Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/23732/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/23732/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року (суддя 1-ї інстанції Калугіна Н.Є.) в адміністративній справі №160/23732/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,- ВСТАНОВИВ: 18.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №253 від 05.07.2025 року Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, в особливий період щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на військову службу під час мобілізації, в особливий період; - визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 №189 від 05.07.2025 року в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з оскарженими наказами, оскільки позивач має права на відстрочку від мобілізації. Саме з підстав її оформлення позивач прибув до органу ТЦК та СП, проте документи останнім не були прийняті, а ОСОБА_1 був мобілізований. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення яким позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права. Так відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та п. 2 Порядку №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а ті хто мають право на відстрочку не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Позивач має право на відстрочку, що і було проігноровано ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач ТЦК та СП не перевірив наявність у позивача підстав для відстрочки, а отже спірні накази прийняти неправомірно. Відповідачем Військовою частиною НОМЕР_1 поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначено, що військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації при наявності оформленої відстрочки. У спірному випадку відстрочка на час мобілізації не була оформлена. Інші учасники справи не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу. В силу приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву, колегія суддів доходить до наступного висновку. Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , як придатний до військової служби, дата останньої ВЛК 08.07.2024. Як стверджує позивач, 05.07.2025 він прибув до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою подати заяву про відстрочку, але цю заяву у позивача посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 не прийняли. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №253 від 05.07.2025 року ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та відправлено до військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №189 від 05.07.2025 року ОСОБА_1 з 05.07.2025 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Не погоджуючи з наказами ТЦК та СП і військової частини, оскільки вони прийняті без врахування наявності у ОСОБА_1 права на відстрочку, позивач звернувся до суду із цим позовом. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку, що накази прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законодавством. Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Спірним у справі є правомірність прийняття відповідачами наказів про мобілізацію, зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 , оскільки вони прийняті без врахування наявного у нього права на відстрочку відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Спірні правовідносини врегульовані приписами Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII, Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII. Стаття 39 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Згідно із частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Враховуючи приписи Закону №3543-XII, призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії. Так Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан було неодноразово продовжена, який триває і дотепер. Наказ про призов під час мобілізації видається на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року. За змістом п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю. Отже ст. 23 Закону №3543-XII визначає обставини, за якими може бути оформлена відстрочка. Проте колегія суддів вважає, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця. Матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур, позивач здійснив оформлення відстрочки. Наявність у позивача документів про встановлення інвалідності його батьку не свідчить про подання ним відповідних документів для оформлення відстрочки або прийняття відповідним органом рішення про оформлення відстрочки. Суд також враховує, що іналідність І групи ОСОБА_4 (батько позивача) оформлена у 2006 році (а.с. 13 на звороті). Мобілізація в Україні оголошена 24.02.2022 і неодноразово продовжувалась. Проте позивачем не наведено жодного доводу неможливості оформлення відстрочки до часу його мобілізації. Щодо доводів позивача про те, що обов`язок перевірки наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації було покладено на відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 , колегія суддів зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі Порядок №560). Відповідно до п. 56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Згідно з п. 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком

5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (пункт 59 Порядку №560). За правилами пункту 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. При цьому відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону №2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи. Отже, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади. Таким чином право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов`язком військовозобов`язаного подати відповідні документи для її оформлення. В той же час, доказів звернення до відповідного органу щодо оформлення відстрочки матеріали справи не містять. Є безпідставними посилання позивача про неприйняття відповідачем його документів, оскільки ним не оскаржується в рамках цієї справи дії чи бездіяльність відповідача ТЦК та СП. Слід також врахувати, що оскарження в судовому порядку наказу про мобілізацію не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Після видання спірних наказів, виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. У разі наявності у позивача права на звільнення з певних підстав, він не позбавлений права подати відповідний рапорт. Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Скаржника помилково посилається на висновки Верховного Суду у справі №520/7954/22, оскільки вони стосувалися призовника а не військовозобов`язаного, яким є позивач. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року в адміністративній справі №160/23732/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак