Постанова 4824 № 757/23595/24-ц

від 23.04.2026 ·

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи № 757/23595/24-ц Головуючий у суді першої інстанції -Литвинова І.В. Апеляційне провадження № 22-ц/824/373/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Невідома Т.О., Соколова В.В., секретар Цуран С.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Грибовим Дмитром Ігоровичем на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко Марина Олександрівна, ОСОБА_2 , Служба безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В: У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що 21 квітня 2023 року між ОСОБА_3 , від імені якого, на підставі довіреності, діяв ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку № 329 від 21 квітня 2023 року та договір купівлі-продажу комплексу, бази відпочинку № 335 від 21 квітня 2023 року, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Бровченко М. О. 31 серпня 2023 року Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції розглянуто скаргу Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 10 серпня 2023 року № 5/7/5/1-19450, та прийнято висновок, яким рекомендовано:

1. Скаргу Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 10 серпня 2023 року № 5/7/5/1-19450 задовольнити частково.

2. Визнати прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 21 квітня 2023 року №№ 67295054, 67296954, 67296423 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко М. О. На підставі висновку Колегії від 31 серпня 2023 року прийнято наказ Міністерства юстиції України від 18 вересня 2023 року № 3323/5 «Про задоволення скарги», яким:

1. Скаргу Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 10 серпня 2023 року № 5/7/5/1-19450 задоволено частково.

2. Визнано прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 21 квітня 2023 року №№ 67295054, 67296954, 67296423 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко М. О.

3. Виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству. Позивачка вказувала, що наказ Мін`юсту прийнято з порушеннями законодавства, оскільки скарга подана майже через 4 місяці: дата прийнятого рішення у сфері державної реєстрації прав: 21 квітня 2023 року; дата реєстрації скарги в Міністерстві юстиції України: 15 серпня 2023 року) без надання відомостей передбачених Законом, зокрема: не було надано відомості про дату, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав, Мін`юст був зобов`язаний відмовити у задоволенні скарги. Застосування встановленого Постановою № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами України у зв`язку з військовою агресією російської федерації» мораторію (заборони), на який послався відповідач, потребує з`ясування наявності або відсутності у відповідного громадянина рф документів, які підтверджують його проживання на території України на законних підставах, що відповідачем при прийняті оскаржуваного рішення - зроблено не було. Мінюст проігнорував факт, що на момент укладання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договорів та посвідчення 21 квітня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М. О., Головним управлінням ДМС у Львівській області (код підрозділу 4601) ОСОБА_5 було оформлено та видано строком до 07 травня 2023 року посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 (запис № 19680714-05731). Позивачка стверджувала, що до правовідносин, що виникли в зв`язку та на підставі укладених та посвідчених 21 квітня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М. О. договорів між продавцем, що мав на момент посвідчення договорів чинну посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , положення Постанови № 187 застосуванню не підлягають. Посилаючись викладене, просила суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №3323/5 від 18 вересня 2023 року, визнати необґрунтованим анулювання рішень від 21 квітня 2023 року №№ 67295054, 67296954, 67296423 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко М. О. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року скасувати, увалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що поза увагою суду першої інстанції залишились доводи позивачки щодо невідповідності скарги Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 10 серпня 2023 року № 5/7/5/1-19450 вимогам закону, а саме: порушення вимог до форми та змісту скарги, порушення порядку підтвердження повноважень підписанта скарги, порушення вимог щодо строків звернення зі скаргою. Вказує, що на час здійснення спірних реєстраційних дій ОСОБА_6 мав посвідку на тимчасове проживання в Україні, тобто, проживав на території України на законних підставах. Тому встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами України у зв`язку з військовою агресією російської федерації» мораторій на відчуження нерухомого майна на нього не розповсюджувався. У відзиві на апеляційну скаргу представниця Міністерства юстиції України проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходили. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 липня 2025 року (протокольною) залучено до участі у розгляді справи Службу безпеки України як третю особу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 липня 2025 року провадження у справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2546/22. Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року провадження у справі поновлено, призначено справу до розгляду у судовому засіданні. Усудовому засіданні в апеляційному суді взяли участь представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Грибов Д.І., який підтримав апеляційну скаргу, просивзадовольнити її з викладених підстав. Представниця Міністерства юстиції України Субота О.В. та представник Службибезпеки України Скрипніков Д.С. у судовому засіданні просилиапеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Встановлено, що 21 квітня 2023 року ОСОБА_7 , який є громадянином і російської федерації, і Республіки Туреччина, від імені якого, на підставі довіреності, діяв ОСОБА_4., та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку № 329 від 21 квітня 2023 року та договір купівлі-продажу комплексу, бази відпочинку № 335 від 21 квітня 2023 року, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Бровченко М. О. 10 серпня 2023 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 10 серпня 2023 року № 5/7/5/1-19450, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2023 року за № СК-3233-23, на рішення від 21 квітня 2023 року №№ 67295054, 67296954, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О., щодо житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , комплексу, бази відпочинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ), з вимогою анулювати доступ приватному нотаріусу Бровченко М. О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 31 серпня 2023 року Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції розглянуто скаргу та прийнято висновок, яким рекомендовано наступне:

3. Виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству. Відповідно до частин першої та другої статті 182 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру (пункт 1 частини першої статті 2 Закону; тут і далі, якщо не вказано інше, - у редакції, чинній на момент ухвалення Наказу). Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону). Разом із цим Закон, крім визнання та підтвердження державою таких прав, також спрямований на їх захист. Так, частиною першою статті 37 Закону передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Мін`юсту, його територіальних органів або до суду. Згідно із частиною другою цієї ж статті Мін`юст розглядає скарги 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Мін`юсту. За загальним правилом, захист порушених прав особи здійснюється у судовому порядку. Крім судового розгляду справи, оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав до Мін`юсту є додатковим механізмом захисту речових прав на нерухоме майно. Таке оскарження може бути оперативним механізмом захисту державою порушених помилковими діями та рішеннями державного реєстратора прав, однак не може підміняти собою судовий розгляд. Мін`юст у межах своїх повноважень здійснює контроль у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; оцінює помилковість дій та рішень державного реєстратора, однак не досліджує помилки або протиправні дії скаржника, інші аспекти захисту прав на нерухоме майно. Тобто Мін`юст оцінює законність проведеної державним реєстратором адміністративної процедури, а не вирішує по суті спір. При розгляді скарги на рішення державного реєстратора Мін`юст не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки про права сторін на майно. Натомість вирішення спору про право (і забезпечення тим самим юридичної визначеності у правовідносинах між сторонами такого спору) належить до компетенції суду. Розглядаючи спори, пов`язані з реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в судовому порядку, держава захищає порушене право та забезпечує правову визначеність [див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21 (пункти 76-82) та від 24.04.2024 у справі № 752/30324/21 (підпункти 6.18-6.21)]. Так, вирішуючи спір про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, суд насамперед повинен установити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного цивільного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов (див. пункт 7.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19). Вирішення цього питання передує з`ясуванню, чи мало місце порушення, невизнання або оспорювання такого права чи інтересу, зокрема, внаслідок стверджуваних у позові порушень, допущених під час розгляду відповідної скарги та/або ухвалення наказу. У справі, що переглядається, висновок Центральної Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 31 серпня 2023 року було мотивовано тим, що на підставі оскаржуваних рішень приватним нотаріусом Бровченко М. О. зареєстровано перехід права власності на об`єкти нерухомості від ОСОБА_8 до ОСОБА_1 . Департаментом захисту національної державності у рамках контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері примусового вилучення активів рф та її резидентів виявлено дії приватного нотаріуса Бровченко М.О. , що створюють загрозу виведення активів рф з-під дії українського законодавства та істотного порушення прав держави Україна. З відомостей Державного реєстру прав Колегією встановлено, що рішення від 21 квітня 2024 року № 67295054 прийнято приватним нотаріусом Бровченко М. О. за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 21 квітня 2023 року № 55017602, до якої додано договір купівлі-продажу житлового будинку від 21.04.2023, посвідчений приватним нотаріусом Бровченко М. О., зареєстрований у реєстрі за № 329, укладений між ОСОБА_3 , від імені якого діяв представник ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої 05 квітня 2023 року присяжним нотаріусом Ризького окружного суду Латвійської Республіки Агрітою Ліепніеце за реєстровим № 2050, та ОСОБА_1 , технічний паспорт № TI01:9222-3729-8219-6139, виданий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 від 30 листопада 2022 року, який отримано у результаті взаємодії з Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва, та відомості з Державного земельного кадастру від 21 квітня 2023 року № 63242457. Рішення від 21 квітня 2023 року № 67296954 приватним нотаріусом Бровченко М.О. прийнято за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 21 квітня 2023 року № 55019851, до якої додано договір купівлі-продажу комплексу, бази відпочинку від 21 квітня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Бровченко М. О., зареєстрований у реєстрі за № 335, укладений між ОСОБА_3 , від імені якого діяв представник ОСОБА_4 на підставі довіреності, та ОСОБА_1 , технічний паспорт № TI01:4044-3543-4491-2749, виданий ТОВ «КИЇВСЬКЕ МІСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» від 12 січня 2023 року, який отримано в результаті взаємодії з Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва, та відомості з Державного земельного кадастру від 21 квітня 2023 року № 63244573. Постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами України у зв`язку з військовою агресією російської федерації» для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією рф встановлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону), зокрема, на відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання рф або особами, пов`язаними з державою-агресором, крім безоплатного відчуження на користь держави Україна; відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або на користь рф. Колегією виявлено, що договір купівлі-продажу від 21 квітня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Бровченко М. О. і зареєстрований у реєстрі за № 329, і договір купівлі-продажу від 21 квітня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Бровченко М. О. і зареєстрований у реєстрі за № 335, укладалися ОСОБА_3 як громадянином Республіки Туреччина. Також, з відомостей Державного реєстру прав Колегією виявлено, що приватним нотаріусом Бровченко М. О., під час проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості за ОСОБА_1 було виявлено наявність в архівній складовій Державного реєстру прав - Реєстрі прав власності на нерухоме майно інформації щодо реєстрації права власності ОСОБА_11 на об`єкти нерухомості як громадянина рф, реєстраційний номер облікової картки платників податку № НОМЕР_2 (записи про право власності №№ 30689437, 26578282). Отже, незважаючи на наявність заборон, визначених постановою КМУ № 187, приватним нотаріусом Бровченко М.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав на об`єкти нерухомості, що призвели до відчуження майна, яке належало громадянину країни-агресора. Тому Колегія Міністерства юстиції України, з висновком якої погодився суд першої інстанції, дійшла висновку, що рішення №№ 67296954, 67295054 були прийняті з порушенням Закону та підлягали анулюванню. Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на, зокрема: 1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті. 2) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, права участі в юридичній особі (акцій, паїв, часток у статутному капіталі або інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь в юридичній особі), прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором, крім: безоплатного відчуження/передачі на користь держави Україна; задоволення вимог Національного банку за наданими кредитами рефінансування з підтримки ліквідності банків; відчуження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб або уповноваженою особою Фонду майна банку, щодо якого Національним банком прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; відчуження права участі в юридичній особі за наявності рішення Кабінету Міністрів України про погодження такого відчуження. Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що приписи Постанови № 187 не поширюються на громадян російської федерації, які перебувають в Україні на законних підставах лише у разі виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи, пов`язані з державою-агресором. При цьому приписи підпункту 2 пункту 1 Постанови № 187 щодо мораторію (заборони) відчуження майна застосовуються до всіх без винятку громадян російської федерації, в тому числі і тих, що перебувають в Україні на законних підставах. Із системного аналізу норм вказаної постанови можна зробити висновок, що приписи Постанови № 187 в цілому застосовні до осіб, пов`язаних з державою-агресором, крім тих, зокрема, що проживають на території України на законних підставах. Встановлено, що на час здійснення спірних реєстраційних дій ОСОБА_6 мав посвідку на тимчасове проживання в Україні, тобто, проживав на території України на законних підставах. Тому встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами України у зв`язку з військовою агресією російської федерації» мораторій на відчуження нерухомого майна на нього не розповсюджувався. За таких обставин колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційної скарги. Разом з цим, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 з таких підстав. За принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у господарському чи цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача / співвідповідача до участі у справі. Водночас установлення належності відповідачів є обов`язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобто ex officio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор) та яка звернулася до суду з відповідним позовом, а відповідачем - особа, яка, за твердженням позивача, повинна виконати зобов`язання (боржник). Схожі висновки Велика Палата Верховного Суду викладала у пунктах 46, 47, 76 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22. Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Схожі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27) та від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (підпункт 33.2). Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 39 постанови від 26.02.2020 у справі № 304/284/18 та пункті 8.10 постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20). Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Схожий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у пункті 80 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22. Виникнення спірних правовідносин у цій справі зумовлено незгодою ОСОБА_1 з Наказом Мін`юсту, яким, на її переконання, безпідставно анульовано рішення приватного нотаріуса Бровченко М.О. щодо державної реєстрації переходу права власності на об`єкт нерухомого майна від ОСОБА_8 до ОСОБА_1 . Тобто позовні вимоги у справі заявлено для захисту речового права позивачки на майно, яке, за їх твердженнями, порушене спірним Наказом. Встановлено, що Мін`юст ухвалив Наказ за результатами розгляду скарги Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, який обґрунтовував її тим, що дії приватного нотаріуса Бровченко М.О. створюють загрозу виведення активів рф з-під дії українського законодавства та істотного порушення прав держави Україна. У постанові від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17 за позовом фізичної особи до Мін`юсту про визнання протиправним та скасування наказу Велика Палата Верховного Суду вказала, зокрема, що виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом відповідача. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача. Позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб. Предметом спору в цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно. Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного. 18.09.2019 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 810/3711/18 за позовом фізичної особи до Мін`юсту про визнання протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, в якій, посилаючись на свої висновки у справі № 826/9341/17, вказала, зокрема, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивачки з наказом Мін`юсту. Це рішення і дії відповідача зачіпають права позивачки як власника земельної ділянки. Воно основувалося на вимогах ПП «Макарів-Агробуд» про право користування земельною ділянкою позивачки, який через претензію на користування нею, одним із проявів якої є вимоги про скасування реєстраційних дій щодо цієї земельної ділянки, втручається в права власника цієї землі. Мотивами і підґрунтям захисту свого права власності від описаного зазіхання слугують бажання і підстави позивачки поновити порушене насамперед її цивільне (майнове) право на земельну ділянку. У постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 Велика Палата Верховного Суду врахувала mutatis mutandis наведені висновки та вказала, що «спір у справі виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами цього спору є, з одного боку, ТОВ «Герман-Агро» і ТОВ «Еконива», які посилаються на безпідставне скасування Наказом належних їм прав оренди та суборенди земельних ділянок, а з іншого - ТОВ «Агро-Лан», яке ініціювало вказане скасування, оскільки вважає, що право суборенди спірної землі належить йому. Беручи до уваги, що у вказаному вище спорі вирішуватиметься юридична доля майнових прав та інтересів ТОВ «Агро-Лан», а також виходячи з правової природи спірних відносин, саме до цієї особи мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивачів, які здатні ефективно захистити порушені, на їх думку, права оренди та суборенди земельних ділянок, про що йтиметься в наступному розділі цієї постанови. Натомість Мін`юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачів відсутній спір про речові права на земельні ділянки». У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спір у цій справі виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами цього спору є позивачі, які посилаються на безпідставне скасування Наказом належних їм прав оренди та суборенди земельних ділянок, і ТОВ «Агро-Лан», яке ініціювало вказане скасування, оскільки вважає, що право суборенди спірної землі належить йому. У справі, що переглядається, належним відповідачем є також Служба безпеки України, за результатом розгляду скарги якої було анульовано реєстраційні дії щодо нерухомого майна, придбаного позивачкою, а не сам лише Мін`юст, з яким у позивачів немає спору про речові права. На СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань СБУ також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України (ст.2 Закону «Про СБУ»). СБУ відповідно до своїх основних завдань зобов`язана, зокрема: - здійснювати інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов`язаних з національною безпекою України (п.1 ч.1 ст.24 Закону "Про СБУ"); - здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України (п.4 ч.1 ст.24 Закону "Про СБУ"). Варто зазначити, що дії Департаменту СБУ з подання скарги до Мін`юсту були спрямовані не на захист своїх приватно-правових інтересів, а на захист інтересів держави шляхом реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, що було спрямовано на запобігання протиправних дій, що створюють загрозу виведення активів рф з-під дії українського законодавства та істотного порушення прав держави Україна. Наведеного суд першої інстанції помилково не врахував і зосередився у своїх рішення на оцінці аргументів позивача щодо стверджуваних порушень, які допустив Мін`юст під час розгляду Скарги та ухвалення Наказу. Дійсно, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи [див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41) та від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.9)]. Позивачка правом залучити Службу безпеки України співвідповідачем не скористалась та послідовно наполягала на необхідності задоволення її вимог самим лише Мін`юстом, з яким у неї немає спору про речові права на нерухоме майно. За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові [див. постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.18) та від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 (пункт 103)]. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача [постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 153)]. Оскільки Мін`юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення СБУ співвідповідачем, колегія суддів дійшла висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав. За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку із неналежним суб`єктним складом учасників справи, в той час як оскаржуване рішення суду першої інстанції містить висновки щодо відмови у задоволенні позову з підстави його необґрунтованості по суті заявлених вимог. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч.ч.1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року - зміні, в мотивувальній частині рішення шляхом викладу її в редакції цієї постанови. Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Грибовим Дмитром Ігоровичем задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст складено 11 травня 2026 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді Т.О. Невідома В.В. Соколова