Постанова Київський апеляційний суд № 758/11914/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження №33/824/2232/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 травня 2026 року місто Київ справа №758/11914/25 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., при секретарі Балковій А.С., за участю: захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кулачка Тараса Миколайовича, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника-адвоката Кулачка Тараса Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Постановою судді Подільського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник-адвокат Кулачко Т.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року скасувати, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції є незаконною та прийнята без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставини справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказував, що направлення водія поліцейським на огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції можливе лише за умови законної зупинки поліцейським транспортного засобу, яким керує особа, щодо якої існують підстави вважати, що вона перебуває у стані сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Посилався на те, що на долучених до протоколу відеозаписах взагалі відсутній факт руху будь-якого транспортного засобу, якими ОСОБА_1 керував. Вказував, що з відеозаписів, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, неможливо встановити повної картини щодо фіксації події вчиненого адміністративного правопорушення. Зазначав, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може розцінюватись судом як беззаперечний доказ вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», що не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. ??Посилався на те, що ОСОБА_1 в день складення протоколу про адміністративне правопорушення за власною ініціативою пройшов відповідне обстеження, в рамках якого у останнього не було виявлено ознак алкогольного сп`яніння, що підтверджується Висновком щодо результатів медичного огляду від 23 липня 2025 року. Також захисник-адвокат Кулачко Т.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року. Посилалася на те, що апеляційну скаргу на постанову Подільського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року було подано 30 жовтня 2025 в межах строку апеляційного оскарження, однак постановою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2025 року апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала у зв`язку із відсутністю договору про надання правничої допомоги. Вказував, що постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2025 року він отримав 19 листопада 2025 року у власному електронному кабінеті в ЄСІТС. У судовому засіданні захисник-адвокат Кулачко Т.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, заслухавши пояснення захисника-адвоката Кулачка Т.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена 20 жовтня 2025 року. Апеляційна скарга захисника-адвоката Кулачка Т.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 була подана у десятиденний термін з моменту ухвалення оскаржуваної постанови, а саме 30 жовтня 2025 року. Постановою судді Київського апеляційного суду від 17 листопада 2025 року апеляційну скаргу захисника-адвоката Кулачка Т.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала, оскільки адвокатом Кулачком Т.М. не надано належних документів на підтвердження повноважень на надання правової допомоги ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді. Апеляційна скарга захисника-адвоката Кулачка Т.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 повторно була подана 21 листопада 2025 року. Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити. Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103. За правилами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Відповідно до п.п.2, 3, 6, 7 вказаної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а за змістом п.8 Порядку №1103 від 17 грудня 2008 року у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №396836, 19 липня 2025 року о 23:54 год. в м. Київ по бульвару Тараса Шевченка, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Matrix д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 20 липня 2025 року серії ЕПР1 №396836; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20 липня 2025 року; відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції №477737, №476462. Як вбачається з відеозапису, на запитання працівників поліції, що ОСОБА_1 вживав, останній повідомив, що випив три по 0,5 пива дві години тому (23:49:31, 23:51:15, 23:57:49). Після чого працівниками поліціїнеодноразово пропонувалося ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на приладі Drager або у лікаря нарколога, на що останнійвідмовився (23:53:37, 23:53:45, 23:54:29, 23:57:35, 23:57:40). Після чого працівником поліції повідомлено ОСОБА_1 , що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП (23:54:35, 00:00:46). В подальшому працівником поліції було ознайомлено ОСОБА_1 із складеним адміністративним протоколом та роз`яснено останньому його права, який останній особисто підписав без зауважень (00:48:55). Відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України. Доводи апеляційної скарги про те, що на відеозаписах, долучених до матеріалів справи взагалі відсутній факт руху будь-якого транспортного засобу, якими ОСОБА_1 керував, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, на запитання працівника поліції, що думав ОСОБА_1 коли сідав за кермо після того як випив, останній повідомив, що він не подумав та те, що він вже повертався, вже майже доїхав (23:58:00-23:58:06). Крім того як вбачається з відеозапису під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував щодо факту керування ним транспортного засобу. Щодо посилань представника апелянта на те, що ОСОБА_1 в день складення протоколу про адміністративне правопорушення за власною ініціативою пройшов відповідне обстеження, в рамках якого у останнього не було виявлено ознак алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду від 23 липня 2025 року, який було долучено до матеріалів справи, однак не врахований судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що судом першої інстанції вірно не взято до уваги вказаний висновок, оскільки проходження ОСОБА_1 за особистим зверненням медичного освідування не має правового значення, оскільки це не спростовує порушення водієм п.2.5 ПДР України, а саме те, що останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що з відеозаписів, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, неможливо встановити повної картини щодо фіксації події вчиненого адміністративного правопорушення, а також про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може розцінюватись судом як беззаперечний доказ вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», що не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як вбачається з матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №396836 від 20 липня 2025 року складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та містить усі необхідні реквізити, передбачені законом, відображає суть виявленого правопорушення, дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також відомості про роз`яснення їй процесуальних прав. Будь-які істотні порушення процедури його складання відсутні. З відеозапису вбачається, що на ньому відображені події, що описані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №396836від 20 липня 2025 року, зафіксований той самий транспортний засіб і та ж особа, які вказані у зазначеному вище протоколі про адміністративне правопорушення. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №396836від 20 липня 2025 року та відеозапис, який містить фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, є належними доказами у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст.251 КУпАП. Докази, які містяться в матеріалах справи відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності є достатніми та переконливими для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДРУкраїни, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.5, ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду. Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Київський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Поновити захиснику-адвокату Кулачку Тарасу Миколайовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Подільського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року. Апеляційну скаргу захисника-адвоката Кулачка Тараса Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: Борисова О.В.