Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/11824/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/11824/25 Суддя-доповідач Яремчук К.О. 11 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Фелонюк Д.Л. у м. Хмельницькому) від 02 березня 2026 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції В липні 2025 році Головне управління ДПС в Хмельницькій області звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 кошти у рахунок погашення податкового боргу в сумі 187957 гривень 61 копійку. Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що за ОСОБА_1 обліковується податковий борг в загальному розмірі 187957,61 гривень, що утворився у зв`язку із прийняттям податковим органом податкових повідомлень-рішень. При цьому доказів сплати такого боргу суду не надано. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення такого податкового боргу з відповідача в судовому порядку. Короткий зміст апеляційної скарги Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги її автор зазначив, що підставою для нарахування податкових зобов`язань у вигляді податку на доходи фізичних осіб та військового збору є наявність факту отримання фізичною особою доходу, передбаченого пунктом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Водночас, оскільки відповідач не отримував жодних доходів/благ, а матеріали цієї справи не містять будь-яких доказів, які підтверджують факт отримання відповідачем доходу в розумінні пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, тому, на думку апелянта, у податкового органу не було правових підстав для нарахування йому податкових зобов`язань та штрафних санкцій шляхом прийняття 04 вересня 2024 року податкових повідомлень-рішень № 0223682406, № 0223642406 та № 0223672406. Інших заяв від учасників справи до суду не надходило. Стислий виклад встановлених обставин На виконання наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 07 черваня 2024 року № 2459-П про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та відповідно до листа ДПС України № 8651/7/99-00-24-01- 02-07 від 26 березня 2024 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів ОСОБА_1 . За результатами такої перевірки складено акт від 02 серпня 2024 року № 18310/22-01-24-06/3819610099, яким встановлено порушення вимоги пп.16.1.2, пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.1, ст.179 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік; вимоги п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.174.2, ст.174, п.179.7, ст.179 Податкового кодексу України, а саме: занижено та не сплачено податкове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 133305,3 грн; вимоги п.п. 168.4.1, п.п. «в» 168.4.5 п.168.4 ст. 168, п. 176.1 ст.176, та п.п.1.6, п.п.1.4 пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме: занижено суму військового збору на суму 11108,78 грн; пп. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, в результаті чого не надано документи на письмовий запит контролюючого органу за період з 01.01.2023 по 31.12.2023. У зв`язку із виявленими порушеннями податкового законодавства Головне управління ДПС у Хмельницькій області 04 вересня 2024 року прийняло наступні податкові повідомлення-рішення: - № 0223652406 на суму 166631,63 гривень, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (в т. ч. основне зобов`язання - 133305,30 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 33326,33 гривень); - № 0223642406 на суму 13 885,98 гривень, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (в т. ч. основне зобов`язання - 11108,78 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2777,20 гривень); - № 0223682406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 7100 гривень. - № 0223672406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340 гривень. Не погодившись із прийнятими податковими рішеннями №№ 0223652406, 0223642406 та 0223682406, ОСОБА_1 оскаржив такі в судовому порядку. Проте рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року у справі № 560/13873/25, яке набрало законної сили 17 листопада 2025 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Обов`язок сплати податків платником передбачений підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), відповідно до якого, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки (пункт 58.1 статті 58 ПК України). За правилами, визначеними статтею 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції апелянт вказує на те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували факт отримання ним доходу в розумінні пункту 164.2 статті 164 ПК України. Проте такі доводи спростовуються наступними обставинами. Вище уже йшлося про те, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом 04 вересня 2024 року прийнято податкові повідомлення-рішення №№ 0223652406, 0223642406, 0223682406 та 0223672406, якими відповідачу визначено до сплати податкові зобов`язання та штрафні санкції в загальному розмірі 187957,61 гривень. При цьому відповідач скористався своїм правом та оскаржив податкові повідомлення-рішення від 04 вересня 2024 року № 0223652406, № 0223642406 та № 0223682406 в судовому порядку. Проте Хмельницький окружний адміністративний суд за результатами розгляду адміністративної справи № 560/13873/25 не знайшов підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протипранвими та сксування оскаржених податкових рішень та відмовив у задоволенні таких вимог. Таке судове рішення набрало законної сили 17 листопада 2025 року, а тому з урахуванням приписів частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції обгрунтовано вважав доведеними обставини правомірності нарахування відповідачу податкових зобов`язань та штрафних санкцій, визначених до сплати згаданими вище податковими повідомленнями-рішеннями. При цьому колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що нормами ПК України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу. Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. У межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань. Оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення. У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 817/4186/13-а, від 12 липня 2022 року у справі №160/7345/20, від 16 червня 2023 року у справі № 160/13436/22 та ряду інших. Таким чином, за наведених вище обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявність підстав для стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 187957,61 гривень. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Колегія суддів переконана, що оскаржуване у цій справі судове рішення відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону. Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим. Висновки щодо розподілу судових витрат Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року - без змін. Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України). Суддя-доповідач Яремчук К.О. Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.