Постанова 4854 № 420/16854/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16854/21 Головуючий І інстанції: Вовченко О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Голуб В.А., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали суду - 16.02.2026р.) про відмову у зміні способу та порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: 14.09.2021р. ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019р. відповідно до довідки Адміністрації Держприкордонслужби від 16.06.2021р. №11/5121, виданої станом на 05.03.2019р. у відповідності до вимог ст.ст.43,63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області з 01.04.2019р. перерахувати та виплачувати їй пенсію відповідно до довідки Адміністрації Держприкордонслужби від 16.06.2021р. №11/5121, виданої станом на 05.03.2019р. відповідно до ст.ст.43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницькою складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим за фактично виплаченим розміром з 01.04.2019р. по день проведення перерахунку. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2021р. позов ОСОБА_1 - задоволено частково та зобов`язано відповідача здійснити позивачу з 01.04.2019р. перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Адміністрації Держприкордонслужби від 16.06.2021р. №11/5121, виданої станом на 05.03.2019р. у відповідності до вимог ст.ст.43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704 із урахуванням виплачених сум. Вказане судове рішення набрало законної сили - 12.11.2021р., однак виконавчий лист у справі не видавався. 10.02.2026р. представником ОСОБА_1 було подано заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №420/16854/21 на стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 виплати по пенсійній заборгованості з 01.04.2019р. по день проведення перерахунку у сумі - 106906,56 грн. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року (постановленою в порядку письмового провадження) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення - відмовлено. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач 27.02.2026р. подала апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали суду, було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим просила скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026р. та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення - задовольнити. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. 19.03.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її задоволення. Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Положеннями ч.2 ст.55 Конституції України регламентовано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або ж бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Як передбачено у ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання ж судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч.ч.2,3 ст.14 КАС України). За приписами ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. У Рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив про те, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини). Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, повинно розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» Суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Також, варто звернути увагу на те, що обов`язковість виконання судового рішення є однією зі складових елементів вимоги щодо ефективного правосуддя, яка виражається, головним чином, у тому, що державні органи зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio» (в силу своєї посади та визначених законом повноважень). Виконання рішення суду повинно бути справедливим, швидким, ефективним та пропорційним, тобто для цього мають бути забезпечені необхідні кошти та чіткі правові норми, що визначають доступні ресурси, відповідальні органи та механізми повного виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що встановлення, зміна способу або порядку виконання рішення суду передбачена на стадії виконання рішення суду після видачі виконавчого листа або ж у разі відкриття виконавчого провадження, коли сторони у справі набувають статусу стягувача та боржника. Оскільки виконавчий лист у даній справі не видавався, то відсутні підстави для задоволення заяви представника ОСОБА_1 було подано заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі №420/16854/21. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам цієї справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст.378 КАС України Так, порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст.378 КАС України. Положеннями абз.1 ч.1 цієї статті встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або ж розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Згідно з ч.3 ст.378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Водночас, з 19.12.2024р. положення ч.3 ст.378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024р. №4094-IX доповнені абз.2, за змістом якого, невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат і пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу та порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати. Згідно із п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Слід звернути увагу на те, що як зазначено у пояснювальні записці до проекту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803), це Закон ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04) / Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.09.2020р. №1218-р. Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень. Зміни до ч.3 ст.378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення. З цього приводу, необхідно зазначити про те, що прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію ст.378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення. Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту. Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.129-1 Конституції України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.10.2025р. у справі №380/7706/22. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2021р. у цій справі ГУ ПФУ в Одеській області зобов`язано здійснити позивачу з 01.04.2019р. перерахунок та виплату її пенсії на підставі довідки Адміністрації Держприкордонслужби від 16.06.2021р. №11/5121, виданої станом на 05.03.2019р. у відповідності до вимог ст.ст.43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704 із урахуванням виплачених сум. На виконання зазначеного судового рішення, пенсія позивача перерахована, про що зазначено у листі відповідача від 19.12.2025р. №1500-0203-8/203496. При цьому, у даному листі відповідачем повідомлено про те, що інформація про виконання рішення суду у справі №420/16854/21 Головним управлінням була внесена до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу (доплата пенсії складає 107281,26 грн.). Частина нарахованої доплати пенсії у сумі 187,35 грн. в жовтні 2025р. та в листопаді 2025р. зарахована на картковий рахунок позивача за рахунок виділених асигнувань, що підтверджується самим позивачем. У той же час, виплата залишку боргу (тобто 107093,91 грн.) буде здійснена лише після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за судовими рішеннями з Державного бюджету України. Так, згідно з розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою позивача №1510008091, сума виплати пенсії за період з квітня 2019р. по грудень 2021р. становить 107 281,26 грн. Тобто, з дати набрання рішенням законної сили та по день звернення позивача із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення (фактично 4 рік та 3 місяці), ГУ ПФУ в Одеській області не виконало (в повному обсязі) судове рішення в частині реальної виплати перерахованої пенсії позивача. Отже, у даній ситуації наявний факт часткового невиконання відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2021р. у справі №420/16854/21, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати. При цьому, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2021р. в частині виплати перерахованої пенсії не виконується відповідачем більше ніж два місяці. Викладене є підставою для зміни способу виконання із зобов`язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми (107093,91 грн.) з ГУ ПФУ в Одеській області, що відповідає чинним приписам ст.378 КАС України. Судова колегія враховує, що формальне виконання зобов`язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав. У свою чергу, зміна способу виконання судового рішення не є створенням «нового грошового зобов`язання», оскільки сума заборгованості пенсії у розмірі 30500 грн. є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем. Щодо висновків суду першої інстанції, що зміна способу або порядку виконання рішення суду передбачена на стадії виконання рішення суду після видачі виконавчого листа або у разі відкриття виконавчого провадження, коли сторони у справі набувають статусу стягувача та боржника, проте в цій справі виконавчий лист не видавався, колегія суддів зазначає, що виконавче провадження, хоча і є завершальною стадією судового провадження, проте не є обов`язковою стадією, а є примусовим виконанням судових рішень. Приписи ст.378 КАС України не містить прямого посилання на те, що подання заяви про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення можливе виключно після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, а навпаки містять приписи щодо можливості зміни способу і порядку виконання в справах, які стосуються соціальних виплат, через невиконання таких рішень протягом двох місяців після набрання рішенням законної сили. Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження, а обставини, які були викладені ним у заяві про зміну способу і порядку виконання судового рішення в повному обсязі обґрунтовують доцільність і необхідність зміни способу виконання такого рішення. Більш того, аналогічний підхід по цим спірним питанням застосований П`ятим апеляційним адміністративним судом у постановах від 04.12.2025р. у справі №420/25464/21, від 02.12.2025р. у справі №420/9645/22 та від 19.11.2025р. у справі №420/10336/22. Як передбачено ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або ж частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвело до помилкової відмови у задоволенні заяви, а тому ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а відповідну заяву - задовольнити. Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,328,378 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду - задовольнити. Змінити спосіб виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №420/16854/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми доплати пенсії за період з квітня 2019 року по грудень 2021 року у загальному розмірі - 107093,91 грн. (сто сім тисяч дев`яносто три гривні 91 копійка). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено: 08.05.2026р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: В.А. Голуб В.О. Скрипченко