Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/9590/25

Дата документу 08.05.2026 Справа № 336/9590/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/9590/25 Провадження №22-ц/807/972/26 Головуючий в 1-й інстанції Савеленко О.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2026 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Лукашенка Євгена Юрійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 лютого 2026 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2025 року представник позивача АТ «Акцент Банк» Шкапенко О.В. звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява обґрунтована тим, що 19.03.2019 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46.8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач відповідно до умов надав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і надав право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 30.09.2025 виникла заборгованість в сумі 41966,34 грн., яка складається з наступного: 25534,41 грн. за кредитом, 16431,93 грн. за відсотками. Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.03.2019 в розмірі 41966,34 грн. станом на 30.09.2025 та судовий збір. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 лютого 2026 року, позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за договором № б/н від 19.03.2019 станом на 30.09.2025 за тілом кредиту в сумі 25 534 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот тридцять чотири) гривень 41 копійка. Стягнуто ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір в сумі 1477 (одна тисяча чотириста сімдесят сім) гривень 70 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Лукашенка Євгена Юрійовича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність стягнення відсотків за кредитним договором у зв`язку з їх неузгодженістю при укладанні договору, то сума сплачених відсотків після 13.03.2022 повинна бути врахована в оплату тіла кредиту. Крім того, наявні підстави для відмови у задоволенні вимог позову у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Судовий збір не може бути стягнуто з відповідача, оскільки він є особою з інвалідністю другої групи. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Акцент-Банк» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн. (3328,00 грн. Х 30 = 99840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке. Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 19.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг а АТ «А-Банк». У вказаній заяві погодився, що вказана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, Правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, які містяться в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Підтвердив, що ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення та погодився з його умовами, екземпляр договору погодився самостійно отримати, шляхом роздруківки з офіційного сайту Банку. Зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитись з їх змінами на сайті Банку, що засвідчив особистим підписом (а.с.23). Основна редакція умов кредитування викладена у Паспорті споживчого кредиту, у якому міститься відмітка про підпис ОСОБА_1 19.03.2019, який підтверджений ОТП 11 з відповідного номеру мобільного телефону. У Паспорті споживчого кредиту міститься відсоткова ставка за користування кредитом (Розділ 4) та строк кредитування 240 місяців (а.с.24-25). На виконання умов договору ОСОБА_1 банком був встановлений кредитний ліміт 19.03.2019 в розмірі 11800 грн., який у подальшому збільшувався, останній раз 25.03.2025 на суму 25 600 грн., що підтверджується довідкою за лімітами (а.с.69). ОСОБА_1 у АТ «А-Банк» відкрито кредитні картки (а.с.70). Судом досліджено Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» (а.с.72-86), Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна Gold», «Зелена» (а.с.87-88). Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , за період з 19.03.2019 по 30.09.2025 відповідач користувався кредитною карткою, останній раз поповнення картки відбулось 19.02.2024, що свідчить про те, що відповідач користувався кредитною карткою, здійснював повернення кредитних коштів (а.с.26-68). Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 19.03.2019, станом на 30.09.2025 заборгованість складає 41966,34 грн., яка складається з наступного: 25534,41 грн. за наданим кредитом, 16431,93 грн. за відсотками (а.с.13-22). Задовольняючи вимоги позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що АТ «А-Банк» виконало свої зобов`язання за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 19.03.2019, а саме, відкрив на ім`я відповідача картковий рахунок, видав кредитну картку із встановленим лімітом, який використовував ОСОБА_1 протягом строку користування нею. Підтверджень розірвання договору за ініціативою відповідача чи заперечень проти списання платежів, які стягувались банком під час користування кредитною карткою на час розгляду справи у її матеріалах немає. Так, з урахуванням наведених норм та наданого позивачем розрахунку суд встановив, що станом на 30.09.2025 відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань до звернення до суду належним чином не виконав, сума тіла кредиту, що підтверджена розрахунком, є обґрунтованою та підлягає стягненню з вказаної фізичної особи в повному обсязі. Хоча вказана заява-анкета не містить строку користування карткою, повернення кредиту, але, як видно з розрахунку, фактично використані позичальником кошти в межах встановленого банком ліміту в добровільному порядку АТ «А-Банк» відповідачем повернуті не були. Із врахуванням норми ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення заборгованості за тілом кредиту у сумі 25534,41 гривень. У суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в належний спосіб згідно з умовами договору процентну ставку, яка, вочевидь (відповідно до розміру заявленої вимоги про стягнення прострочених відсотків), не відповідає й нормі ст.625 ЦК України, внаслідок чого у стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками необхідно відмовити. У вказаній частині позовні вимоги є безпідставними (з урахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №191/2648/17, пр.№ 61-5662св19). Що стосується доводів представника відповідача про сплив строку позовної давності на момент звернення до суду, суд зазначає, що у даному випадку позовна давність не застосовується, оскільки як убачається з матеріалів справи відповідач користувався кредитною карткою, у тому числі, вносив кошти на погашення кредиту 19.02.2024 року (а.с.27), що підтверджується випискою долученою до матеріалів справи. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується частково, виходячи з наступного. ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» з метою отримання кредитних послуг, у зв`язку з чим 19.03.2019 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (а.с. 23). У заяві-анкеті зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг. До кредитного договору банк додав паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с. 24), Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ Акцент-Банк (а.с.72-88). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В анкеті-заяві відсотки за користування кредитними коштам не зазначені. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути нараховані відсотки. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ Акцент-Банк. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПАТ Акцент-Банк, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим Банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо відмови у задоволенні вимог позову щодо стягнення заборгованості по відсоткам. Між тим, з аналізу розрахунку заборгованості за договором (а.с.13-22) та виписки по картці (а.с.26-68) встановлено, що відповідачу у справі за весь період користування кредитними коштами з 19.03.2019 по 30.09.2025 нараховано до сплати відсотки за користування кредитом у розмірі 36360,06 грн. Відповідно до вимог позову заборгованість по відсоткам станом на 30.09.2025 склала 16431,93 грн, таким чином сума відсотків, які були сплачені відповідачем становить 19928,13 грн (36360,06-16431,93). Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку, і колегія суддів з таким висновком погодилась, з приводу того, що сторони кредитного договору не обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, то сплачена відповідачем сума на погашення відсотків повинна бути зарахована в погашення суми заборгованості за кредитом. В такому разі розмір заборгованості по кредиту складає 5606,28 грн (25534,41-19928,13). Доводи апеляційної скарги з приводу пропуску строку позовної давності є безпідставними, в цій частині колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо факту користування кредитною карткою і внесення оплат на погашення заборгованості, хоч і шляхом списання, між тим за відсутністю заперечень з цього приводу і активних дій щодо розірвання договору, з боку відповідача. Крім того, строк позовної давності не є пропущеним, оскільки строк дії кредитної карки за договором, а відповідно і кредитування, встановлено до вересня 2028 року (а.с.70). Зважуючи на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позову, в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 19.03.2019 року станом на 30.09.2025 року у розмірі 5606,28 грн. Враховуючи часткове задоволення вимог позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору за подання позову у розмірі 323,61 грн., пропорційно задоволеним вимогам позову. Між тим, відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, і у відповідності до п.9 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому зазначений розмір судового збору підлягає компенсації позивачу за рахунок держави у відповідності до вимог ч.6 ст. 141 ЦПК України. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Лукашенка Євгена Юрійовича задовольнити частково. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 лютого 2026 року у цій справі скасувати. Ухвалити нову постанову наступного змісту. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за договором № б/н від 19.03.2019 станом на 30.09.2025 за тілом кредиту в сумі 5606,28 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Витрати Акціонерного товариства «Акцент Банк» по сплаті судового збору за подання позову в сумі 323,61 грн. компенсувати за рахунок держави в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 08 травня 2026 року. Судді: С.В. Кухар І.В. Кочеткова Г.С. Подліянова