Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/13093/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/13093/23 Головуючий в 1 інст. Вайнраух Л.А. Провадження №33/807/616/24 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2024 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Ковтуна В.І., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Ковтуна В.І. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2024 р., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження не встановлено, громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,- В С Т А Н О В И В: Відповідно до оскаржуваної постанови суддя суду першої інстанції встановив, що 28 листопада 2023 року о 12-25 годині на блокпості З-05 (автодорога Запоріжжя-Маріуполь, 553 км) ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-2103, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння водій відмовився в присутності двох свідків. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, за що передбачена відповідальність згідно з ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Ковтун В.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Вважає, що судом було не повно та всебічно з`ясовано обставини справи та було невірно застосовано норми матеріального права, що в свою чергу призвело до ухвалення незаконної постанови в справі. Вказує, що судом не прийнято до уваги недотримання працівниками поліції приписів законодавства щодо підстав зупинки транспортного засобу, причина якої не була повідомлена ОСОБА_1 . При цьому, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факт порушення ОСОБА_1 таких положень ПДР України, які б відповідно до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» надавали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . У зв`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що в день складання протоколу ОСОБА_1 здійснював евакуацію своїх поранених побратимів, поспішав до лікарні для збереження життів своїх солдат та був зупинений на блокпосту. З приводу запаху з роту, ОСОБА_1 пояснював, що приймав «Корвалол», оскільки з урахуванням вищевказаних подій нервував. Разом із цим, перебування ОСОБА_1 на бойовому завданні підтверджується витягом із журналу бойових дій. Відтак вважає, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, оскільки рятував життя побратимів. Проте, суд першої інстанції не взяв до уваги вказані обставини. Звертає увагу суду на те, що в протоколі не вказано місце вчинення правопорушення, оскільки вказівка про те, що подія сталася на блокпосту 3-05 на а/д Запоріжжя-Маріуполь на 533 км. не дозволяє визначити підсудність справи для її подальшого розгляду. Так, попередні два рази у зв`язку з неможливістю встановити підсудність, суд направляв справу на доопрацювання, а вже в третій раз вбачав, що підсудність встановлена. Між тим, сторона захисту не погоджується з даним висновком суду. Крім того зазначає, що поліцейським в протоколі, який скерований до суду 12 січня 2024 року, серія та номер заповнені ручкою та збігаються з серією та номером первісного протоколу, що є порушенням інструкції про складання адміністративних матеріалів та є фальсифікацією матеріалів справи. Вказує, що при складанні вказаного протоколу ОСОБА_1 не був присутнім, чим порушені його права та норми КУпАП. Відтак є незрозумілим, який саме протокол підтверджує вину ОСОБА_1 . Посилається на те, що відносно ОСОБА_1 було порушено процедуру огляду на стан сп`яніння, як військовослужбовця. Сторона захисту наголошує, що суд всупереч вимогам закону в достатній мірі не з`ясував всіх обставин справи, не перевірив докази, які наявні в справі, не дав їм належної оцінки, а свої висновки викладені в постанові, суд належним чином не вмотивував. На підставі вищевикладеного просить постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2024 року відносно ОСОБА_1 скасувати, провадження в справі закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із вчиненням ним дій в стані крайньої необхідності. У судовому засіданні апеляційного суду адвокат Ковтун В.І. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Зазначив, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, який займається евакуацією поранених, а отже без права керування він не зможе виконувати свої службові обов`язки. При цьому, ОСОБА_1 вже покарано, оскільки у Військовій частині вирішується питання про скасування йому військових доплат. ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника адвоката Ковтуна В.І., перевіривши доводи скарги, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі. Висновки суду щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, що відображено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД 59262 від 28 листопада 2024 року підтверджується: - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від вказаного огляду ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків (а.с. 3) - направленням ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР від 28 листопада 2023 рок, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду як на місці події так і у медичному закладі (а.с. 4); - поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , якими підтверджується факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду як на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер-6810», так і в закладі охорони здоров`я (а.с. 9,10); - відеозаписом події (а.с. 11). Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Умови та послідовність дій поліцейських по виявленню у водіїв транспортних засобів ознак, зокрема, алкогольного сп`яніння, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (в подальшому Порядок № 1103) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому Інструкція № 1452/735). Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції). Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан, зокрема алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Працівниками патрульної поліції вказані вимоги закону дотримані. Посилання апелянта на те, що Шевченківським районним судом м. Запоріжжя при розгляді справи про адміністративне правопорушення було порушено правила підсудності спростовується наступним. Так, судом першої інстанції були перевірені вказані обставин та встановлено, що місце вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , яке вказане у протоколі, знаходиться на території Преображенської ОТГ. Зазначені відомості підтверджується рапортом інспектора СРПП ВП № 4 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції Андрєєва М., наданим на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 8 лютого 2024 року щодо доопрацювання та оформлення протоколу про адміністративне правопорушення у відповідності до вимог чинного законодавства. Отже, інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчинено на території Преображенської ОТГ Пологівського району Запорізької області, тобто колишнього Оріхівського району Запорізької області, що відноситься до територіальної підсудності Оріхівського районного суду Запорізької області, яку відповідно до ч. 7 ст. 147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя в умовах воєнного стану розпорядженням Голови Верховного Суду від 10.05.2022 року №29/0/9-22 змінено з визначенням територіальної підсудності за Шевченківським районним судом м. Запоріжжя. Таким чином, вищенаведене усуває будь-які сумніви щодо порушення правил підсудності місцевим судом при розгляді даної справи. Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності не підтверджуються матеріалами справи . Згідно зі статтею 18 КУпАП крайня необхідність - це стан, в якому була вчинена дія, передбачена цим Кодексом або іншими законами України, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, і який виключає можливість кваліфікації цієї дії як адміністративного правопорушення. Обов`язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління; 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами; 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Лише за наявності усіх трьох наведених вище умов особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі статті 17 цього Кодексу, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, вчинене у стані крайньої необхідності, підлягає закриттю. Доказів того, що саме 28 листопада 2024 року виникла ситуація, яка спонукала ОСОБА_1 керувати транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння матеріали справи не містять та стороною захисту не надано. На доводи апеляційної скарги, що у зв`язку з нервовим станом, перед початком керування транспортним засобом ОСОБА_1 приймав препарат «Корвалол», слід зазначити наступне. Так, відеозаписом події зафіксовано спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 , з якого випливає, що останній керував транспортним засобом ВАЗ-2103, д.н.з. НОМЕР_2 , був зупинений співробітниками ВСП на блокпості, які виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння. Зафіксовано пропозицію ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу. Зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження запропонованого огляду. Попередження водія про відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оголошення ОСОБА_1 його процесуальних прав. Складання та оголошення змісту протоколу. Отже, під час спілкування з працівником поліції ОСОБА_1 жодного разу не зазначив про вживання ним препарату «Корвалол». Таким чином посилання в апеляційній скарзі про вживання препарату «Корвалол» суд до уваги не приймає та розцінює як спосіб захисту, обраний з метою уникнення адміністративної відповідальності. При цьому, водієм ОСОБА_1 не враховано приписи інструкції до цього засобу, яка застерігає, що під час лікування препаратом не рекомендується займатися діяльністю, що потребує підвищеної уваги, швидких психічних та рухомих реакцій. Крім того, препарат «Корвалол» за фармакотерапевтичною групою відноситься до снодійних та седативних препаратів. Доводи апелянта щодо відсутності законних підстав у працівників поліції для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . суд вважає непереконливими, виходячи з покладених на працівників поліції повноважень з регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками згідно Закону України «Про Національну поліцію України», та за обставин, що водій ОСОБА_1 був зупинений на блокпосту, подальші обставини мали місце після спілкування із працівниками та перевірки його документів. Крім того, з огляду на предмет дослідження у рамках складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП підстави зупинки не мають вирішального значення і не впливають на інкриміновані водію обставини з приводу дотримання останнім вимог п. 2.5 ПДР. Твердження апелянта про те, що протокол складений з порушеннями не знайшло свого підтвердження. Протокол відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735, зокрема в ньому зазначено місце складання, місце і дата вчинення правопорушення, суть правопорушення, анкетні дані особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та свідків події, їх підписи. В апеляційній скарзі апелянт наполягає на порушення процедури проходження огляду працівниками поліції, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем. Проте, такі доводи апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки аналіз положень ст. 266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водій транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень. Тому для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду на підставі ст. 266 КУпАП, які проводять працівники поліції. Отже, на переконання судді апеляційного суду, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, ЗУ «Про національну поліцію». Проте, ОСОБА_1 відмовився від такого огляду, за що настає адміністративна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Отже, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім того, слід звернути увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Ковтуна Владислава Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2024, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 336/13093/23