Постанова 4813 № 496/4133/25

Номер провадження: 33/813/162/26 Номер справи місцевого суду: 496/4133/25 Головуючий у першій інстанції Пасечник М. Л. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.03.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря Зєйналової А.Ф.к., адвоката Скибінської Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 29 вересня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 - про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - встановив: Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 29 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. З вказаної постанови вбачається, що 24.06.2025 року о 07:28 год. за адресою: с. Маяки, вул. Преображенська (Радянської Армії), буд. 75, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду за місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою Біляївського районного суду Одеської області від 29 вересня 2025 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав: 1)крім конкретних підстав зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 в Законі прописано і чіткий алгоритм дій інспектора під час зупинення автомобіля, такі дії не є правом інспектора, а є його обов`язком, що не було дотримано та виконано; 2)в матеріалах справи відсутні відомості щодо відмови ОСОБА_1 від ознайомлення з правами та обов`язками, відмови від надання пояснень чи відмови від отримання другого примірника протоколу; 3)з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що під час зупинки, огляду водія, складання протоколу про адміністративне правопорушення фіксування на спеціальні технічні засоби відеозапису не здійснювалось, про що свідчить відсутність зазначення відповідних даних у протоколі, огляд проводився без залучення свідків; 4)з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не було вручено направлення на огляд водія; 5)відеофіксація проводилась на невідомий пристрій, інформацію про який не було зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення. Посилаючись на такі доводи, представник Ляшка Є.В. просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Заслухавши пояснення адвоката Скибінської Є.С., яка наполягала на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а крім того, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень і запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Об`єктивність суду, від якої напряму залежить вирішення справи, тісно пов`язана із безсторонністю і неупередженістю суду й забезпечується різними чинниками та шляхом регламентування судових процедур, у тому числі шляхом відсторонення суду від процесу збирання доказів вчинення чи невчинення адміністративного правопорушення, винуватості чи невинуватості особи (на користь чи проти обвинувачення), оскільки в іншому випадку суд в тій чи іншій мірі виступав би в інтересах певної сторони (учасника), що ставило би під сумнів можливість суду забезпечити об`єктивність під час вирішення справи, а отже, і статус суду як незалежного, безстороннього і справедливого органу правосуддя. Суди першої та апеляційної інстанцій за нормами КУпАП є судами «факту і права», а отже, мають право і зобов`язані встановлювати фактичні обставини, досліджувати і оцінювати докази для розгляду та вирішення справи про адміністративне правопорушення на основі суворого додержання законності як у частині кваліфікації дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлення юридичного складу правопорушення, так і в частині застосування заходів адміністративного впливу до такої особи у точній відповідності із законом. На переконання апеляційного суду, вирішуючи справу, суд першої інстанції, всупереч ст. 251, 252 КУпАП з достатньою повнотою не дослідив та не перевірив докази у справі, що призвело до помилкових висновків в їх оцінці на предмет допустимості та достовірності, як доказів у справі та необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази: -протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 371133 від 24.06.2025 року з якого вбачається, що 24.06.2025 року о 07:28 год. за адресою: с. Маяки, вул. Преображенська (Радянської Армії), буд. 75, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду за місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. В графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зазначив не згоден; -направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що 24.06.2025 року о 07:30 год., ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до КНП «ОДМЦПЗ» ООР для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку із виявленням у нього працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, нестійка хода, однак огляду проведено не було з підстав відмови водія; -роздруківка з бази про отримання (неотримання) особою посвідчення водія з якої вбачається, що ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 отримав 22.04.2023 року; -довідка про повторність, з якої встановлено, що згідно із наявними базами ОСОБА_1 , протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП; -відеозапис, з якого вбачається, що працівник поліції говорить до ОСОБА_1 що він керував транспортним засобом Aveo, та попросив надати документи. Далі працівник поліції говорить про те що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння очей, тремтіння рук, запах з порожнини рота. Працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою приладу Драгер на місці зупинки, ОСОБА_1 відмовляється. Потім питає, чи погоджується ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу, ОСОБА_1 не погоджується. Працівник поліції говорить ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено адміністративний протокол за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Разом з цим, апеляційним судом встановлені обставини, які беззаперечно вказують на необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Пунктами 8, 9 Інструкції та пунктами 7, 8 Порядку регламентовано, що з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Так, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, одними із ознак складу даного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. При цьому, орган, який складає матеріали справи про адміністративне правопорушення, повинен довести даний факт. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формуються обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення. Відповідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція), визначено, що кінозйомка та відеозапис це процеси фіксації динамічних властивостей об`єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (п. 5 розділу ІІ Інструкції). Крім того, слід зазначити, що відеозапис є об`єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб`єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Так із наданих матеріалів справи вбачається, що працівником поліції здійснювалась відеофіксація, відеозапис, який долучено до матеріалів справи не є безперервним та змістовним, оскільки з нього не вбачається факту зупинення транспортного засобу. Не вбачається факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , не вбачається того, що йому були роз`ясненні його права та обов`язки, передбачені чинним законодавством. Крім того, за умови того, що відеозапис неповний і не відображає суть інкримінованого правопорушення, працівником поліції під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не були залучені свідки, що свідчить про те, що процедуру огляду особи на стан сп`яніння було проведено в порушення Інструкції, а тому не може вважатися належним доказом у справі. Матеріали справи не містять посилань на те, що боді-камера була в несправному стані або знаходилась у розрядженому стані. Також, працівником поліції не було і застосовано інші можливості для фіксування адміністративного правопорушення передбачені чинним законодавством. Представник ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції пояснила, що відеозапис, який міститься у матеріалах справи не відображає всіх обставин події, окрім того, що на ньому не зафіксовано моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , не відображено самого головного розмови між працівниками поліції та ОСОБА_1 щодо складення протоколу. Під час бесіди, працівники поліції спонукали ОСОБА_1 під відеозапис сказати, що він відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, пояснюючи це тим, що прилад все одно покаже, що він перебуває у такому стані. ОСОБА_1 довіряючи працівникам поліції погодився. Тому, працівники поліції увімкнули телефон, на який зафіксували начебто відмову ОСОБА_1 від запропонованого у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зважаючи на те, що відеозапис, який міститься у матеріалах справи є коротким, проте він кореспондується із поясненнями представника ОСОБА_1 щодо дій працівників поліції при складанні адміністративного протоколу. Таким чином, суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги відеозапис, як належний доказ у справі, а свідків події залучено не було. Отже, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, вважається недійсним. Інших належних та допустимих доказів, які б об`єктивно доводили той факт, того що ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу з явними ознаками алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП, матеріали справи не містять. За наведених обставин ані відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, ані інші письмові докази не підтверджують скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Згідно ст. ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Однак, суд першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 даним порушенням закону та фактичним обставинам не надав належної оцінки, через що прийшов до помилкового висновку про доведеність вини останнього та наявність складу адміністративного правопорушення. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому. Вина є одним із елементів суб`єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положення ст. 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП). Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року вказує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення повинно випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року №12- рп/2011у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, яке є обов`язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину (правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином, наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні апеляційним судом у судовому засіданні, не підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у адміністративній справі, відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, - постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 29 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова