Постанова 4801 № 127/38646/24

Справа № 127/38646/24 Провадження № 22-ц/801/793/2026 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 рокуСправа № 127/38646/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач), суддів: Оніщука В.В., Голоти Л.О. позивача: ТОВ «Брайт Інвестмент» відповідача: ОСОБА_1 розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.01.2026 року у справі за позовом ТОВ «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, Встановив ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Вказало ,що 28.12.2020 року між ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк» шляхом підписання анкети-заяви про надання банківських послуг №203521560 CARD та ознайомлення з тарифами банку, паспортом споживчого кредиту, що є невід`ємною частиною кредитного договору було укладено кредитний договір № 2035215606 . АТ «ОТП Банк» зобовязалося відкрити кредитну лінію строком на 60 місяців та надати ОСОБА_1 кредитні кошти на споживчі потреби у розмірі 39 099 грн з нарахування відсотків, а ОСОБА_1 зобовязався їх повернути та сплати встановлені договором відсотки. АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, надало ОСОБА_1 кредитні кошти на споживчі потреби у розмірі 39 099 грн, строком на 60 місяців (до 28.12.2025 року) зі сплатою відсотків у розмірі 40% річних. ОСОБА_1 не виконував зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим станом на 24.03.2023 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 58 664,43 грн, з яких 33 300,97 грн - заборгованість за тілом кредиту, 25 363,46 грн - заборгованість за відсотками. Посилаючись на те, що 24.03.2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено договір факторингу №24/03/23, за яким право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2035215606 від 28.12.2020 року передано товариству ,яке не здійснювало нових нарахувань заборгованості боржнику за вказаним кредитним договором, просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача вказану заборгованість. Рішенням Вінницького міського суду від 16.01.2026 року позов ТОВ «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» заборгованість за кредитним договором у розмірі 58 664,43 грн та судові витрати у розмірі 3028 грн судового збору та 3000 грн правничої допомоги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив вищезазначене рішення скасувати через порушення норм матеріального та процесуального права ,а у справі ухвалити нове рішення , яким ТОВ «Брайт Інвестмент» у задоволенні позову відмовити. Вказав, що суд не врахував того, що у справі відсутні докази переходу прав вимоги за даним кредитним договором до ТОВ «Брайт Інвестмент». Позивач надав до суду реєстр боржників до договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 року, який за умовами договору повинен відповідати формі Додатку 1 до такого договору, проте додатку до суду не надав, що унеможливлює перевірку відповідності такого витягу умовам договору. Окрім того, договір факторингу та витяг з реєстру боржників підписано директором ТОВ «Брайт Інвестмент» Кириченко О.М. проте такі підписи не є ідентичними, що дає підстави вважати, що ці документи підписані різними особами. Разом з тим, вищезазначений витяг з реєстру боржників підписаний лише директором ТОВ «Брайт Інвестмент» Кириченко О.М. і до суду не надано оригінал повного реєстру, для перевірки достовірності витягу. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Брайт Інвестмент» вважає рішення суду законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Колегія суддів перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Постановляючи рішення у справі, суд виходив із того, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Брайт Інвестмент»,як первісним кредитором, було укладено договір про надання банківських послуг № 2035215606 від 28.11.2020 року , за яким відповідач отримав грошові кошти на споживчі потреби у розмірі 39 099 грн, строком на 60 місяців (до 28.12.2025 року) зі сплатою відсотків у розмірі 40% річних, однак належним чином свої зобов`язання не виконав, унаслідок чого станом на 24.03.2023 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 58 664,43 грн, з яких 33 300,97 грн - заборгованість за тілом кредиту, 25 363,46 грн - заборгованість за відсотками. Право вимоги за цим кредитом на законних підставах перейшло до ТОВ «Брайт Інвестмент» на підставі договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 року, який є дійсним і не оскаржений у встановленому порядку, а доводи відповідача щодо сумнівів у підписах та необхідності проведення експертизи суд визнав такими, що не впливають на наявність і обсяг боргу та не є належним способом захисту, оскільки ОСОБА_1 не заявив вимог про визнання правочину недійсним і не надав доказів погашення заборгованості. Однак, колегія суддів не може погодитися в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції, так як суд при ухваленні рішення неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права щодо дослідження доказів та встановлення обставин, а саме щодо переходу права вимоги за кредитним договором № 2035215606 до ТОВ «Брайт Інвестмент», виходячи з наступного. Оскільки апелянт не заперечує факт укладення кредитного договору №203521560 та отримання грошових коштів за ним, ці обставини апеляційним судом не переглядаються. Доводи апеляційної скарги про те, що договір факторингу №24/03/23 та витяг з реєстру боржників підписано директором ТОВ «Брайт Інвестмент» Кириченко О.М. проте такі підписи не є ідентичними, що дає підстави вважати, що ці документи підписані різними особами, а також те що реєстр боржників підписаний в односторонньому порядку , не заслуговують на увагу, виходячи з наступного. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договір факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 є нотаріально посвідченим правочином, який у встановленому законом порядку не визнаний недійсним та не оспорювався сторонами. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Окрім того, відповідач не заявляв самостійних позовних вимог про визнання договору факторингу чи витягу з додатку №1 недійсними, а відтак у межах розгляду даної справи відсутні правові підстави для надання оцінки дійсності зазначених документів чи перевірки автентичності підписів на них. Крім того, предметом розгляду у цій справі є стягнення кредитної заборгованості, а не вирішення спору щодо дійсності договору факторингу або встановлення обставин підписання внутрішніх документів позивача, що виходить за межі заявлених позовних вимог та предмета доказування у справі. Доводи апелянта про одностороннє підписання реєстру боржників лише директором ТОВ «Брайт Інвестмент» Кириченко О.М. також безпідставні . Згідно розділу 2 договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 реєстр боржників це погоджена сторонами форма реєстру боржників з переліком їх особистих даних (імя, призвіще, по-батькові, ідентифікаційний номер) і розмірів грошових зобов`язань кожного з боржників із зазначенням суми заборгованості, а також інші дані про боржника у разі їх наявності у клієнта, разом з додатком у електронному вигляді бази даних. (а.с.5-зворот). Таким чином, реєстр боржників, як додаток до договору факторингу, за своєю правовою природою є документом, що конкретизує обсяг переданих прав вимоги та містить перелік боржників, а не окремим двостороннім правочином, який потребує підписання всіма сторонами. Відтак його оформлення та підписання фактором (новим кредитором) не свідчить про порушення вимог закону чи недійсність передання права вимоги. Окрім того, з п.81.1. договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 вбачається , що факт здійснення між сторонами приймання-передачі документації підтверджується відповідним актом прийому-передачі (Додаток №4 до цього договору) підписаним особами, що мають повноваження на здійснення цих дій від кожної зі сторін. Тобто, для підтвердження достовірності приймання передачі документації ,в тому числі Реєстру боржників , позивач повинен надати акт - прийому передачі документації , який повинен бути підписаний обома сторонами договору і відповідати формі Додатку №4, а щодо витягу з реєстру боржників такої вимоги немає ,тобто він може бути підписаний в односторонньому порядку. За таких обставин наведені доводи апеляційної скарги є безпідставними. Разом із тим, доводи апеляційної скарги про те, що позивач на підтвердження передачі права вимоги надав до суду Реєстр боржників до договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 року, який за умовами договору повинен відповідати Додатку 1 до такого договору, проте додатків до суду не надав, що унеможливлює перевірку відповідності такого витягу умовам договору заслуговують на увагу. Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги)одна сторона(фактор)передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта)за плату(убудь-який передбачений договором спосіб),а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно, для підтвердження факту відступлення права вимоги, позивач повинен надати до суду докази набуття права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Щодо необхідності повної оплати новими кредиторами на користь минулих кредиторів за договором факторингу, то Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо. Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 дійшов висновку про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Частиною 1ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Процесуальний закон містить вимоги щодо доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування(Ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав до суду копію договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 між ТОВ «Брайт Інвестмент» та АТ «ОТП Банк» ,за яким ТОВ «Брайт Інвестмент» отримав право вимоги за портфелем заборгованості до боржників, зазначених у реєстрі боржників. До вищезазначеного договору, позивач надав витяг з Реєстру боржників (додаток №1) до договору факторингу №24/03/23, за яким вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться під номером 8342, та має заборгованість у розмірі 58 664,43 грн, та інші його дані.(а.с.10) Проте в матеріалах справи відсутня форма Реєстру боржників (додатку №1) до договору факторингу. За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити, чи відповідає Реєстр боржників формі в додатку №1 передбаченій умовами договору факторингу. Крім того, відповідно до п. 8.1.1 договору факторингу № 24/03/23 від 24.03.2023, факт здійснення між сторонами приймання-передачі документації підтверджується відповідним актом приймання-передачі (додаток № 4 до цього договору), підписаним уповноваженими представниками сторін. Водночас у матеріалах справи відсутній зазначений акт приймання-передачі. Оскільки позивачем не надані суду і у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження переходу права вимоги від первісного до нового кредитора , рішення суду про задоволення позову ТОВ «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 є не обгурнтованим та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права . Оскільки відсутність доказів підтвердження переходу права вимоги до ТОВ «Брайт Інвестмент» вказує на відсутність його порушеного права ,що є самостійною підставою для відмови йому у задоволенні позову . Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що з ТОВ «Брайт Інвестмент» на користь ОСОБА_1 підлягає стягнення судових витрат у розмірі 3633,6(судовий збір) + 6000(на правову допомогу) = 9633,6 грн . Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.01.2026 року скасувати. У задоволенні позову ТОВ «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовити. Стягнути з ТОВ «Брайт Інвестмент» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 9633,6 грн Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач С. Г. Копаничук судді: Л.О. Голота В.В. Оніщук