Постанова 4854 № 420/16013/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/16013/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Турецької І.О., Косцової І.П.., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Воронкова Володимира Олексійовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурси» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року, прийняте у складі суду судді Стефанова С.О. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурси» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,- В С Т А Н О В И В: У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроресурси» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просив суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області 13.04.2023 р. № 6179/15-32-09-07 яким до товариства з обмеженою відповідальністю Агроресурси застосовано штрафні санкції у розмірі 500 000 грн. за порушення ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 19.12.1995 р. №481/95-ВР (з наступними змінами та доповненнями); - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області 13.04.2023 р. № 6181/15-32-09-07 яким до товариства з обмеженою відповідальністю Агроресурси застосовано штрафні санкції у розмірі у розмірі 1 020 грн. за порушення п.п. 85.2 ст. 85 ПК України; - стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агроресурси судові витрати по сплаті судового збору у сумі 7 515,30 грн. (сім тисяч п`ятсот п`ятнадцять грн. 30 коп.), а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 28 000 грн. (двадцять вісім тисяч грн. 00 коп.). Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурси» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.04.2023 року № 6179/15-32-09-07 та № 6181/15-32-09-07 відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Воронков Володимир Олексійович звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурси», в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення по даній справі, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не було враховано невідповідність наказу про проведення фактичної перевірки вимогам п.п 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, ст. 81 ПК України та їх правових наслідків, а також здійснено помилкове тлумачення та застосування норм ст. 15 Закону України »Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроресурси» (далі ТОВ «Агроресурси»), згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.09.2022 року №348262496458, зареєстроване в якості суб`єкта господарювання з 29.10.2003 року, основним напрямком діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, оптова торгівля зерном тощо. В період з 08.03.2023 року по 16.03.2023 року Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі наказу від 06.03.2023 року № 1333-п проведено фактичну перевірку ТОВ «Агроресурси» (код ЄДРПОУ 32684873), за адресою господарського об`єкта: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Визирка, сільрада Озерненська, с. Озерна, Комплекс будівель та спроруд № 1, з 07.03.2023 року тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 01.04.2020 року - по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв. Підставою для прийняття даного наказу слугувало здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері обліку пального в місцях зберігання з метою дотримання умов ліцензування, недопущення порушень у сфері обігу пального в місцях його зберігання та, з урахуванням, проведеного аналізу господарської діяльності ТОВ «Агроресурси» (код ЄДРПОУ 32684873), яке отримало 29 610 літрів пального дизельного, при цьому згідно відомостей про об`єкти оподаткування за підприємством не значиться жоден транспортний засіб чи с/г техніка та відсутня інформація про фактичний об`єм ємностей для зберігання отриманого пального. Відповідна інформація була викладена у доповідній записці Головного управління ДПС в Одеській області від 02.02.2023 року № 124/15-32-09-07, складеної у відповідності до вимог пп. 1.2.2 п. 1.2 розділу І наказу Державної податкової служби України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків» від 4 вересня 2020 року № 470 (із змінами і доповненнями; далі за текстом - Методичні рекомендації № 470). За результатами проведення фактичної перевірки ТОВ «Агроресурси» складено акт про результати фактичної перевірки від 17.03.2023 року № 4685/15-32-09-07/32684873 у якому зафіксовані порушення позивачем вимог: - ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 481); - п. 85.2 ст. 85 ПК України. На підставі акту перевірки від 17.03.2023 року № 4685/15-32-09-07/32684873, Головним управлінням ДПС в Одеській області винесені податкові повідомлення-рішення від 13.04.2023 року № 6179/15-32-09-07 на суму штрафних санкцій 500 000,00 грн. за порушення ст. 15 Закону № 481 та від 13.04.2023 року № 6181/15-32-09-07 на суму штрафних санкцій 1 020,00 грн. за порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України. Зазначені повідомлення рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України. Рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 21.06.2023 року за № 16285/6/99-00-06-03-01-06 в задоволенні скарги відмовлено. Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 13.04.2023 року № 6179/15-32-09-07 та № 6181/15-32-09-07, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тому суд не погодився із твердженнями позивача про відсутність у наказі від 06.03.2023 року №1333-п підстав для призначення фактичної перевірки. Крім того, за висновками суду, доводи позивача не спростовують порушення, встановлені під час проведення фактичної перевірки та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В даному випадку спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України). Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України. Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України). Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, (1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, (2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Абзацом 4 пункту 81.2 статті 81 ПК України передбачено, що у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу. Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення. Згідно матеріалів справи, 06.03.2023 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято наказ № 1333-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «Агроресурси» (код ЄДРПОУ 32684873). У наказі № 1333-п від 06.03.2023 року року зазначено, що його видано у зв`язку з наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведеного аналізу, що свідчить про можливі порушення вимог законодавства в сфері обігу пального. У питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною. Так, Верховний Суд у своїх постановах від 11 липня 2023 року у справі № 240/959/20, від 05 липня 2023 року у справі № 460/2663/22, від 12 серпня 2021 року у справі №140/14625/20, від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, від 05 листопада 2018 року у справі №803/988/17, від 22 травня 2018 року у справі №810/1394/16, від 20 березня 2018 року у справі №820/4766/17 зауважив, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме: - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; - здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У цьому випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального). Крім того, у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі №640/21536/19, від 17 грудня 2020 року у справі №520/12028/18, від 11 червня 2019 року у справі №1440/2045/18 уточнено і розширено підхід щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як підстави для призначення фактичної перевірки. При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню. Верховного Суду, у своїх постановах від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а та від 21 грудня 2022 року у справі № 500/1331/21, звернув увагу на те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи. Недотримання вимог щодо конкретизації та викладення в оскаржуваному наказі фактичних та правових підстав його прийняття призводить до протиправності останнього та необхідності його скасування. Враховуючи викладене, колегія суддів критично оцінює посилання відповідача, які прийняті до уваги судом першої інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувало здійснення контролюючим органом функцій визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, оскільки з аналізу змісту оскаржуваного наказу вбачається, що жодних посилань на вказані обставини спірний наказ не містить. Натомість, в наказі чітко вказано, що підставою для призначення перевірки слугувала саме наявна податкова інформація, отриманою в рамках проведеного аналізу, що свідчить про можливі порушення вимог законодавства в сфері обігу пального. Щодо посилань на доповідну записку від 02.02.2023 року № 124/15-32-09-07, вони не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки у спірному наказі відсутнє посилання на вказану доповідну записку, як на одну з можливих підстав для призначення такої перевірки. Аналогічне правозастосування підтримане Верховним судом у постанові від 20 липня 2023 року (справа № 160/9720/22). Отже, контролюючий орган не дотримався вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого його посадові особи мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом. У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 викладено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. У постанові від 22 лютого 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню. Вищезазначені обставин свідчать про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до положень частини 1статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так, як встановлено судом, під час подання адміністративного позову до суду першої інстанції сплаті підлягав судовий збір у сумі 7515,30 грн., який було сплачено згідно платіжної інструкції №69 від 27 червня 2023 року. За подання апеляційної скарги сплаті підлягав судовий збір у сумі 11272,95 грн., який було сплачено згідно платіжної інструкції №82 від 16 жовтня 2023 року. Таким чином, загальний розмір судових витрат у вигляді судового збору, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі складає 18788,25 грн. Крім того, в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесену в суду першої інстанції у розмірі 30000,00 грн. та у суді апеляційної інстанції у розмірі 16000,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Так, на підтвердження понесених витрат до суду було надано копію договору №186/юо від 27 квітня 2023 року, додаткову угоду №1 від 27 червня 2023 року до договору №186/юо від 27 квітня 2023 року, акт приймання передачі наданих послуг від 16 жовтня 2023 року до договору №186/юо від 27 квітня 2023 року та додаткової угоди №1 від 27 червня 2023 року, а також додаткову угоду №2 від 16 жовтня 2023 року до договору №186/юо від 27 квітня 2023 року. Дослідивши вказані документи, колегія суддів зазначає що ними підтверджується факт надання правничої допомоги та її обсяг у суді першої інстанції. Водночас, з огляду на відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції на даний час є передчасними. При цьому, колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає, що дана справа є справою незначної складності. Розгляд справи у суді першої інстанції відбувся в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та у порядку письмового провадження в суді апеляційної інстанції. Отже, з огляду на зазначене та виходячи з принципу обґрунтованості й пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 5000,00 грн. Таким чином, загальний розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі складає 23788,25 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 134, 139, 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Воронкова Володимира Олексійовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурси» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурси» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурси» задовольнити в повному обсязі. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 13 квітня 2023 року № 6179/15-32-09-07, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурси» застосовано штрафні санкції у розмірі 500000,00 грн. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 13 квітня 2023 року № 6181/15-32-09-07, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурси» застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн. Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурси» (68671, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Багате, вул. Центральна, буд. 28, код ЄДРПОУ 32684873) судові витрати у загальному розмірі 23788,25 грн. (двадцять три тисячі сімсот вісімдесят вісім гривень двадцять п`ять копійок). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М.П. Коваль Суддя: І.О. Турецька Суддя: І.П. Косцова