Постанова 4854 № 400/10818/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10818/25 Перша інстанція: суддя Брагар В. С., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 у справі № 400/10818/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 11.04.2025 № 143550005714, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У жовтні 2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 11.04.2025 року № 143550005714 про відмову в призначенні пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди відбування покарання з 27.01.1983 року по 05.04.1983 року відбування покарання в Державні установі «Жовтоводська виправна колонія (№26)», з 13.08.1983 року по 20.03.1989 року відбування покарання у державній установі «Вінницька виправна колонія (№86)», з 01.10.1989 року по 01.04.1992 року роботи в колгоспі роботи в колгоспі «Аваегард», з 01.09.1992 року по 05.04.1999 року відбування покарання в державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)», з 26.06.2000 року по 17.07.2003 року відбування покарання в Державній установі «Казанківська виправна колонія (№ 93)», з 14.09.2007 року по 08.04.2022 року відбування покарання в Державній установі «Катринівська виправна колонія (№46)» та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В обґрунтування позовних зазначено, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що 04.04.2025 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії. За результатами розгляду цієї заяви відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким відмовлено у призначення пенсії за віком через відсутність страхового стажу. На думку позивача, відповідачем протиправно не зараховано весь його страховий стаж, а саме: з 27.01.1983 по 05.04.1983 відбування покарання в Державні установі «Жовтоводська виправна колонія (№26)», з 13.08.1983 по 20.03.1989 відбування покарання у державній установі «Вінницька виправна колонія (№86)», з 01.10.1989 по 01.04.1992 роботи в колгоспі роботи в колгоспі «Аваегард», з 01.09.1992 по 05.04.1999 відбування покарання в державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)», з 26.06.2000 по 17.07.2003 відбування покарання в Державній установі «Казанківська виправна колонія (№ 93)», з 14.09.2007 по 08.04.2022 відбування покарання в Державній установі «Катринівська виправна колонія (№46)». До заяви та позовної заяви позивачем додано довідки. Зазначений стаж складає 32 роки 6 місяців 13 днів, що достатньо для призначення пенсії за віком. Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що 11.04.2025 за результатами розгляду заяви позивача від 04.04.2025 та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143550005714 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Стає позивача складає 0 років 0 місяців 0 днів, при необхідних 31 року. До заяви не було додано трудову книжку або документи про страховий стаж не надано; в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні будь-які дані про трудові відносини. Відтак, правові підстави для зарахування спірних періодів роботи Позивача до страхового стажу відсутні. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 07.01.2026 у справі № 400/10818/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 11.04.2025 № 143550005714, зобов`язання вчинити певні дії, відмовив. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів сплати страхових внесків. За наведеного, суд першої інстанції виснував, що суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного у цій справі рішення органу пенсійного фонду. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі вказує, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - суд першої інстанції помилково виснував, що позивач не має права на пенсію за віком; - інші доводи відтворюють зміст позовної заяви. Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини справи. Судом першої інстанції встановлено, що 04.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058). 11.04.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143550005714 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зі змісту рішення вбачається, що на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком від 04.04.2025 пенсійний вік позивача становить 60 років 04 місяці. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:- з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Страховий стаж позивача складає 0 років 0 місяців 0 днів. - трудову книжку позивачем або документи про страховий стаж не надано; в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні будь-які дані про трудові відносини. Вважаючи вищевказане рішенні відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV). Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 21 Закону №1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Статтею 50 Виправно-трудового кодексу України, прийнятого Верховною Радою УРСР 23.12.1970, який діяв на час відбування кримінального покарання позивачем та втратив чинність з 01.01.2004, було передбачено, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі. Відповідно до ст. 51 вищезгаданого Виправно-трудового кодексу України, особи, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення їх від покарання мають право на пенсію і на компенсування шкоди у випадках і в порядку, встановлених законодавством України. Колегіє суддів з матеріалів справи встановлено, що позивачем під час судового розгляду справ не надано доказів того, що під час відбування покарання сталася втрата працездатності. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що відповідно до частин 1, 3 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством. Отже, лише починаючи з 01.01.2004 законодавцем передбачено можливість зарахування до страхового стажу особи, який враховується при призначенні їй пенсії, періоду відбування покарання у відповідному закладі обмеження чи позбавлення волі за наявності сукупності двох умов: 1) підтвердження трудового стажу особи відповідною довідкою; 2) сплата особою страхових внесків протягом такого періоду. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 211/3009/17 та від 11 грудня 2018 року у справі № 326/1422/16-а (2-а/326/40/2016). Як правильно встановлено судом першої інстанції, за період роботи позивача під час відбування покарання, страхові внески не сплачувались, що підтверджується довідками Державної установи «Вінницька виправна колонія (№86)» від 31.03.2025 року № 6, №

5. Щодо іншої частини спірного періоду, то, як вбачається за матеріалів справи, позивачем надані довідки, які лише підтверджують відбування ним покарання у спірний період. Стосовно періоду після 01.01.2004 (з 14.09.2007 по 08.04.2022), то доказів на підтвердження трудового стажу та сплати особою страхових внесків протягом такого періоду до суду не надано. Що стосується періоду з 01.10.1989 по 01.04.1992 роботи в колгоспі «Авангард», то колегія суддів, як і суд першої інстанції зазначає, що надана довідка позивачем від 02.09.2025 № 312/01-12-П лише підтверджує вихододні, які переважно є меншими за встановлені нормативи, при цьому зазначена довідка не містить доказів виплати заробітної плати позивачу. Разом з тим, у листі державного архіву Миколаївської області від 20.08.2025 зазначено, що період роботи позивача у колгоспі з 1989 року по 1992 року підтвердити не можливо. Трудова книжка у позивача відсутні. Відтак, зазначений період не підлягає, також зарахуванню до страхового стажу позивача. Наведене свідчить про відсутність підстав для зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача. Враховуючи те, що докази сплати страхових внесків відносно позивача відсутні, на апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного у цій справі рішення органу пенсійного фонду. За наведеного, на думку колегії суддів, є правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги. Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги. Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх рішення. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 у справі № 400/10818/25 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик