Постанова 4813 № 946/9300/25

Номер провадження: 22-ц/813/5115/26 Справа № 946/9300/25 Головуючий у першій інстанції Бортейчук Ю. Ю. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 16.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П. за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2026 року, за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» про захист прав споживача та повернення коштів за товар неналежної якості, в с т а н о в и в: В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ «Комфі Трейд» про захист прав споживача та повернення коштів за товар неналежної якості, посилаючись на те, що 21 квітня 2025 року вона придбала у магазині «Комфі» за адресою: м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, 41, кавомашину Krups Intuition preference EA875E10. Купівля була здійснена у кредит через банк «ПУМБ». На день подання позову позивачем виплачено повну вартість за кавомашину, у розмірі: 30999,00 грн. Посилається, що кавомашина деякі напої готує неналежним чином, а саме неповністю доливає напій у стакан, у зв`язку із чим вона звернулася до магазину «Комфі» та повідомила про несправність кавомашини. Зазначає, що кавомашину за її заявою було передано на сервісне обслуговування, після якого машина перебуває у пошкодженому стані з вини відповідача. Позивач відмовилася забирати кавомашину та звернулася до відповідача зі зверненням-претензією. Стверджує, що на день подання позову кавомашина має сліди пошкоджень, які не були притаманні їй до передачі її у сервісний центр ТОВ «Комфі Трейд» 16.05.2025 року, її стан викликає у позивача сумніви щодо подальшої надійної та безпечної експлуатації. Кавомашина перебуває у магазині «Комфі» за адресою: м. Ізмаїл, вул. Пушкіна,

41. У своїх зверненнях до ТОВ «Комфі Трейд» позивач вимагала розірвання договору купілі-родажу та повне поверне сплаченої за товар грошової суми. Стверджує, що дії відповідача, спрямовані на тиск, телефонні та письмові погрози щодо утилізації майна без згоди власника, є протиправними і порушують права ОСОБА_1 як споживача, гарантовані статтями 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач просив суд зобов?язати ТОВ «Комфі Трейд» розірвати договір купівлі-продажу та повернути ОСОБА_1 кошти, сплачені за кавомашину Krups Intuition preference EA875E10 у розмірі 30999,00 грн; визнати дії ТОВ «Комфі Трейд» щодо телефонних та письмових погроз утилізацією кавомашини такими, що порушують її права споживача; зобов?язати відповідача забезпечити збереження кавомашини до моменту вирішення спору судом по суті; вирішити питання розподілу судових витрат. Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 26 січня 2026 року клопотання представника відповідача ТОВ «Комфі Трейд» - Кітаєвої О.Д. про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Комфі Трейд» про захист прав споживача та повернення коштів за товар неналежної якості - задовольнив. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Комфі Трейд» про захист прав споживача та повернення коштів за товар неналежної якості закрив. Роз`яснив позивачу, що розгляд вказаної справи підлягає в порядку господарського судочинства. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , просить скасувати ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2026 року ???у справі № 946/9300/25 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в порядку цивільного судочинства, посилаючись на порушенням судом норм процесуального права. В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про господарський характер спору, ототожнивши зазначення у досудовій претензії позивача до ТОВ «Комфі Трейд» від 4 травня 2025 року можливого критерію вибору товару з фактичним використанням кавомашини у підприємницькій діяльності. Разом із тим, зі змісту досудової претензії вбачається, що позивач лише допускала можливість використання товару у комерційних цілях, однак після декількох спроб зрозуміла що кавомашина неналежним чином готує напої про що зазначила у тій самій претензії, у зв?язку з чим відмовилася від її використання у підприємницькій діяльності, тобто досудова претензія не підтверджує факту використання товару у межах здійснення господарської діяльності, а навпаки свідчить про відмову від такого використання, фактичне використання товару у підприємницькій діяльності відсутнє, що підтверджено поясненнями позивача у судовому засіданні та не спростовано жодним доказом з боку відповідача. Скаржник посилається, що суд, посилаючись на ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України та п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про господарський характер спору, однак не встановив і не навів жодних доказів фактичного використання кавомашини у підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку чи введення товару у господарський обіг. У судовому засіданні позивач та її представник прямо зазначили, що кавомашина використовувалась для особистих потреб, не пов?язаних із підприємницькою діяльністю, що зафіксовано в ухвалі суду, таке використування було у вигляді випробовування кавомашини для перевірки її працездатності. Одеський апеляційний суд ухвалою від 13.02.2026 року відкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, роз`яснив ТОВ «Комфі Трейд»право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження отримала 05.03.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою. ТОВ «Комфі Трейд» копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримало 05.03.2026 року та 11.02.2026 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Комфі Трейд» зазначає, що відповідачем до суду було надано письмову претензію скаржника, в якій вона прямо зазначає, що кавомашина придбавалася для використання у підприємницькій діяльності. У цій же претензії скаржник вказує, що після встановлення кавомашини на робочому місці та приготування декількох чашок кави вона дійшла висновку про неналежну роботу товару, у зв`язку з чим звернулася до авторизованого сервісного центру, отже матеріали справи містять належні та допустимі докази, надані відповідачем, які підтверджують, що спірний товар придбавався та фактично використовувався у зв`язку із здійсненням підприємницької діяльності, що прямо визнавалося самим позивачем у поданій ним претензії. З огляду на викладене, скаржник не може вважатися споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду даного спору в порядку цивільного судочинства та правомірно закрив провадження у справі. Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ТОВ «Комфі Трейд» судові повістки-повідомлення отримали 19.03.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.04.2026 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів відмовлено. В ухвалі зазначалося, що заява подана представником ТОВ «Комфі Трейд» до суду 16.04.2026 року за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, тобто у день призначеного судового засідання. Колегія суддів зазначає, що ухвалу Одеського апеляційного суду про призначення справу до розгляду на 16.04.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» отримало 16.06.2026 року, а судову повістку про призначення справи на вказану вище дату отримало 19.03.2026 року, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримала, просила задовольнити апеляційну скаргу. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що від представника відповідача ТОВ «Комфі Трейд» - Кітаєвої О.Д. до суду надійшло клопотання про закриття провадження по вищевказаній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Суд посилався, що позивачкою ОСОБА_1 в судовому засіданні підтверджено, що вона є фізичною особою підприємцем, крім того, в своїй позовній заяві остання зазначила, що використовувала кавомашину на своєму робочому місці. Крім того, ці факти позивачка підтверджувала у своїй претензії, яку направляла на розгляд відповідачу, за таких обставин правовідносини між сторонами не є споживчими, а Закон України «Про захист прав споживачів» до них не застосовується, а відтак пред`явлені позовні вимоги мають розглядатись за правилами господарського судочинства. Суд вважав, що є підстави для задоволення клопотання про закриття провадження, передбачені та викладені відповідно до ст. 255 ЦПК України, а тому клопотання підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Згідно із статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Стаття 125 Конституції України визначає, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд, «встановлений законом», має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції. За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, законом може бути прямо визначено вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ. Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені статтею 20 ГПК України. Так, частиною першою статті 20 ГПК України, передбачається, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15). За змістом частин першої та третьої статті 3 ГПК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів. При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом. Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Частина перша статті 45 ГПК України визначає, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Така правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №910/14795/21. У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №904/2720/22 зазначено, що ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18 та постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №920/277/22, від 10.05.2023 у справі №920/343/22, від 10.05.2023 у справі №920/155/22. У постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №910/13049/22 вказано, що для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18. Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див., зокрема, постанови від 12.10.2022 у справі №183/4196/21, від 08.06.2022 у справі №362/643/21, від 23.11.2021 у справі №641/5523/19). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №306/2004/15-ц зроблено висновок, що наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту її державної реєстрації як фізичної особи-підприємця вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах. Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ «Комфі Трейд» про захист прав споживача та повернення коштів за товар неналежної якості, посилаючись на те, що придбана позивачем у магазині «Комфі» кавомашина Krups Intuition preference EA875E10 готує деякі напої неналежним чином, через що ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Комфі Трейд» з вимогою про розірвання договору купівлі-продажу та повне поверне сплаченої за товар грошової суми. Проте, подальші дії відповідача є протиправними і порушують права ОСОБА_1 як споживача, гарантовані статтями 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів». З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки АТ «ПУМБ» № RB-002/301183 від 14.11.2025 року ОСОБА_1 мала кредитні зобов`язання згідно з договором № 5001110718101 від 21.04.2025 року. Відповідно до умов договору кредитні кошти в сумі 30999,00 грн, надані строком до 21.02.2026 року, за вказаним договором кредитні зобов`язання станом на 14.11.2025 року виконані в повному обсязі. 04 травня 2025 року та 29 травня 2025 року споживач ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Комфі Трейд» з претензіями. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надала пояснення, що після придбання та ознайомлення з її характеристиками кавомашина використовувалася для особистих потреб, зокрема, її використання здійснювалося в ході перевірки приготування напоїв. Представник зазначила, що кавомашина перебувала за робочим місцем позивача, з метою подальшого використання персоналом для особистих потреб. Апеляційний суд враховує, що позивач придбала кавомашину в кредит оформлений на фізичну особу, ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» зверталася до ТОВ «Комфі Трейд» як споживач, матеріали справи не містять доказів використання ОСОБА_1 кавомашини Krups Intuition preference EA875E10 у господарській діяльності. Відтак, у спірних правовідносинах ОСОБА_1 виступає, як громадянин, а не як суб`єкт підприємницької діяльності. Не заслуговує на увагу довід про віднесення цієї справи до господарської юрисдикції через посилання позивача в претензії від 04.05.2025 року на намір використовувати кавову машину для продажу кави, оскільки кавова машина придбавалась ОСОБА_1 як фізичною особою, оплата здійснювалась власними коштами позивача, які були отримані в кредит за договором № 5001110718101. Вказане не спростовує виявлену позивачкою в ході перевірки кавової машини невідповідність її технічним характеристикам, яка придбавалась ОСОБА_1 як споживачем. Таким чином, з огляду на суб`єктний склад сторін, предмет та характер спірних правовідносин, спір у даній справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про його підвідомчість суду господарської юрисдикції. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим, наявні підстави для скасування ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2026 року і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , задовольнити. Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий В.А. Коновалова Судді М.В. Назарова Ю.П. Лозко