Постанова 4857 № 140/12587/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/12587/24 пров. № А/857/42934/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого суддіМатковської З. М. суддів -Гуляка В. В. Ільчишин Н. В. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №140/12587/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- головуючий суддя першої інстанції Дмитрук В.В., місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту - 07.10.2025, В С Т А Н О В И В : 17.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до Волинського окружного адміністративного суду надійшла заява про зміну порядку та способу виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі № 140/12587/24 в порядку ст.378 КАС України, у зв`язку з не виконанням рішення у повному обсязі. У вказаній заяві представник позивача просить суд змінити порядок і спосіб виконання рішення у справі № 140/12587/24, в частині, яка залишається не виконаною - із зобов`язання на стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 1 324 720,00 грн заборгованості. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ухвалу винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповністю досліджено докази, що мають значення для справи. Суть доводів апелянта зводиться до того, що рішення суду першої інстанції набрало законної сили та є обов`язковим до виконання відповідно до норм Конституції України та КАС України. Крім цього, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили. Законодавцем прямо визначено, що зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву позивача про зміну способу і поряду виконання судового рішення. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Волинського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі №140/12587/24 адміністративний позов задоволено частково, вирішено: «Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року без врахування базового місяця січня 2008 року. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, з врахуванням базового місяця січня 2008 року, згідно з «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації різниці грошового забезпечення за період проходження служби з 01 березня 2018 року по 11 листопада 2022 року та з 01 січня 2024 року по 04 жовтня 2024 року, розрахованої відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 фіксовану індексацію різницю грошового забезпечення за період проходження служби з 01 березня 2018 року по 11 листопада 2022 року та з 01 січня 2024 року по 04 жовтня 2024 року у розмірі 3 941,87 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка полягає у не проведенні ОСОБА_1 нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця: щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період проходженням позивачем військової служби з 30 січня 2020 року по 11 листопада 2022 року та з 14 листопада 2022 року по 19 травня 2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: - з 30.01.2020 по 31.12.2020 - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року; - з 01.01.2021 по 31.12.2021 - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року; - з 01.01.2022 по 31.12.2022 - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року; - з 01.01.2023 по 19.05.2023 - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 11 листопада 2022 року та з 14 листопада 2022 року по 19 травня 2023 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: - з 30.01.2020 по 31.12.2020 - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року; - з 01.01.2021 по 31.12.2021 - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року; - з 01.01.2022 по 31.12.2022 - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року; - з 01.01.2023 по 19.05.2023 - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка полягає у не проведенні ОСОБА_1 нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у випадку звільнення, передбаченої пунктом 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням при визначенні її розміру посадового окладу (ПО) і окладу за військовим званням (ОВЗ), а також, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років(НВР), премії, надбавки за особливості проходження служби (НОПС), надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (НРУРО), грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань за 2022 рік, розрахованих не із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року на шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести ОСОБА_1 перерахування та здійснити виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої пунктом 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням при визначенні її розміру посадового окладу (ПО) і окладу за військовим званням (ОВЗ), а також, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років(НВР), премії, надбавки за особливості проходження служби (НОПС), надбавки за роботу в умовах режимних обмежень НРУРО), грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань за 2022 рік, розрахувавши посадовий оклад та оклад за військове звання із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, враховуючи раніше виплачені суми, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації, нарахованої та виплаченої згідно наказу №233 від 11.11.2022 за не використану відпустку за 2022 рік з неврахуванням при визначенні її розміру посадового окладу (ПО) і окладу за військовим званням (ОВЗ), а також, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років(НВР), премії, надбавки за особливості проходження служби (НОПС), надбавки за роботу в умовах режимних обмежень НРУРО), розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, враховуючи раніше виплачені суми, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації, нарахованої та виплаченої згідно наказу №233 від 11.11.2022 за не використану відпустку за 2022 рік, з врахуванням при визначенні її розміру посадового окладу (ПО) і окладу за військовим званням (ОВЗ), а також, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років(НВР), премії, надбавки за особливості проходження служби (НОПС), надбавки за роботу в умовах режимних обмежень НРУРО), розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, враховуючи раніше виплачені суми, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. В задоволенні решти позовних вимог відмовити» Вказане рішення суду набрало законної сили 31.01.2025. З метою примусового виконання зазначеного судового рішення судом видано виконавчі листи від 05.03.2025 №1663/2025р., №1664/2025р., №1665/2025р., №1666/2025р., №1667/2025р. У виконавчих провадженнях державним виконавцем Трофимюком П.В. 14.03.2025 винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №77507597, №77509351, №77506477, ВП 77509110, №77509228. Також у вказаних провадженнях виносились і надсилались до виконання вимоги 01.08.2025 №12639, №12640, вих№12641, №12642 №12643. 17.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява про зміну порядку та способу виконання рішення суду в порядку ст.378 КАС України, у зв`язку з не виконанням рішення у повному обсязі. У вказаній заяві представник позивача просить суд змінити порядок і спосіб виконання рішення у справі №140/12587/24, за яким видано 05.03.2025 виконавчі листи №1664/2025, №1663/2025, №1667/2025, 1665/2025, №1666/2025 в частині, яка залишається не виконаною - із зобов`язання на стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 1 324 720,00 грн заборгованості. Заява державного виконавця мотивована неможливістю виконання відповідачем в повному обсязі рішення суду у даній справі через відсутність коштів на забезпечення виконання судових рішень. Зауважує, що у відповідях, які надійшли на адресу відділу 22.08.2025, вказано, що згідно статті 15 Закону України «Про Збройні Сили України» фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. Відповідно до вимог Бюджетного кодексу України ІНФОРМАЦІЯ_2 є лише розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, платежі за дорученням розпорядника бюджетних коштів здійснюються Державним казначейством України в разі наявності у розпорядників невикористаних бюджетних асигнувань, відповідності намірів витрачання бюджетному асигнуванню і наявності бюджетного зобов`язання та платежу. Згідно з п.1.4 Наказу МО України №590 від 12.11.2010 «Про затвердження положення про фінансове господарство військових частин ЗС України» начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 є розпорядником бюджетних коштів за кошторисом МО України третього ступеня. ІНФОРМАЦІЯ_2 отримує асигнування від розпорядників коштів другого ступеня та є бюджетною установою, яка фінансується виключно з Державного бюджету, здійснює оплату за наявності бюджетних асигнувань та за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету. Також боржник не здійснює прибуткової господарської діяльності, тому не має альтернативних джерел фінансування. На виконання вимог рішення суду по справі №140/12587/24 проведено розрахунки суми індексації згідно постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 - нараховано до виплати 85 934,75 грн. Також додано розрахунок суми індексації грошового забезпечення відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації, яка належить до виплати ОСОБА_1 . Сума індексації 299 031,05, розмір підвищення грошового забезпечення лютий березень 34 925,76, сума індексації 257 916,98 грн. Суми грн 676 525 (індексація доходів 85935), 112 100 (індексація доходів 95 000), 112 100 (індексація доходів 95 000) та 80142 (сума індексації 67 917) грн включені в загальний рахунок потреби в коштах на серпень 2025 для військовослужбовців, звільнених з військової служби, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення та щомісячно подається начальнику забезпечувального органу (відповідальному за бюджетну підпрограму). Проінформовано, що станом на серпень 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 має потребу в коштах за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» у сумі 15 752201,00 грн. ІНФОРМАЦІЯ_2 звертався з відповідними листами до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та до ІНФОРМАЦІЯ_5 з проханням виділення фінансового ресурсу (додано відповідні документи), однак не отримав належного реагування. Отже, заходів вжито, проте безпосереднє нарахування коштів на рахунки стягувача можливе лише після надходження бюджетних коштів за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». Вказане підтверджується розрахунками сум індексації ОСОБА_1 згідно постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 та відповідно до п.5 Порядку проведення індексації проведення виплат, основна заявка-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення на серпень 2025 року. Також ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено (вих.1453юс від 22.08.2025), що на виконання вимог рішення суду по справі №140/12587/24 проведено розрахунок нарахування ОСОБА_1 відповідних виплат, зокрема здійснено перерахунок грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби всього нараховано 1 774 440,00 грн, різниця нарахувань 597 602,50 грн. Суд першої інстанції у задоволенні заяви відмовив з тих підстав, що зобов`язання, покладені на відповідача судом, є обраним судом видом захисту порушених прав позивача згідно з позовними вимогами, які суд задовольнив. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд першої інстанції наголосив, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум грошової допомоги, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань. Відтак обраний заявником спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 1 324720,00 грн. заборгованості не узгоджується зі змістом статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України та потягне за собою фактично зміну судового рішення по суті, що є неприпустимим, оскільки рішення у справі набрало законної сили, та матиме наслідком зміну обраного судом способу відновлення порушеного права позивача. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частинами другою, третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, відповідно до наведених вище норм остаточне рішення суду є обов`язковим для учасників справи. Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 378 КАС України. Разом з тим, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень від 21.11.2024 № 4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Так, відповідно до змісту частин 1-3 ст. 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Отже, з 19.12.2024 ст. 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили. Законодавцем прямо визначено, що зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Суд першої інстанції вірно зауважив, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин. Відтак, поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Зі змісту рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 вбачається, що судом не було здійснено розрахунок суми належної до сплати позивачу, як і не визначався розмір належних до виплати позивачу сум, а розмір недоотриманих коштів, який позивач просить стягнути, було обраховано відповідачем вже після розгляду справи по суті. Отже, зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно виснував, що змінивши спосіб виконання такого рішення із зобов`язання на стягнення з відповідача на користь позивача 1 324 720.00грн. заборгованості, відбудеться зміна рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті. Крім цього, колегія суддів апеляційного суду заважує наступне. Як уже зазначалось вище, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX (далі Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.». Однак, ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні та соціальні виплати, пільги та соціальні послуги. Водночас, судове рішення у справі №140/12587/24 за позовом ОСОБА_1 стосується не пенсійних та соціальних виплат, а складових грошового забезпечення позивача як військовослужбовця, зокрема індексації грошового забезпечення, здійснення перерахунку грошового забезпечення: щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання тощо. Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи відповідача безпідставними, а висновки суду першої обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали відсутні. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 140/12587/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин