Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/19035/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/19035/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар П.А. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 08 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, В С Т А Н О В И В : фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької митиці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.07.2025 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UА401000/2023/000150/2 від 02.11.2023 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA401020/2023/001693. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач відзначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування дійсних обставин у справі, що призвело до прийняття помилкового рішення. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що 02 серпня 2021 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та фірмою "SHANDONG TAIMU COMMOTIDY CO., LTD" Китай (продавець) укладено контракт № 3426/РВ, згідно з яким продавець продав, а покупець купив товар: рукавички, країна походження: Китайська Народна Республіка, кількість: згідно з інвойсом, ціна: згідно з інвойсом, додатки, термін поставки: 2021-2025 роки, порт відвантаження: згідно з інвойсом. Відповідно до пункту 17.1 цього контракту такий набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діятиме до 31 грудня 2025 року. Відповідно до пункту 4.1 контракту термін доставки товару протягом 45 днів після отримання 30% депозиту від покупця (тільки після отримання 50% оплати, продавець може організувати доставку товару). Умови поставки визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах (пункт 4.2 контракту). Загальна сума контракту становить 1 000 000 доларів США (пункт 5.2 контракту). Вартість контракту визначається після взаємних консультацій та домовленостей між сторонами (пункт 5.3 контракту). Завантаження товарів на судно, включаючи укладання в трюмі (стивідорні роботи), ліхтеровка, інформація про відвантаження товару, видача коносаментів, інші супровідні витрати виконуються та оплачуються за рахунок продавця (пункт 5.4 контракту). Платіж за поставленим за цим контрактом виробами здійснюється покупцем на рахунок продавця наступним чином: Визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах (рахунках-фактурах) (пункт 6.1 контракту). Відповідно до інвойсу № 1605 від 16 травня 2023 року позивач придбав у покупця наступний товар: - рукавиці крага з підкладкою червона довга коров`ячої шкіри (100%) в кількості 6120 пар загальною вартістю 9302,4 доларів США; - жовті господарські латексні рукавички розмір S в кількості 12000 пар загальною вартістю 2148 доларів США; - жовті господарські латексні рукавички розмір М в кількості 36000 пар загальною вартістю 6444 доларів США; - жовті господарські латексні рукавички розмір L в кількості 48000 пар загальною вартістю 8592 доларів США; - жовті господарські латексні рукавички розмір ХL в кількості 36000 пар загальною вартістю 6444 доларів США; - сині трикотажні рукавички з чорним ПВХ крапкам н долоні 69135 розмір 10 в кількості 24000 пар загальною вартістю 4296 доларів США; - рукавички утеплені синтетичні помаранчеві з 3/4 спіненим латексним коричневим покриттям з посиленим покриттям на пальці WL9864 розмір 10 (60% поліестер 40 % латекс) в кількості 12000 на загальну суму 4860 доларів США; - рукавички утеплені синтетичні помаранчеві з синім спіненим латексним покриттям WL9646 розмір 10 (60% поліестер 40 % латекс) в кількості 12000 на загальну суму 4860 доларів США; - рукавички утеплені синтетичні флоуресцентний жовтий з блакитним неповним латексним покриттям WL9676 розмір 10 (60% поліестер 40 % латекс) в кількості 12000 на загальну суму 4176 доларів США; - рукавички бавовняні білі з 3/4 жовтим нітріловим покриттям NL9474 розмір 10 (50% бавовна, 50% нітріл) в кількості 24000 на загальну суму 9552 доларів США. В Інвойсі № 1605 від 16.05.2023 року сторони погодили основні умови доставки та оплати товару, а саме: пункт навантаження: QINGDAO, CHINA; торговий термінал: FOB QINGDAO/FOB CHINA; умови оплати: 30% - передоплата; 20% - на момент готовності товару до відвантаження; 20% - протягом 30 днів після відвантаження товару, після отримання даної оплати продавець зобов`язаний відправити оригінали документів; 30% протягом 30 днів після того як товар прибуде до порту; - термін поставки - 90 днів. У зв`язку із зміною обсягів постачання товарів продавець виставив інвойс №1605 від 25.07.2023 на загальну суму 66552 доларів США. На виконання своїх зобов`язань позивачем здійснено часткову оплату товару, а саме: 02.06.2023 року - 20481,12 доларів США, 21.07.2023 року - 13654,08 доларів США, 15.09.2023 року - 12451,20 доларів США, що підтверджується відповідними платіжними банківськими документами. В подальшому, до митного оформлення товару, ввезеного на підставі згадуваних вище контракту та інвойсу, позивач подав до Вінницької митниці митну декларацію № 23UA401020059321U2 від 02.11.2023 року, до якої долучив: рахунок-фактуру (інвойс) від 25.07.2023 року № 1605, зовнішньоекономічний договір від 02 серпня 2021 року № 3426/РВ, платіжні доручення в іноземній валюті від 02.06.2023 року № NJBKLN62О711ETE, від 21/07/2023 року № NJBKLN7LO7Q647E, від 15/09/2023 року № NJBKLN9FO7ZJD6T, довідку про транспортні витрати № 2/11643 від 10.10.2023 року, копію декларації країни відправлення від 26.07.2023 року № 421320230000132830. За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації та долучених до неї документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UА401000/2023/000150/2 від 02.11.2023 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA401020/2023/001693. Не погоджуючись із рішенням Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно зі ст.49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Отже, чинне законодавство покладає обов`язок доведення заявленої митної вартості товару на декларанта. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою або суперечливістю поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, згідно з частиною першою статті 57 Митного кодексу України, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Разом із тим, відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Так, основними мотивами, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів UA401000/2023/000105/2 від 02.11.2023 року є те, що, на думку відповідача, на момент митного оформлення додані до митної декларації документи містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, зокрема в платіжному дорученні від 15.09.2023 №NJBKLN9FO7ZJD6T зазначено, що оплата здійснювалась згідно інвойсу №1605 від 25.07.2023, проте до митного оформлення інвойс проформа від такої дати не надходила. В наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 26.07.2023 №421320230000132830 наявні числові значення вартості за одиницю товару, що відрізняються від значень , зазначених у рахунку-фактурі від 25.07.2023 №1605. В наданих документах відсутня інформація щодо числового значення вартсоіт перевантаження товару з контейнера, що підтверджується документально. Надаючи оцінку вказаній обставині, судова колегія виходить з наступного. Згідно з пунктами 6.1, 6.2 Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651 (в редакції, чинній на день прийняття оскаржуваного рішення), товари, що входять до однієї партії, на яку поширюється вимога щодо складання МД, обов`язково декларуються за окремими МД з поданням МД (у передбачених законодавством випадках - іншого документа, що може використовуватись замість МД) на всі товари у складі цієї партії незалежно від їх вартості, за наявності в партії: - товарів, до яких застосовані або застосовуються різні митні режими (за винятком зворотного вивезення (ввезення) контейнерiв, пiддонiв, упаковок, етикеток, марок акцизного податку та iнших подiбних товарiв, що відповідно до положень Додатка B.3 до Конвенції про тимчасове ввезення перемiщуються в рамках торгової операцiї, водночас власне їх перемiщення не є торговою операцiєю); - товарів, що переміщуються за різними зовнішньоекономічними договорами (контрактами) та/або на виконання різних посередницьких договорів, укладених між резидентами; - товарів, визнаних відповідною комісією з питань гуманітарної допомоги гуманітарною допомогою, і товарів, не визнаних гуманітарною допомогою; - товарів, щодо яких Декларант не володіє точними відомостями про характеристики, необхідні для заповнення МД у звичайному порядку, і які декларуються за тимчасовою МД; - складових комплектних об`єктів, що належать різним комплектним об`єктам; - складових комплектного об`єкта та інших товарів. За бажанням декларанта товари, що ввозяться на митну територію України у складі однієї партії, можуть декларуватись за кількома МД за умови, що фактурна вартість кожної частини партії, отриманої в результаті такого розділення, перевищує суму, еквівалентну 150 євро. Так, згідно з інвойсу № 1605 від 16 травня 2023 року вказана вартість 68270,40 доларів США. Однак, у зв`язку із зміною обсягів товару продавець виставив покупцю інвойс №1605 від 25.07.2023 де вказана вартість 66552 доларів США. В проформі - інвойсі №1605 від 16.05.2023 та в інвойсі №1605 від 25.07.2023 встановлені наступні умови оплати : 30% - передоплата, 20% на момент готовності товару до відвантаження, 20% - протягом 30 днів після відвантаження товару, після отримання даної оплати продавець зобов`язаний відправити оригінали документів; 30% протягом 30 днів після того як товар прибуде до порту призначення в Україні. Позивачем здійснено наступні оплати на загальну суму 45586,40 доларів США (70% від вартості товару): - 02.06.2023 в сумі 20481,12 доларів США; - 21.07.2023 в сумі 13654,08 доларів США; - 15.09.2023 в сумі 12451,20 доларів США. Судом з`ясовано, що в платіжних документах від 02.06.2023 та від 21.07.2023 в інформації про переказ вказано дати документу, що є підставою для сплати "16.5.2023", а в платіжному документі від 15.09.2023 - вказано іншу дату "25.07.2023" , що відповідає даті інвойсу 1605 від 25.07.2023. Твердження відповідача про те, що проформу №1605 від 25.07.2023 не було надано, суд оцінює критично з огляду на те, що в оскаржуваному рішенні відповідачем неодноразово здійснено посилання на такий документ. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митним органом не доведено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Крім того, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. При цьому, посилаючись на дану норму в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідач застосовує вказаний перелік документів як виключний і безальтернативний, незважаючи, на те, що такий перелік документів не є вичерпним. Водночас на підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати надані позивачем документи (довідки, договори, акти виконаних робіт тощо). Верховний Суд в постанові від 07 липня 2023 року у справі № 803/718/17 сформував правову позицію, згідно з якою якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Положення Митного кодексу України не визначають конкретний вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Суд звертає увагу, що позивачем в обґрунтування понесених транспортних витрат надавалися митному органу договір транспортного експедирування, договір на перевезення вантажу, довідка про транспортні витрати, лист до довідки про транспортні витрати про поділ понесених транспортних витрат, акт про надання транспортно-експедиційних послуг, CMR, акт перевантаження, копія платіжної інструкції про сплату позивачем коштів за транспортні послуги. Проте подані позивачем документи митним органом жодним чином не враховано. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про те, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності є безпідставними. Також є безпідставною й вимога про надання декларантом додаткових документів згідно з частиною 3 статті 53 МК України, оскільки усі необхідні документи подані митному органу. Далі, визначаючи митну вартість за резервним методом, митний орган зазначив, що джерелом числового значення митної вартості товару № 1 є оформлена митна декларація від 11.08.2023 року № UA400040/2023/026726, за якою було випущено у вільний обіг товар "1. Рукавички трикотажні, що виготовлені з синтетичних волокон, з боку долоні та пальців мають покриття на основі отирол/бутадієнового каучуку...", а саме 4,42 USD за кг, а джерелом числового значення митної вартості товару №2 є оформлена митна декларація від 21.09.2023 року № UA100380/2023/685349, за якою було випущено у вільний обіг товар "рУквиці робочі замшеві сірі 12000 пар, Рукавички робочі шкіра - 12000 пар, Рукавички 2Криги" - 1500 пар", а саме 7,52 доларів США за кілограм. Разом із тим митний орган не навів при цьому порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що є порушенням статті 55 МК України. До того ж вищезазначені декларації (на які посилається відповідач) не розкривають умов поставки товару, його кількість, що безпосередньо впливає на митну вартість під час розмитнення товару. Водночас Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом. У свою чергу, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пункту 2 та пункту 4 частини 2 статті 55 МК України. Подані позивачем документи для митного оформлення товару давали змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому відповідачем не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної в оскаржуваному рішенні, ідентичності (схожості) товару, доказу, що ці товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, не надав підтвердження застосування послідовно всіх методів визначення митної вартості товарів та неможливості застосування кожного попереднього методу. Відтак поданими позивачем до митного оформлення документами підтверджується, що заявлена митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях. Натомість митним органом не доведено, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена. Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині 2 статті 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2023/000150/2 від 02.11.2023 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2023/001693, що оскаржується, сформована у зв`язку з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару UА401000/2023/000150/2 від 02.11.2023, а тому така картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів також є протиправною та підлягає скасуванню. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, де Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, позаяк зводяться виключно до переоцінки доказів та є незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті до уваги апеляційною інстанцією. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Разом з тим у відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлено клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у Сьомому апеляційному адміністративному суді за оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року - в розмірі 2422,40 Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. На підтвердження понесених витрат представником позивача надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 23.11.2023, Акт №2 приймання-передачі наданих послуг від 08.09.2025, детальний опис робіт (наданих послуг) від 08.09.2025 №08/09/25/1ДОР. Апеляційний суд вважає, що розмір витрат по даній справі на професійну правничу допомогу є співмірним з наданими послугами адвоката, а тому, судова колегія приходить до висновку стосовно необхідності стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2422,40 грн. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року - без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 2422,40 грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.