Постанова 4818 № 641/948/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 641/948/25 Номер провадження 22-ц/818/2378/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 травня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., представника позивачки адвоката Катріч М.М., представника відповідачки адвоката Задерей О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2025 року в складі судді Зелінської І.В. по справі № 641/948/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності, визнання права власності на 74/100 частин квартири, зміну черговості одержання права на спадкування,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності, визнання права власності на 74/100 частин квартири, зміну черговості одержання права на спадкування, в якому просила: встановити факт її спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 з 2008 року по 06 червня 2024 року; визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності; визнати за нею право власності на 74/100 частин вказаної квартири; змінити її чергу одержання права на спадкування з четвертої на першу. 11 грудня 2025 року від представника позивачки ОСОБА_2 адвоката Катріч М.М. надійшла заява про залишення позову без розгляду. Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду. 15 грудня 2025 року від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Задерей О.В. надійшла заява про компенсацію судових витрат. Заява мотивована тим, що позивачка не є та не може бути спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 та жодним чином не приймала участі у придбанні спірного майна. У період з жовтня 2024 року по лютий 2025 року ОСОБА_2 чотири рази зверталась до відповідачки з аналогічними позовами, три з яких було повернуто і один залишено без розгляду, що є зловживанням процесуальними правами. Подана позовна заява фактично не містила жодних доказів, а додатки до позову були подані вже на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху. Позивачка долучала численні докази протягом підготовчого судового засідання та затягувала розгляд справи, ухилялася від надання відповідей на запитання відповідачки, викладених у відзиві на позовну заяву, неодноразово подавала клопотання про відкладення судового засідання без поважних причин. Вищевикладені умисні дії позивачки можуть кваліфікуватися як необґрунтовані, що є підставою для стягнення з неї судових витрат. Відповідачка була позбавлена весь цей час можливості оформити спадщину після смерті батька та вільно розпоряджатися своїм спадковим майном, а також була вимушена нести витрати на оплату гонорару представнику. Крім того, позивачка утримує правовстановлюючі документи на спірну квартиру, що створює додаткові перешкоди в оформленні спадщини. У відзиві на позовну заяву відповідачкою зазначено, що вона планує понести витрати, пов`язані із розглядом справи, а саме 60 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу. Розмір гонорару адвоката є фіксованим у договорі з адвокатським об`єднанням, та його було повністю сплачено станом на день залишення позовної заяви без розгляду. Просила стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн. 19 грудня 2025 року від представника ОСОБА_2 адвоката Катріч М.М. надійшли заперечення на заяву про компенсацію здійснених відповідачкою витрат, мотивовані тим, що відповідачкою не доведено необґрунтованості дій позивачки. Вказала, що звернення до суду з позовом є правом, гарантованим Конституцією України; її клопотання про відкладення розгляду справи були мотивовані належним чином; представником відповідачки не доведено її недобросовісності при зверненні до суду; розмір судових витрат є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг, не відповідає критерію реальності, а також не надано акт приймання-передачі наданих адвокатом послуг. Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Задерей О.В. про компенсацію витрат на правничу допомогу. Ухвала мотивована тим, що відповідачкою не доведено необґрунтованих дій позивачки, які були б підставою для покладення на неї судових витрат. На вказане судове рішення 12 січня 2026 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Задерей О.В. до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про компенсацію судових витрат відповідачки. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не надав оцінку діям позивачки при зверненні до суду, які свідчать про зловживання нею своїми процесуальними правами. Позовна заява не містила жодних доказів, а тому такий позов можна вважати завідомо безпідставним. З 2024 року позивачка вже чотири рази зверталася до суду з аналогічними позовами до відповідачки, які було залишено без руху, що свідчить про можливу маніпуляцію автоматизованим розподілом справ між суддями. Після відкриття провадження у справі сторона позивачки умисно затягувала хід підготовчого провадження, двічі подавала заяви про відкладення підготовчого засідання, неодноразово надавала нові докази без належного обґрунтування причин неподання цих доказів разом із позовною заявою, ухилилася від надання відповідей на запитання, викладених у відзиві на позовну заяву. За десять місяців після відкриття провадження представниця позивачки подала заяву про залишення позовної заяви без розгляду, що свідчить про продовження поведінки щодо зловживання своїми правами як під час звернення до суду, так і після. Умисні дії позивачки є необґрунтованими в розумінні частини 5 статті 142 ЦПК України. 12 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 адвоката Катріч М.М. надійшли заперечення, в яких вона просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін. Вказала, що електронний суд працює з певними перебоями, та не завжди є технічна можливість долучити весь пакет доказів разом з позовною заявою. Крім того, в матеріалах справи містяться електронні та письмові докази, подані з дотриманням норм ЦПК України. Право на звернення до суду з позовом гарантовано законом, як і право подати заяву про залишення позову без розгляду, подавати відповідні клопотання. ЦПК України передбачено можливість усунення стороною недоліків позовної заяви, що не може бути розцінене як зловживання процесуальними правами. Необґрунтованих відкладень та затягування судового розгляду справи з боку представника позивачки не було. Позивачкою не було подано одночасно декілька тотожних позовів та не вчинено інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ. У матеріалах справи містяться письмові відповіді на всі питання представника відповідачки. Представником відповідачки не доведено недобросовісності дій позивачки при подачі позову. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачки адвоката Задерей О.В., який підтримав апеляційну скаргу, представника позивачки адвоката Катріч М.М., яка проти скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у провадженні суду першої інстанції перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності, визнання права власності на 74/100 частин квартири, зміну черговості одержання права на спадкування. Ухвалою суду першої інстанції від 11 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху (а.с. 8-9 том 1). Ухвалою суду першої інстанції від 24 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 19 березня 2025 року (а.с. 126 том 1). У подальшому підготовчі судові засідання неодноразово відкладались з різних підстав, зокрема, на 07 травня 2025 року, 04 червня 2025 року, 14 липня 2025 року, 07 серпня 2025 року, 22 вересня 2025 року, 16 жовтня 2025 року, 24 листопада 2025 року, 11 грудня 2025 року. Протягом цього часу від представника позивачки адвоката Катріч М.М. заяви про відкладення розгляду справи надходили двічі: 07 серпня 2025 року у зв`язку із зайнятістю в іншій справі (а.с. 243-244 том 1) та 22 вересня 2025 року - для надання відомостей про актові записи цивільного стану щодо спадкодавця і позивачки (а.с. 248-249 том 1). 11 грудня 2025 року від представника позивачки ОСОБА_2 адвоката Катріч М.М. надійшла заява про залишення позову без розгляду (а.с. 1 том 4). Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. 15 грудня 2025 року від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Задерей О.В. надійшла заява про компенсацію судових витрат відповідачки у розмірі 60 000,00 грн (а.с. 7-10 том 4). Як докази понесених судових витрат відповідачка надала копії договорів про надання правничої допомоги від 22 лютого 2025 року № 22/02/2025-Х між ОСОБА_1 та АО «Справжні адвокати» і між АО «Справжні адвокати» та адвокатом Задерей О.В., а також додатку № 1 до договору, яким передбачено гонорар у розмірі 60 000,00 грн (а.с. 14-16 том 4), копії квитанцій до прибуткових касових ордерів № 1 від 22 лютого 2025 року на суму 20 500,00 грн, від 25 вересня 2025 року на суму 20 500,00 грн, від 30 травня 2025 року на суму 20 500,00 грн (а.с. 17 том 4), копію розрахунку часу наданої правової допомоги адвокатом Задерей О.В. з 22 лютого 2025 року по 11 грудня 2025 року у справі № 641/948/25 на суму 45 000,00 грн, згідно якого до переліку наданих адвокатом послуг включено: отримання документів від клієнта, ознайомлення з матеріалами справи, консультація протягом 2 годин вартістю 2000,00 грн; підготовка відзиву на позовну заяву протягом 6 годин вартістю 12 000,00 грн; формування пакету документів та звернення до суду з відзивом на позовну заяву протягом 45 хвилин вартістю 1500,00 грн, підготовка клопотання та звернення до суду з клопотанням про призначення судового засідання у режимі відеоконференції, направлення клопотання учасникам справи протягом 45 хвилин вартістю 1500,00 грн, підготовка та участь у семи судових засіданнях вартістю по 4000,00 грн кожне (а.с. 18 том 4). Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Задерей О.В. про компенсацію витрат на правничу допомогу, оскільки відповідачкою не доведено необґрунтованих дій позивачки. З такими висновками суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Порядок розподілу витрат у разі залишення позову без розгляду визначено нормами статті 142 ЦПК України. У частинах п`ятій, шостій статті 142 ЦПК України зазначено, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову в зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Положення частин п`ятої, шостої статті 142 ЦПК України ідентичні нормам частин п`ятої, шостої статті 130 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України. Верховний Суд у постанові від 04 травня 2023 року у справі № 910/5911/22 зазначив, що в разі, зокрема, залишення позову без розгляду, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (пункт 8.11); при застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України суд має встановити наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин (пункт 8.12). Також Верховний Суд у пункті 6.5 постанови від 06 березня 2024 року у справі № 905/1840/21 сформулював висновок, що відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, в разі залишення позову без розгляду можливе лише в випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 925/1372/21, від 11 травня 2023 року у справі № 921/811/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 924/341/22). У постановах від 14 травня 2024 року у cправі № 916/3278/, від 25 квітня 2024 року в справі № 903/1079/23 Верховний Суд вказав, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під цими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. Поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача». Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи (постанова Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 761/27076/19). Згідно з частинами першою та другою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами (постанова Верховного Суду від 26 липня 2024 року в справі № 736/1209/20). Звертаючись до суду з заявою про стягнення судових витрат у розмірі 60 000,00 грн, пов`язаних із правничою допомогою, ОСОБА_1 не довела, що дії позивачки ОСОБА_2 у цій справі були необґрунтованими та недобросовісними, що є підставою для компенсації відповідачці витрат, пов`язаних з розглядом справи, у зв`язку із залишенням позову без розгляду. У справі не встановлено, що позивачка пред`явила завідомо безпідставний позов чи вчиняла будь-які умисні дії на затягування розгляду справи, а її звернення до суду за захистом своїх прав, а також дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання нею своїми процесуальними правами, а тому не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачкою витрати на правову допомогу (постанови Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 759/16936/24, провадження № 61-8918 св 25, від 28 серпня 2025 року у справі № 357/5156/23, провадження № 61-4155св25). ОСОБА_2 подала заяву про залишення позовної заяви без розгляду, що є беззаперечним правом сторони, яка розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц зазначено, що саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Доводи апеляційної скарги відповідачки щодо затягування позивачкою розгляду справи та неодноразових відкладень підготовчих судових засідань через зловживання позивачкою своїми правами не знайшли свого підтвердження, адже клопотання про відкладення судових засідань від представника позивачки адвоката Катріч М.М. за весь час перебування справи у суді першої інстанції (з лютого 2025 року) надходили лише двічі і були мотивованими, явка позивачки до суду обов`язковою не визнавалась, заходи процесуального примусу до неї не застосовувались. Станом на час подання заяви про залишення позову без розгляду розгляд справи по суті не розпочинався, при цьому ОСОБА_1 не доведено, що саме умисні дії ОСОБА_2 безпідставно збільшили час розгляду справи в суді. Твердження ОСОБА_1 щодо того, що ОСОБА_2 вже неодноразово зверталась до суду з аналогічними позовами до неї (у жовтні та листопаді 2024 року, січні 2025 року (а.с. 21-30 том 4)), колегія суддів також не може розцінити як необґрунтовані дії чи зловживання правом, оскільки звернення до суду є правом особи, попередні позовні заяви були почергово залишені без руху і у подальшому повернуті позивачці, провадження за ними не було відкрито, що не може ототожнюватися з одночасним поданням декількох позовів з метою маніпулювання автоматизованим розподілом справ. Подання позивачкою нових доказів у ході підготовчого провадження також не може бути визнано необґрунтованими діями з її боку, оскільки формування доказової бази є правом та водночас обов`язком сторони, а контроль за дотриманням строків подання доказів покладається на суд. Отже, суд першої інстанції, перевіривши доводи відповідачки, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання дій позивачки необґрунтованими і зловживання нею своїми процесуальними правами, та, відповідно, покладення на неї обов`язку відшкодувати понесені відповідачкою ОСОБА_1 витрати на правову допомогу на підставі статті 142 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена із належним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 11 травня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук