Постанова 4813 № 947/25869/25

Номер провадження: 22-ц/813/2063/26 Справа № 947/25869/25 Головуючий у першій інстанції Скриль Ю. А. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 07.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Лозко Ю.П., Карташова О.Ю., за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є. учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2025 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 28.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №881365259 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4U79T. Відразу після вчинених дій відповідача, 28.11.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 21 900,00 грн на його банківську карту № НОМЕР_1 , тобто відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання не виконує належним, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором №881365259 від 28.11.2021 року, яка на момент подання позовної заяви складає 27 720,05 грн, та складається з: 21 899,30 грн - заборгованості по тілу кредиту; 5 820,75 грн - заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом. 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року, а в подальшому - додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача. 30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 року до договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників №б/н від 04.06.2025 за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 27 720,05 грн, у зв`язку з чим у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом. ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №881365259 від 28.11.2021 року у розмірі 27 720,05 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Київський районний суд м. Одеси рішенням від 03 листопада 2025 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовив. Суд першої інстанції виходив з того, що самостійною, достатньою підставою для відмови в позові є те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, а тому суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору. Позивачем не надано первинних документів (платіжних інструкцій, меморіального ордеру, виписки з банківських рахунків, звітність тощо), з яких можливо достеменно встановити перерахування коштів від ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як оплату за договором факторингу, та як наслідок встановити факт виконання фінансових зобов`язань однієї із сторін правочину. Надані акт звірки розрахунків станом на 31.12.2022 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимог №175 від 05.05.2022 року за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно реєстру прав вимог №175 від 05.05.2022 є неналежними та недопустимими доказами, наданими на підтвердження факту здійснення оплати за договором факторингу та виконання умов договору факторингу. Складення відповідного акта та протоколу не передбачено умовами договору факторингу, укладеного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 28.11.2018 №28/1118-01, їх форма також не затверджена відповідними додатками до цього договору. Окрім цього, суд оцінив наданий реєстр прав вимог №175 від 05.05.2022 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» та встановив, що даний реєстр складається з трьох окремих аркушів кожен, на другому з яких міститься інформація лише стосовно переходу прав вимог за договором, укладеним з відповідачем ОСОБА_2 , перелік інших боржників у наданому реєстрі відсутній. Суд не прийняв наведений вище реєстр прав вимог як доказ на підтвердження переходу прав вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки його форма та зміст не відповідає вимогам до таких реєстрів (має містити повний перелік кредитних договорів, боржників та інформації про заборгованості, які передаються). Такому змісту та формі може відповідати витяг з реєстру прав вимог, а не сам реєстр прав вимог (реєстр боржників). Позивач вказує у позовній заяві, що надає витяг з реєстру прав вимог, проте фактично втручається у цілісність реєстру прав вимог. Вказане викликає обґрунтовані сумніви у достовірності складеного реєстру прав вимог, відомостей, які у ньому містяться. Аналогічні реєстри прав вимог надані до договорів факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (від 30.10.2023 №30/1023-01), між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» (від 04.06.2025 №04/06/25-Ю). Факт ненадання позивачем на підтвердження факту переходу права вимоги від первісного кредитора до наступного правонаступника жодного платіжного документа щодо оплати за договорами факторингу також підсилює обґрунтовані сумніви щодо факту складання та підписання реєстрів прав вимог до цього договору факторингу. Суд дійшов висновку про відсутність доведення позивачем факту дійсності переходу права вимоги стосовно відповідача ОСОБА_3 від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», у подальшому від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та наприкінці від ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» до позивача ТОВ «Юніт Капітал», а отже і відсутність у позивача порушеного права. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 03.11.2025 по справі №947/25869/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі з огляду на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду, обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ТОВ «Юніт Капітал» посилається на те, що суд першої інстанції визнав факт укладення сторонами кредитного договору та підтвердив наявність зобов`язань, що виникли на його підставі. Крім того, суд встановив факт укладення договорів факторингу разом із відповідними додатковими угодами, а також факт переходу права вимоги відповідно до реєстрів. Скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності переходу права вимоги та відсутності доказів фінансування за договорами факторингу, вважаючи їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Щодо переходу прав вимоги за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, то ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року, а в подальшому - ряд додаткових угод, в тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. Таким чином, договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. Згідно п. 4.1 договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора у день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. 05.05.2022 первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» підписали реєстр прав вимоги №175 до договору факторингу, відповідно до якого останній набув право вимоги до відповідача на загальну суму 26 800,25 грн. Даний факт свідчить про те, що відступлення права вимоги здійснювалося не щодо майбутніх чи умовних зобов`язань, а конкретного, дійсного та чинного на той момент зобов`язання відповідача перед первинним кредитором. Тобто, перехід права вимоги був спрямований на фактично існуюче зобов`язання, що підтверджує реальність предмета передачі та узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо допустимості та правомірності відступлення права вимоги. Отже, факт підписання реєстру прав вимог після укладення кредитного договору, виключає сумніви щодо наявності у первинного кредитора прав, які могли бути передані фактору, та підтверджує, що перехід прав вимоги відбувся на законних підставах і в межах чинного договірного регулювання. На момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало та відступлено ТОВ «Таліон Плюс» на підставі реєстру прав вимоги, що є предметом договору факторингу №28/1118-01. Отже, суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо предмету факторингу, що вплинуло на відмову в задоволенні позову. Щодо переходу прав вимоги за договором факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023, то 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023, а вподальшому підписали реєстр прав вимоги №1 від 30.10.2023 до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги. Щодо переходу прав вимоги за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025, то 04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та скаржником укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого скаржнику відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Розділом 2 договору факторингу визначено, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а позивач зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату на умовах, визначених цим договором. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач на виконання договору факторингу підписали реєстр боржників №б/н від 04.06.2025 до договору факторингу, за яким від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги. Скаржник наголошує, що реєстри в межах договорів факторингу містять інформацію, яка відповідно до законодавства України належить до таємниці фінансової послуги. Це положення закріплене в ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», де зазначено, що конфіденційна інформація, яка стосується фінансових послуг, не підлягає розголошенню без згоди відповідних осіб, крім випадків, прямо передбачених законом. У контексті договорів факторингу така інформація включає деталі щодо боржників, їхніх зобов`язань. Крім того, реєстри прав вимоги містять персональні дані боржників, які захищені Законом України «Про захист персональних даних». Подані витяги з реєстрів прав вимоги за договором факторингу відповідають вимогам, встановленим законодавством України. Скан-копія витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, реєстр прав вимоги №1 від 30.10.2023 до договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023, реєстру боржників №б/н від 04.06.2025 до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025, оформлених у фізичній формі, мають усі необхідні реквізити, а саме: назву, форму, погоджену сторонами, підписи сторін та основну інформацію, яка чітко підтверджує факт переходу права вимоги за кредитними договорами. Отже, наявні правові підстави для скасування рішення Київського районного суду м. Одеси по справі №947/25869/25 у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.11.2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та ОСОБА_1 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 14.11.2025 отримано ТОВ «Юніт Капітал» 19.11.2025 5:34:43 год в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою. ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 14.11.2025 та апеляційну скаргу з додатками отримав у відповідності до вимог п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України. ТОВ «Юніт Капітал» про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, судову повістки-повідомлення отримало 26.03.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою. ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що самостійною, достатньою підставою для відмови в позові є те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, а тому суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору. Позивачем не надано первинних документів (платіжних інструкцій, меморіального ордеру, виписки з банківських рахунків, звітність тощо), з яких можливо достеменно встановити перерахування коштів від ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як оплату за договором факторингу, та як наслідок встановити факт виконання фінансових зобов`язань однієї із сторін правочину. Надані акт звірки розрахунків станом на 31.12.2022 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимог №175 від 05.05.2022 року за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно реєстру прав вимог №175 від 05.05.2022 є неналежними та недопустимими доказами, наданими на підтвердження факту здійснення оплати за договором факторингу та виконання умов договору факторингу. Складення відповідного акта та протоколу не передбачено умовами договору факторингу, укладеного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 28.11.2018 №28/1118-01, їх форма також не затверджена відповідними додатками до цього договору. Окрім цього, суд оцінив наданий реєстр прав вимог №175 від 05.05.2022 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» та встановив, що даний реєстр складається з трьох окремих аркушів кожен, на другому з яких міститься інформація лише стосовно переходу прав вимог за договором, укладеним з відповідачем ОСОБА_2 , перелік інших боржників у наданому реєстрі відсутній. Суд не прийняв наведений вище реєстр прав вимог як доказ на підтвердження переходу прав вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки його форма та зміст не відповідає вимогам до таких реєстрів (має містити повний перелік кредитних договорів, боржників та інформації про заборгованості, які передаються). Такому змісту та формі може відповідати витяг з реєстру прав вимог, а не сам реєстр прав вимог (реєстр боржників). Позивач вказує у позовній заяві, що надає витяг з реєстру прав вимог, проте фактично втручається у цілісність реєстру прав вимог. Вказане викликає обґрунтовані сумніви у достовірності складеного реєстру прав вимог, відомостей, які у ньому містяться. Аналогічні реєстри прав вимог надані до договорів факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (від 30.10.2023 №30/1023-01), між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» (від 04.06.2025 №04/06/25-Ю). Факт ненадання позивачем на підтвердження факту переходу права вимоги від первісного кредитора до наступного правонаступника жодного платіжного документа щодо оплати за договорами факторингу також підсилює обґрунтовані сумніви щодо факту складання та підписання реєстрів прав вимог до цього договору факторингу. Суд дійшов висновку про відсутність доведення позивачем факту дійсності переходу права вимоги стосовно відповідача ОСОБА_3 від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», у подальшому від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та наприкінці від ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» до позивача ТОВ «Юніт Капітал», а отже і відсутність у позивача порушеного права. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»). Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20. Судом встановлено, що 28.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальником) укладено договір кредитної лінії №881365259, відповідно до п. 1.1 якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 21 900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Згідно п. 1.3 договору, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 21 900,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 28.12.2021. Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 28.12.2021. У випадку надання першого Траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором (п. 1.7 договору). Відповідно до п. 5.4 кредитного договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Згідно п. 5.14 договору, цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Відповідач ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV4U79T 28.11.2021 підписав договір кредитної лінії №881365259 від 28.11.2021. У матеріалах справи наявні заявка ОСОБА_1 від 28.11.2021, що відображає персональні дані позичальника, а також номер рахунку, на який відлягають перерахуванню кошти - НОМЕР_1, довідку щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що сформована 08.11.2023, згідно якої одноразовий ідентифікатор MNV4U79T відправлено позичальнику 28.11.2021 22:47:22 на номер телефону - НОМЕР_2 , ним введено 28.11.2021 22:48:02, а перерехування грошових коштів відбулось28.11.2021 22:48:11. Також матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту продукту «смарт» до договору №881365259 від 28.11.2021 року, правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою «Moneyveo», алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором кредитної лінії №881365259 від 28.11.2021 року виконало у повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення f69a78af-c93c-4750-ba91-d76f8a006f87 від 28.11.2021 року про перерахування грошових коштів у розмірі 21 900,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1. Згідно довідки №20.1.0.0.0/7-250820/59232-БТ від 28.08.2025, виданої АТ «КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 25.07.2025 про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ; за період з 28.11.2021 по 03.12.2021 на вказану карту відбулось зарахування на суму 21 900,00 грн; фінансовий номер телефону НОМЕР_4 . Також банком надано виписку по рахунку № НОМЕР_1 за період з 28.11.2021 по 03.12.2021, у якій відображено рух коштів по карті. За встановлених обставин колегія суддів вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору, оскільки даний електронний договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Відповідно до п.2.1.1.5 договору, кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого, кредитодавець в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, має право відступити право вимоги до позичальника будь-якій третій особі. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається. Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою. У пункті 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника). Як вбачається із матеріалів справи, 28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно п. 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 1.2 договору, перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до цього договору, а саме в реєстрах прав вимоги. Відповідно до п.1.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Розділом 4 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги. Так, відповідно до п.4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі з відповідним реєстром права вимоги. Згідно п. 8.2 договору факторингу, строк цього договору починає перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 28.11.2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. 28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно п. 1-2 якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.2 договору в наступній редакції: «8.2 строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Всі інші умови договору залишаються без змін». 31.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно якої сторони погодили викласти текст договору у новій редакції, зокрема згідно вказаної додаткової угоди п. 4.1 договору факторингу викладено у наступній редакції: «наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує». 31.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно п. 1 якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно. Згідно п.3 угоди, ця додаткова угода вступає в дію з моменту підписання її сторонами та скріплення печатками сторін. 31.12.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно п. 1 якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно. Згідно п.3 угоди, ця додаткова угода вступає в дію з моменту підписання її сторонами та скріплення печатками сторін. 31.12.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно п. 1 якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року, у зв`язку з чим погодили внести зміни до п.8.2 договору, замінивши в ньому попередню дату новою - 31 грудня 2024. Дана додаткова угода у відповідності до п. 4 набирає чинності 01 січня 2024 року. Відповідно до реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору №28/1118-01 від 28.11.2018 отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 26 800,25 грн. Також судом першої інстанції встановлено, що 30.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу №30/1023-01, згідно п. 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 1.2 договору, перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до цього договору, а саме в реєстрах прав вимоги. Відповідно до п.1.3 договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 4.1 вказаного договору факторингу визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Відповідно до пункту 5.3.3 договору факторингу фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 до договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» від ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору №30/1023-01 від 30.10.2023 отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 27 720,05 грн. 04.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до п.1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 є невід`ємною частиною договору. Відповідно до п. 1.2 договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. Як визначено у п 1.3 договору, клієнт зобов`язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики фактору, повідомити божників про відступлення права вимоги та передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію, передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства. Відповідно до п. 9.2 договору, договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами, а зобов`язання що виникають з цього договору, припиняється їх належним (повним) виконанням. Договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками сторін. Сторонами договору факторингу 04.06.2025 року підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року, відповідно до п.1 якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в кількості 13254, після чого з урахуванням п. 1.2 договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 436 087 297,67 грн (п. 3). Реєстр боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає (п. 4). Також матеріали справи містять реєстр боржників до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року, згідно якого ТОВ «Юніт Капітал» від ТОВ «Онлайн Фінанс» на виконання договору №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 27 720,05 грн. З урахуванням наведених обставин та доказів, що наявні у матеріалах справи, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі вищенаведених укладених договорів, а тому до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за договором кредитної лінії №881365259 від 28.11.2021 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , на що суд першої інстанції не звернув уваги, помилково вважаючи, що предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), однак аж ніяк не право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Вказане суперечить як приписам ч. 1 ст. 1078 ЦК України, так і змісту наведених договорів та додаткових угод. У постанові по справі №727/2790/25 від 07.01.2026 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом. Щодо посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу, колегія суддів зазначає наступне. Згідно п.4.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, з урахуванням додаткової угоди №26 від 31.12.2020, укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі з відповідним реєстром права вимоги. 05.05.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 було підписано реєстр прав вимоги №175, згідно якого ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 26 800,25 грн. Отже, враховуючи положення п. 4.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, ключовим в даному випадку слід вважати підписання сторонами реєстру прав вимоги, а не наявність доказів оплати за вказаним договором. Пунктом 4.1 договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. 30.10.2023 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» від ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 було підписано реєстр прав вимоги №1, згідно якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 27 720,05 грн. Відповідно до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року, сторонами підписано 04.06.2025 року. Таким чином, враховуючи умови вищевказаних договорів факторингу, згідно з якими право вимоги виникає не з моменту оплати за вказаними договорами, а з моменту підписання сторонами реєстру права вимог, колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17, оскільки в даній постанові висновок суду щодо недоведеності переходу прав вимоги за відсутності доказів оплати за договорами факторингу, було зроблено саме на підставі умов договору, яким було передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день отримання клієнтом в повному обсязі грошових коштів. В даній справі умовами договорів передбачено перехід прав вимоги саме з моменту підписання сторонами реєстру прав вимог. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту набуття ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги до відповідача за кредитним договором позивач надав копії відповідних договорів, реєстрів боржників, актів приймання-передачі, які колегія суддів вважає належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, не приймаючи наданий позивачем реєстр прав вимоги як доказ на підтвердження переходу прав вимоги, з підстав того, що реєстр не містить повний перелік кредитних договорів, не врахував положення ч. 6 ст. 95 ЦПК України, які передбачають, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Судом першої інстанції у визначеному ЦПК України порядку не витребувався оригінал реєстру прав вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс». Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №881365259 від 28.11.2021 заборгованість ОСОБА_1 станом на 25.06.2025 складає 27 720,05 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 21 899,30 грн, заборгованість за відсотками - 5 820,75 грн. Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості. При цьому, вирішуючи питання про стягнення сум заборгованості за відсотками колегія суддів враховує, що за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно п. 1.3 договору, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 21 900,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 28.12.2021, а згідно п. 1.7 кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - дисконтний період), а саме до 28.12.2021. Відповідно до п. 1.8 договору, сторони погодили, що встановлений у п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х - Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується дисконтний період; Х - поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 днів. За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 109,50 % річних, що становить 0,30 % від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 361,35 % річних, що становить 0,99 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті (п. 1.9 договору). З розрахунку заборгованості, що складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що ОСОБА_1 на виконання п. 1.8 договору здійснив наступні оплати: 1) 28.12.2021 - 1 971,00 грн на оплату процентів за користування кредитом, що стало підставою для продовження строку дії кредитного договору, при цьому вказані проценти нараховувались під час дисконтного періоду, що становить 30 днів у розмірі 0,30 % від суми кредиту за кожний день користування ним та становили 1 971,00 грн (21 900,00 грн х 0,30 % х 30 днів); 2) 27.01.2022 - 6 505,00 грн, з яких на оплату процентів за користування кредитом - 6 504,30 грн, на погашення тіла кредиту - 0,70 грн, що стало підставою для продовження строку дії кредитного договору ще на 30 днів, тобто до 26.02.2022, при цьому вказані проценти нараховувались за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 0,99 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним та становили 6 504,30 грн (21 900,00 грн х 0,99 % х 30 днів). Відповідно до п. 1.12 та п. 1.12.1 договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду. Із розрахунку заборгованості слідує, що позичальник не вносив більше оплат з метою погашення суми боргу, що унеможливило пролонгацію укладеного між сторонами договору, та з урахуванням наведеного пункту договору та дворазового продовження дисконтного періоду, до строку кредитування додаються два календарних дні, отже строк кредитування становитиме з 28.11.2021 по 28.02.2022. Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №881365259 від 28.11.2021 року становить 27 435,30 грн, з яких: 21 899,30 - сума заборгованості за тілом кредиту, 5 536 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом (173 грн, які нараховувались кредитодавцем за кожен день користування кредитом х 32 дні), яка і підлягає стягненню з відповідача на користь нового кредитора - позивача у справі. Оскільки позивач помилково нарахував проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування, вказане має наслідком часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал». Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Щодо судових витрат Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України). В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №16854 від 08.07.2025 року. При поданні апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №30806 від 05.11.2025 року. Тобто, позивачем оплачено судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6 056,00 грн (2 422,40 грн +3 633,60 грн). Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» підлягають задоволенню частково на 98,97 % (27 435,00 грн х 100 / 27 720,05 грн), тому з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 5 993,62 грн (6 056,00 грн х 98,97/100). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно положень пунктів 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правову допомогу до суду першої інстанції позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2026, додатком 1 до якого є протокол погодження вартості послуг, укладений між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал», копію додаткової угоди №25770578279 до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025, а також копію акту прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025, з якого вбачається, що виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: складання позовної заяви до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - 5 000,00 грн, вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості - 1 000,00 грн, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника - 500,00 грн, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника - 500,00 грн, тобто загальна сума 7 000,00 грн. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №357/380/20, провадження №14-20цс22). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відщкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц). Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18). Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява №19336/04, § 268). Відтак, ураховуючи критерії реальності, розумності та співмірності адвокатських витрат, з огляду на предмет та підстави спору, характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, конкретні обставини даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі в суді першої інстанції є завищеним та необґрунтованим, що підлягає обов`язковому врахуванню при визначенні судом суми витрат, що має бути розподілена між сторонами справи. Стосовно послуги вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості, підготовки адвокатського запиту та клопотання щодо отримання інформації, колегія суддів зазначає, що вказані витрати не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки написання позовної заяви, яка подана до суду за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд», тобто витрати на правничу допомогу складають 5 000,00 грн. Враховуючи, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» підлягають задоволенню частково на 98,97%, то з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 948,50 грн (5 000,00 грн х 98,97/100). Керуючись ст.ст. 141, 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів у х в а л и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс 10, заборгованість за договором кредитної лінії №881365259 від 28.11.2021 року у розмірі 27 435,30 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту - 21 899,30 грн, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 5 536,00 грн. Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс 10, витрати по сплаті судового збору у сумі 5 993,62 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 948,50 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 07 травня 2026 року Головуючий В.А. Коновалова Судді О.Ю. Карташов Ю.П. Лозко