Ухвала КАС ВС № 120/14349/24

УХВАЛА 11 травня 2026 року м. Київ справа №120/14349/24 адміністративне провадження №К/990/17105/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Білак М.В., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бляхарський Ярослав Станіславович, на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі -В/ч НОМЕР_1 ), в якому просив про визнати бездіяльність протиправною, зобов`язати вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.01.2026, адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" № 168 від 28.02.2022 (далі - Постанова № 168), за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.08.2022 по 29.08.2022, з 11.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, у розмірі 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; - зобов`язано В/ч НОМЕР_1 НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену Постановою № 168, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.08.2022 по 29.08.2022, з 11.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, у розмірі 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням вже виплачених сум винагороди за цей період. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026, апеляційну скаргу В/ч НОМЕР_1 задоволено повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.01.2026 скасовано. Прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Не погодившись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бляхарський Ярослав Станіславович, звернувся через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. У зв`язку з перебуванням у відрядженні судді Соколова В.М. з 02.05.2026 по 10.05.2026 (наказ голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.04.2026 № 1382/0/6-26), питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується колегією суддів по поверненню судді з відрядження. Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Разом із цим, з 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. За частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник вказує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначив, що судом апеляційної інстанції застосовано пункту 1 Постанови № 168 в сукупності з положеннями пунктів 3, 4, 5, 11 Наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог Постанови № 168" (далі - Наказ № 392-/0/81-22-АГ) та пункту 4 наказу №392-/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог Постанови №168" перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності без врахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 23.05.2024 у справі № 360/334/23, від 06.06.2024 у справі № 200/706/23, від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23, від 23.05.2024 у справі № 120/4387/23, від 24.05.2024 у справі №120/4967/23, від 28.08.2024 у справі № 120/5170/23, від 08.08.2024 у справі № 280/2754/23, 14.11.2025 у справі № 360/663/23; від 19.06.2025 у справі № 560/10571/23; від 19.02.2025 у справі № 120/15494/23; від 05.12.2024 у справах № 200/986/23, № 200/493/23 та № 200/660/23. Поряд із цим суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Умовою перегляду судом касаційної інстанції судових рішень в адміністративних справах з указаної підстави є їхня невідповідність викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Колегія судів також зауважує, що висновки Верховного Суду щодо оцінки обставин та доказів в іншій справі не є тим висновком, який є обов`язковими для застосування судами попередніх інстанцій у відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та не ототожнюється з висновками Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Крім того, слід зазначити, що висновки, викладені у постанові Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постанові Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи, а також з іншим змістом позовних вимог. Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Як слідує із місту оскаржуваної постанови колегія судів апеляційної інстанції зауважено, що надаючи оцінку вказаній довідці, на яку позивач посилається як на підставу про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях, що дана довідка не є тим документом, який передбачений пунктом 3 Наказом № 164-АГ, оскільки документ, на який в ній зроблено посилання про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, не є тим документом, в залежності якого здійснюється відповідна виплата. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що з наданих позивачем та відповідачем доказів вбачається, що В/ч НОМЕР_1 отримала інформацію від В/ч НОМЕР_2 за відповідною формою, внаслідок чого ОСОБА_1 за період з 09.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022 та з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.12.2022 по 09.12.2022 та з 22.12.2022 по 31.12.2022 нарахована та виплачена додаткова винагорода. Іншої інформації до В/ч НОМЕР_1 не надходило, а тому наказ на виплату збільшеної додаткової винагороди до 70000 грн щодо військовослужбовця ОСОБА_1 з 01.08.2022 по 29.08.2022, з 11.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 не видавався. Разом із цим, суд апеляційної встановив, що відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону №476-ОС від 12.09.2023 «Про виплату додаткової винагороди» позивачу нарахована та у вересні 2022 року виплачена додаткова винагорода у розмірі 51333,33грн - за квітень 2022 року, та в розмірі 30333,33 грн - за червень 2022 року, за травень 2022 року в сумі 70000 грн, за червень 2022 року в розмірі 70000 грн, за липень 2022 року в розмірі 70000 грн, що підтверджується Інформацією про грошове забезпечення позивача, наданою фінансово-економічним відділом (бухгалтерською службою) В/ч НОМЕР_1 , а згодом відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону №50-ОС від 25.01.2023 «Про виплату додаткової винагороди» позивачу нарахована та у січні 2023 року виплачена додаткова винагорода у розмірі 42903,23 грн - за грудень 2022 року, що підтверджується Інформацією про грошове забезпечення позивача, наданою фінансово-економічним відділом (бухгалтерською службою) В/ч НОМЕР_1 . За обставинами цієї справи встановлено, що згідно з довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №02.5/664/25-Вн встановлено, що за результатами перевірки наявності інформації про безпосередню участь у бойових діях або заходах в журналі службово-бойових дій приккшр НОМЕР_3 прикз № НОМЕР_4 , в журналі службово-бойових дій приккшр НОМЕР_3 прикз № НОМЕР_5 , в журналі службово-бойових дій приккшр НОМЕР_3 прикз № НОМЕР_6 за період з 01.08.2022 по 30.11.2022, відносно ОСОБА_1 відповідних відомостей не обліковано, тобто, слід прийти до висновку, що документально підтверджені факти прийняття безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах у вказаний період відсутні. Аналіз доводів касаційної скарги свідчить про те, що скаржник фактично висловлює незгоду з установленими судом апеляційної інстанції обставинами справи та здійсненою ним оцінкою доказів щодо відсутності документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях у спірний період. При цьому зі змісту поданої касаційної скарги вбачається відсутність будь-яких посилань на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України як на підставу для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновком суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України. Доводи касаційної скарги фактично, зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судового рішення у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас необхідно врахувати, що згідно з ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.11.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України) Приймаючи до уваги, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, обґрунтовувалось касатором у взаємозв`язку із доводами щодо неврахування висновків Верховного Суду, оцінку яким Судом надано вище, то Суд доходить висновку, що і підстави касаційного оскарження за пунктами «а» та «в» частини п`ятої статті 328 КАС України також є необґрунтованими. Умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Отже, завдання Верховного Суду є не тільки і навіть не стільки вирішення конкретного спору. Суд повинен у передбачений процесуальним законом спосіб (шляхом розгляду конкретного спору та перевірки окремого процесуального судового рішення) витлумачити, як правильно застосувати норму матеріального права, що була не однаково застосована судами з тією метою, щоб надалі спрямовувати судову практику в єдино правильне русло. Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судового рішення, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, обґрунтовуванням наявності у цій справі винятків, передбачених пунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бляхарський Ярослав Станіславович, на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судового рішення, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, обґрунтовуванням наявності у цій справі винятків, передбачених пунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.О. Єресько М.В. Білак В.М. Соколов , Судді Верховного Суду