Постанова 4855 № 320/14153/26

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/14153/26 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Бужак Н.П., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "МАССМАРТ" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, ВСТАНОВИВ : Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області звернулось із заявою до Київського окружного адміністративного суду в якій просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «МАССМАРТ» (код ЄДРПОУ 41747891). Вказана заява обґрунтована тим, що відповідачем відмовлено у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, що стало підставою для винесення рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «МАССМАРТ». Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у задоволенні заяви Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вирішено відмовити. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представником відповідача було подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, за змістом якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Представником позивача було подано заперечення на відзив, за змістом якого зазначено, шо рішення суду першої інстанції прийнято за неповного з`ясування всіх обставин у справі, а також з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, представник позивача заявив клопотання про надання йому можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. У заяві про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення (частина друга статті 195 КАС). Беручи до уваги, що вищевказане клопотання було подано 07.05.2026, тобто менше ніж за п`ять днів до судового засідання, суд позбавлений технічної можливості забезпечити проведення судового засідання у режимі відеоконференції, а тому відсутні правові підстави для задоволення вказаного клопотання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Беручи до уваги неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МАССМАРТ» зареєстровано як юридична особа 20.11.2017, за адресою: 04060, місто Київ, вул. Олешківська, 8/1, офіс

5. Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1. п.78.1 ст.78, пп. 80.2.3, 80.2.5, 80.2.7, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI видано наказ від 01.04.2026 №734-п «Про проведення фактичної перевірки» та виписано направлення на перевірку №1215, №1216 від 01.04.2026 в магазині за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 142, нежитлове приміщення (в літ. А), суб`єкта господарювання «Товариство з обмеженою відповідальністю «МАССМАРТ» (код ЄДРПОУ 41747891), з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання вимог чинного законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, порядку здійснення розрахункових операцій, наявності ліцензій, інших документів. На підставі наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 01.04.2026 №734-п та направлень №1215, №1216 від 01.04.2026 головним державним інспектором відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Петруняком Сергієм Зіновійовичем та головним державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Костюком Володимиром Івановичем для проведення перевірки здійснено вихід за адресою магазину: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 142, нежитлове приміщення (в літ. А) суб`єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «МАССМАРТ» (код ЄДРПОУ 41747891). Посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області були виконані передбачені статтею 81 Податкового кодексу України умови допуску до проведення фактичної перевірки, були пред`явлені службові посвідчення посадових осіб та документи, зокрема, наказ від 01.04.2026 №734-п та направлення на право проведення перевірки №1215, №1216 від 01.04.2026, зі змістом яких ознайомлено посадову (службову) особу платника податків - особу, яка фактично проводить розрахункові операції ОСОБА_1 . Ознайомившись із зазначеними документами, посадова особа ОСОБА_2 відмовилася від допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, мотивуючи таку відмову її безпідставністю. На підставі п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України було складено Акт відмови у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки) №408/09-19-09 01/41747891 від 01.04.2026. Посадова особа, яка фактично проводить розрахункові операції ОСОБА_2 відмовилася від підпису та отримання другого примірника Акта відмови у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, що засвідчується Актом відмови від підпису та отримання акта відмови у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки від 01.04.2026. Як вказує заявник підставою для проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МАССМАРТ» (код ЄДРПОУ 41747891) є норми ст. 78 - 80 ПК України та за результатами проведеного аналізу, з використанням наявних баз даних АІС «Податковий блок» та «СОД РРО» визначено господарські одиниці, в яких встановлено ймовірні порушення вимог чинного законодавства при веденні господарської діяльності…» згідно доповідної записки №337/09-19-01-09 від 01.04.2026 на виконання листа ДПС України від 30.01.2026 №2159/7/99-00-09-04-02-07. Зважаючи на неможливість здійснення фактичної перевірки, начальником ГУ ДПС в Івано-Франківській області 02.04.2026 о 13:30 год прийнято рішення №341/09-19-09-01-05 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «МАССМАРТ» (код ЄДРПОУ 41747891). З метою підтвердження обґрунтованості застосованого адміністративного арешту майна платника податків, податковий орган звернувся до суду з відповідною заявою. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України). Відповідно до вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. На підставі п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, (1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, (2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Абзацом 4 п. 81.2 ст. 81 ПК України передбачено, що у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Відповідно до абзацу третього п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу. Отже, Податковий кодекс України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення. Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області були виконані передбачені статтею 81 Податкового кодексу України умови допуску до проведення фактичної перевірки, зокрема було пред`явлено наказ «Про проведення фактичної перевірки» від 01.04.2026 №734-п та направлення на перевірки №1215, №1216 від 01.04.2026 та службові посвідчення посадових осіб контролюючого органу. Втім, ознайомившись із зазначеними документами, посадова (службова) особа платника податків - особа, яка фактично проводить розрахункові операції ОСОБА_2 відмовилася від допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки. Згідно письмових пояснень ОСОБА_3 , працівників податкових органів до проведення перевірки не було допущено у зв`язку з відсутністю законних підстав, оскільки в наказі не зазначено конкретних підстав та обставин такої перевірки, а лише посилання на статті податкового кодексу. На підставі п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України було складено Акт відмови у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки) №408/09-19-09 01/41747891 від 01.04.2026. Посадова особа, яка фактично проводить розрахункові операції ОСОБА_2 також відмовилася від підпису та отримання другого примірника Акта відмови у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, що засвідчується Актом відмови від підпису та отримання акта відмови у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки від 01.04.2026. У зв`язку з відмовою від допуску працівників Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до проведення фактичної перевірки магазину ТОВ «МАССМАРТ» (код ЄДРПОУ: 41747891), за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 142, нежитлове приміщення в (літ. А), начальником ГУ ДПС в Івано-Франківській області 02.04.2026 о 13:30 год прийнято рішення №341/09-19-09-01-05 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «МАССМАРТ» (код ЄДРПОУ 41747891). Саме посилаючись на обставини відмови відповідача від допуску до проведення перевірки, заявник вказує на наявність підстав для застосування умовного адміністративного арешту майна платника податку. Пунктом 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Відповідно до п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Згідно з п. 94.3 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Пунктом 94.5 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом (п. 94.10 ст. 94 ПК України). Аналогічні положення закріплено в Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 632, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 за № 948/30816 (далі - Порядок № 632). Аналізуючи наведені вище норми статті 94 Податкового кодексу України та Порядку № 632 суд дійшов висновку, що арешт майна платника податків може бути застосовано за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.02.2023 у справі №640/17091/21 зазначив, що під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. Верховний Суд у вищевказаній постанові зазначив: «У разі створення платником податків перешкод у реалізації податковим органом своєї компетенції (права на проведення перевірки за наявності законних підстав) безпосередньо Податковий кодекс України встановлює право на вжиття способу забезпечення виконання платником податків його обов`язків - застосування адміністративного арешту майна. Відповідно, можливість вжиття цього способу не може ставитися в пряму залежність від оцінки самим платником податків законності підстав для проведення податкової перевірки, відмова у допуску до проведення якої або відмова від проведення якої з боку цього платника податків і передбачені як одна із підстав для застосування адміністративного арешту майна. Це призводить до неможливості розгляду заяви податкового органу в судовому порядку за процедурою, передбаченою статтею 283 КАС України. Оцінку обґрунтованості заперечень платника податків щодо правомірності проведення перевірки має надавати суд в межах здійснення превентивного контролю при реалізації податковими органами певних видів його повноважень, шляхом розгляду заяв податкових органів, передбачених частиною першою статті 283 КАС України. У таких справах адміністративний суд фактично є незалежним суб`єктом, який здійснює перевірку об`єктивності прийнятого контролюючим органом рішення, та одночасно, виконує завдання захисту прав платників податків від потенційно можливих зловживань з боку суб`єктів владних повноважень. Більш того, з огляду на частину першу статті 4 КАС України, звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про визнання протиправним рішення податкового органу про проведення податкової перевірки чи про застосування адміністративного арешту майна або дій такого органу при проведенні перевірки підпадає під поняття публічно-правового спору (пункт 2). Визначення цього терміну не дає підстав для висновку, що «публічно-правовий спір» є тотожним до терміну «спір про право». Отже, подання до суду адміністративного позову про протиправність рішення/дій щодо проведення перевірки або накладення адміністративного арешту не може розглядатись як підстава для відмови у відкритті провадження у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України». На виконання вимог частини другої статті 356 КАС України Верховним Судом у вищевказаній постанові сформульовано такий правовий висновок: «За змістом статті 283 КАС України після відкриття провадження у справі за відповідною заявою суд може або її задовольнити, або відмовити у її задоволенні. Наявність спору про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України має вбачатися саме на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою контролюючого органу, передбаченою частиною першою статті 283 КАС України. При цьому у справах за заявою контролюючого органу, передбаченою пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, заперечення платника податків щодо правомірності проведення податкової перевірки, які полягають у оскарженні відповідного наказу про її проведення чи дій контролюючого органу при її проведенні, не можуть розглядатися як «спір про право». Під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. Оскарження платником податків наказу про проведення перевірки є запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою, однак, не є спором про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України. Колегія суддів звертає увагу на те, що у випадку наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо в подальшому наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним». Як було встановлено вище, товариство з обмеженою відповідальністю «МАССМАРТ» не допустило посадових осіб ГУ ДПС в Івано-Франківській області до проведення фактичної перевірки. В акті про відмову від проведення фактичної перевірки від 01.04.2026 №408/09-19-09-01/41747891, посадова (службова) особа платника податків - особа, яка фактично проводить розрахункові операції ОСОБА_2 , з врахуванням письмових пояснень, зазначила про відсутність в наказі будь-яких посилань на конкретні підстави призначення перевірки, зокрема, визначені п. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПКУ, а тому такий наказ є протиправним. Відтак, посадових осіб податкового органу було не допущено до фактичної перевірки у зв`язку з відсутністю у наказі будь-яких посилань на конкретні підстави призначення перевірки, а також не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства. У питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною, полягає в тому, що ця норма містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Водночас, у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі №640/21536/19, від 17 грудня 2020 року у справі №520/12028/18, від 11 червня 2019 року у справі №1440/2045/18 уточнено і розширено підхід щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як підстави для призначення фактичної перевірки. При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню. Верховний Суд, у своїх постановах від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а та від 21 грудня 2022 року у справі № 500/1331/21, звернув увагу на те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи. Недотримання вимог щодо конкретизації та викладення в оскаржуваному наказі фактичних та правових підстав його прийняття призводить до протиправності останнього. Як встановлено судом, наказ взагалі не містить посилання на жодну з можливих підстав перевірки, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК України. Разом з цим, існування такої інформації, заявником не доведено. При цьому, посилання заявника на доповідну записку, як на підставу для проведення фактичної перевірки, а також результати проведеного аналізу, з використанням наявних баз даних АІС «Податковий блок» та «СОД РРО», де визначено господарські одиниці, в яких встановлено ймовірні порушення вимог чинного законодавства при веденні господарської діяльності…» - документ №337/09-19-01-09 від 01.04.2026 на виконання листа ДПС України від 30.01.2026 №2159/7/99-00-09-04-02-07 не є формою зовнішнього джерела інформації щодо можливих порушень Товариством з обмеженою відповідальністю «МАССМАРТ». До матеріалів справи, також, не надано доказів отримання інформації з відкритих джерел. Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, в яких зазначив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі. У зазначеній постанові суду Судова палата зосередила увагу на тому, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб. Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Відтак, зважаючи на те, що наказ про проведення перевірки не відповідає нормам ПК України, то визначені товариством з обмеженою відповідальністю «МАССМАРТ» підстави недопуску є законними та надавали останньому право для відмови у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Беручи до уваги вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недодержання Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області всіх законодавчо визначених підстав щодо проведення відповідної фактичної перевірки товариства, а відтак рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, згідно якого, посилаючись на статтю 94 Податкового кодексу України, застосовано умовний адміністративний арешт майна платника, є необґрунтованим та прийнято заявником без наявності на те відповідних правових підстав, передбачених Податковим кодексом України. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Н.П.Бужак суддя В.В.Файдюк