Постанова 4855 № 640/21119/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21119/18 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., за участю секретаря - Рейтаровської О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка» (далі - ТОВ «Донбасвуглепереробка», позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС в м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення від 27.04.2018 №482/26-50-12-01-22 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняття рішення про анулювання реєстрації платником податків у зв`язку із відсутністю оподаткованих операцій протягом останніх 12 місяців є протиправним, оскільки податковим органом безпідставно не прийняті податкові декларації за цей період. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 адміністративний позов задоволено: - визнано протиправним і скасовано рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 27.04.2018 №482/26-50-12-01-22 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Донбасвуглепереробка»; - зобов`язано ГУ ДПС у м. Києві поновити реєстрацію ТОВ «Донбасвуглепереробка» платником податку на додану вартість з 27.04.2018. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ГУ ДПС в м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідач, зокрема зазначає, що відповідно до статті 184 Податкового кодексу України підставою для виключення платника податків з реєстру платників єдиного податку є неподання особою, яка зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подання такої декларації (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг. Ураховуючи те, що згідно з відомостями наявними в інформаційній системі ДПС України позивачем подано податкові декларації з податку на додану вартість за період з 01.04.2017 по 31.03.2018 із показниками, які свідчать відсутність постачання/придбання товарів та має за останні 12 місяців обсяги оподаткованих операцій 0 грн, ГУ ДПС у м. Києві правомірно прийняло рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку. Водночас суд першої інстанції зазначеного не врахував, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між ТОВ «ЕЗК «Донбасвуглепереробка» та Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів від 19.04.2014 №191220141. Предметом вказаного договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді, із застосуванням електронного цифрового підпису, до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку. Договір надає платнику податків можливість подавати до органу ДФС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом. Дію вказаного договору припинено Відповідачем у односторонньому порядку 30.11.2015 р. Вважаючи такі дії протиправними, Позивачем оскаржено їх до суду. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 №826/76/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 позов задоволено, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві з одностороннього припинення дії договору від 19.04.2014 №191220141. У зв`язку із закінченням строку дії посилених сертифікатів ключів, Позивачем 18.09.2017 надіслано в електронному вигляді новий договір про визнання електронних документів від 18.09.2017 №180920171, який зареєстровано контролюючим органом, що підтверджується квитанцією №2. Разом з тим, 06.11.2017 під час подання податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2017 року Позивачем отримано квитанцію №1 про неприйняття декларації із відміткою про можливе припинення дії договору про визнання електронних документів. Аналогічна квитанція надійшла Позивачу при поданні декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року. Позивачем подано скаргу на повторне припинення дію договору про визнання електронних документів, за результатом розгляду Відповідачем надіслано лист від 12.12.2017 №41406/10/26-15-08-04-14, зі змісту якого слідує, що договір є дійсним. Позивачем зазначено про протиправне неприйняття контролюючим органом податкової звітності за наявності діючого договору про визнання електронних документів. В подальшому, рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 27.04.2018 №482/26-50-12-01-22 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ЕЗК «Донбасвуглепереробка» з підстав подання протягом періоду з 01.04.2017 по 31.03.2018 податкових декларацій з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту та має останні 12 місяців обсяги оподатковуваних операцій нуль гривень. Позивач, уважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач приймаючи оскаржувані рішення діяв з порушення вимог Податкового кодексу України. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. За змістом підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України установлено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту. Отже, підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку є встановлення податковим органом факту подання платником протягом 12 послідовних податкових місяців податкових декларацій, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту. Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції установлено, що згідно з поданими деклараціями з податку на додану вартість за період жовтень, листопад ТОВ «ЕЗК «Донбасвуглепереробка» протягом вказаного періоду задекларовано наявність податкового кредиту у сумі 17052272 грн. Водночас фактичною підставою для протилежного висновку контролюючого органу стало неприйняття, поданих позивачем декларацій, у зв`язку із відсутність домовленості між платником податків та податковим органом про визнання електронних документів. За змістом частини першої статті 14 Закону України від 22.05.2003 №851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту (частини 1 статті 15 цього ж Закону). Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної фіскальної служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №557 від 06.06.2017 (далі - Порядок №557). Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №557 обміну електронними документами з контролюючими, договір про визнання електронних документів визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу та укладається шляхом приєднання автора до Договору в цілому шляхом надсилання заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів. Пунктом 1 розділу III Порядку №557 встановлено, що юридичні особи, самозайняті особи, податкові агенти, контролюючі органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування набувають статусу СЕД з дати укладення Договору, примірну форму якого визначено у додатку 1 до цього Порядку, шляхом приєднання до нього на підставі Заяви про приєднання до Договору у порядку, визначеному цим розділом. Таким чином, у випадку наявності укладеного між юридичною особою та контролюючим органом договору визнання електронних документів, подані особою до такого органу документи обов`язково повинні враховуватися цим органом. Як установлено судом першої інстанції, що позивачем у судовому порядку оскаржено дії контролюючого органу щодо одностороннього припинення дії договору від 19.12.2014 про визнання електронних документів. При цьому, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/76/16, яким визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві з одностороннього припинення дії договору від 19.04.2014 №191220141, а саме до 26.06.2017, ТОВ «ЕЗК «Донбасвуглепереробка» було позбавлено можливості подавати податкову звітність з податку на додану вартість. Ураховуючи, що фактична можливість подавати податкову звітність у позивача виникла з 26.06.2017, висновки відповідача про відсутність у ТОВ «ЕЗК «Донбасвуглепереробка» оподаткованих операцій за останні 12 місяців, покладені в основу оскаржуваного рішення є безпідставними, з огляду на неправильне обрахування контролюючим органом цього періоду. З матеріалів справи також вбачається, що 18.09.2017 між позивачем та відповідачем укладено новий договір про визнання електронних документів №180920171. Разом з тим, дві подані ТОВ «ЕЗК «Донбасвуглепереробка» податкові декларації за жовтень та листопад 2017 року прийняті відповідачем не були. З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, стосовно того, що позивачем було вчинено всі передбачені законом та залежні від нього дії з метою подачі податкових декларацій за спірний період, які в свою чергу безпідставно не були прийняті відповідачем. Водночас відсутність оподаткованих операцій на яку посилається відповідач спростовується матеріалами справи . Отже, правильними є висновки суду першої інстанції щодо протиправності рішення відповідача про анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість. У такому разі колегія суддів констатує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень приймаючи оскаржуваний акт індивідуальної дії діяв без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, що призвело до порушення законних прав позивача. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що вони не спростовують висновків суду і апелянт, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального закону. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.П.Мельничук Суддя О.М.Оксененко