Постанова 4855 № 826/5436/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5436/16 Суддя (судді) першої інстанції: І.О. Свергун ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Черпака Ю.К., Штульман І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року; - визнати податкову декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року разом із додатками такою, що подана позивачем у день її фактичного отримання відповідачем 22.03.2016. Позов обґрунтовано тим, що надіслана на адресу контролюючого органу податкова декларація позивача має всі необхідні реквізити, відповідно вимогам п. 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, відтак, відмова у прийняті вказаних декларацій є необґрунтованою та протиправною. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка» з ПДВ за лютий 2016 року. Зобов`язано Головне управлінням ДПС у м. Києві прийняти податкову декларацію з ПДВ за лютий 2016 року із додатками, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка», днем її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві 22.03.2016. В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у зв`язку з недостовірністю та невідповідністю даних стосовно місцезнаходження платника податків надіслана податкова декларація з податку на додану вартість (пошта №723/10 від 22.03.2016) за «лютий 2016 року» не вважається податковою відповідно до вимог ст.48 п.48.7 Податкового Кодексу України, оскільки відповідно до пункту 48.7 статті 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків,встановлених пунктом 46.4 статті 46 ПК України. На думку скаржника, під час прийняття оскаржуваного податкового рішення, контролюючий орган діяв обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому таке рішення скасуванню не підлягає. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка» 17.03.2016 шляхом надсилання поштою подано до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року разом з додатками. Листом від 23.03.2016 № 3297/10/26-50-08-04 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві відмовлено ТОВ «ЕЗК «Донбасвуглепереробка» у прийняті вказаної податкової декларації за лютий 2016 року (вх. № 723/10 від 22.03.2016) у зв`язку з недостовірністю та невідповідністю даних, зазначених в податковій декларації. Вважаючи відмову у прийнятті податкової звітності з ПДВ за лютий 2016 року незаконною та такою, що порушує права та законні інтереси товариства, позивач звернувся з позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки неприйняття податкової звітності позивача за лютий 2016 року з підстав неправильного зазначення такого реквізиту як «місцезнаходження» спростовується наявними у матеріалах справи доказами, що свідчить про протиправність дій контролюючого органу. Як наслідок, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві прийняти податкову декларацію з ПДВ за лютий 2016 року із додатками, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка», днем її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві 22.03.2016. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. У силу вимог 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною. Відповідно статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (пункт 48.1 статті 48 ПК України). Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (пункт 48.2 статті 48 ПК України). У силу вимог пункту 48.3 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Згідно пункту 48.7 статті 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу. У відповідності до статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Пунктом 49.3 статті 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Згідно пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (пункт 49.9 статті 49 ПК України). За правилами пункту 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється. Пунктом 49.11 статті 49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання. Аналіз наведених положень Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що статтею 49 Податкового кодексу України передбачено два варіанти дій, які зобов`язаний вчинити контролюючий орган у разі подання платником податків податкової декларації з ПДВ, а саме: прийняти або відмовити у прийнятті податкової звітності. Контролюючий орган не має повноважень щодо надання платнику податків будь-яких роз`яснень щодо поданої ним податкової звітності з ПДВ. При цьому, підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, згідно з пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, є виключно допущення платником податків порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто відсутність в ній обов`язкових реквізитів. Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка» 17.03.2016 шляхом надсилання поштою подано до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року разом з додатками. Листом від 23.03.2016 № 3297/10/26-50-08-04 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві відмовлено ТОВ «ЕЗК «Донбасвуглепереробка» у прийняті вказаної податкової декларації за лютий 2016 року (вх. № 723/10 від 22.03.2016) у зв`язку з недостовірністю та невідповідністю даних, зазначених в податковій декларації. Разом з тим, лист Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23.03.2016 № 3297/10/26-50-08-04 не містить визначення конкретної законодавчо мотивованої підстави для неприйняття поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року. Водночас, у листі від 29.02.2016 № 1941/10/26-50-08-02 ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві посилається на недостовірність податкової адреси платника. У той же час, у відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент подання податкових декларацій, місцезнаходження позивача відповідає даним, зазначеним у податковій декларації, а саме: 03039, місто Київ, проспект Червонозоряний, 119, літера Х, квартира

23. З огляду на викладене, неприйняття податкової звітності позивача за лютий 2016 року з підстав неправильного зазначення такого реквізиту як «місцезнаходження» спростовується наявними у матеріалах справи доказів. При цьому, слід зазначити, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі № 826/76/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017, зокрема, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з одностороннього припинення договору про визнання електронних документів № 191220141 від 19.12.2014 (реєстраційний номер 9073752624). У силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, між позивачем та відповідачем на момент подачі податкової декларації, а саме: березень 2016 року, був в односторонньому порядку розірваний договір про визнання електронних документів, а тому позивач мав право на подання податкової декларації на додану вартість засобами поштового зв`язку. З урахуванням встановлених судом обставин справи, а саме необґрунтованості відмови відповідача у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка» з податку на додану вартість за лютий 2016 року, викладеної у листі від 23.03.2016 №3297/10/26-50-08-04, наявні підстави для визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо відмови у прийнятті податкових декларацій товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка» з податку на додану вартість за лютий 2016 року. Як наслідок, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві прийняти податкову декларацію з ПДВ за лютий 2016 року із додатками, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка», днем її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві 22.03.2016. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, УХВАЛИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді Ю.К. Черпак І.В. Штульман