарівненської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області (Борозенська ОТГ Бериславського району Херсонської області) заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 65 266 грн 59 коп. та понесені судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", ТОВ "ПЕРЕМОГА-ПЛЮС" про розірвання договору оренди землі задоволено частково. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 24 лютого 2010 року зареєстрований 30 червня 2010 року за №4АА002358-041071600026, зі змінами, в редакції згідно додаткової угоди б/н від 21 лютого 2022 року, номер запису про інше речове право 11496335, укладений між ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 6,25 га з кадастровим номером 6520984800:07:002:0005, що розташована на території Чарівненської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області (Борозенська ОТГ Бериславського району Херсонської області), з урахуванням переходу права оренди до ТОВ "ПЕРЕМОГА ПЛЮС". Стягнуто з ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" на користь ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 6,25 га з кадастровим номером 6520984800:07:002:0005, що розташована на території Чарівненської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області (Борозенська ОТГ Бериславського району Херсонської області) заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 43 511 грн 06 коп. та судовий збір в сумі 1 130 грн 45 коп. Стягнуто з ТОВ "ПЕРЕМОГА ПЛЮС" витрати на судовий збір в розмірі 484 грн 48 коп. В іншій частині позову відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції врахував факт відчуження права оренди ТОВ "ПЕРЕМОГА ПЛЮС", встановив об`єктивну неможливість відповідача ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" упродовж 2022 року використовувати спірну земельну ділянку, що розташована на території, яка була тимчасово окупована рф, та виходив з доведеності істотних порушень відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, а саме систематичного невиконання обов`язку зі сплати орендної плати за 2023-2024 роки, недоведення відповідачем обставин непереборної сили за вказаний період і неможливості виконання умов договору, а тому дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди та стягнення відповідно заборгованості з орендної плати. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із рішенням суду ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2026 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував наявність обставин непереборної сили та об`єктивну неможливість використання земельної ділянки через її розташування на території, де ведуться бойові дії, потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, проникнення військовослужбовців рф на територію підприємства та знищення майна, що звільняє орендаря від сплати орендної плати. Матеріали справи не містять доказів проходження процедури передачі відповідальності щодо очищеної території від операторів протимінної діяльності до місцевих державних адміністрацій, тому відповідач з поважних причин позбавлений можливості обробітку земельної ділянки. Суд необґрунтовано залишив поза увагою Закон України від 11 квітня 2023 року №3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно". Суд першої інстанції в порушення норм процесуального права надав перевагу доказам позивача, залишивши поза увагою пояснення та докази відповідача, якими він обґрунтовував свою позицію, зокрема безпідставно не взяв до уваги лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1, в якому засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є військова агресія рф проти України, розташування земельної ділянки позивача, на території, що перебувала у тимчасовій окупації у період 2022 року, та території, на якій можливим є ведення бойових, не врахував дані листа ГУ ДСНС у Херсонській області від 16 червня 2025 року та Інтерактивної карти Державної служби надзвичайних ситуацій, створеної на відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 2024 року №740, розпорядження Борозенської СВА про звільнення ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" від оподаткування, що свідчать про об`єктивну неможливість використання земельної ділянки та відсутність вини відповідача у невиконанні обов`язку зі сплати орендної плати. Суд порушив процесуальний порядок розгляду заяви про відвід судді, не врахував того, що ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" є неналежним відповідачем у справі, оскільки право оренди передано ТОВ "ПЕРЕМОГА ПЛЮС", а також не врахував висновки Верховного Суду та апеляційних судів щодо застосування норм права в подібних правовідносинах. Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судове засідання апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що не перешкоджає її розгляду в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку. Фактичні обставини справи, встановлені судами Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6520984800:07:002:0005, площею 6,25 га, яка розташована на території Борозенської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХС № 001874 від 14 листопада 2004 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. 24 лютого 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ" укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Великоолександрівському районному відділі Херсонської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 червня 2010 року за № 4АА002358-041071600026. 20 січня 2015 року між ОСОБА_1 , ТОВ "ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ" та ПП "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС" укладено договір про заміну сторони у договорі оренди, за яким право оренди вказаної земельної ділянки перейшло до ПП "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС". 28 грудня 2017 року між ОСОБА_1 , ПП "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС" та ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" укладено додаткову угоду № 1800021 до договору оренди землі № 4АА002358-041071600026 від 30 червня 2010 року, за якою право оренди земельної ділянки перейшло до ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", викладено договір оренди викладено в новій редакції, строк дії договору продовжено до 30 листопада 2025 року, визначено нормативну грошову оцінку визначено у розмірі 216 257 грн 80 коп., орендну плату, що складає 5,43 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік оренди, строк внесення орендної плати з 01 серпня до 31 грудня кожного року. 21 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" укладено додаткову угоду б/н до договору оренди землі, якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2032 року, визначено орендну плату у розмірі 10,06 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 21 755 грн 53 коп. за повний рік оренди, яка вноситься орендарем до 31 грудня кожного року. Відповідно до листа Борозенської сільської ради Бериславського району Херсонської області від 12 травня 2025 року № 962, ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" із заявами про розмінування земельних ділянок, які знаходяться у нього в користування (оренді) в Борозенську сільську військову адміністрацію не зверталося. Згідно обстежень масивів, земельних ділянок, які розташовані на території Чарівненського старостинського округу (с. Чарівне, с. Красносільське, с. Дмитренка, с. Костомарове, с. Нова Кубань та с. Стариця) військовими частинами збройних сил України Т0940 та Т0460 були складені відповідні акти про виконання робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів протягом 2023-2025 років. Земельні ділянки придатні для використання за цільовим призначенням. Станом на 13 травня 2025 року обстежено та розміновано земельних ділянок, які орендує ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" на загальну площу 3359,0082 га. ( в т.ч. с. Нова Кубань та с. Стариця 100% - 2643,399 га; с. Чарівне, с. Дмитренка, с. Красносільське 55% - 715,6092 га). Відсутні акти обстеження на земельні ділянки площею 578,2551 га, що розташовані біля с.Костомарове. На території Борозенської СТГ всі суб`єкти господарської діяльності проводять діяльність, земельні ділянки використовуються і обробляються, крім земельних ділянок, які перебувають в користуванні ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ". Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 438 КК України, 12 квітня 2022 року на підставі самостійного виявлення прокурором кримінального правопорушення до ЄРДР внесено відомості про те, що 09 квітня 2022 року приблизно о 12:00 годині невстановлені особи у військовій формі з території бази ТОВ "ЮТС-Агропродукт", яка розташована в селі Новорайськ Бериславського району Херсонської області, вивезли три одиниці сільськогосподарської техніки на загальну суму близько 1,5 мільйона гривень. Крім того, 17 червня 2022 року на підставі заяви ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" до ЄРДР у цьому ж кримінальному провадженні внесено відомості про те, що 24 лютого 2022 року російські військові проникли на територію підприємства за адресою: селище Новорайськ, вул. Промислова, 3, внаслідок чого працівники товариства були позбавлені доступу до свого майна. 23 квітня 2022 року з території підприємства було захоплено 11 одиниць мультикоптерів DJI Agras (CE), внаслідок чого підприємство втратило можливість обробляти земельні ділянки загальною площею 60 532,9902 га, розташовані у Херсонській області. Згідно з розпорядженням Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24 "Про доповнення переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили", до вказаного переліку додано ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ". Відповідно до листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 6603-2942/6616/3 від 11 червня 2025 року, піротехнічні розрахунки ДСНС до проведення робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на земельних ділянках, орендованих ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" на території Бериславського району Херсонської області, не залучались, а самі роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами. Згідно з розпорядженнями Борозенської сільської ради Бериславського району Херсонської області № 238 від 21 листопада 2023 року, № 239 від 21 листопада 2023 року, № 533 від 14 листопада 2024 року, № 30 від 02 лютого 2024 року, № 96 від 26 березня 2025 року ТОВ "ЮТС-Агропродукт" надано пільги зі сплати місцевих податків і зборів, що сплачуються згідно з Податковим кодексом України за період з 09 листопада 2022 року до 31 березня 2025 року щодо земельних ділянок, наведених у додатках. 17 квітня 2025 року між ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" та ТОВ "ПЕРЕМОГА ПЛЮС" укладено договір № 1704/25-23 відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок, на підставі якого право оренди, зокрема земельної ділянки, кадастровий номер 6520984800:07:002:0005, перейшло до ТОВ "ПЕРЕМОГА ПЛЮС", номер запису про право (в державному реєстрі прав - 59725772. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Щодо врахування додаткових пояснень скаржника та прийняття доказів, поданих до суду апеляційної інстанції 15 квітня 2026 року ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" подало до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення та лист Борозенської сілької ради Бериславського району Херсонської області № 1105 від 14 квітня 2026 року про те, що згідно акту №62 п від 09 січня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 на території Борозенської сільської ради Бериславського району Херсонської області виконано роботи з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів та знищення виявлених вибухонебезпечних предметів загальною площею 137,22 га, в тому числі на земельних ділянках, які знаходяться або знаходились в оренді ТОВ "ЮТС-АГРОГІРОДУКТ" зокрема і на ділянці, кадастровий номер 6520984800:07:002:0005, яка належить позивачу ОСОБА_1 . Зазначає, що вказаний акт не міг бути поданий до суду першої інстанції та долучений до матеріалів справи раніше з об`єктивних причин, оскільки відповідь на адвокатський запит, якою фактично підтверджується існування та зміст відповідного акта, була отримана лише 14 квітня 2026 року, відтак скаржник був позбавлений можливості надати цей доказ суду, оскільки не володів ним та не мав доступу до відповідної інформації. Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами. Верховний Суд у постанові від 24 липня 2024 року справа № 646/857/18 (провадження № 61-5330 св 24) зазначив, що тлумачення положень частини четвертої статті 365, 367 ЦПК України дає Верховному Суду можливість виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов`язані подава4и усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що, об`єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування. Зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки. Зазначене свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження цивільного судочинства в Україні. Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, наступними: 1) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування; 2) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду; 3) суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи; 4) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо). 5) наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень. Зазначене підтверджується численною, сталою й незмінною практикою Верховного Суду (різних юрисдикцій) з цього процесуального питання, яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності (див.: постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 140/1322/22; постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 717/2052/16-ц, провадження № 14-632цс18 (цивільна юрисдикція), від 31 січня 2020 року у справі№ 370/999/16-ц, провадження № 14-709цс19 (цивільна юрисдикція), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, провадження № 14-317цс19 (цивільна юрисдикція), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, провадження№ 12-4гс21 (господарська юрисдикція), від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12гс21 (господарська юрисдикція); постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 18 червня2020 року у справі № 909/965/16, від 16 червня 2021 року у справі № 915/2222/19, від 01 липня 2021 року у справі № 46/603 та інші). Вказана судова практика є сталою й незмінною і в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (див.: постанови від 03 травня 2018 року у справі№ 404/251/17, провадження № 61-13405св18; від 31 липня 2019 року у справі № 753/11963/15-ц, провадження № 61-27369св18, від 14 грудня 2022 року у справі № 521/574/22, провадження № 61-9422св22 та інші). Колегія суддів зазначає, що представник відповідача ТОВ "ЮТС-АГПРОРОДУКТ" був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, подавав відзив на позовну заяву (а.с. 36-47), проте не зазначав про існування обставин, вказаних у додаткових поясненнях, та як орендар не вживав заходів щодо своєчасного отримання акту № 62п від 09 січня 2025 року, який існував на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції. Сам по собі факт звернення із адвокатським запитом до Борозенської сілької ради Бериславського району Херсонської області 06 квітня 2026 року та отримання на нього відповіді 14 квітня 2026 року не свідчить про поважність причин пропуску строку для подання відповідного доказу у визначений законом строк, оскільки відповідач не довів того, що він не знав і не міг знати про існування вказаного акта або не міг своєчасно звернутися до органу місцевого самоврядування з метою його отримання. З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції не приймає наданий доказ та в силу приписів статті 367 ЦПК України в межах розгляду справи не дає оцінки наявності (відсутності) вказаних обставин. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Щодо розірвання договору оренди У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", ТОВ "ПЕРЕМОГА ПЛЮС" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати, посилаючись на невиконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати за 2022-2024 роки, що є істотним порушенням умов укладеного між ними договору оренди земельної ділянки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України). Правилами частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі. Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. З огляду на наведені правила абзацу першого частини другої статті 651 ЦК України як цивільне законодавство, так і земельне передбачає окремі приклади його застосування, що мають характер загальних для усіх цивільних відносин (у разі істотного порушення цивільного договору іншою стороною), а також характер спеціалізованих - для інших приватноправових договорів та для інших окремо застережених у законі видів порушень цивільних договорів (зокрема, окремі правила статті 141 ЗК України, застосовні до догорів оренди землі). Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи статті 32 Закону України "Про оренду землі", а також статті 141 ЗК України, пункт "д" частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати. З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних. Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Встановлено, що 24 лютого 2010 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ "ЮГТРАНЗИТСЕРВІС АГРОПРОДУКТ" укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6520683600:02:001:0020 площею 9,672 га, що розташована на території Максимогорьківської сільської ради Бериславського району Херсонської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до якого, з урахуванням додаткових угод, новим орендарем стало ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", яке зобов`язалося, зокрема, сплачувати орендну плату за користування спірною земельною ділянкою у грошовій формі у розмірі 6,65 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто 19 454 грн 04 коп. за один рік оренди, яка підлягає сплаті до 31 грудня кожного року. Крім того, 06 серпня 2012 року між спадкодавцем позивача, та ТОВ "ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ" укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6520984800:07:002:0005, площею 6,25 га, яка розташована на території Борозенської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до якого, з урахуванням додаткових угод, новим орендарем стало ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", яке зобов`язалося, зокрема, сплачувати орендну плату за користування спірною земельною ділянкою у грошовій формі у розмірі 10,06 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 21 755 грн 53 коп. за рік оренди, яка підлягає сплаті до 31 грудня кожного року. Згідно з договором № 1704/25-23 відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок від 17 квітня 2025 року, укладеним між ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" та ТОВ "ПЕРЕМОГА ПЛЮС" право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6520984800:07:002:0005, перейшло до ТОВ "ПЕРЕМОГА ПЛЮС", номер запису про право (в державному реєстрі прав - 59725772. Як на підставу розірвання договорів оренди землі позивач посилається на систематичне невиконання відповідачем ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ"умов договору, а саме несплату орендної плати за користування земельною ділянкою у 2022-2024 роках. Відповідач ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ"визнав факт невиплати орендної плати за вказані періоди у строки передбачені договором, при цьому посилався на те, що заборгованість по орендній платі за 2022-2024 року виникла виключно з обставин непереборної сили, пов`язаних з військовою агресією рф проти України, знищенням майна підприємства та неможливості провадження господарської діяльності, що об`єктивно унеможливило використання земельної ділянки та виконання обов`язку зі сплати орендної плати. У свою чергу відповідач ТОВ "ПЕРЕМОГА ПЛЮС", будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи в судові засідання не з`являвся, щодо позовних вимог заперечень не подавав, рішення суду першої інстанції не оскаржував. Так, відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21 викладено висновок про те, що: "статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у своїй судовій практиці: постанови від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та від 09 листопада 2021 у справі № 913/20/21. У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Крім того, у постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 зазначено, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору. Загальновідомим є факт збройної (військової) агресії Російської Федерації проти України та окупація частини території України, в тому числі, частини Херсонської області. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжено та діє на даний час. Встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на території Борозенської ТГ Бериславського району Херсонської області. У період із 03 березня 2022 по 09 листопада 2022 року Борозенська сільська територіальна громада Бериславського району Херсонської області перебувала під тимчасовою окупацією рф, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" доведено факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, а саме існування форс-мажорних обставин, які перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов`язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 рік, оскільки земельна ділянка, що розташована на території Борозенської ОТГ Бериславського району Херсонської області в період з 09 квітня 2022 по 10 листопада 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією, а тому в цей період орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, які є джерелом сплати орендної плати. Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 червня 2025 року, справа № 610/941/24, провадження № 61-3633 св

25. Разом з цим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо наявності форс-мажорних обставин у період з 2023-2024 рік та безпідставними посилання на лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1. Апеляційний суд зазначає, що лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Той факт, що ТПП України засвідчила відповідну форс-мажорну обставину сам собою не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22. Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі № 915/531/17, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі№ 913/785/17, від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17, від 07 червня 2023 року у справі№ 906/540/22). З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області, зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини вплинули на господарську діяльність підприємства та неможливість виконання умов спірного договору. Так, доводи скаржника ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" про наявність обставин непереборної сили, тобто забруднення після деокупації території сільськогосподарських угідь вибухонебезпечними предметами, які унеможливили для відповідача проведення сільськогосподарської діяльності протягом 2023-2024 років є необґрунтованими, оскільки належних доказів обстеження спірної земельної ділянки на предмет її забруднення вибухонебезпечними предметами, визнання непридатними суду не надано. Наданий відповідачем витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей та реєстрацію кримінального провадження № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.438 КК України, лише підтверджує факт попереднього виявлення органом досудового розслідування обставин щодо протиправного заволодіння 09 квітня 2022 року невстановленими особами у військовій формі з бази ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" сільськогосподарської техніки вартістю 1,5 млн. грн, та захоплення 11 одиниць мультикоптерів, а не підтвердження таких фактів. При цьому вказані обставини не свідчать про абсолютну неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором оренди. Колегія суддів зауважує, що посилання скаржника на звільнення від оподаткування на певний період часу не звільняє його від виконання обов`язків, передбачених умовами договору оренди. Так, потенційна небезпека, на яку посилається відповідач, не є доказом реальної неможливості обробки конкретної земельної ділянки. У межах приватно-правових договірних зобов`язань, звільнення від їх виконання можливе лише за наявності обставин, які фактично унеможливлюють здійснення сільськогосподарської діяльності, що має бути підтверджено відповідними технічними висновками або іншим належними доказами. Посилання відповідача на лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року як на доказ неможливості використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням, є безпідставним, оскільки з огляду на те, що піротехнічні розрахунки ДСНС у Херсонській області до робіт з розмінування на відповідних земельних ділянках не залучалися, про що зазначено в листі, відтак припущення ДСНС щодо потенційної забрудненості ділянок вибухонебезпечними предметами не доводить факту наявності на ній вибухонебезпечних предметів або неможливості її використання. Крім того, посилання на дані Інтерактивної карти ДСНС та віднесення території новорайської селищної територіальної громади до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, є безпідставними, оскільки потенційна небезпека, на яку посилається відповідач, не є доказом реальної неможливості обробітку конкретної земельної ділянки. У межах приватно-правових договірних зобов`язань, звільнення від їх виконання можливе лише за наявності обставин, які фактично унеможливлюють здійснення сільськогосподарської діяльності, що має бути підтверджено відповідними технічними висновками або іншим належними доказами. Апеляційний суд зазначає, що чинне законодавство не покладає обов`язок здійснення розмінування виключно на державні органи. Відповідач, як суб`єкт господарювання, мав можливість самостійно в 2023, 2024 роках ініціювати проведення відповідних заходів із залученням спеціалізованих підприємств або організацій, що мають відповідну ліцензію та дозвіл на проведення робіт із розмінування, але відповідних дій не вчинив. Процедура розмінування та приведення після тимчасової окупації військами рф орендованих земельних ділянок у стан придатний для ведення господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів задля забезпечення використання цих земель. Однак відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на обстеження земельних ділянок з метою подальшого їх використання та виконання умов договору оренди, а також повідомлення позивача про неможливість використання земельної ділянки та наявність обставин непереборної сили. Крім того, подаючи до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення щодо виконання військовою частиною заходів з очищення земельних ділянок від вибухонебезпечних предметів згідно з актом № 62 від 09 січня 2025 року, відповідач, до направлення до Борозенської сільської ради 06 квітня 2026 року, не цікавився та не вживав заходів щодо отримання інформації про стан земельної ділянки, можливості її обробітку та виконання умов договору, а з наявних у справі доказів встановлено, що на території громади інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже здійснили обстеження та досягли розмінування орендованих земельних ділянок, і ці землі в 2023-2024 роках використовувалися в сільськогосподарських цілях. Крім того, апеляційний суд вважає безпідставними посилання скаржника на неврахування судом положень Закону України від 11 квітня 2023 року №3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", оскільки вказані положення стосуються земельних ділянок державної та комунальної власності та не підлягають застосуванню у даних правовідносинах. Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у наведених ним постановах, оскільки правовідносини у цих справах та у справі, що переглядається апеляційним судом, не є релевантними. Суд у кожній справі виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. При цьому, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц виснувала, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі. З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов`язок з виплати позивачу орендної плати за 2023 та 2024 роки, що свідчить про систематичне невиконання умов договорів оренди. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірний договір оренди землі за вимогою позивача може бути достроково розірвано з підстав неналежного виконання умов договору, а саме систематичного невиконання обов`язків зі сплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору. Щодо стягнення орендної плати Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором. Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Згідно зі статтею 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Встановлено, що у договорі оренди земельної ділянки від 24 лютого 2010 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ "ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ", з урахуванням додаткової угоди від 21 лютого 2022 року, передбачено умови щодо оплатності договору, відтак на орендаря покладено обов`язок зі сплати орендної плати за весь час користування земельною ділянкою. Орендна плата орендарем не сплачувалась за 2022-2024 роки. Отже, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про те, що ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" не довело наявність беззаперечних обставин, які б унеможливлювали використання орендарем земельної ділянки протягом 2023-2024 років, та як наслідок звільняли товариство від обов`язку виконання зобов`язань з виплати орендної плати за 2023, 2024 роки. та стягнення заборгованості з орендної плати, розмір якої скаржником не заперечувався. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно розраховано суму заборгованості у розмірі 43 511 грн 06 коп. за період 2023-2024 роки за договором оренди землі, яка підлягає стягненню з відповідача ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" на користь ОСОБА_1 . Щодо доводів скаржника про те, що ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" не є боржником у даній справі, а відтак є неналежним відповідачем у справі з огляду на відчуження права оренди земельної ділянки на користь ТОВ "ПЕРЕМОГА-ПЛЮС", суд дійшов такого висновку. Відповідно до частини шостої статті 7 Закону України "Про оренду землі" у разі відчуження права оренди земельної ділянки таке право переходить до особи, на користь якої воно відчужене. Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Згідно з умовами договору про відчуження (продаж) права оренди земельних ділянок № 1704/25-23, укладеного 17 квітня 2025 року між ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" та ТОВ "ПЕРЕМОГА-ПЛЮС", право оренди спірної земельної ділянки перейшло до ТОВ "ПЕРЕМОГА-ПЛЮС" на строк один рік на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 78706629 від 02 травня 2025 року. Оскільки спірні правовідносини стосуються періоду 2022-2024 років, який передував відчуженню права оренди, коли орендарем відповідної земельної ділянки було ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", відтак укладення між відповідачами договору відчуження права оренди в 2025 році строком на один рік (пункт 5.1 договору) не впливає на вирішення спору щодо розірвання договору оренди землі з підстав неналежного виконання ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" договірних зобов`язань. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо безпідставності залишення без розгляду заяви про відвід судді та розгляд справи неповноважним складом суду, з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що 23 липня 2025 року ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" подало до суду першої інстанції заяву про відвід судді Сікори О.О., яка обґрунтована поданням відповідачем до Вищої ради правосуддя скарги на дії судді Сікори О.О. Вказане свідчить про те, що між ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" та суддею Сікорою О.О. існує потенційний конфлікт інтересів, що може викликати сумніви в упередженості судді та об`єктивність ухвалення рішення у даній справі. Ухвалою Великоолександрівського районного суду від 09 грудня 2025 року, постановленою у складі судді Сікори О.О., заяву ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" про відвід судді залишено без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Відповідно до пунктів першого, другого частини третьої статті 376 ЦІК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою. Чинне процесуальне законодавство не надає визначення терміну "неповноважний склад суду", однак неповноважним склад суду можна вважати якщо: 1) справу розглянуто з порушенням правил підсудності; 2) справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді строк повноважень якого закінчився; 3) справу розглянуто і вирішено особою, яка не є суддею цього суду або за її участі: 4) справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду: 5) справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді який брав участь у її вирішенні; 6) справу яку належить розглядати колегіально розглянуто і вирішено суддею одноособово. Такий висновок викладено Верховним Судом, зокрема у постанові від 06 березня 2024 року у справі № 686/9073/22. Колегія суддів зазначає, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Заява відповідача про відвід судді містить лише його припущення про упередженість та не підтверджена належними і допустимими доказами. Оскільки заява про відвід судді обґрунтована виключно процесуальними діями судді в інших справах та поданням ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" скарги до Вищої ради правосуддя на дії судді Сікори О.О. в інших справах, що відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу суду, не порушує прав ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" та не свідчить про упередженість судді при розгляді даної справи. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, за наведених обставин, доводи апеляційної скарги є такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" залишити без задоволення, рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2026 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції - Верховного Суду. Головуючий Л.П. Воронцова Судді: В.В. Майданік І.В. Склярська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»