Постанова 4854 № 420/15043/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15043/25 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В. Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса Повний текст судового рішення складений 18.09.2025 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Шевчук О.А., Яковлева О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: 14.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.03.2025 включно відповідно до абз.абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов`язання нарахувати та виплатити йому індексацію-різницю грошового забезпечення розміром у розмірі 4463,15грн. в місяць на загальну суму 379367,75грн. за період з 01.03.2018 по 31.03.2025 включно, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», абз.абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44; визнання протиправними дії щодо обчислення та виплати його грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.03.2025, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про державний бюджет на відповідний рік станом на 01 січня відповідного року; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату його грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.03.2025 включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про державний бюджет на відповідний рік станом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, винагород. грошових інших та виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44; визнання протиправною бездіяльність щодо включення до складу його грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2020-2024 індексації-різниці (фіксованої суми у розмірі - 4463,15грн. починаючи з 2020 по 2024) грошового забезпечення за кожен відповідний календарний рік; зобов`язання перерахувати та виплатити йому грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2024 із урахуванням індексації та індексації-різниці (фіксованої суми у розмірі - 4463,15грн. починаючи з 2020 по 2024) за кожен відповідний календарний рік. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.201 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», тобто, з 29.01.2020р. відновлено дію п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, що діяла до 21.02.2018, однак, відповідачем протиправно не здійснено виплати позивачу грошового забезпечення та інших виплат, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Також, відповідачем протиправно не нараховувалася та не виплачувалася позивачу фіксована індексація грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 31.03.2025 відповідно до приписів абз.абз.3,4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 позов задоволений. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права внаслідок чого просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що акти законодавства не визначають в якості наслідку визнання нормативно-правового акту протиправним і не чинним автоматичне поновлення дії законодавчого акту, що регулювали відповідні відносини раніше. Натомість суд у такому випадку має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акту, визнаного незаконним повністю або у відповідній частині, не визначаючи змісту такого нормативно-правового акту. В даному випадку відповідний обов`язок прийняти новий нормативно-правовий акт у судовому рішенні суду не визначено. Кабінет Міністрів України жодних нормативно-правових актів з цього приводу не ухвалював, тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення позову. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12.08.2017 по 09.05.2025 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Як вбачається з особових карток нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2020-2025 його посадовий оклад та оклад за військовим званням, інші надбавки та доплати, визначені шляхом множення суми 1762грн. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Вважаючи протиправними дії щодо обчислення та виплати грошового забезпечення, зокрема, у період з 29.01.2020 по 31.03.2025, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про державний бюджет на відповідний рік та протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.03.2025 включно відповідно до абз.абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог виходячи з наступного. Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно ч.ч.2,3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення. Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704 (надалі - Постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Згідно Пункту 4 Постанови №704 (в редакції, чинній на момент прийняття постанови), розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. Додатки 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться. Як вбачається з примітки 1 Додатку 1 до Постанови №704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови. Відповідно до Постанови №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018р., а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, яким було внесено зміни до п.4 Постанови №704. Відповідно до ч.1 ст.325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Відтак, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція п. 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін. Таким чином, саме з 30.01.2020 - з наступного дня з дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції Постанови №704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. Відповідно до п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні Положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. за №1774-VІІІ, встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017. Оскільки приписи п.3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ не втратили чинності і за юридичною силою є вищою за положення п.4 Постанови №704, то в даному випадку не встановлено правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Водночас, 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 «Про скасування пп.1 п.3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: «

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів. Таким чином, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн. Згідно з ч.ч.1-3 ст.7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Отже, з огляду на визначені в ч.3 ст.7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до п.4 Постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Таким чином, пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності дій відповідача у проведенні нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у період 29.01.2020 по 31.03.2025, без врахування розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025, а тому наявності підстав для задоволення позову у цій частині. Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно ч.3 вищезазначеної статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом №1282-ХІІ. Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282- ХІІ (надалі - Закон №1282-ХІІ) визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до ст.2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Частинами 1-2 ст.5 Закону №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Аналіз наведених норм свідчить про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч.6 ст.5 Закону України №1282-Х1І). Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, що визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. (надалі Порядок №1078) Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Відповідно до Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин. Спірним питанням під час нарахування позивачу індексації грошового забезпечення є встановлення базового місяця. Відповідно до п.5 Порядку №1078 (у редакції від 24.02.2016 на момент виникнення спору) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. В редакції від 24.11.2016, 24.10.2017 п. 5 Порядку №1078 є аналогічним. В редакції 15.03.2018 п. 5 викладено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Отже, аналізуючи вищезазначене, місяць у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. Відповідно до змісту п. 5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Тож, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Окрім того, відповідно до п. 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації. Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01.01.2008, а отже січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення. Зі вступом в дію постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, наступним підвищенням посадових окладів військовослужбовців було 01.03.2018. Також, із системного аналізу абз.абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що ним врегульовано виплату індексації-різниці, право на яку виникає у особи в тому випадку, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. При цьому, нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Тому, враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абз.абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078, колегія суддів вважає, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними. Між тим, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлено нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. В свою чергу, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, суб`єкту владних повноважень належало вирішити питання наявності у позивача права на отримання суми індексації-різниці. Тому, з огляду на вимоги абз.4 п.5 Порядку №1078, колегія суддів вважає, що позивач у період з 01.03.2018 по 31.03.2025 мав право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення його доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. В свою чергу, у випадку, коли відповідна умова наявна, розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21. Як вбачається з матеріалів справи, різниця між виплаченим позивачу грошовим забезпеченням у лютому 2018 року (7706,38грн.) та березні 2018 року (7939,76грн.) склала 233,38грн. З іншого боку, колегією суддів, враховуючи розмір прожиткового мінімуму у березні 2018 року (1762грн.), величину приросту індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення у березні 2025, з моменту підвищення посадового окладу у січні 2008 (253,3%), встановлено, що розмір можливої індексації в березні 2018 року складає 4463,15грн. (1762грн. х 253,3%). Отже, у період з 01.03.2018 по 31.03.2025 позивач мав право на отримання щомісячної індексації-різниці у сумі 4229,77грн. (4463,15-233,38). Між тим, враховуючи вищезазначені висновки суду щодо протиправності дій відповідача у проведенні нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у період з 29.01.2020 по 31.03.2025, без врахування розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, тобто, систематичне підняття розмірів окладів позивача, з урахуванням змісту наданих розрахунків, колегія суддів зазначає, що кожне відповідне підняття є підставою для зміни місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (базового місяця) грошового забезпечення. Колегія суддів враховує, що підставою подання позову в частині нарахування та виплати фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.03.2025 є незмінність посадового окладу позивача з березня 2018 року до звільнення у 2024 році. Враховуючи підстави позову, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про нарахування та виплату фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.03.2025 включно відповідно до норм абз.абз.4, 6 п.5 Порядку №1078, за умови здійснення перерахунку його грошового забезпечення (окладів) з січня 2020 року, січня 2021 року, січня 2022 року та січня 2023 року, не підлягають задоволенню. В свою чергу не підлягає задоволенню і похідна вимога про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2020-2024р.р. індексації-різниці (фіксованої суми у розмірі - 4463,15грн починаючи з 2020 року по 2024 рік) грошового забезпечення за кожен відповідний календарний рік. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає частковому скасуванню. Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Керуючись ст. ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року скасувати в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за періоди з 01 березня 2018 року по 31 березня 2025 року включно, індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до норм абз.абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення розміром 4463,15грн в місяць на загальну суму 379367,75грн за період з 01 березня 2018 року по 31 березня 2025 року включно, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», норм абз.абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2020-2024 роки індексації-різниці (фіксованої суми у розмірі - 4463,15грн починаючи з 2020 року по 2024 рік) грошового забезпечення за кожен відповідний календарний рік; зобов`язання перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2024 роки із урахуванням індексації та індексації-різниці (фіксованої суми у розмірі - 4463,15грн починаючи з 2020 року по 2024 рік) за кожен відповідний календарний рік. Ухвалити у цій частині постанову, якою визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 4229,77грн. в місяць за період з 01 березня 2018 року по 28 лютого 2020 року відповідно до норм абз.абз.3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4229,77грн. в місяць за період з 01 березня 2018 року по 28 лютого 2020 року відповідно до норм абз.абз.3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на військову частину НОМЕР_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Крусян Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв