Постанова Миколаївський апеляційний суд № 477/643/21

08.05.26 22-ц/812/992/26 Справа №477/643/21 Провадження № 22-ц/812/992/26 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 08 травня 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури на ухвалу Вітовського районного суду Миколаївської області від 10 березня 2026 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Полішко В.В., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовом Миколаївської обласної прокуратури в інтересах Миколаївської районної державної адміністрації, державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення в частині, повернення земельної ділянки В С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року Миколаївська обласна прокуратура звернулась до суду в інтересах Миколаївської районної державної адміністрації, державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення в частині, повернення земельної ділянки. Позов обґрунтовано тим, що рішенням Мішково-Погорілівської сільської ради від 17 липня 2019 року №8 затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1160 га (кадастровий номер 4823383000:07:000:0093) для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 серпня 2019 за №32806815 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 10 листопада 2020 року №706 зазначена земельна ділянка входить до складу земель державного лісового фонду - квартал 11 виділ 5 Миколаївського лісництва ДП «Миколаївське лісове господарство» (далі -ДП «Миколаївське ЛГ»), що також підтверджується проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Миколаївське ЛГ» та її передано під охорону Миколаївському лісгоспзагону. Заказник створений з метою збереження і відтворення багаторічних сосен, кущових дерево-чагарникових насаджень, чебрецю та безсмертника, які є цінними лікарськими видами рослин. Таким чином, вказане свідчить про те, що спірна земельна ділянка на час передачі її у приватну власність і на теперішній час належить до земель державного лісового фонду, входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду, та не вилучалась з постійного користування ДП «Миколаївське ЛГ». Вказують, що Мішково-Погорілівською сільською радою в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника держави в особі Кабінету Міністрів України та постійного землекористувача ДП «Миколаївське ЛГ» спірну земельну ділянку з земель лісогосподарського призначення і природно-заповідного фонду та передано її у приватну власність ОСОБА_1 . Крім того, відведення за рахунок державного лісового фонду земельної ділянки у власність ОСОБА_1 супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення цієї ділянки всупереч ч. 1 ст. 20 ЗК України, ст. 57 ЛК України без необхідних погоджень органів контролю. Вважають, що рішення Мішково-Погорілівської сільської ради від 17 липня 2019 року №8 в частині надання вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 видано з порушенням вимог ст.ст. 84, 149 ЗК України, ст. 57 ЛК України. Посилаючись на викладене, просили визнати незаконним та скасувати рішення Мішково-Погорілівської сільської ради від 17 липня 2019 року № 8 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1160 га (кадастровий номер 4823383000:07:000:0093) для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку. Зобов`язати відповідача повернути у власність держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації з правом постійного користування державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (в минулому державного підприємства «Миколаївське лісове господарство») спірну земельну ділянку, а також стягнути судовий збір. Ухвалою Вітовського районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. 03 листопада 2021 року прокурором подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої прокурор просить врахувати першу позовну вимогу в наступній редакції, а саме: визнати незаконним та скасувати рішення Мішково-Погорілівської сільської ради від 17.07.2019 року №8 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1160 га, кадастровий номер 4823383000:07:000:0093, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд по по АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку. Ухвалою Вітовського районного суду Миколаївської області від 09 листопада 2021 року заяву прокурора про зміну предмету позову задоволено. Ухвалою цього ж суду від 07 червня 2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. 11 липня 2025 року прокурор звернувся до суду із клопотанням про повернення на стадію пдготовчого провадження. 16 вересня 2025 року надав до суду заяву про зміну предмету позову у справі. Ухвалою суду від 09 жовтня 2025 року, прокурору відмовлено у задоволенні клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження для вирішення питання щодо зміни позовних вимог. Крім цього, позовну заяву Миколаївської обласної прокуратури в інтересах Миколаївської районної державної адміністрації, державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення в частині, повернення земельної ділянки на підставі частини 1 статті 185 ЦПК України залишено без руху, оскільки вона не відповідає вимогам статті 177 ЦПК України. Заявнику у строк тридцять днів з дня отримання ухвали було запропоновано усунути недоліки, що перешкоджають подальшому розгляду справи, а саме: надати експертно-грошову оцінку спірної земельної ділянки, чинної на дату подання позовної заяви, а також, у зв`язку з внесенням змін до Цивільного процесуального кодексу України, з прийняттям Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача», внести на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна. 12 січня 2026 року Миколаївською обласною прокуратурою на виконання ухвали суду від 09 жовтня 2025 року про залишення позовної заяви без руху надійшла заява, в який позивач вважає, що застосування на даній стадії судового розгляду справи Закону № 4292-ІХ є безпідставними. Вказував щодо відсутності обов`язку внесення на депозитний рахунок суду грошової суми в розмірі оцінки земельної ділянки на дату подання позову у даній справі. Наголосив, що таке внесення на депозит коштів передбачено у разі подання позову про витребування нерухомого майна саме від добросовісного набувача, як це передбачено ч.4 ст. 177 ЦПК України в редакції від квітня 2025 року, та це питання судом у даній справі ще не вирішено по суті. Також наголосив, що даний позов подано прокуратурою до суду у квітні 2021 року та на момент відкриття провадження у справі позов відповідав формі та змісту позову з переліком наданих документів, як це передбачала ч.4 ст. 177 ЦПК України у редакції станом на квітень 2021 року. При цьому зазначив, що норма ч.4 ст. 177 ЦПК України не має зворотної дії у часі, а тому не може бути застосована судом і після відкриття провадження у справі 16 квітня 2021 року та закриття підготовчого провадження 07 червня 2024 року. Посилаючись на викладене, просив суд врахувати дані пояснення та продовжити розгляд справи по суті в межах доводів та вимог, які визначені прокурором при зверненні до суду (т.3 а.с.209-216). Ухвалою Вітовського районного суду Миколаївської області від 10 березня 2026 року позовну заяву Миколаївської обласної прокуратури в інтересах Миколаївської районної державної адміністрації, державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення в частині, повернення земельної ділянки, повернуто позивачу на підставі частин 3.5 статті 185 ЦПК України. Ухвала суду мотивована тим, що у позовній заяві, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор не вказував на недобросовісність ОСОБА_1 при набутті спірної земельної ділянки. Під час дослідження письмових доказів судом з`ясовано, що відповідач діяв у спосіб та порядок, передбачений законодавством України щодо отримання спірної земельної ділянки, з огляду на що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем. Крім цього, як зазначено судом в ухвалі суду від 09 жовтня 2025 року підготовче провадження тривало більше трьох років і, на думку суду, прокурор мав достатньо часу для того, щоб визначитись як з предметом позову, так і вчинити всі дії, що вчиняються на стадії підготовчого провадження. Прокурору відмовлено у задоволенні клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження для завершення питання щодо зміни позовних вимог, оскільки позовні вимоги у поданій до суду заяві про зміну предмету позову прокурор обґрунтував на підставі статті 387 ЦК України, як витребування земельної ділянки у недобросовісного набувача. Водночас, судом наголошено на тому, що до статті 387 ЦК України Законом України від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача», на який посилався прокурор, зміни не вносились і прокурор не був позбавлений можливості звернутись до суду з віндикаційним позовом з самого початку. Тобто, прокурором пред`явлений до суду позов щодо витребування спірного майна у добросовісного набувача, а тому з урахуванням положень частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви мають бути долучені документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, а також експертно-грошова оцінка земельної ділянки. До визначеного ухвалою суду терміну, недоліки, що перешкоджають розгляду, які зазначені в ухвалі суду від 09 жовтня 2025 року не усунуті. В апеляційній скарзі Миколаївська обласна прокуратура вказує, що ухвала суду не відповідає нормам процесуального права, а тому просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, щопозовну заяву пред`явлено прокурором у квітні 2021 року. Обґрунтування позовних вимог здійснено з урахуванням положень закону та судової практики у подібних правовідносинах діючої на час її подання, зокрема як негаторний позов. Розкрито порушення інтересів держави у зв`язку з незаконним відведенням земельної ділянки державного лісового та природно-заповідного фондів. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей. Зокрема, обґрунтування добросовісності/недобросовісності набувача на час пред`явлення позову не було обов`язковим. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене. Вказують, що 09 квітня 2025року, набрав чинності Закон України від 12 березня 2025 № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким (серед іншого) доповнено ст. 391 ЦК України частиною другою такого змісту: Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/ або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі ст. ст. 387 і 388 цього Кодексу». Вважають, що ці законодавчі зміни, які виникли вже після звернення до суду з вказаним позовом та закриття підготовчого провадження, суттєво впливають на визначення судом та учасниками процесу ефективного способу захисту порушених інтересів держави та юридичної норми, яка підлягає застосуванню. Введення в дію вказаних норм права є виключними обставинами, що не залежать від волі сторін, у тому числі прокурора, і встановлюють єдиний можливий спосіб захисту порушених інтересів держави у цій справі - витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Зазначають, що з метою зміни заявлених негаторних позовних вимог на віндикаційні, забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, вчинення яких можливе лише на стадії підготовчого провадження (ч. 3 ст. 49 ЦПК України), прокуратурою 11.07.2025 до суду скеровано клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження у справі № 477/643/21 та в подальшому подано заяву про зміну предмету позову. Проте, ухвалою суду від 09.10.2025 відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання прокурора, у зв`язку з ненаданням прокурором доказів, що свідчили б про доцільність повернення на стадію підготовчого провадження. Також, зазначено про необхідність внесення на депозитний рахунок суду грошової суми у розмірі вартості спірного майна. Таким чином, постановлюючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання прокурора про повернення на стадію підготовчого провадження, суд фактично позбавив прокурора у праві привести позовні вимоги у відповідність до вимог чинного законодавства щодо вірного визначення способу захисту. Вважають, що позовну заяву з доданими до неї документами подано прокурором до суду з дотриманням вимог статті 177 ЦПК України, в редакції, що діяла на момент подачі позову. Наголошують, що в законодавстві України, в тому числі у Законі України № 4292-IX, відсутні норми, які вказують на те, що абзац 2 частини 4 статті 177 ЦПК України має зворотну дію в часі. Також, незважаючи на тривалий розгляд судової справи, розгляд справи по суті фактично не розпочався. З`ясування обставин справи та дослідження доказів не відбувалося, що підтверджується протоколами судових засідань цивільної справи № 477/643/21. У зв`язку з чим, погодитися з думкою суду з даного приводу, є не можливим. Вказують, що питання добросовісного набуття прав на спірний об`єкт набувачем має бути оцінене судом першої інстанції під час судового розгляду справи. Означена обставина (добросовісності/недобросовісності набуття) залишатиметься невизначеною до закінчення розгляду справи та ухвалення судом рішення по суті спору. Разом із тим, обставини справи свідчать про недобросовісність набувача спірної ділянки ОСОБА_1 . Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались. З приписами частини другої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в пункті 14 частини 1 статті 353 цього Кодексу, зокрема, ухвала про повернення, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суддя першої інстанції виходив з того, що прокурор у визначений судом строк не усунув недоліки позовної заяви. Однак з такими висновками погодитися не можна, виходячи з наступного. Так, згідно із частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У частині першій статті 58 Конституції України закріплено один із найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року N 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною 4 статті 3 ЦПК України встановлено, що закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. За своєю правовою природою подання позовної заяви є процесуальною дією в розумінні частина 3 статті 3 ЦПК України, що зумовлює обов`язок суду розглянути питання її прийнятності із застосуванням до спірних правовідносин процесуального закону, чинного на дату звернення відповідної особи до суду. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Це означає, що такі зміни в законодавстві застосовуються лише до правовідносин, що виникли після набрання чинності новим законом. Отже, з аналізу вищенаведених положень слідує, що позовна заява повинна відповідати вимогам процесуального закону, встановленим саме станом на день подання позовної заяви. Вимоги до форми і змісту позовної заяви, а також до документів, що додаються до позовної заяви, визначені статтями 175, 177 ЦПК України. Згідно з частин 1-3 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду в установлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Відповідно до положень статті 187 ЦПК України: суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали (ч.11); якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 13). Так, підставою для залишення позовної заяви без руху стало набрання 09.04.2025 чинності Закону України № 4292-IX. 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12 березня 2025 року, згідно з яким: статтю 390 ЦК України доповнено частиною 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви». У статті 391 ЦК України назву викладено в такій редакції та доповнено частиною другою такого змісту: «2. Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу». У пункті 2 прикінцевих та перехідних положеннях Закону №4292-ІХ від 12 березня 2025 зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом. У підпункті 2 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №4292-ІХ визначено внести зміни до таких законодавчих актів України: у Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., N 48, ст. 436): частину четверту статті 177 доповнити абзацом другим такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви»; у статті 185 частину другу доповнити абзацом третім такого змісту: «Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму»; перше речення частини третьої викласти в такій редакції: «3. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду»; статтю 265 доповнити частиною чотирнадцятою такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача»; Отже, зі змісту пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №4292-ІХ слідує, що положення Закону №4292-ІХ мають зворотну дію в часі зокрема в частині умов та порядку компенсації саме органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом №4292-ІХ. Таким чином, норми матеріального права Закону №4292-ІХ щодо умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна мають застосовуватися до тих справ, у яких позовні заяви подано до набрання чинності Закону №4292-ІХ, але рішення судом першої інстанції про витребування майна у добросовісного набувача ще не ухвалено. Водночас зі змісту положень Закону №4292-ІХ вбачається, що ним не встановлено зворотну дію в часі змінених норм у Цивільному процесуальному кодексі України. Позовну заяву прокуратурою подано до суду у квітні 2021 року (до набрання чинності Закону № 4292-ІХ). Станом на момент реалізації прокурором повноважень з представництва інтересів держави в суді, шляхом звернення з позовом до суду, діяла редакція статті 177 ЦПК України, яка визначала перелік документів, що додаються до позовної заяви. На момент подачі позову позивачем виконано усі умови регламентовані процесуальним законом, судом першої інстанції було перевірено додержання вимог статей 175, 177 ЦПК України щодо оформлення позовної заяви на момент вчинення відповідної процесуальної дії та ухвалою відкрито провадження у цій справі від 16 квітня 2021 року. Судова колегія зауважує, що нова редакція абзацу другого частини 4 статті 177, абзацу третього частини 2 статті 185 ЦПК України набула чинності 09.04.2025, тобто зі спливом значного часу після подання позовної заяви та після вирішення судом питання прийнятності позовної заяви, додержання відповідних вимог процесуального закону щодо її оформлення й відкриття провадження у даній справі, та після закриття підготовчого засідання. Враховуючи наведене, у разі якщо позовна заява була подана з додержанням відповідних вимог процесуального закону, що діяли на момент її подання (тобто на час вчинення окремої процесуальної дії), така позовна заява не може бути залишена без руху, повернута, залишена без розгляду, щодо неї не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження з підстав та правил, що запроваджені після моменту її подання до суду, внаслідок подальших змін до процесуального закону у даному випадку абзацу другого частини 4 статті 177, абзацу третього частини 2 статті 185 ЦПК України, у редакції Закону №4292-ІХ від 12.03.2025, що набрав чинності тільки 09.04.2025. Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із обґрунтованими доводами прокурора в апеляційній скарзі про те, що норми Цивільного процесуального кодексу України підлягають застосуванню в редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії на момент звернення прокурора з позовом до суду (квітень 2021 року), і на той момент приписи статей 177, 185 ЦПК України не містили положень, котрі внесені до зазначеного Кодексу та набрали чинності лише 09.04.2025. За таких обставин, залишаючи без руху позовну заяву Миколаївської обласної прокуратури, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що позовна заява не відповідає вимогам ЦПК України, котрі не були чинними на момент її подання, тобто на час вчинення окремої процесуальної дії. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що норми ЦПК України підлягають застосуванню в редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії звернення прокурора з позовом до суду ( квітень 2021 року), а оскільки позовна заява прокурора відповідала вимогам статті 177 ЦПК України у редакції, чинній на момент подачі позову, і процесуальним законом не були обумовлені підстави для подання прокурором до суду оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) земельних ділянок та документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів вартості земельних ділянок, а тому суд першої інстанції помилково залишив позовну заяву без руху за вищенаведених підстав, а в подальшому, помилково визнав неподаною та повернув позовну заяву. Більш того, відповідно до частини 3 статті 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин (аналогічний висновок зробленийв постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20). Згідно частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5 ) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Відповідно до частини другої статті 189 ЦПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. За приписами частини 2 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Залишення позову без руху після закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті є процедурним порушенням, оскільки статтею 185 ЦПК України передбачає усунення недоліків лише до початку розгляду справи, тобто виключно на стадії відкриття провадження на якій перевіряється відповідність позову вимогам закону (форма і зміст), вже завершена. Закриття підготовчого провадження означає, що позов прийнято та справа готова до розгляду по суті, тому залишення без руху на цьому етапі є неприпустимим. Колегія суддів також зауважує, що статтею 390 ЦК України, яку відповідно до Закону № 4292-ІХ доповнено частино 5, визначено, що суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Тлумачення вказаної норми матеріального права (що має зворотну дію в часі у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності Законом № 4292-ІХ) свідчить про імперативність її норм, зокрема, встановлює обов`язок органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора вносити вартість нерухомого майна на депозитний рахунок суду, що є передумовою саме для постановлення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача. Проте невнесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду не є перешкодою для подальшого розгляду справи, провадження у якій розпочато задовго до запровадження відповідних змін Законом № 4292-ІХ. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування або прокурор не позбавлений можливості внесення вартості такого майна на депозитний рахунок суду в ході розгляду справи, з метою дотримання норм матеріального права, передбачених Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ. Ризик негативних наслідків внаслідок невчинення відповідних дій несе орган державної влади, орган місцевого самоврядування або прокурор. Відтак, з урахуванням конкретних обставин даної справи, беручи до уваги чинність процесуального закону в часі, момент подання позовної заяви і вирішення судом питання щодо додержання відповідних вимог процесуального закону та відкриття провадження у даній справі, судова колегія вважає, що після дослідження питання наявності чи відсутності добросовісності кінцевого набувача, у випадку встановлення обставини наявності добросовісності набувача та факту невнесення прокурором вартості відповідного майна на депозитний рахунок суду, таке є підставою для ухвалення рішення про відмову у витребуванні нерухомого майна від добросовісного набувача, але не перешкоджає розгляду справи по суті спору. Згідно з пункту 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо залишення позовної заяви без руху та в подальшому визнання неподаною та повернення позовної заяви, оскільки не врахував, що норми Закону №4292-ІХ мають зворотну дію в часі саме щодо матеріальних норм, однак не щодо процесуальних, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Згідно з частин 4, 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, є дата складення повного судового рішення - 08 травня 2026 року. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури в інтересах Миколаївської районної державної адміністрації, державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»задовольнити. Ухвалу Вітовського районного суду Миколаївської області від 10 березня 2026 року скасувати. Справу № 477/643/21 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 08 травня 2026 року.