Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/10293/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10293/25 Перша інстанція: суддя Брагар В. С., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі № 400/10293/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ Короткий зміст позовних вимог. У вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати грошового забезпечення загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , належне йому на день смерті та за час перебування в полоні, позивачу ОСОБА_1 ; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 вчинити дію, а саме нарахувати та виплатити належне, але не отримане ОСОБА_2 до дня смерті (загибелі) та за час перебування в полоні грошове забезпечення, позивачу ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначено, що батько позивачки - військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 помер у полоні держави-агресора ІНФОРМАЦІЯ_1, тіло якого передане на підконтрольну владою України територію під час обміну тілами загиблих військовослужбовців. 06.03.2024 до військової частини НОМЕР_1 направлені документи позивача - доньки загиблого ОСОБА_1 , для виплати грошового забезпечення , належного йому на день смерті та за час перебування в полоні. На теперішній час виплата грошового забезпечення позивачу не здійснена. Триває протиправна бездіяльність щодо не виплати грошового забезпечення належне, але не отримане ОСОБА_2 до дня смерті (загибелі) його донькою - позивачем ОСОБА_1 . Тому, просить суд задовольнити позовні вимоги. Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивачці не було виплачено грошове забезпечення її батька оскільки нею недодано підтвердження проживання разом з ОСОБА_2 . Зазначена умова є обов`язковою для отримання грошового забезпечення загиблого військовослужбовця повнолітніми дітьми, згідно Постанови КМУ № 884 від 30.11.2016 (в редакції чинній на час звернення позивача з заявою), а також згідно пункту 12.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженої Наказом Міноборони України від 11.06.2008 №260, на яку посилається Позивач. Також, відповідач зауважив, що до Постанови №884 внесені зміни згідно з Постановою КМ № 103 від 30.01.2024; в редакції Постанови КМ № 449 від 15.04.2025 яка почала застосовуватись з 1 лютого 2025 року. Так, у разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення військовослужбовцям зазначені кошти включаються до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть. Позивач як спадкоємиць до військової частини НОМЕР_1 із відповідною заявою не звертався. Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 19.01.2026 у справі № 400/10293/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що основною умовою отримання грошового забезпечення загиблого військовослужбовця повнолітніми дітьми є саме докази які свідчать про проживання разом. Окрім того, суд зауважив, що згідно переліку зазначеного у заяві позивача від 06.03.2024 позивачем не надавались відповідачу докази, які свідчили б про проживання позивача разом з її батьком, який є загиблим військовослужбовцем. Матеріали справи, також не містять зазначеного доказу. За таких обставин, суд вважав заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивач є донькою загиблого та має право на отримання грошового забезпечення, належного батьку на день смерті та за час перебування в полоні; - інші доводи відтворюють зміст позовної заяви. Обставини справи. Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є донькою ОСОБА_2 , водія радіопеленгатора роти радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 , який 12.04.2022 потрапив у полон підчас вогневого зіткнення з супротивником у населеному пункті Маріуполь Донецької області та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у полоні держави-агресора, тіло якого передане на підконтрольну владою України територію під час обміну тілами загиблих військовослужбовців, що підтверджується матеріалами справи. 06.03.2024 до військової частини НОМЕР_1 направлені документи позивача - доньки загиблого ОСОБА_1 , для виплати грошового забезпечення , належного йому на день смерті та за час перебування в полоні. Відповідачем не проведено виплату грошового забезпечення батька позивача, належного йому на день смерті та за час перебування в полоні. Тому, зазначену бездіяльність позивач вважає протиправною, у зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-XII). На виконання вимог абзацу 1 частини 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 3011.20.16 року № 884 затвердив «Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», (Далі постанова - № 884). Відповідно до п. 7 Постанови №884, (в редакції чинній на момент направлення Позивачем заяви до Відповідача) виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання. Також, У пункті 1 розділу ХХХ «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.08.2018 №260 закріплено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства-незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України. В свою чергу, пунктом 12.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженої Наказом Міноборони України від 11.06.2008 №260 визначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачуються членам його сім`ї, зазначеним у пункті 12.3 цього розділу. Якщо таких осіб немає, належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до законодавства України. Відповідно до пункту 12.3 Інструкції, грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. Пунктом 12.4 Інструкції передбачено, що членам сімей військовослужбовців, зазначених у пунктах 12.1 і 12.2 цього розділу, також виплачуються одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на отримання яких виникло у військовослужбовців до дня смерті (загибелі) чи до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи померлими, або за час перебування їх у полоні, заручниками, інтернованими в нейтральних державах, зникнення безвісти. Не отримані військовослужбовцем у поточному році суми грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань виплачуються членам його сім`ї за їх зверненням. Враховуючи наведене, основною умовою отримання грошового забезпечення загиблого військовослужбовця повнолітніми дітьми є саме докази які свідчать про проживання разом. Колегією суддів із матеріалів справи встановлено, що позивач 06.03.2024 звернулась до військової частини НОМЕР_1 з заявою та доданими до неї документами про виплату їй грошового забезпечення її батька, ОСОБА_2 (водія радіопеленгатора роти радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 ), який 12.04.2022 потрапив у полон підчас вогневого зіткнення з супротивником у населеному пункті Маріуполь Донецької області та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у полоні держави-агресора, тіло якого передане на підконтрольну владою України територію під час обміну тілами загиблих військовослужбовців. Проте, згідно переліку документів зазначеного у заяві позивача від 06.03.2024 позивачем не надавались відповідачу докази, які свідчили б про проживання позивача разом з її батьком, який є загиблим військовослужбовцем. Матеріали справи, також не містять зазначеного доказу. Отже, на переконання колегії суддів, лише за умови надання повного пакету документів у відповідності до п. 7 Постанови №884 та п. 1 розділу ХХХ «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.08.2018 №260 у військової частини НОМЕР_1 виникає юридичний обов`язок нарахувати та виплатити позивачці належне, але не отримане ОСОБА_2 до дня смерті (загибелі) та за час перебування в полоні грошове забезпечення. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги. Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99). З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи. Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі № 400/10293/25 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик